Безкарні? Судді та їхні мажорні клієнти-ухилянти
Нацполіція, ДБР, СБУ, інколи й НАБУ вишукують схеми, за якими чимало дієздатних чоловіків уникають мобілізації. На жаль, "відмазки" для ухилянтів продукують і недоброчесні судді.
Рік тому випадково дізналась, як те роблять у суді, де працюю. Подала дисциплінарну скаргу. З подібним до Вищої ради правосуддя звернулася Фундація DEJURE. Ситуація в Октябрському (тепер – Шевченківському) райсуді Полтави стурбувала Другу Дисциплінарну палату ВРП.
Результат? Судді відбулися суворими доганами і втратою на 3 місяці доплат. Хоча рішення, що стосувалися прав дітей, виносили з неймовірним поспіхом.
Нехтуючи нормами права. Міжнародного і вітчизняного. У Володимира Бугрія справ таких набралося 15, в Олени Шевської – 10, у Наталії Тімошенко – 7. Зате яких!
"Феміда" V нацбезпека
Громаді Полтави суддя Тімошенко запам'яталася переслідуванням місцевого Майдану. Ще гіршої слави зажила у 2017-му. Рішенням, де позначила приналежність міста Донецька до (навіть без лапок!) Донецької народної республіки.
"Узаконення" псевдодержави іменем України радо сприйняли "сепарські" й російські ЗМІ.
Водночас критика судді лунала з трибуни Верховної Ради. Профілактичну бесіду з нею провели співробітники СБУ. Вищий спецсуд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заявив про неприпустимість практики: "факт існування ані так званої "Донецької народної республіки", ані так званої "Луганської народної республіки" не визнається органами влади України".
Із початку великої війни суддя долучилася до легалізації ухилянтських схем. Намічений результат досягали позовами чоловіків до дружин (колишніх, дійсних, неофіційних). Сторони, буцімто, не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини.
Суд відкривав провадження. Роз'яснював права учасників. Визначав жінкам час на подання відзиву і власних доказів: 15 днів від вручення ухвали. Плюс ще 5 днів позивачу, якщо забажає відповісти. І стільки ж відповідачці для підготовки заперечень. Але вже за 2–3 дні видавав рішення!
Матері не були проти задоволення позовів, присуди не оскаржували. Виклик у засідання міг передбачатися, та частіше сторони писали заяви про розгляд без їх участі. Орган опіки та піклування, висновок якого обов'язковий у цій чутливій категорії справ, суд не залучав.
Очевидні ознаки фіктивності – "спорів" і судочинства (слово "правосуддя" уживати не хочу).
В одній зі справ 2022 року провадження почато 15 березня. Рішення з'явилося 18 числа.
Суд з'ясував: шлюб розірвано. Син лишився з татом, перешкод у спілкуванні з матір'ю той не чинить – письмово (!) заявив підліток. Отже, мешкання "разом з батьком, про що не заперечує відповідачка, відповідає його інтересам".
Чоловік зробився єдиним вихованцем неповнолітньої дитини. Вишенька на торті: визначене судом місце проживання хлопця цілковито збігається з адресою квартири …обох батьків.
У справі за позовом, котрий вимагав ще й розірвання шлюбу, провадження відкрите 6 червня. Вирішено "спір" за 2 дні.
Суд установив: сторони "припинили сімейно-шлюбні відносини, відновлювати які не бажають, проживають окремо". Син перебуває на утриманні батька, з ним і мешкає. Думку хлопця, теж близько 16 років, суд не з'ясовував. Вистачило згоди матері "на визначення місця проживання дитини разом із позивачем". Відтак сина до батька "прикріплено".
3 серпня почато справу з вимогами відібрання 6-річної доньки та сина-підлітка.
Рішенням від 5 серпня суд констатував: сторони в зареєстрованому шлюбі не перебували, разом не мешкають. Як указав позивач, діти "самостійно й органічно визначилися зі своїм бажанням проживати спільно саме з батьком допускаючи свої епізодичне нетривале спілкування з матір'ю". Адресу фіксує акт обстеження матеріально-побутових умов, складений управлінням соцзахисту одного з районів Харкова.
