Росії не слід плутати газ і політику
Понеділок, 8 січня 2001, 22:14
Надійність газового постачальника дещо відрізняється від нафтопостачальника, оскільки газові поставки звичайно проходять фіксованою та дорогою інфраструктурою і будь-який розрив у поставках залишає споживачів на мілині.
Росія, світовий лідер в експорті газу, яка продає за кордон чверть своїх запасів, повинна пам'ятати про це. Зокрема, Москва має зрозуміти, що зупинка, нехай і коротка, експорту газу до Грузії минулого тижня підіймає ряд питань у Західній Європі, яка залежить від Росії на 42% свого імпорту зараз і ще більше буде залежати у майбутньому.
Протягом деякого часу Росія залякувала інших колишніх членів Радянського Союзу - Україну і Молдову, так само як Грузію - припиненням поставок енергоносіїв. Це не дивно, Москва попередила ці країни ще під час розпаду СРСР, що вони більше не будуть отримувати енергоносії так само великодушно, як це було в радянські часи. Зрозуміло також, що багато хто з колишніх радянськіх сусідів постійно накопичують газові борги, а Україна просто краде частину газу, яка йде її територією. У сутності, Росія намагається пробудити в цих країн усвідомлення, що сьогоднішня енергія коштує набагато дорожче. Здається, Україна це зрозуміла. Минулого місяця вона прийняла суворі нові умови транзиту російського газу в обмін на реструктуризацію газових боргів.
Але деякі мотиви російської енергетичної войовничості можна поставити під сумнів. Вона явно використовує енергоносії як важіль залякування Грузії, де вона заохочує сепаратизм і все ще відкладає виведення російських військ. Москва не в захопленні від перспектив проходження через територію Грузії трубопроводу з Каспійського родовища в обхід Росії.
Росія також зловживає своїм становищем транзитної країни. Туркменістан відновив поставки газу до російської газової трубопровідної системи минулого уікенду тільки після того, як умовив Росію знизити ціну, за якою Росія перепродує його газ Заходу.
Жодну з перерахованих подій не можна назвати фундаментальною у безпеці транспортування газу з Росії до Західної Європи. Двадцять років тому, адміністрація Рейгана намагалася перешкодити намірам західної Європи з'єднатися з газовими родовищами Сибіру. Але європейці на чолі з Маргарет Тетчер чинили опір і продовжили реалізацію цього проекту. Відтоді поставки російського газу, згідно з останніми документами Європейської енергетичної комісії, демонструють "зразкову стабільність".
Таку репутацію Москва повинна постаратися зберегти. Це означає, - належно поводитися зі своїми замовниками і, передусім, не плутати газ з політикою.
Росія, світовий лідер в експорті газу, яка продає за кордон чверть своїх запасів, повинна пам'ятати про це. Зокрема, Москва має зрозуміти, що зупинка, нехай і коротка, експорту газу до Грузії минулого тижня підіймає ряд питань у Західній Європі, яка залежить від Росії на 42% свого імпорту зараз і ще більше буде залежати у майбутньому.
Протягом деякого часу Росія залякувала інших колишніх членів Радянського Союзу - Україну і Молдову, так само як Грузію - припиненням поставок енергоносіїв. Це не дивно, Москва попередила ці країни ще під час розпаду СРСР, що вони більше не будуть отримувати енергоносії так само великодушно, як це було в радянські часи. Зрозуміло також, що багато хто з колишніх радянськіх сусідів постійно накопичують газові борги, а Україна просто краде частину газу, яка йде її територією. У сутності, Росія намагається пробудити в цих країн усвідомлення, що сьогоднішня енергія коштує набагато дорожче. Здається, Україна це зрозуміла. Минулого місяця вона прийняла суворі нові умови транзиту російського газу в обмін на реструктуризацію газових боргів.
Але деякі мотиви російської енергетичної войовничості можна поставити під сумнів. Вона явно використовує енергоносії як важіль залякування Грузії, де вона заохочує сепаратизм і все ще відкладає виведення російських військ. Москва не в захопленні від перспектив проходження через територію Грузії трубопроводу з Каспійського родовища в обхід Росії.
Росія також зловживає своїм становищем транзитної країни. Туркменістан відновив поставки газу до російської газової трубопровідної системи минулого уікенду тільки після того, як умовив Росію знизити ціну, за якою Росія перепродує його газ Заходу.
Жодну з перерахованих подій не можна назвати фундаментальною у безпеці транспортування газу з Росії до Західної Європи. Двадцять років тому, адміністрація Рейгана намагалася перешкодити намірам західної Європи з'єднатися з газовими родовищами Сибіру. Але європейці на чолі з Маргарет Тетчер чинили опір і продовжили реалізацію цього проекту. Відтоді поставки російського газу, згідно з останніми документами Європейської енергетичної комісії, демонструють "зразкову стабільність".
Таку репутацію Москва повинна постаратися зберегти. Це означає, - належно поводитися зі своїми замовниками і, передусім, не плутати газ з політикою.
