Викрила корупцію і може втратити посаду: чому Вища рада правосуддя хоче звільнити суддю Ларису Гольник

Система правосуддя має бути зацікавлена в тому, щоб судді відкрито повідомляли про зловживання чи корупцію колег. Натомість справа Лариси Гольник демонструє, з якими наслідками можуть зіткнутися ті, хто наважується це робити.

Вища рада правосуддя (ВРП), відповідальна за очищення судової системи від недоброчесних, подала на звільнення суддю з Полтави Ларису Гольник. Отримала таке покарання суддя за нібито поширення конфіденційної інформації з використанням доступу до судового реєстру. Але, насправді, вона викрила іншу суддю Наталію Тімошенко на схемі ухилення чоловіків від мобілізації через рішення про фіктивне виховання дитини батьком самостійно.

Схоже, система намагається дати Ларисі Гольник та іншим суддям недвозначний сигнал, що про порушення колег потрібно мовчати, а якщо ні — можна поплатитися власною посадою.

Схема Наталії Тімошенко

Для того, щоб розібратись у ситуації, вам треба знати всіх дійових осіб.

Почнемо спочатку — Лариса Гольник. Вона викриває корупцію не вперше, ще у 2014 її намагався підкупити тодішній мер Полтави Олександр Мамай. Він хотів, щоб Гольник закрила кримінальну справу, у якій він був обвинуваченим. Вона звернулась до правоохоронців та допомогла зафіксувати спробу дати хабар. Тоді ж суддя зазнала тиску, отримувала погрози від голови суду Струкова та фізичні напади від невідомих осіб. За свою позицію та протидію корупції Гольник отримала міжнародне визнання та нагороди.

Читайте також колонку Лариси Гольник: Безкарні? Судді та їхні мажорні клієнти-ухилянти

Далі — Наталія Тімошенко. Вона також суддя Шевченківського районного суду Полтави. У березні 2025 року Лариса Гольник звернулася до ВРП зі скаргою на неї. Та Тімошенко мала сумнівну репутацію і до історії з Гольник. На "совісті" судді, зокрема переслідування активістів Майдану, та рішення, у якому вона називала Донецьк частиною так званої "ДНР".

Лариса Гольник разом зі своїм чоловіком Ігорем Гавриленком у співавторстві подали на Тімошенко скаргу — та через інші проступки. Подружжя звернуло увагу на 3 рішення судді Тімошенко, які допомогли чоловікам звільнитись або ухилитись від військової служби.

І тут у історії зʼявляється полтавський бізнесмен Геннадій Сікалов — фігурант кримінальних проваджень та редактор сайту "Останній бастіон". Публікації цього сайту часто використовувалися російською пропагандою і, врешті, його заборонили в Україні. З 2022 року бізнесмен служив у ЗСУ. Але знаходив час ходити до SPA–клубу в Полтаві й навіть судитися з ним через відмову в обслуговуванні. У 2023 році Сікалов отримав рішення суду від Наталії Тімошенко про самостійне виховання доньки. За кілька тижнів після набрання ним законної сили звільнився з військової служби. В інших судових документах він продовжував називати себе одруженим і вказував спільну з "колишньою" дружиною адресу. Тож є вагомі сумніви у тому, що він сам виховував дитину.

Читайте також колонку Ігоря Гавриленка: "Останній бастіон" Кремля у Полтаві

Показово, що засідання у справі Сікалова тривало аж 13 хвилин. Суддя Тімошенко не залучила орган опіки та піклування, не з'ясувала думку дитини та не повідомила матір дитини про розгляд справи. Але й мати не заперечувала, щоб у неї забрали дитину. Увесь процес виглядав фікцією з однією метою. До того ж Тімошенко засекретила рішення від публічного доступу.

За корупцію — догана, за викриття — звільнення

Всі ці деталі стали відомі громадськості лише завдяки Гольник. Вона, як суддя, мала повний доступ до Реєстру судових рішень. Так вона змогла побачити закриту справу Сікалова. Згодом вже Друга дисциплінарна палата ВРП виявила загалом 7 рішень Тімошенко за такою ж схемою з грубими порушеннями. Деякі з них суддя ухвалила за декілька днів, а засідання тривали до 10 хвилин. Коли ж ВРП захотіла побачити матеріали справи Сікалова, вони зникли в суді. Схоже, їх знищили, щоб приховати свавільній дії судді Тімошенко.

ВРП виявила, що подібні рішення ухвалювали ще двоє суддів цього суду — 15 справ у Володимира Бугрія та ще 10 справ у Олени Шевської. За всі ці порушення троє суддів отримали лише суворі догани. Жодного не звільнили.