З початком збройної агресії рф чоловік "з метою збереження життя дітей" вивіз їх та жінку до Полтави. Тут усіх трьох зареєстрували як внутрішньо переміщених осіб. Та в червні відповідачка "самочинно" виїхала до Німеччини.
Незбагненно, як суд установив, що мати утримує дітей за кордоном у "неналежних" для існування умовах.
"Доказів, що повернення дитини за місцем проживання батька (північний схід Харкова!) створює загрозу її життю та здоров'ю або негативно впливатиме на її розвиток відповідач не надав і судом не встановлено".
"Феміда" повеліла негайно виконати рішення в частині відібрання дітей і передання їх батьку. Законослухняний тато мав мерщій рушати у зарубіжжя.
Заборонений доступ
Справі 2023 року передували спроби встановити факт, що має юридичне значення – перебування дитини на самостійному вихованні й утриманні батька.
Для "захисту життя та здоров'я доньки та позбавлення можливості її вивезення за межі України" татусь подавав заяви. І відкликав, дізнавшись прізвища суддів. "Спрацював" третій розподіл.
Як і попередники, Тімошенко призначила розгляд із залученням органу опіки та піклування.
Фіналізувати окреме провадження не вдалося. 24 серпня суддя лишила заяву без розгляду. Натомість зосередилась, уже без залучення органу, на позові громадянина.
На відміну від попередніх усі рішення в справі – таємні.
Дані про учасників процесу безпідставно приховали ще при авторозподілі. Отже, забаганки "клієнта" обслуговували й працівники апарату суду.
Передбачливо засекречені ухвали 24 серпня (відкриття провадження) і 7 вересня (витребування доказів у Державної прикордонної служби). Хоча тільки 8 числа суд задовольнив клопотання адвоката про закритий розгляд. Привід: справа зачіпає "особисті сторони життя позивача, відповідача та їх малолітньої дитини".
Байдуже що, застосована стаття закону має протилежну назву: "Відомості, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу".
Обґрунтовано позов тим, що подружжя розлучене. Донька багато років постійно мешкає з татом, знаходиться на його повному утриманні, виїзду з матір'ю за кордон не прагне. Згоди щодо місця її проживання сторони, звісно ж, "не дійшли".
У рішенні Тімошенко багато мовлено про потребу якнайкращого забезпечення інтересів дітей. Наведені норми Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини.
"Надання особистої прихильності" татові демонструвала "відповідна заява" малолітньої.
У засіданні допитали свідків (підпорядкованих обом сторонам "спору").
Відповідачка "повторно не з'явилася", хоча розгляд відразу призначили на 21 вересня, причин неявки не повідомила. До речі, Держприкордонслужба інформувала: з України жінка виїхала зовсім недавно, курсувала в обох напрямках неодноразово.
Крім свідоцтва про розірвання шлюбу, істинність слів батька потвердили витяг з реєстру територіальної громади (щодо адреси його та доньки спільного проживання), довідка директора приватної школи (про щоденну причетність тата до навчально-виховного процесу).
Доказом виступив і виданий трьома днями раніше судовий наказ про стягнення аліментів. Жінка мала віддавати на утримання дитини чверть доходів (що суперечило запевненням батька у спроможності самостійно забезпечити доньці "гідні умови проживання та гармонійну атмосферу оточення").
За іншою заявою громадянина наказ оформила Ганна Андрієнко (Вища кваліфікаційна комісія визнала її такою, що не відповідає займаній посаді, та Вища рада правосуддя, попри обурення громадськості, відправила суддю в почесну відставку).
Пародія на засідання за участі позивача, його адвоката, двох свідків, з "дослідженням" доказів, тривала "з 10:10 до 10:23 (з урахуванням часу перебування судді у нарадчій кімнаті менше однієї хвилини)"!
Суд зобов'язав батька самостійно виховувати й утримувати дівчинку, визначив, де тій проживати (відображене в рішенні й наказі місце їх реєстрації / мешкання не збігається з адресою тата, що фігурує в решті тогочасних документів).
