"Кучма йшов до Тараса задніми дворами, попри туалети!"
Виступи на мітингу об"єднаної опозиції
П'ятниця, 9 березня 2001, 15:10
Тарас Чорновіл: "Кучма йшов до Тараса задніми дворами, попри туалети!"
Після 10 років незалежності України ми знову мусимо ставити питання: чи буде Україна, чи ні? І мабуть це є щастя для українського народу, що коли українська держава знову у загрозі, знову у небезпеці, ми не мусимо шукати своїх лідерів чи серед політиків, чи серед державних діячів. У нас є дійсно вічний, незмінний праведний святий лідер – наш Тарас Шевченко. Це є та особистість, яка об'єднує всіх українців, які не хочуть миритися з чужими поневолювачами, які не хочуть миритися з неправдою.
Тільки з Тарасом ми прийдемо до насправді української України. Як і колись у 1914-му році, коли українці ще в царській Росії пришли сюди, до цього місця, щоб покласти квіти до Шевченка, щоб вклонитися йому та помолитися на його могилі, були перегороджені всі шляхи. Тоді царська охранка виставила море своїх яничар, які не допускали людей до пам'ятника й по-блюзнірські клали квіти самі. Сьогодні – 10-й рік незалежності України і сьогодні знову, коли зранку українські патріоти прийшли сюди, до пам'ятника Шевченку, до святого для кожного українці місця, сьогодні знову нас відгородили від Тараса, сьогодні знову тут стояли тисячі і тисячі озброєних до зубів яничар.
У мене під ногами відбитий буквальні кілька годин тому в бою міліцейський щит, якими закривали від нас дорогу до Тараса Шевченка, закривали, щоб пропустити сюди людину, яка зневажила свій народ, яка зневажила свою націю, яка зневажила пам'ять Шевченка, яка зневажила Україну! Він побоявся навіть підійти і пройти попри людей, глянути їм в очі! Він проходив сюди задніми дворами, десь попри туалети! Ганьба! І тільки з чистою святою пам'яттю Шевченка, з чистим святим його словом ми переможемо. Бо за нас правда, за нас влада і воля свята! Слава Україні!
Юрій Костенко: "хіба не про сьогодні сказав Тарас: "кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить і на апостольськім престолі чернець годований сидить"?!
У цьому святому місці, звідки починалася українська демократія, я хочу нагадати усім нам праведні слова великого Тараса, нашого генія, нашого провидця. Хіба не про сьогодення він сказав такі слова: "кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить, і на апостольськім престолі чернець годований сидить!" Але браття! Хіба не з нашої мовчазної згоди 91-го року комуністичні ченці залишилися сидіти в своїх кріслах?! Хіба не ми дозволили їм під нашими прапорами, під нашими національними символами, з нашими програмами у червоних комуністичних руках творити те, що сьогодні називається демократичною Україною! Демократичною, де немає свободи слова! Демократичною, де немає опозиції! Демократичною, де українець не почуває себе гідним! Українською, де немає місця українській мові, де немає місця українській церкві! Це все робилося від нашого імені. Ми мовчали, коли нас роз'єднували по барикадах, ми мовчали, коли зажирілі коти грабували усіх нас!
Сьогодні у цей весняний день починається відродження Української держави, я в цьому впевнений! "Україні – українську владу" – ось гасло, під якими українська правиця з труднощами, але починає формувати виборчий блок усіх національно-демократичних і патріотичних сил! Це блок, який обов'язково переможе на наступних виборах. Лише ми, праві, дамо Україні демократичну альтернативу, ту, якою рухається сьогодні увесь світ! Лише ми, праві, можемо зробити Україну українською державою! Лише ми, праві, можемо дати демократію і своїй державі, і кожному громадянину, який мешкає на території України. Лише ми, праві, покликані довершити все те, що не довершили у 91-му році, коли залишили у всіх владних кріслах червону погань, яка сьогодні править нами, яка сама з собою бореться і яка хоче, щоб ми боролися лише за зміну окремих чиновників, а не за зміну всієї тоталітарної системи, чого ми не зробили у 91-му році.
