Політична й економічна невизначеність підвищує ризик інвестицій в Украину
Вівторок, 6 березня 2001, 20:54
У листопаді минулого року в лісі під Києвом був виявлений труп, що привело до політичної кризи. Виникнуло страшне питання: чи замішаний президент України в убивстві? Крім того, смерть журналіста Георгія Гонгадзе загострила іншу проблему, що виникнула з того моменту, коли ця країна здобула незалежність. Україна повинна відповісти на запитання: якою державою вона хоче бути?
Пройшло десять років із моменту розвалу Радянського Союзу, а Україна дотепер не може вирішити, кому повинна належати верховна влада – президенту або парламенту, якою має бути економіка, потрібно орієнтуватися на захід (Європу) або на схід (Росію).
"Справа Гонгадзе – це гнійник, який прорвався, - говорить опозиційний законодавець Олександр Турчинов. - Але справжнє зло полягає в тому, що Україна - це авторитарна держава з абсолютно криміналізованою економікою".
У листопаді з'явилася плівка з записом розмови президента з його високопосадовими помічниками. Стверджується, що вони обговорювали, як "позбутися" від Гонгадзе. З цього моменту почали звучати вимоги про те, щоб президент Леонід Кучма пішов у відставку. Гонгадзе відкрито критикував президента.
Кучма стверджує, що не має ніякого відношення до убивства. За його словами, касети були сфабриковані. Він обвинувачує своїх ворогів у тому, що вони користуються смертю журналіста як політичною зброєю, намагаючись "дестабілізувати" Україну.
Авторитарний режим
Критики Кучми стверджують, що смерть журналіста – лише верхівка айсберга. Вони обвинувачують президента у встановленні авторитарного режиму, у переслідуванні опозиції і незалежних ЗМІ, у фальсифікації виборів. Вони стверджують, що реальна влада належить невеликій купці багатих олігархів.
Крім того, зараз на Кучму здійснюється тиск з-за кордону. На минулому тижні, після того, як Кучма послав поліцію розганяти наметове містечко опозиції, президент Буш попередив його про те, що тим самим український президент ризикує позбутися американської допомоги. Потім фінансист і філантроп Джордж Сорос, який дав Україні 100 мільйонів доларів, закликав Кучму піти у відставку і чекати результатів розслідування смерті Гонгадзе.
Попередження Буша відбиває зростання невдоволення Україною на Заході. Протягом багатьох років Європа і США вважали її буфером між Східної Європою і Росією, давали їй фінансову і консультаційну допомогу. З 1990 р. Україна одержала від США понад 2 мільярдів доларів - більше, ніж якась інша колишня радянська республіка. Це робилося з метою допомогти країні стати ринковою демократією, інтегрованої в Європу й Організацію Північноатлантичного договору. Цього не трапилося.
"Ми не кидаємо Україну, - говорить Карлос Паскуаль, посол США в Києві. - Але наша можливість працювати з цією країною залежить від того, як вирішуються економічні проблеми, і як йде процес будівництва демократії. У області політики ситуація незрозуміла. У області економіки країна не розвивається, і навіть у певному сенсі рухається назад".
Відчуваючи, що Захід її зневажає, Україна рушила убік Росії, яку явно набагато менше хвилює те, як Кучма робить зі своїми політичними опонентами. У лютому, наступного дня після зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним, Кучма заарештував колишнього заступника прем'єр-міністра Юлію Тимошенко, неформального лідера опозиції. Критики стверджують, що Путін дав своє благословення на цей арешт.
Поки Україна намагається визначити своє політичне обличчя, економічна політика залишається невизначеної і часто виявляється заручником конкуруючих інтересів. Прем'єр-міністра Віктора Ющенка, який був головою Національного банки, уряди західних країн шанують як реформатора. Однак він часто зштовхується з опором із боку впливових бізнесменів, не зацікавлених у проведенні задуманих їм реформ.
Удар магнатів у відповідь
2000 р. видався для України вдалим. Уряду вдалося запобігти дефолту за зовнішніми боргами, реструктурувавши $2,4 млрд. в євробонди; були виплачені затримки за пенсіями та державними зарплатами, вдалося викорінити бартер в енергетиці, усунувши тим самим основний чинник корупції. Вперше за увесь час із здобуття незалежності в країні почалося економічне зростання.
Але реформи викликали відповідну реакцію, особливо з боку магнатів, які розбагатіли за допомогою таємних бартерних угод. Коли були обнародувані записи телефонних розмов і вибухнув скандал, у Кучми виникнула необхідність одержати підтримку виборців. "Президенту довелося обпертися на олігархів, тому що вони контролюють великі пакети в ЗМІ, - сказав один західний дипломат. - У результаті зміцнився їхній вплив".