Легко здогадатися, матір не оскаржувала – ні вердикт, ні сплату аліментів і судових зборів.
Чудасії, втім, не завершилися. У 2025 році член ВРП витребував справу. Отримав відповідь: "втрачена і у суду немає жодної електронної копії з матеріалів", поданих сторонами.
В ухвалі щодо відновлення провадження сказано: адвокат віддав усі папери клієнту, але той має "лише рішення суду".
Крім зникнення оригіналів "доказів" прикметно, що учасники справи надіслали пояснення не в установлений судом строк, а після оприлюднення ухвали Дисциплінарної палати. Корегували позиції?
На початку 2023-го Октябрський райсуд виправдав "героя" в кримінальній справі за обвинуваченням у шахрайстві в особливо великих розмірах (намірі отримати зі страхової компанії еквівалент 1 мільйона доларів). Улітку з'явилася ухвала Полтавської апеляції.
Про підсудного суди зазначили: одружений. Написали, де мешкає (так, це оселя відповідачки).
До осені того ж року в марній тяжбі проти мене громадянин власноруч указував адресу, спільну зі своєю нібито колишньою. Для отримання кореспонденції та як зареєстроване місце проживання. Нарікання ж на приниження честі, гідності, ділової репутації, оцінених у "30 шекелей", мотивував незручностями, спричиненими і "дружині, яка тепер постійно скаржиться на негативне відношення до неї оточуючих".
Пік цинізму – не в цих крутійствах.
Чинний військовий ЗСУ повноцінно виконувати батьківські обов'язки не міг. Самотужки ростити-виховувати малолітню поготів. За жодною з адрес. Удома ж бо не служать.
23 жовтня присуд Тімошенко набрав законної сили. За кілька тижнів позивач демобілізувався "за сімейними обставинами".
Й у відповідачки намір виїзду щез.
У 2024 році "дружині підприємця та головного редактора видання "Останній бастіон" Геннадія Сікалова" за $50 000 дісталася ділянка в центрі Полтави.
Попередній власник землі ніяк не міг отримати дозвіл на будівництво кафе. Інвесторські прожекти Світлани Манжос (заклад "релевантної освіти") депутати міськради підтримали. Хоча насправді йдеться про будівлю офісу, що загрожує зруйнувати історичну споруду краєзнавчого музею.
Той, хто осідлав "систему"
Вимагання, виправна колонія, "москалізація" прізвища, бандитські розборки, стрілянина в місті серед біла дня, поранення, підозра у вбивстві, втеча до РФ, госпіталь у Ростові, робота в Москві, повернення (кримінальну справу "внаслідок зміни обстановки" закрив суд Полтави), знову рекет, викрадення газоконденсату й нафтосировини в особливо великих розмірах.
Аж раптом: помічник нардепа з партії регіонів, компаньйона Злочевського, очільник держпідприємства, заступник начальника облуправління МНС, майор внутрішньої служби.
Протокол про корупцію. Череда кримінальних проваджень і звільнень / поновлень.
Не вірите, що це сталося в одному житті? Читайте тут.
У 2006-му, невдовзі після призначення, з'ясовують: при оформленні гендиректором "Полтавнафтогазгеологія" (дочірнє підприємство HAK "Надра України") діяч збрехав про вищу освіту. Надав диплом 1993 року, що відповідає часу відбуття покарання.
У 2007-му Октябрський райсуд поновив гендиректора. Суддю Анатолія Савченка не переконали доводи про виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації. Довідку, що громадянин Сікало у виші не навчався, суд відкинув: "вона не має відношення до позивача, який має інше прізвище".
"Найпродуктивніший" етап директорства: лютий–грудень 2008-го. У винаході схем не креативив – писало "Дзеркало тижня", йшов торованою стежкою, виявивши "неймовірну спритність".
Ліцензії на розробку родовищ і видобуток нафти й газу передавали, без надходження коштів до бюджету, від державної структури приватним фірмам. Будівлі підприємства діставалися "Голден Деррік" та "Гермес". Першу компанію пов'язують зі "зрозумілими" тодішній владі людьми, другу – з Сікаловим.