Звісно ж, впливовий бізнесмен з проросійськими поглядами, якому перейшли дорогу, сидіти, склавши руки, не стане. Сікалов звернувся зі скаргою вже на Гольник. Він поскаржився ВРП, що суддя нібито незаконно використала його конфіденційну інформацію: про сім'ю, доньку, перетин кордону ним та його колишньою дружиною. Та Гольник фактично викривала корупційну схему, але через форму звернення — дисциплінарну скаргу — не могла отримати формального статусу викривача.

За скаргою Сікалова Перша дисциплінарна палата ВРП спочатку відкрила справу щодо Гольник, а тепер застосувала до неї найжорстокішу форму покарання — подання про звільнення. Хоча дисциплінарний інспектор, який розглядав справу, пропонував покарати Гольник лише доганою.

Жорсткішу альтернативу запропонував член ВРП Віталій Махінчук. Той самий, який систематично голосує проти звільнення суддів скандального Окружного адміністративного суду Києва, суддів "Майдану" та "за" уникнення суддями відповідальності через втечу у відставку. Махінчука на плівках НАБУ у операції "Форест Гамп" згадує Ірина Мудра, ексзаступниця голови Офісу Президента. Згадує, як когось лояльного, кого "можна використати". Пропозицію Махінчука щодо звільнення Гольник підтримали ще троє членів ВРП Максим Сав'юк, Юлія Бокова та Алла Котелевець.

Це дисциплінарне покарання фактично вибиває Гольник з конкурсу до апеляційного суду. 2 листопада Гольник мала пройти співбесіду у Вищій кваліфікаційній комісії суддів. Вона просила відкласти дисциплінарне засідання, однак ВРП розглянула справу за її відсутності. Для порівняння, ВРП вже півтора року відкладає справу одіозного судді ОАСКу Євгенія Аблова, який то не прийде, то захворіє або ж піде на навчання. Через дисциплінарне стягнення Гольник вибуває з конкурсу. І навіть якщо рішення ВРП згодом скасують, повернутися до участі в ньому вона вже не зможе.

Таке вже було у 2018 році, коли через догану її не допустили до конкурсу у Вищий антикорупційний суд. Згодом стягнення скасували. Показово, що навіть ВРП старого зразка тоді обмежилась лиш доганою.

Поспіх з рішенням цього можна пояснити наближенням 7 листопада — дати, коли спливали строки притягнення Гольник до дисциплінарної відповідальності, та бажанням членів ВРП "провчити" суддю з Полтави за небажання мовчати.

Читайте також колонки Лариси Гольник: Соцпакет для судді-викривача: булінг від "системи", несприйняття "міжнародниками"

Небезпечний прецедент

Рішення направити на звільнення виглядає як показова розправа. Особливо якщо врахувати деталі того, що судді, замішані у корупційній схемі, досі зручно сидять у своїх кріслах та не отримали нічого, крім догани. Натомість судді, що допомогла розкрити цю схему, тепер загрожує звільнення.

Ще у січні 2024 року НАБУ викрило аналогічну схему суддів, які відмазували чоловіків від мобілізації, у Білгород–Дністровському суді. Тільки масштаби там значно більші, ніж у Полтаві. Четверо суддів цього суду ухвалили понад 800 замовних рішень. Жоден інший суддя чи працівник цього суду не повідомив правоохоронців про корупційну схему! Тепер зрозуміло, чому так сталось, бо у суддів діє правило "своїх не здають". А рішення ВРП, яка вирішує долю суддів, щодо Гольник ще більше цементує це правило. Для інших суддів це чіткий сигнал — якщо бачите порушення колег, краще мовчіть. Адже за їх викриття можете отримати суворіше покарання, ніж самі порушники.

Хоч у 2023 році Вищу раду правосуддя перезавантажили, та такі "публічні страти" лиш підтверджують, що впливи старої системи залишились. Тому змінювати ВРП варто і надалі. Потрібно змінити процедуру добору у цей орган. Недостатньо просто відсіяти кандидатів, у яких немає явних ознак недоброчесності. Потрібно, щоб відбір був позитивним, тобто до складу потрапляли найкращі з усіх кандидатів за заслуги.

Бо наслідки таких рішень виходять далеко за межі репутації ВРП. Вони можуть зашкодити вступу України до ЄС. Незалежність і доброчесність судової влади – визначальні критерії для прийняття нашої держави до Євроспільноти. А вибірковість ВРП у підходах щодо покарань суддів точно не відповідає європейським стандартам.

Ярослав Кузишин, Адвокаційний менеджер Фундації DEJURE