Поки йде ця боротьба за владу, Україну закликають провести серйозні зміни в економіці. У лютому Міжнародний валютний фонд заявив, що держава не змогла виконати умови надання чергового платежу обсягом у $2,6 млрд., що припадає на березень. Фонд вважає, що приватизація ведеться занадто повільно: дотепер жодне велике підприємство не було продано на відкритому тендері. Крім того, МВФ закликав провести більш серйозні реформи в податковій системі, у банківському секторі та в енергетиці.
Однак перспективи реформ досить туманні. Торік, коли вибухнув скандал, зіпсувалися відносини між президентом, парламентом і урядом. У результаті, за словами київського представника МВФ Генрі Гескіера, "стало складніше проводити структурні реформи".
Втеча інвесторів
Проблеми країни збільшує її нездатність вирішити, кому повинна належати верховна влада – президенту або парламенту. У Росії колишній президент Борис Єльцин вирішив це питання в 1993 р., віддавши наказ танкам атакувати парламент-заколотник. Україна продовжує шукати на нього відповідь. Торік Кучма переміг на референдумі, отримавши за його результатами широкі повноваження. Але парламент - більшість у якому представляють комуністи - відмовився затвердити результати референдуму і перетворити їх у закони.
Зараз опозиційні законодавці хочуть скористатися справою Гонгадзе для того, щоб перетягнути конституційну рівновагу на свою сторону. Вони вимагають прийняття нових законів, що давали б їм великі можливості впливати на призначення на високі пости. Лідери парламенту загрожують у квітні оголосити Ющенку вотум недовіри, якщо він не погодиться створити коаліційний уряд.
За такої політичної та економічної непевності іноземні інвестори голосують ногами. У лютому Україну покинули два європейських банки - Rabobank NB і Societe General SA - а також західна інвестиційна компанія Wood & Co. "У нас немає можливості звати інвесторів у цю країну", - говорить Жак Мун’е, президент Credit Lyonnais Ukraine, однієї з деяких західних компаній, що залишилися у країні.
Підприємці, банкіри й інвестори в приватних бесідах говорять, що якщо Кучма піде, ситуація тільки поліпшиться, хоча незрозуміло, хто в цьому випадку прийшов би йому на зміну.
"Кучма - це просто втілення режиму, - говорить лідер опозиції Олександр Мороз. - Піти повинен не тільки президент, а уся створена їм система одноособової влади".
Переклад з англійської Inopressa.Ru
Пройшло десять років із моменту розвалу Радянського Союзу, а Україна дотепер не може вирішити, кому повинна належати верховна влада – президенту або парламенту, якою має бути економіка, потрібно орієнтуватися на захід (Європу) або на схід (Росію).
"Справа Гонгадзе – це гнійник, який прорвався, - говорить опозиційний законодавець Олександр Турчинов. - Але справжнє зло полягає в тому, що Україна - це авторитарна держава з абсолютно криміналізованою економікою".
У листопаді з'явилася плівка з записом розмови президента з його високопосадовими помічниками. Стверджується, що вони обговорювали, як "позбутися" від Гонгадзе. З цього моменту почали звучати вимоги про те, щоб президент Леонід Кучма пішов у відставку. Гонгадзе відкрито критикував президента.
Кучма стверджує, що не має ніякого відношення до убивства. За його словами, касети були сфабриковані. Він обвинувачує своїх ворогів у тому, що вони користуються смертю журналіста як політичною зброєю, намагаючись "дестабілізувати" Україну.
Авторитарний режим
Критики Кучми стверджують, що смерть журналіста – лише верхівка айсберга. Вони обвинувачують президента у встановленні авторитарного режиму, у переслідуванні опозиції і незалежних ЗМІ, у фальсифікації виборів. Вони стверджують, що реальна влада належить невеликій купці багатих олігархів.
Крім того, зараз на Кучму здійснюється тиск з-за кордону. На минулому тижні, після того, як Кучма послав поліцію розганяти наметове містечко опозиції, президент Буш попередив його про те, що тим самим український президент ризикує позбутися американської допомоги. Потім фінансист і філантроп Джордж Сорос, який дав Україні 100 мільйонів доларів, закликав Кучму піти у відставку і чекати результатів розслідування смерті Гонгадзе.
Попередження Буша відбиває зростання невдоволення Україною на Заході. Протягом багатьох років Європа і США вважали її буфером між Східної Європою і Росією, давали їй фінансову і консультаційну допомогу. З 1990 р. Україна одержала від США понад 2 мільярдів доларів - більше, ніж якась інша колишня радянська республіка. Це робилося з метою допомогти країні стати ринковою демократією, інтегрованої в Європу й Організацію Північноатлантичного договору. Цього не трапилося.