Вже у 2009-му профільне міністерство вирішило ліквідувати "Полтавнафтогазгеологію" через "неприбуткову діяльність і відсутність перспектив". Борги збанкрутілої контори склали: близько 80 млн грн кредиторам і 10 млн працівникам.
Віртуально ж, за рішеннями судів, керування діяча тяглося до 2014 року.
Кримінальні провадження стосовно посадовців ДП і структур-паразитів мали той же результат, як і щодо "Науково-виробничого підприємства "Яциново-Слобідський кар'єр піску".
Химерна назва знадобилася родині Сікалов–Манжос для рейдерського захоплення площ, починаючи з 2010 року, про яке заявляв попередній директор кар'єра.
Правоохоронці підозрювали незаконність розробки копалин. ЗМІ твердили: за місяць фірма "без необхідних дозволів, заробляє на видобутку піску 2 млн грн, але не сплачує жодної копійки податків", а судді Октябрського райсуду, ті ж Тімошенко та Бугрій, "вперто ігнорують клопотання слідчих".
У 2017–2019 роках, протидіючи з'ясуванню обставин щодо махінацій зі страховкою, суддя блокувала практично всі клопотання поліції.
Дійшло до того, що за скаргами Сікалова Тімошенко наказала виключити відомості про оголошення підозри у вчиненні злочину з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Натомість веліла відкрити кримінальне провадження проти слідчої, яка розслідувала шахрайство.
Зрештою облуправління Нацполіції поскаржилося до ВРП. Дисциплінарна палата визнала: суддя діяла всупереч вимогам закону, вчинила істотне порушення норм процесуального права. Покарали попередженням.
Завершили слідство після передачі провадження правоохоронцям Дніпропетровщини. Наприкінці 2020 року Сікалова оголосили в розшук. Слідчий суддя Індустріального райсуду Дніпра дозволив затримати підозрюваного.
У березні 2021-го був готовим обвинувальний акт. Але судити фігуранта мали все одно в Полтаві.
За два роки Октябрський суд виснував: у підробці медичної документації винен лікар. А він помер. Громадянин, котрий жадав 8 млн грн страхової виплати, ні при чому.
"Битви" військовослужбовця
Із весни 2022 й до осені 2023-го Сікалов числився в ЗСУ. Судитися мав час і наснагу не лише зі мною.
Попри базування підрозділу за понад 100 км від дому "наш захисник" волів надалі отримувати послуги SPA у Полтаві. "Зухвале та галасливе поводження" спричинило відмову фітнес-клубу. Сікалов намагався зобов'язати заклад обслуговувати його ще 12 місяців. Плюс 1 млн грн за моральні страждання! До суду з'являвся особисто.
У Полтаві ж улітку 2023-го недавно придбаний ним Jeep Wrangler втрапив у ДТП. "Воїн" хутко продав позашляховик і заходився рішеннями судів призначати оцінку збитків й накладати арешти на майно "кривдниці": автівку, квартиру в середмісті Харкова, належну жінці частку іншої оселі.
Бізнес не забував.
Восени 2022 року на електронному аукціоні водночас розіграли два дозволи Держгеонадр.
20-річне право на видобуток граніту й мігматиту Тахтайського родовища, що на березі Дніпра, за менш ніж 1,5 млн грн дісталося ТОВ "Геоатомексперт". "Конкурувала" з переможцем "Фірми "АТОЛЛ" (профільна діяльність: ресторани, послуги мобільного харчування; керівниця, засновниця, власниця – Світлана Манжос).
18 хвилинами пізніше Ватажкова ділянка пісків під Полтавою за понад 600 тис. грн відійшла "науково-виробничому" кар'єру. Суперниками виступили три ТОВ, включно з "Геоатомексперт". Однак переможцю торгів не довелося навіть змінювати початкову пропозицію.
Засновник і одержувач прибутків "Геоатомексперт" – Сікалов. "Прописана" контора у квартирі не?дружини.
