США мають створити противагу Росії в особі України

Нова адміністрація Буша має переглянути політику США щодо України. З таким закликом на шпальтах впливової консервативної американської газети "Вашингтон Таймс" , погляди якої традиційно співпадають з позицією республіканців, виступив Френк Геффні-молодший, президент Центру політики безпеки.

"Саме Україна є визначальною державою для всього пострадянського простору. Тому політику Сполучених Штатів щодо України треба негайно змінити", - пише у "Вашингтон Таймс" Геффні-молодший, відомий політолог, президент неурядового дослідницького Центру політики безпеки й постійний оглядач газети.

"Новообраному президенту США Джорджу Бушу доведеться швидко відповісти на низку життєво важливих зовнішньополітичних питань. Деякі з них очевидні, як-то розпалення війни на Близькому Сході, нова загроза з боку Китаю чи негайна потреба захистити американський народ від балістичного ракетного нападу. Але є й інші, менш помітні, але від того, мабуть, не менш нагальні для довгострокових інтересів США. Серед цих питань є й одна з найважливіших держав у Євразії – Україна", - пише "Вашингтон Таймс".

Далі пропонується переклад статті, який підготовлено на базі матеріалу української служби радіо "Свобода" .

Від самого закінчення холодної війни Вашингтон чинив щодо волелюбної України переважно самі хиби. Низка американських адміністрацій вбачала в незалежності й суверенітеті України лише небажаний подразник для добрих взаємин із Кремлем. Президент Джордж Буш-старший виголосив цей сумнозвісний погляд у своїй промові 1 серпня 1991 року, яку охрестили "курча по-київському" – він закликав Україну залишитися в складі СРСР.

На жаль й після занепаду Радянського Союзу команда Клинтона – Гора все наполягала на москвоцентристському підході до колишнього СРСР. Єдиний раз протягом усіх минулих восьми років, коли США всерйоз поставилися до України, мав сумнівну мету домогтися позбавити її ядерної зброї. З усіх інших боків США виявляли до України та її народу, говорячи поблажливо, "милостиву зневагу".

Ефектом цього було те, що в українців побільшало проблем і зросла залежність Києва від поєднання звабливих залицянь і загрозливого тиску, що походять із Москви.

Вочевидь надійшов час іншого підходу: дедалі чіткіше видно необхідність посилити Україну як противагу Росії, яка за президента Володимира Путіна виявляє чимбільш проблематичну поведінку – передає Китаю найсучаснішу зброю на мільярди доларів, які не можна перелічити, усе більше прагне панувати над сусідами, має розгнуздано вороже ставлення до вільної преси й переслідує за роздмуханими звинуваченнями невинного американського громадянина Едмонда Поупа.

Говорячи конкретно, наступний президент США має негайно взятися створювати з Україною стратегічне партнерство, що мало б на меті започаткувати тверду відданість Сполучених Штатів незалежності, суверенітетові й економічному зростанню України.

Якщо слова США буде підтримано й справою – а саме політичною підтримкою, військовою співпрацею, розширеними торгівельними можливостями й заохоченням американських інвестицій в Україні, а українських у Європі, — цей сигнал дав би знати, що Росія вже не може почуватися вільно, коли береться за залякування, насилля чи інші хижацтва щодо своєї колишньої колонії.

Але щоб нове американсько-українське стратегічне партнерство запрацювало, Київ мусить нарешті захотіти запровадити справді демократичні політичні й вільноринкові реформи; Україна має встановити верховенство закону й неухильно дотримуватися його. Це є неодмінною складовою не тільки особистих свобод, а й дійсного економічного зростання.

Сполучені Штати ж серед іншого мали б чітко визначити: український уряд мусить здійснити правдиву приватизацію, запровадити право власності й інші економічні реформи, потрібні, щоб обмежити бурхливу корупцію, полегшити й заохочувати підприємництво й забезпечити народну підтримку цим змінам.

Якщо наступний американський президент поставить досягнення такого стратегічного партнерства з Україною на перше місце, він створить і бастіон проти новітнього російського реваншизму – намагань чи Путіна, чи його наступника повернути колишні території. А ще президент США міг би цим допомогти здійснити такі зміни в Україні, які дадуть їй змогу стати одним із рушіїв подальшого розквіту прав особистості й економічних можливостей у Східній Європі й Середній Азії.

З іншого ж боку в разі, якщо наступний американський президент не зможе здійснити такого проникливого керівництва, на неминуче запитання "Хто програв Україну?" йому доведеться відповісти: "Це був я". Тож, ураховуючи нинішню можливість, це стало б ганебним визнанням вини і для Буша-старшого, і для Буша-молодшого.