"Ми не кидаємо Україну, - говорить Карлос Паскуаль, посол США в Києві. - Але наша можливість працювати з цією країною залежить від того, як вирішуються економічні проблеми, і як йде процес будівництва демократії. У області політики ситуація незрозуміла. У області економіки країна не розвивається, і навіть у певному сенсі рухається назад".
Відчуваючи, що Захід її зневажає, Україна рушила убік Росії, яку явно набагато менше хвилює те, як Кучма робить зі своїми політичними опонентами. У лютому, наступного дня після зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним, Кучма заарештував колишнього заступника прем'єр-міністра Юлію Тимошенко, неформального лідера опозиції. Критики стверджують, що Путін дав своє благословення на цей арешт.
Поки Україна намагається визначити своє політичне обличчя, економічна політика залишається невизначеної і часто виявляється заручником конкуруючих інтересів. Прем'єр-міністра Віктора Ющенка, який був головою Національного банки, уряди західних країн шанують як реформатора. Однак він часто зштовхується з опором із боку впливових бізнесменів, не зацікавлених у проведенні задуманих їм реформ.
Удар магнатів у відповідь
2000 р. видався для України вдалим. Уряду вдалося запобігти дефолту за зовнішніми боргами, реструктурувавши $2,4 млрд. в євробонди; були виплачені затримки за пенсіями та державними зарплатами, вдалося викорінити бартер в енергетиці, усунувши тим самим основний чинник корупції. Вперше за увесь час із здобуття незалежності в країні почалося економічне зростання.
Але реформи викликали відповідну реакцію, особливо з боку магнатів, які розбагатіли за допомогою таємних бартерних угод. Коли були обнародувані записи телефонних розмов і вибухнув скандал, у Кучми виникнула необхідність одержати підтримку виборців. "Президенту довелося обпертися на олігархів, тому що вони контролюють великі пакети в ЗМІ, - сказав один західний дипломат. - У результаті зміцнився їхній вплив".
Поки йде ця боротьба за владу, Україну закликають провести серйозні зміни в економіці. У лютому Міжнародний валютний фонд заявив, що держава не змогла виконати умови надання чергового платежу обсягом у $2,6 млрд., що припадає на березень. Фонд вважає, що приватизація ведеться занадто повільно: дотепер жодне велике підприємство не було продано на відкритому тендері. Крім того, МВФ закликав провести більш серйозні реформи в податковій системі, у банківському секторі та в енергетиці.
Однак перспективи реформ досить туманні. Торік, коли вибухнув скандал, зіпсувалися відносини між президентом, парламентом і урядом. У результаті, за словами київського представника МВФ Генрі Гескіера, "стало складніше проводити структурні реформи".
Втеча інвесторів
Проблеми країни збільшує її нездатність вирішити, кому повинна належати верховна влада – президенту або парламенту. У Росії колишній президент Борис Єльцин вирішив це питання в 1993 р., віддавши наказ танкам атакувати парламент-заколотник. Україна продовжує шукати на нього відповідь. Торік Кучма переміг на референдумі, отримавши за його результатами широкі повноваження. Але парламент - більшість у якому представляють комуністи - відмовився затвердити результати референдуму і перетворити їх у закони.
Зараз опозиційні законодавці хочуть скористатися справою Гонгадзе для того, щоб перетягнути конституційну рівновагу на свою сторону. Вони вимагають прийняття нових законів, що давали б їм великі можливості впливати на призначення на високі пости. Лідери парламенту загрожують у квітні оголосити Ющенку вотум недовіри, якщо він не погодиться створити коаліційний уряд.
За такої політичної та економічної непевності іноземні інвестори голосують ногами. У лютому Україну покинули два європейських банки - Rabobank NB і Societe General SA - а також західна інвестиційна компанія Wood & Co. "У нас немає можливості звати інвесторів у цю країну", - говорить Жак Мун’е, президент Credit Lyonnais Ukraine, однієї з деяких західних компаній, що залишилися у країні.
Підприємці, банкіри й інвестори в приватних бесідах говорять, що якщо Кучма піде, ситуація тільки поліпшиться, хоча незрозуміло, хто в цьому випадку прийшов би йому на зміну.
"Кучма - це просто втілення режиму, - говорить лідер опозиції Олександр Мороз. - Піти повинен не тільки президент, а уся створена їм система одноособової влади".
Переклад з англійської Inopressa.Ru