Отже, єднаймося, брати мої, і ми зробимо ту велику справу, до якої нас закликав Тарас! І "забудеться срамотня давняя година" і оживе добра слава – слава України! "І світ ясний, не вечірній, тихо засіяє. Обнімімось, брати мої, молю вас, благаю!" Слава Україні!
Олександр Мороз: "відступати далі нема куди. Ми повинні згуртуватися, але весь народ, а не правиця, лівиця чи центр, щоб змести цю владу!"
Шановне українське громадянство! Ми стоїмо зараз на найвищому, найсвятішому місці України – біля пам'ятника великому Предтечі нашого народу. Тут, на цьому місці, не повинно бути суєти, дріб'язку, не повинно бути святіших і праведніших одних від інших. Під його словом, під його поглядом ми всі рівні. І треба зараз говорити про об'єднання людей не за однією чи іншою політичною орієнтацією. Шевченко закликав об'єднатися весь народ і треба, зважаючи на його заклики, знайти змогу сьогодні для такого об'єднання, бо тільки воно зможе принести звільнення нашого народу, тільки воно може гарантувати Україну як справді демократичну, потужну і суверенну державу. А якщо ми будемо зводити рахунки один з одним, вишукувати істинності в чомусь давньому чи недавньому, то ми знову залишимося з тим, про що багато разів переконливо говорив великий Кобзар.
Отже, в єдності тільки сила, отже в згуртуванні сил проти цього іга, котре ми спостерігаємо тепер, іга владного. Воно, захищаючи себе, здатне вдаватися тільки до сили, тільки до захисту з боку озброєних молодиків, здатне на шляху до великого Кобзаря заарештувати людей, побити жінку - народного депутата Валентину Семенюк тільки за те, що вона хотіла пройти до Кобзаря, побити після того, як вона пред'явила посвідчення! Це свідчення того, що режим безбожний, безсилий, він агонізує! І тому нам – ще раз підкреслюю – єднатися треба! І вчитуючись у слова великого Кобзаря ми повинні там знаходити собі опору у своїх вчинках, у своїх намірах. Адже хіба не ми, тут присутні, зробили цю владу? Хіба не ми дозволили у Конституції залишити норми ті, які дозволили узурпувати владу? Хіба не присутні тут провели комічну "спікеріаду"? Хіба не ми разом з вами посприяли фальсифікації виборів і знову ця ж влада залишилася! Хіба не при нас створювалася шантажем і насильством більшість, яка дозволила узурпувати владу остаточно. І якщо ми це все розуміємо, то тепер ми повинні зробити для себе висновок – відступати далі нема куди.
Ми повинні згуртуватися, але, я підкреслюю ще раз – весь народ, а не правиця, лівиця чи центр, щоб змести цю владу, бо вона не потрібна людям, бо вона не гарантує суверенності. Суверенність гарантує лише згуртована маса народу, яка хоче жити достойно, яка має право на достойне життя і яка обов'язково буде жити достойно на своїй землі, на своїй рідній Україні! За єдність! За спільну силу! За славу нашої батьківщини України!
Левко Лук'яненко: "Ганьба режиму, який замість нормального демократичного розвитку утворив у нас мафіозно-злодійську владу, яка вже 10 років руйнує Україну"
Дорогі кияни та гості! Погляньте – як багато нас зібралося! Ми всі вклоняємося Тарасові Шевченкові як людині, яка підняла наш національний дух, дала нам перспективу будівництва незалежної України і надихає нас увесь період в півтора століття. Так ось сьогодні Кучма не міг ігнорувати Шевченка, але разом з тим він пішов на простий обман, він нас обдурив. Вони о восьмій годині оточили всі вулиці далеко навколо цього місця, направили сюди десь 2-3 тисячі міліціонерів перевдягнених. Тут навколо чергували наших десь 30 чи 40 чоловік – звичайно, вони не могли чинити опір і ті тисячі міліціонерів відтіснили їх, відкрили місце і Кучма поклав вінок о 8.10 чи що.
