"Захід поводиться так, мовляв у нього проблема з Володимиром Путіним. Насправді, у нього проблема з Росією", - вважає Томас Ґрем, який у 2004-2007 роках був старшим директором у справах Росії при Раді національної безпеки США, у статті для видання Financial Times.
Путін дотримується давньої традиція російського мислення. За словами автора, будь-який можливий наступник російського президента йтиме подібним же курсом, "хоча, можливо, з трохи меншим мачизмом".
Проблема з Росією не є новою. Вона виникла 200 років тому, вкінці наполеонівського періоду разом з появою того, що ми б сьогодні назвали різницею в цінностях, пише Ґрем. "У XIX столітті в Росії зберігався автократичний режим, в той час як Європа просувалася до ліберальної демократії", - йдеться в статті.
Однак Росія залишалася супердержавою, критично важливою для європейської системи безпеки. Як захистити Європу перед обличчям могутньої держави, на яку світ дивиться, як на чужака? Це було проблемою в той час, залишається нею і тепер.
Історично Росія відсувала кордони своєї держави все далі і далі від серцевини країни. Вона не зупинялася навіть коли досягала територій, які місцеве населення могло легко обороняти через важкодоступність самої місцевості. Єдине, що її зупиняло, - така ж рішуче налаштована на протидію держава. І те, що Захід вважає імперіалізмом, Росія вважає зміцненням власного захисту.
З часом опір з боку Німеччини на заході, Великобританії, а потім і США на півдні і Китаю з Японією на сході обмежили зону безпеки Росії в північній і центральній частині Євразії, на території пострадянського простору.
В очах Москви держави на просторі колишнього СРСР стикаються з вибором не між незалежністю і російським пануванням, а між пануванням Росії або її суперника. Ця боротьба, на думку Москви, розігрується зараз в Україні, вважає автор.
З міркувань власної безпеки, Росія завжди виступала проти того, щоб в Європі домінувала лише одна держава, і Москві до цих пір не подобається ідея єдиної Європи, вважає Ґрем. На його думку, причину зрозуміти легко: Росія може бути рівнею Великобританії, Франції чи Німеччини, але не може бути рівнею єдиній Європі, яка, так само, як і США сьогодні, виглядає гігантом порівняно з Російською Федерацією в економічній сфері. Економічна криза і технологічна відсталість посилюють відчуття вразливості Росії. Саме цей фактор змушує Москву проводити агресивну політику, включаючи і риторику про можливе застосування ядерної зброї.
"Після 20 років надії на те, що Росія могла б стати частиною світового порядку під егідою Заходу, відновлення російської проблеми потрясло Захід. Але ця загроза обмежена. Це не зростаюча революційна сила, а держава, що хилиться до занепаду і, яка намагається відновити свою владу", - йдеться в статті.
"З цим можна впоратися. Один зі способів - відродити "європейський проект". Це означає енергійні заходи боротьби з проблемами, що підживлюють антиєвропейські сили - дефіцитом демократії, імміграцією та нерівністю", - пише Ґрем.
"Зрозуміло, необхідні такі заходи, як присутність НАТО в країнах Балтії і ретельно виготовлений план на випадок гібридної війни. Проте Захід повинен уникати надмірної мілітаризації своєї відповіді на те, що є, головним чином, політичним викликом", - пише автор.
"У той же час, необхідно зробити більше, щоб допомогти Україні відновити економіку і побудувати дієздатну державу, яка служила б бар'єром для російського наступу на європейські цінності та єдність", - відзначає він.
"Все ж політика стримування не спрацює в нашому високо глобалізованому і багатополярному світі так, як це бувало під час "холодної війни". Захід не зможе обмежувати одну з найбільших економік у світі. І буде геополітичним злочином надмірно послаблювати державу, вкрай важливу для паритету сил, який, ми сподіваємося, допоможе приборкати нинішні буйні сили, особливо в Азії".
"Гірка правда полягає в тому, що Україна не зможе перебудуватися - без Росії. Вона просто занадто залежна від неї економічно. У Росії також занадто багато важелів впливу всередині України. Політика стримування повинна врівноважуватися компромісами. Знайти вірний баланс сил – ось у чому виклик", - йдеться в статті Томаса Ґрема у виданні Financial Times.
Facebook
Twitter
Вконтакте
