Скандальні експерти і три різні причини смерті: як прокурори ОГП добиваються тюремного вироку хірургу Русакову

Уявіть пацієнта, який багато років бореться з раком лімфатичної системи (дифузна В-крупноклітинна лімфома). У нього четверта, остання стадія хвороби, і він уже пройшов шість курсів важкої хіміотерапії. Лікарі роблять усе, щоб продовжити йому життя, але хвороба перемагає, і пацієнт помирає.

Через рік лікарів, які були залучені до лікування, звинувачують у його смерті. Хірург Віталій Русаков опиняється під домашнім арештом, і йому забороняють лікувати людей. Головним доказом обвинувачення стала абсурдна судово-медична експертиза, яка не витримує жодної критики, оскільки суперечить базовим нормам медицини, права та елементарної логіки.

Так виглядає справа про смерть одеського забудовника Аднана Ківана. Якщо уважно прочитати експертизу, на якій тримається обвинувачення, стає страшно – і не лише за Русакова, а за кожного лікаря, який береться за важких пацієнтів.

Спершу – в медіа, а вже потім захисту

Почнімо з того, як ця експертиза з'явилася в публічному просторі. Сторона обвинувачення злила її в ЗМІ ще рік тому, перед тим як лікарів відправили під домашній арешт. Захист хірурга Русакова тоді навіть не мав доступу до матеріалів справи. Тобто суспільство спершу отримало готовий висновок про "винних лікарів", а адвокати змогли прочитати документ значно пізніше.

Фактично обвинувачення таким чином намагалось заздалегідь сформувати в очах суспільства уявлення про винуватість лікарів у смерті пацієнта

Не менш промовисто, хто саме робив цю експертизу. Серед авторів висновку – керівник Київського міського бюро судово-медичної експертизи Володимир Зосименко, його заступник Олександр Михайленко та експерт Едуард Лєйчак. Саме ці люди свого часу сфабрикували експертизу у справі активіста Сергія Стерненка про його самозахист. Тепер вони вирішили долю лікарів.

Читайте колонку Віталія Русакова: Мене судять за те, що пацієнт помер від раку. І я не один

Що не так з самою експертизою

1. Рак оцінювали без онкологів.

Пацієнт помер від онкологічної хвороби на останній стадії. Попри це, у комісії не було жодного онколога чи гематолога. Найцікавіше, що експерти самі письмово визнали: без таких фахівців встановити причинно-наслідковий зв'язок між хіміотерапією і смертю неможливо. Проте ця обставина їм не завадила зробити категоричний висновок про провину лікарів.

2. Розтину по суті не було.

Після смерті рідні Ківана відмовилися від розтину. Очевидно, вони розуміли, від чого помер їхній близький: від хвороби, з якою він боровся роками. У результаті найважливіший момент для встановлення точної та об'єктивної причини смерті "по гарячих слідах" було назавжди втрачено.

Натомість майже через пів року після поховання слідство провело ексгумацію. Тіло пацієнта ховали за релігійним звичаєм – без труни, просто в землі, що призвело до швидких природних гнильних змін.

Але головний нонсенс у іншому: повноцінного розтину тіла експерти так і не зробили — "з релігійних міркувань" (про що прямо зазначено в експертизі). Вони не дослідили мозок і органи грудної клітини, а обмежилися лише оглядом окремої ділянки живота. Встановити причинно-наслідковий зв'язок смерті за таких умов науково неможливо.

Більш того, наявний копіпаст опису тіла з іншої справи. Текстовий опис стану тіла під час ексгумації в деяких фрагментах суперечить доданим до справи фотографіям та відео. Це свідчить про те, що опис експертизи банально "скопіювали" з висновку щодо зовсім іншого тіла.

3. Вигадана процедура.

Щоб пояснити, звідки в тілі анестетики, експерти вигадали "помилкову ТАП-блокаду", яку нібито неодноразово робила "невстановлена особа". Насправді анестезіолог увечері перед смертю Ківана робив пацієнтові іншу, стандартну знеболювальну процедуру – паравертебральну блокаду, щоб зняти сильний біль у грудях. Хірург Русаков до неї не мав жодного стосунку. Експерти просто підмінили терміни, створивши вигаданий "дефект", яким можна пояснити розвиток інфекційного ускладнення, яке спричинило смерть.