Він обдурив, але в цьому обдуренні він показав слабкість, він показав, що розуміє, що народ проти нього. О пів дев'ятої вони відкрили залізні кордони і виїхали машини одна за одною, а ми стояли і кричали : "Убивці, геть!", "Ганьба убивцям!". Вони це чули не тільки від тих людей, що там стояли – вони це чують від всієї України.
Ганьба режиму, який замість нормального демократичного розвитку утворив у нас мафіозно-злодійську владу, яка вже 10 років руйнує Україну. Але ми починаємо підніматися і я дуже радий, що по всій Україні люди починають скидати з себе страх і ідуть на демонстрації і виявляють свою волю, яка об'єднана одним коротким кличем: "Україна баз Кучми!". Ми всі розуміємо, що маємо знести не тільки Кучму, а всю його бандитсько-мафіозну злочинну владу. Нас багато і з кожним днем стає все більше. Наступні наші збори зберуть ще більше людей. Україна прочинається, ми розуміємо, що владу нам зараз не присилають з Москви, Берліну чи Варшави, ми самі її обираємо. І якщо вже ми обрали не того, кого треба, то наше законне право усунути цю владу і обрати іншу.
Ми за українську владу, за українську Україну. Тож геть Кучму! Геть його розбійницьке оточення, геть кучмократію! Слава Україні!
Олександр Турчинов: "пройде зовсім небагато часу і вони так же ховаючись, як і сьогодні, за чужі паспорти, за чужі спини зникнуть з нашої України"
Шановні друзі, брати і сестри! Ми сьогодні прийшли до нашого батька, до великого Кобзаря, великого Тараса! Ми принесли йому квіти, ми відкрили перед ним наші душі. Ми прийшли сьогодні сюди не ховаючи наші обличчя. Ми попередили Кучму, що з 9.00 ми не хочемо його тут бачити. А він як злодій – ховаючись, тричі змінюючи час свого візиту – о 8 ранку приповз сюди, щоб кинути свою вшиву квітку.
Шановні друзі! Коли вони бачать в наших очах страх – вони нахабніють, вони знущаються над нашими людьми, вони знущаються над нашою Батьківщиною. Коли вони бачать в наших очах страх, вони кидають провідників нації за грати, як вони кинули за грати Юлію Тимошенко! Вони вбивають, як вони вбили Чорновола, як вони знищили Гонгадзе. Шановні друзі! Згадайте мої слова – пройде зовсім небагато часу і вони так же ховаючись, як і сьогодні, за чужі паспорти, за чужі спини зникнуть з нашої України "і на оновленій землі врага не буде, супостата. І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі!" Слава Україні! Волю Україні! Кучму геть!
Анатолій Матвієнко: "Сьогодні ці вороги України стверджують: "Так, патріоту України Гії Гонгадзе зчинили голову, вбили". Вони це визнають!"
Шановна громада! На цьому святому місці в цей історично пам'ятний день я закликаю вас – полишімо гнів, прислухаймося до свого серця, до свого розуму. І тільки так ми зможемо: лише розумом, лише єдністю змінити щось у цьому житті. Ви знаєте, великий Тарас вчив: "полюбіте щирим серцем велику руїну, розкуйтеся, братайтеся!".
