Лабіринт між установами: що варто змінити у шляху поранених військових

Після поранення та лікування у госпіталі на військовослужбовця можуть чекати нові виклики: звільнення зі служби або повернення до неї, оформлення статусів, виплат і пенсії, отримання засобів реабілітації. За кожен із цих процесів відповідають різні установи, а людині нерідко доводиться знову збирати ті самі документи.

У дослідженні "Шлях пораненого 2.0" ми вивчили, що відбувається після госпіталю: поговорили з військовими, їхніми рідними, фахівцями служб супроводу та експерткою "Юридичної сотні". У цій колонці розповідаємо, з якими бюрократичними перепонами вони стикаються і як їх усунути.

Часом звільнення розтягується на декілька місяців

Більше половини опитаних почали післягоспітальний шлях зі звільнення за станом здоров'я. Але цей процес у кожного проходив по-різному.

Головний сержант інженерно-саперного взводу описує свій досвід так: "Отримав рішення ВЛК, зателефонував до частини, приїхав, написав рапорт про звільнення, надав документи... Прибув туди, отримав на руки наказ... все".

Солдат ДШВ розповідає іншу історію: "Я півтора місяці десь приблизно прочекав. З чим це пов'язано, не знаю".

Ще одна причина затримок — здача майна та оформлення обхідного листа. Під час поранення чи евакуації, зокрема на стабілізаційному пункті, військовослужбовець може втратити спорядження. Якщо цю втрату вчасно не зафіксували, питання доводиться розв'язувати вже під час звільнення, коли потрібно повернути видане майно.

Є й фінансові ризики. Після звільнення військовослужбовець втрачає право на грошове забезпечення та додаткову винагороду за решту періоду лікування. А іноді проблеми виникають навіть із виплатами за час, коли людина ще перебувала на службі. Дружина одного з опитаних розповідає: "Його довго годували сніданками, що виплатять. В результаті, дотягнули до звільнення і сказали, якщо тобі щось не подобається, звертайся до суду".

Що варто змінити. Втрату спорядження під час поранення чи евакуації потрібно фіксувати якомога раніше, щоб це не затримувало звільнення. А для тих, кому важко пересуватися, має з'явитися реальна можливість звільнитися дистанційно, зокрема пройти обхідний лист без особистої присутності.

Статус ОІВВ і одноразова допомога

За досвідом наших респондентів, після встановлення інвалідності та підтвердження зв'язку поранення із захистом Батьківщини посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (ОІВВ) можна отримати за кілька годин або днів — однак цьому передує процес збирання та подання пакету документів, часом доволі тривалий.

Дані про статус не завжди вчасно потрапляють до Єдиного державного реєстру ветеранів війни (ЄДРВВ). Станом на липень 2026 року їх значною мірою вносили вручну, тож людина могла місяцями мати посвідчення, але її статус ще не відображався в реєстрі.

Через таку розбіжність у державних даних один із наших респондентів отримав відмову в одноразовій грошовій допомозі: "Надав копію [посвідчення] — відмова через те, що я в реєстрі ветеранів світився як УБД, а не як ОІВВ". Водночас Пенсійний фонд уже враховував цей статус під час виплати пенсії. Постанова Кабміну №336, яка регулює цю виплату, не передбачає розбіжності з реєстром серед підстав для відмови.

З червня 2026 року заяву на одноразову грошову допомогу від Мінветеранів особам з інвалідністю внаслідок війни можна подати через портал Дія. Це особливо важливо для людей, яким через наслідки поранення складно особисто відвідувати державні установи. Проте під час тестування послуги в липні 2026 року ми виявили помилки. Форма дозволяла обрати дату рішення МСЕК лише з червня по грудень 2024 року й не враховувала нову систему оцінювання повсякденного функціонування. А щоб подати заяву на виплату, людина мусила також обрати послугу оформлення статусу ОІВВ, навіть якщо вже мала його, оскільки завантажити своє посвідчення форма не дозволяла.

І ще одна прогалина: чинні постанови не визначають, коли саме держава має перерахувати гроші після того, як ухвалила рішення про виплату. За словами опитаних, хтось отримував допомогу за місяць, а хтось чекав майже рік.

Що варто змінити. Статус ОІВВ має з'являтися в реєстрі одразу після видачі посвідчення. Допомогти з цим може електронний кабінет уповноваженої особи, який Мінветеранів готувало до запуску на момент дослідження.

У Дії потрібно дозволити завантажувати посвідчення, якщо реєстр ще не оновився, а в постановах Кабміну — визначити чіткі строки виплати допомоги.