4. Лікаря звинувачують у тому, що він дотримувався стандарту МОЗ.

Головна претензія експертів – хірург нібито не призначив Ківану антибіотики. Але в матеріалах є 16 бактеріологічних аналізів з травня по жовтень 2024 року, і всі вони стерильні, тобто інфекції не знайшли.

Біомаркер діагностики важких системних бактеріальних інфекцій та сепсису (прокальцитонін) також був у нормі. Стандарт МОЗ № 1513 прямо забороняє призначати системні антибіотики при відсутності ознак інфекції.

Виходить абсурдна ситуація. Лікар не призначав антибіотики, оскільки аналізи не показували жодної інфекції, а стандарт МОЗ забороняє давати їх "про всяк випадок". Тепер йому ставлять це в провину. Сепсис, тобто зараження крові, розвинувся в пацієнта лише через півроку.

За версією самих експертів, кишкова паличка потрапила в кров після "помилкової ТАП-блокади" (знеболювального уколу в черевну стінку). Але такої процедури пацієнтові ніхто не робив, її вигадали самі експерти. Тобто лікаря звинувачують у тому, що він за півроку не передбачив інфекцію, якої тоді не було, а тепер йому за це загрожує вирок.

До того ж, із червня 2024 року Русаков взагалі не був лікуючим лікарем пацієнта і виконував лише допоміжну роль.

5. Замість власного дослідження – плагіат чужих помилок та маніпулятивна вибірковість

Значну частину аналітичного блоку експерти дослівно переписали з висновку регіональної комісії, яку в Одесі провели за два дні. Разом із текстом перенесли й чужі помилки.

Наприклад, Русакову приписали процедуру від 14 лютого 2021 року, хоча пацієнт вперше прийшов до клініки 15 лютого.

У вступі експерти пишуть, що вивчили всі матеріали, а насправді проаналізували шість медичних карток із двадцяти. Вони ані словом не згадують фебрильну нейтропенію – стан після хіміотерапії, коли імунітет майже зникає і який найчастіше вбиває онкохворих. І не наводять жодного протоколу МОЗ, який лікар нібито порушив.

6. Три різні причини смерті в одному документі.

Експерти по черзі пишуть про:

• тривалий нелікований сепсис;
• гострий сепсис через ту саму вигадану блокаду;
• неправильне лікування раку.

Ці версії виключають одна одну. Коли експерти не можуть визначитися навіть із причиною смерті, такий висновок не може бути доказом вини.

Ця експертиза – ще один доказ того, що справу сфабрикували з єдиною метою: покарати лікарів. І робили це на найвищому рівні Офісу генпрокурора. Низку рішень у справі особисто ухвалювала Марія Вдовиченко, перша заступниця генпрокурора часів Руслана Кравченка. Вона звільнилася на тлі операції НАБУ "Карфаген".Обвинувачення в суді підтримує не рядовий прокурор, а керівник відділу Офісу генпрокурора Дмитро Ткачук. Маючи на руках такий висновок, прокурори мали б відмовитися від обвинувачення, і закон прямо дає їм це право. Натомість вони свідомо продовжують добиватися вироку хірургу, який рятував людей.

Чому це стосується кожного

Справа Русакова — це не приватна історія однієї клініки. Якщо суд визнає таку експертизу доказом, з'явиться небезпечний прецедент:

• дотримання протоколів МОЗ можна буде оголосити злочином;
• стерильні аналізи й нормальні показники можна буде просто ігнорувати;
• оцінювати лікування раку зможуть люди без онкологічної спеціалізації;
• смерть пацієнта з останньою стадією раку можна буде "списати" на будь–якого лікаря, який його лікував.

Хто після цього погодиться оперувати онкохворих, брати складних пацієнтів чи ризикувати заради чужого життя? Лікарі почнуть лікувати так, щоб захистити себе від кримінальної справи, а не так, щоб урятувати людину. І першими за це заплатять пацієнти, яким просто не буде до кого звернутися.

Медичні помилки треба розслідувати, а винних – карати, і далеко не завжди криміналом. Покарання за помилку в лікуванні онкохворого не може триматися на експертизі, складеній без онколога, без повного розтину і з трьома взаємовиключними версіями смерті.

Микола Ореховський, адвокат Віталія Русакова, керуючий партнер Адвокатського об'єднання "OK LEGAL"