Я хочу закликати вас поміркувати над закликом великого Тараса до нас, сущих. Адже ми маємо велику руїну і про це, мабуть, пророче говорив Тарас. І сьогодні "вождики", а це дійсно слабкі люди, це сірі люди, б'ють себе у груди дивлячись нам брутально в очі: "Так, мене записували". Сьогодні ці вороги України стверджують: "Так, патріоту України Гії Гонгадзе зчинили голову, вбили". Вони це визнають! І дивляться нам в очі і хочуть, щоб ми їм співчували. І ми їм співчуваємо – то хто ж ми такі на цій землі?! Я думаю, що прощення за такі злочини немає, не може бути і не буде! А тому я закликаю як і всі мої побратими сьогодні: з розумом, в силі єдності гуртуватися для того, щоб сказати "ні!" ганебному режиму Кучми! Щоб сказати так українській владі, щоб сказати, що не влада прийшла для того, аби їй слугував народ, а щоб влада слугувала українському люду. Тож будьмо разом, будьмо мудрі, будьмо мужні, слухаймося великого Тараса і ми переможемо. Слава Україні!
Ярослава Стецько: "ми багато терпіли і заслужили на те, щоб ми мали нарешті свою, українську Україну, щоб наш народ став господарем на своїй землі!"
Скрізь, де живе українська спільнота, видніють пам'ятники Тарасу Шевченку, а в кімнатах поруч святих образів висить його портрет. То чому ж ми не маємо української України? На кого ми чекаємо? На американців, німців чи австралійців, щоб вони приїхали і збудували нам Україну? Ми знаємо, що ця влада не годиться, що це не є українська влада і що вона робить великі труднощі патріотові України Ющенкові, якого любить народ і радо бачив би президентом. Ми всі знаємо, що нам потрібні зміни в Україні, але крім того ми мусимо в собі сконцентрувати волю й змінити сьогоднішній стан! Об'єднатися, згуртуватися, створити потужну організацію, яка б навела лад в Україні. Цього від нас чекає народ в Україні і поза Україною сущий. Я вірю в наш народ, я вірю в те, що нам Господь допоможе! А сьогоднішнє сонце свідчить про те, що нас Тарас не залишить, і нас не залишить Богоматір, бо ми багато терпіли і заслужили на те, щоб ми мали нарешті свою, українську Україну, щоб наш народ став господарем на своїй землі. Слава Україні!
Після 10 років незалежності України ми знову мусимо ставити питання: чи буде Україна, чи ні? І мабуть це є щастя для українського народу, що коли українська держава знову у загрозі, знову у небезпеці, ми не мусимо шукати своїх лідерів чи серед політиків, чи серед державних діячів. У нас є дійсно вічний, незмінний праведний святий лідер – наш Тарас Шевченко. Це є та особистість, яка об'єднує всіх українців, які не хочуть миритися з чужими поневолювачами, які не хочуть миритися з неправдою.
Тільки з Тарасом ми прийдемо до насправді української України. Як і колись у 1914-му році, коли українці ще в царській Росії пришли сюди, до цього місця, щоб покласти квіти до Шевченка, щоб вклонитися йому та помолитися на його могилі, були перегороджені всі шляхи. Тоді царська охранка виставила море своїх яничар, які не допускали людей до пам'ятника й по-блюзнірські клали квіти самі. Сьогодні – 10-й рік незалежності України і сьогодні знову, коли зранку українські патріоти прийшли сюди, до пам'ятника Шевченку, до святого для кожного українці місця, сьогодні знову нас відгородили від Тараса, сьогодні знову тут стояли тисячі і тисячі озброєних до зубів яничар.
У мене під ногами відбитий буквальні кілька годин тому в бою міліцейський щит, якими закривали від нас дорогу до Тараса Шевченка, закривали, щоб пропустити сюди людину, яка зневажила свій народ, яка зневажила свою націю, яка зневажила пам'ять Шевченка, яка зневажила Україну! Він побоявся навіть підійти і пройти попри людей, глянути їм в очі! Він проходив сюди задніми дворами, десь попри туалети! Ганьба! І тільки з чистою святою пам'яттю Шевченка, з чистим святим його словом ми переможемо. Бо за нас правда, за нас влада і воля свята! Слава Україні!