Кінцевим бенефіціарним власником "Яциново-Слобідського кар'єру" зареєстрована пані Манжос. Директорством у ньому Сікалов періодично міняється з громадянином, який свідчив у суді про визначення місця проживання дитини.
Після аукціонів почалися суди. "Геоатомексперт" позивається до Кобеляцької міськради, "кар'єр піску" – до Терешківської сільради, які мали інші плани щодо належних їм земель.
Чи падуть сікалові бастіони?
У публічному просторі Геннадій Сікалов позиціонує себе насамперед активістом і журналістом.
"Останній бастіон" – назви ТОВ, ГО і сайту, що використовується для лобіювання бізнесів родини та захисту від слідчих органів (заявами про переслідування опозиційного ЗМІ). А ще для дискредитації влади та війська, поширення панічних настроїв і маніпулятивної інформації про хід бойових дій та мобілізації, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі ("юдеї Зеленського" винні в усьому).
Матеріали маловідомого в Україні сайту активно ретранслює москва.
Через загрозу національній безпеці наприкінці 2024 року Держспецзв'язок заблокував ресурс до кінця війни. Підривної пропаганди bastion.tv не полишив і в соцмережах інструктує, як обходити "незаконне" обмеження з VPN.
Віднедавна на Манжос оформлено партію.
Сікалов зробився політиком. Як речник сімейної "Дії", "експерт" з енергетики й "учасник війни" завів блог. Риторика – обережніша. Дописи з Цензор.НЕТ розганяють, вірогідно, вже на платній основі, менш знані сайти. Посилаючись на авторитетне джерело.
Подібним чином, використавши майданчик ZN.ua, Сікалов реалізував кампанію з дискредитації чеського бізнесмена, мецената, прихильника України Карела Комарека та його партнерів.
Інсинуації про зв'язок інвестора з "Газпромом" і просування інтересів рф призвели до зупинки геологорозвідувальних робіт, розпочатих на Полтавщині влітку 2024 року. Видобутку газу, гостро потрібного зараз, дочекаємося, певно, вже по війні.
Переконана, не прогалини в законодавчому регулюванні, а недбалість правоохоронців (цікава її причина) дозволяє діяти прокремлівським дезінформаційним медіа на кшталт "бастіону".
Є питання й до обставин служби "учасника". Він обіймав посаду в підрозділі, отримував грошове забезпечення, можливо якісь доплати – довгий час знаходячись удома. Це підтверджують епопея з фітнес-клубом, інші пригоди "бравого вояка". І рішення судді Тімошенко, що "засвідчує" безперервне проживання тата з донькою, отже й те, що чоловік у війську рахувався фіктивно.
Якщо ж діяч внаслідок обману отримав рішення суду, яке використав для ухилення від подальшої служби, Кримінальний кодекс охоплює й ці аспекти.
Не звикати
Одна зі справ 2024 року, розглянута Тімошенко в "турборежимі", стосувалася судді Полтавського окружного адмінсуду Сергія Бойка.
Розривали шлюб і визначали місце проживання дитини "з 12:00 до 12:07 (з урахуванням часу перебування судді у нарадчій кімнаті з 12:04 до 12:07)".
Суддю вабили мандри. Відтак з України він "завжди виїжджав лише разом із сином, а повертались втрьох з колишньою дружиною. При виїзді дружина перетинала кордон практично у той самий час, що і суддя, але пішим порядком чи іншим транспортом" – цитую ухвалу Дисциплінарної палати ВРП про відкриття справи стосовно пана Бойка (до речі, він був готовий задовольнити всі претензії "кар'єра піску" до сільради, завадила апеляційна інстанція).
Судді знають закони, недоброчесні вміють ними маніпулювати.
Імовірність корупційної складової у вчинених володарями мантій діях заради ухилянтів висока, та за спливом часу довести її важко.
При засекреченні ж рішень, як у справі Сікалова, надбанням громадськості чи медіа ці ексцеси не стають. Без викривача всередині системи їх не виявити.