Пенсія, на яку чекають місяцями

Щоб розрахувати військову пенсію по інвалідності, Пенсійному фонду потрібна довідка про надбавки, доплати та премії за останні 24 місяці служби. Але при звільненні частина її не видає, тож документ запитує ТЦК та СП. Військові частини натомість можуть відповідати від одного до шести місяців.

Якщо за ці 24 місяці людина служила в кількох частинах, довідки доводиться збирати з кожної. А якщо якусь із частин розформували, потрібно ще знайти, куди передали документи.

Військовий ДШВ, який служив у шести частинах, розповідає, що цілий рік збирав довідки для оформлення пенсії. Дві частини на той час вже розформували, а в архіві спочатку стверджували, що потрібних документів немає. Згодом їх усе ж знайшли.

Але навіть без цієї довідки людина не обов'язково має місяцями залишатися без пенсії. Як пояснює експертка "Юридичної сотні" Ірина Дмитренко, Пенсійний фонд може призначити пенсію в мінімальному розмірі, а коли довідка надійде — перерахувати її та доплатити різницю. Проте, за словами експертки, працівники ТЦК не завжди знають, що можуть передати документи до Пенсійного фонду, не чекаючи на довідку.

Є й несправедливість у самому розрахунку пенсії. Під час тривалого лікування військовослужбовця можуть вивести поза штат, а його грошове забезпечення — різко скоротитися. Тож людина, яка довго лікувалася після тяжкого поранення, ризикує отримувати меншу пенсію.

Що варто змінити. Державні установи мають самі запитувати одна в одної потрібні довідки й стежити, щоб документи вчасно потрапляли до Пенсійного фонду. Якщо людині встановили іншу групу інвалідності або вона звільнилася зі служби, Пенсійний фонд має автоматично перевіряти, чи потрібно перерахувати її пенсію. І не вимагати повторно документів, які вже є в держави.

Протезування та засоби реабілітації: чому досвід військових настільки різниться?

Щоб скористатись державними програмами (наприклад, з протезування), військовослужбовець чи ветеран сам шукає та обирає підприємство, збирає і подає документи. Цей процес має свої труднощі. Так, один із наших респондентів розповів, що деякі контакти в державному списку підприємств були застарілими. Інший не зміг отримати компенсацію за придбаний засіб реабілітації: у ЦНАПі його запевнили, що достатньо фіскального чека, але згодом виявилося, що потрібна ще й видаткова накладна. А деякі опитані розповідали, що коли готовий протез натирав або завдавав болю, на повторний ремонт за державний кошт доводилося чекати до пів року.

Інакший досвід описали військові, які зверталися до Superhumans і Protez Foundation. Людина подає заявку онлайн, а з документами й подальшими кроками допомагають працівники центру. Перед тим як виготовити постійний протез, фахівці роблять тимчасовий куксоприймач, щоб перевірити, наскільки він зручний, і за потреби підлаштувати його. Опитані також відзначали увагу до своїх потреб. Схожий досвід описали й пацієнти Unbroken.

Водночас бойовий медик, з яким ми говорили, отримав протез підвищеної функціональності за державні кошти. Кейс-менеджерка служби супроводу допомогла йому розібратися з процедурою та скерувала до потрібного центру.

Ці історії показують, наскільки важливо, щоб людина могла отримати потрібний протез і не залишалася сам на сам із документами та складними процедурами.

Що варто змінити. Держава має зробити фаховий супровід доступним для кожного, хто потребує протезування. Людина повинна мати змогу протестувати протез і підлаштувати його до своїх потреб, перш ніж отримати постійний. А співпрацю з організаціями, які вже успішно допомагають військовим із протезуванням, варто розширювати.

Висновки

Коли ми запитували військовослужбовців і ветеранів, що для них найважливіше, більшість говорила не лише про виплати й пільги, а й про можливість самостійно будувати своє життя. Майже всі також згадували людей, які допомогли їм пройти складні процедури: лікаря, кейс-менеджера, командира, який пішов назустріч.

Держава гарантує пораненим військовослужбовцям і ветеранам виплати, пільги та іншу підтримку. Але на практиці людям нерідко доводиться місяцями домагатися того, на що вони мають законне право, і знову збирати ті самі документи для різних установ. Фаховий супровід допомагає пройти цей шлях, але доступ до нього має бути правилом, а не везінням.

Авторки: Ілона Пекар, старша експертка Департаменту правового захисту "Принципу", Маріна Амброжак, бізнес-аналітикиня "Принципу"