Юрій Костенко: "хіба не про сьогодні сказав Тарас: "кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить і на апостольськім престолі чернець годований сидить"?!
У цьому святому місці, звідки починалася українська демократія, я хочу нагадати усім нам праведні слова великого Тараса, нашого генія, нашого провидця. Хіба не про сьогодення він сказав такі слова: "кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить, і на апостольськім престолі чернець годований сидить!" Але браття! Хіба не з нашої мовчазної згоди 91-го року комуністичні ченці залишилися сидіти в своїх кріслах?! Хіба не ми дозволили їм під нашими прапорами, під нашими національними символами, з нашими програмами у червоних комуністичних руках творити те, що сьогодні називається демократичною Україною! Демократичною, де немає свободи слова! Демократичною, де немає опозиції! Демократичною, де українець не почуває себе гідним! Українською, де немає місця українській мові, де немає місця українській церкві! Це все робилося від нашого імені. Ми мовчали, коли нас роз'єднували по барикадах, ми мовчали, коли зажирілі коти грабували усіх нас!
Сьогодні у цей весняний день починається відродження Української держави, я в цьому впевнений! "Україні – українську владу" – ось гасло, під якими українська правиця з труднощами, але починає формувати виборчий блок усіх національно-демократичних і патріотичних сил! Це блок, який обов'язково переможе на наступних виборах. Лише ми, праві, дамо Україні демократичну альтернативу, ту, якою рухається сьогодні увесь світ! Лише ми, праві, можемо зробити Україну українською державою! Лише ми, праві, можемо дати демократію і своїй державі, і кожному громадянину, який мешкає на території України. Лише ми, праві, покликані довершити все те, що не довершили у 91-му році, коли залишили у всіх владних кріслах червону погань, яка сьогодні править нами, яка сама з собою бореться і яка хоче, щоб ми боролися лише за зміну окремих чиновників, а не за зміну всієї тоталітарної системи, чого ми не зробили у 91-му році.
Отже, єднаймося, брати мої, і ми зробимо ту велику справу, до якої нас закликав Тарас! І "забудеться срамотня давняя година" і оживе добра слава – слава України! "І світ ясний, не вечірній, тихо засіяє. Обнімімось, брати мої, молю вас, благаю!" Слава Україні!
Олександр Мороз: "відступати далі нема куди. Ми повинні згуртуватися, але весь народ, а не правиця, лівиця чи центр, щоб змести цю владу!"
Шановне українське громадянство! Ми стоїмо зараз на найвищому, найсвятішому місці України – біля пам'ятника великому Предтечі нашого народу. Тут, на цьому місці, не повинно бути суєти, дріб'язку, не повинно бути святіших і праведніших одних від інших. Під його словом, під його поглядом ми всі рівні. І треба зараз говорити про об'єднання людей не за однією чи іншою політичною орієнтацією. Шевченко закликав об'єднатися весь народ і треба, зважаючи на його заклики, знайти змогу сьогодні для такого об'єднання, бо тільки воно зможе принести звільнення нашого народу, тільки воно може гарантувати Україну як справді демократичну, потужну і суверенну державу. А якщо ми будемо зводити рахунки один з одним, вишукувати істинності в чомусь давньому чи недавньому, то ми знову залишимося з тим, про що багато разів переконливо говорив великий Кобзар.