Утім, дотепер не розглянута скарга, подана до ВРП мною – з доказами тривалих взаємин й того, що суддя знала реальний сімейний стан та наміри Сікалова.
Інспектор, який перевіряв повідомлення юристки DEJURE та матеріали, отримані з ініціативи Дисциплінарної палати, надто глибоко не "копав". І суспільного резонансу чомусь не помітив.
Зате дослухався до характеристики, яку надав колезі покараний за те саме в.о. голови суду Володимир Бугрій: "є прикладом доброчесності, неупередженості та бездоганної репутації … гідною представницею суддівського корпусу … глибоко усвідомлює свою роль у забезпеченні авторитету правосуддя … заслуговує на довіру".
Марно наполягав член ВРП Роман Маселко: імітація правосуддя маскувала вирішення інших питань, наявні грубі порушення права, дії Тімошенко порочать високе звання та підривають авторитет правосуддя. Більшість членів палати звільняти суддю з посади не хотіли.
Непокарне зло обертається рецидивами й удосконаленням методів.
Саме масові схеми, практиковані несумлінними представниками професії – "відмазуваня" від покарання нетверезих водіїв, сприяння ухилянтам, може використати ВРП, аби очистити судову систему. Бракує волі. А знекровлене війною громадянське суспільство просто не встигає контролювати й рішуче реагувати на всі негаразди в "тилу".
Не побачила Дисциплінарна палата й такого зв'язку: щойно в Тімошенко зажадали пояснень, копія "моєї" скарги опинилась у Сікалова.
Тож із весни 2025-го зазнаю масованих атак.
Редактора підтримав чільний автор "бастіону" Володимир Бойко, скандально відомий за Telegram-каналом "Записки пасквілянта".
Менш ніж за рік "журналісти" сотворили 40 дисциплінарних скарг до ВРП, 5 заяв про злочини – до різних правоохоронних органів. Безпідставні кримінальні провадження силяться зареєструвати й через рішення судів. Паралельно подані цивільні позови з вимогами стягнути з відповідачки понад 200 тисяч гривень.
Сікалов приписує мені, зокрема, використання (у скарзі на Тімошенко) конфіденційної інформації про нього та членів його родини. Бойко – корупцію, шахрайство, нецензурну лайку, антисемітські висловлювання, "поширення образ і наклепів на військовослужбовців, які з перших днів війни перебувають на фронті".
Огидну брехню супроводжують поки невдалі спроби налаштувати проти мене військових – з вказівкою домашньої адреси. Це нагадує підготовку нападу на Катерину Гандзюк.
Крім ресурсів "бастіону" в кампанії з дискредитації задіяні власні сайти Бойка, його соцмережі та споріднені проєкти з кремлівської мережі. Як канал "Под мантией", котрий пов'язують з Павлом Вовком. Проявився й адвокат Ростислав Кравець, традиційний захисник суддів сумнівної доброчесності.
Відплатою за попередні викриття для мене, поміж іншого, стало блокування кар'єри. Нинішні антагоністи теж здіймають галас щодо мого виходу у фінальну частину конкурсу на заповнення вакансій суддів апеляційних судів і кандидування у члени ВРП.
Та не особистим хочу завершити.
Судді, які сприяли військовозобов'язаним в уникненні служби, винні не менше за пійманих на тому ж медиків, воєнкомів, менеджерів вишів. Усі вони послаблювали обороноздатність країни. І мали б відповідати згідно з приписами Кримінального кодексу – за перешкоджання законній діяльності Збройних сил та інших військових формувань в особливий період.
Військові ж частини, ТЦК та СП, спираючись на рішення ВРП, мають добиватися апеляційного перегляду присудів першої інстанції в усіх випадках, коли недоброчесні володарі мантій створили боязким особам можливості відстрочки від мобілізації чи звільнення зі служби – на фальшивій підставі самостійного виховання та утримання дитини.
Лариса Гольник, суддя Шевченківського райсуду Полтави, лауреат міжнародної відзнаки для викривачів Blueprint for Free Speech
Співавтор тексту – Ігор Гавриленко