Отже, в єдності тільки сила, отже в згуртуванні сил проти цього іга, котре ми спостерігаємо тепер, іга владного. Воно, захищаючи себе, здатне вдаватися тільки до сили, тільки до захисту з боку озброєних молодиків, здатне на шляху до великого Кобзаря заарештувати людей, побити жінку - народного депутата Валентину Семенюк тільки за те, що вона хотіла пройти до Кобзаря, побити після того, як вона пред'явила посвідчення! Це свідчення того, що режим безбожний, безсилий, він агонізує! І тому нам – ще раз підкреслюю – єднатися треба! І вчитуючись у слова великого Кобзаря ми повинні там знаходити собі опору у своїх вчинках, у своїх намірах. Адже хіба не ми, тут присутні, зробили цю владу? Хіба не ми дозволили у Конституції залишити норми ті, які дозволили узурпувати владу? Хіба не присутні тут провели комічну "спікеріаду"? Хіба не ми разом з вами посприяли фальсифікації виборів і знову ця ж влада залишилася! Хіба не при нас створювалася шантажем і насильством більшість, яка дозволила узурпувати владу остаточно. І якщо ми це все розуміємо, то тепер ми повинні зробити для себе висновок – відступати далі нема куди.
Ми повинні згуртуватися, але, я підкреслюю ще раз – весь народ, а не правиця, лівиця чи центр, щоб змести цю владу, бо вона не потрібна людям, бо вона не гарантує суверенності. Суверенність гарантує лише згуртована маса народу, яка хоче жити достойно, яка має право на достойне життя і яка обов'язково буде жити достойно на своїй землі, на своїй рідній Україні! За єдність! За спільну силу! За славу нашої батьківщини України!
Левко Лук'яненко: "Ганьба режиму, який замість нормального демократичного розвитку утворив у нас мафіозно-злодійську владу, яка вже 10 років руйнує Україну"
Дорогі кияни та гості! Погляньте – як багато нас зібралося! Ми всі вклоняємося Тарасові Шевченкові як людині, яка підняла наш національний дух, дала нам перспективу будівництва незалежної України і надихає нас увесь період в півтора століття. Так ось сьогодні Кучма не міг ігнорувати Шевченка, але разом з тим він пішов на простий обман, він нас обдурив. Вони о восьмій годині оточили всі вулиці далеко навколо цього місця, направили сюди десь 2-3 тисячі міліціонерів перевдягнених. Тут навколо чергували наших десь 30 чи 40 чоловік – звичайно, вони не могли чинити опір і ті тисячі міліціонерів відтіснили їх, відкрили місце і Кучма поклав вінок о 8.10 чи що.
Він обдурив, але в цьому обдуренні він показав слабкість, він показав, що розуміє, що народ проти нього. О пів дев'ятої вони відкрили залізні кордони і виїхали машини одна за одною, а ми стояли і кричали : "Убивці, геть!", "Ганьба убивцям!". Вони це чули не тільки від тих людей, що там стояли – вони це чують від всієї України.
Ганьба режиму, який замість нормального демократичного розвитку утворив у нас мафіозно-злодійську владу, яка вже 10 років руйнує Україну. Але ми починаємо підніматися і я дуже радий, що по всій Україні люди починають скидати з себе страх і ідуть на демонстрації і виявляють свою волю, яка об'єднана одним коротким кличем: "Україна баз Кучми!". Ми всі розуміємо, що маємо знести не тільки Кучму, а всю його бандитсько-мафіозну злочинну владу. Нас багато і з кожним днем стає все більше. Наступні наші збори зберуть ще більше людей. Україна прочинається, ми розуміємо, що владу нам зараз не присилають з Москви, Берліну чи Варшави, ми самі її обираємо. І якщо вже ми обрали не того, кого треба, то наше законне право усунути цю владу і обрати іншу.
Ми за українську владу, за українську Україну. Тож геть Кучму! Геть його розбійницьке оточення, геть кучмократію! Слава Україні!
Олександр Турчинов: "пройде зовсім небагато часу і вони так же ховаючись, як і сьогодні, за чужі паспорти, за чужі спини зникнуть з нашої України"
Шановні друзі, брати і сестри! Ми сьогодні прийшли до нашого батька, до великого Кобзаря, великого Тараса! Ми принесли йому квіти, ми відкрили перед ним наші душі. Ми прийшли сьогодні сюди не ховаючи наші обличчя. Ми попередили Кучму, що з 9.00 ми не хочемо його тут бачити. А він як злодій – ховаючись, тричі змінюючи час свого візиту – о 8 ранку приповз сюди, щоб кинути свою вшиву квітку.
Шановні друзі! Коли вони бачать в наших очах страх – вони нахабніють, вони знущаються над нашими людьми, вони знущаються над нашою Батьківщиною. Коли вони бачать в наших очах страх, вони кидають провідників нації за грати, як вони кинули за грати Юлію Тимошенко! Вони вбивають, як вони вбили Чорновола, як вони знищили Гонгадзе. Шановні друзі! Згадайте мої слова – пройде зовсім небагато часу і вони так же ховаючись, як і сьогодні, за чужі паспорти, за чужі спини зникнуть з нашої України "і на оновленій землі врага не буде, супостата. І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі!" Слава Україні! Волю Україні! Кучму геть!
Анатолій Матвієнко: "Сьогодні ці вороги України стверджують: "Так, патріоту України Гії Гонгадзе зчинили голову, вбили". Вони це визнають!"
Шановна громада! На цьому святому місці в цей історично пам'ятний день я закликаю вас – полишімо гнів, прислухаймося до свого серця, до свого розуму. І тільки так ми зможемо: лише розумом, лише єдністю змінити щось у цьому житті. Ви знаєте, великий Тарас вчив: "полюбіте щирим серцем велику руїну, розкуйтеся, братайтеся!".
Я хочу закликати вас поміркувати над закликом великого Тараса до нас, сущих. Адже ми маємо велику руїну і про це, мабуть, пророче говорив Тарас. І сьогодні "вождики", а це дійсно слабкі люди, це сірі люди, б'ють себе у груди дивлячись нам брутально в очі: "Так, мене записували". Сьогодні ці вороги України стверджують: "Так, патріоту України Гії Гонгадзе зчинили голову, вбили". Вони це визнають! І дивляться нам в очі і хочуть, щоб ми їм співчували. І ми їм співчуваємо – то хто ж ми такі на цій землі?! Я думаю, що прощення за такі злочини немає, не може бути і не буде! А тому я закликаю як і всі мої побратими сьогодні: з розумом, в силі єдності гуртуватися для того, щоб сказати "ні!" ганебному режиму Кучми! Щоб сказати так українській владі, щоб сказати, що не влада прийшла для того, аби їй слугував народ, а щоб влада слугувала українському люду. Тож будьмо разом, будьмо мудрі, будьмо мужні, слухаймося великого Тараса і ми переможемо. Слава Україні!
Ярослава Стецько: "ми багато терпіли і заслужили на те, щоб ми мали нарешті свою, українську Україну, щоб наш народ став господарем на своїй землі!"
Скрізь, де живе українська спільнота, видніють пам'ятники Тарасу Шевченку, а в кімнатах поруч святих образів висить його портрет. То чому ж ми не маємо української України? На кого ми чекаємо? На американців, німців чи австралійців, щоб вони приїхали і збудували нам Україну? Ми знаємо, що ця влада не годиться, що це не є українська влада і що вона робить великі труднощі патріотові України Ющенкові, якого любить народ і радо бачив би президентом. Ми всі знаємо, що нам потрібні зміни в Україні, але крім того ми мусимо в собі сконцентрувати волю й змінити сьогоднішній стан! Об'єднатися, згуртуватися, створити потужну організацію, яка б навела лад в Україні. Цього від нас чекає народ в Україні і поза Україною сущий. Я вірю в наш народ, я вірю в те, що нам Господь допоможе! А сьогоднішнє сонце свідчить про те, що нас Тарас не залишить, і нас не залишить Богоматір, бо ми багато терпіли і заслужили на те, щоб ми мали нарешті свою, українську Україну, щоб наш народ став господарем на своїй землі. Слава Україні!
