Грати і граблі
Понеділок, 2 квітня 2001, 16:09
Звикла до силових рішень, влада навіть не збирається спробувати усвідомити свої помилки
Чи можливо вдруге увійти в ту саму річку, наступивши до того ж на ті самі граблі? Досвід роботи українських "правоохоронних" органів засвідчує: можна. При бажанні захід повторяється й по третьому, й по четвертому разу. Історія боротьби нашої прокуратури з деякими "правопорушниками" вчить лише тому, що нічому вона, прокуратура, насправді навчитися не здатна. Тому й доводиться брати терміни, що включають у себе визначення "право", в іронічні лапки. Бо, скажіть, коли востаннє наші заповзяті охоронці закону давали підстави говорити про свою справді правоту, про незаангажованість і незапопадливість у розслідуванні "гучних справ", про відсутність політичного замовлення на свою роботу, про безкорисливість у тиску на тих, чия совість нечиста? Скільки цих самих "гучних справ" було доведено до суду? Їх можна перелічити на пальцях однієї руки. Зате стиль розслідування таких справ компрометує всю нашу "правоохоронну" систему не менше, ніж плівки майора Мельниченка.
Рішення Верховного Суду на користь Юлії Тимошенко мало що міняє в цьому сенсі. І не лише тому, що голова ВС, на думку Президента, - "падлюка". Завтра знайдеться ще один Обіход, або ще один Гайсинський, які наполяжуть на потребі влади відчувати себе "непереможною" і "непоступливою".
Нещасна та країна, де прокурорські працівники купуються деякими політичними силами за тридцять срібників, де прокурори плюють на закон і діють винятково за кон'юнктурою політичного ринку, на якому одного пахана бажано утримати при владі, забезпечивши водночас здобуття влади іншим. Нещасна країна, в якій у 2001 році право охороняється за методами 1937-го. Це наша країна. Це наша прокуратура. Це ми її мішені.
Два дні свободи, які потрясли всіх
Протягом кількох останніх тижнів наш генеральний орган, покликаний стежити за дотриманням законності, наступає на розкидані ним же самим граблі з особливою ретельністю. У центрі уваги суспільства - дві справи: екс-віце-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко та колишнього першого заступника голови Національного банку Володимира Бондаря. Ці справи, пов'язані однаковим підходом до них влади й однаковим інтересом влади, без сумніву, є елементами гри політичних технологів, котрі сидять не на вулиці Різницькій (хоча, чорт забирай, яка символічна адреса в нашої Генпрокуратури!).
Зусиллями влади, котра ставить до одної упряжки свої карально-"правоохоронні" когорти й загони долгановсько-інтерівської пропаганди, суспільство їсть гримучу суміш брехні і фарсу. Лише на такій суміші, мов на дріжджах, здатен прибувати хай не завжди політичний, але вже точно реальний доларовий капітал багатьох наших чільних владоможців та приспішників їхнього режиму. Розуміння ж прозорості схем, відкритості політики однакове і в питаннях газового та енергетичного ринків, і в ставленні до ролі тієї ж прокуратури. Тож і маємо ситуацію, коли ордери на арешт політичних опонентів влади лише номінально виписуються обиходами та гайсинськими, а насправді - в кабінетах, для яких навіть свідоцтва цифрових диктофонів - як комарині укуси.
Важко сказати, хто в країні не стежив за перипетіями розгляду справи Юлії Тимошенко в Печерському районному суді. Хто не сприймав задоволення суддею Замковенком скарги адвоката Швеця про неправомірність арешту Юлі як перемогу здорового глузду, перемогу цієї "загратованої весни". Звісно, кожному після цього вірилося в краще, хоча реалісти погоджувалися: не для того в нас садять, щоб потім безболісно для власного самолюбства "викопувати". "Суд постановив: санкцію прокурора на арешт Юлії Тимошенко від 13 лютого анулювати і звільнити Юлію Володимирівну з-під арешту негайно. Постанова оскарженню не підлягає", - урочисто прорік Микола Замковенко, спробувавши прямим текстом відбілитися від прикрого терміну "замковенщина".
Спроба вийшла невдалою, адже локальна "замковенщина" цілком поглинається глобальною "кучмократією" - всесильною, і тому страшною. Як і передбачали скептики, Юлю випустили фактично лише для того, щоб вона зустрілася з доповідачем Парламентської Асамблеї Ради Європи, вічним нашим живим докором Ханне Северінсен, не в фортеці Лук'янівського СІЗО, а бодай на уявній волі. Справді, уявній. Бо весна так і залишалася в клітці. П'янке повітря свободи опозиційна лідерка вдихала рівно дві доби - вже о 22.30 у п'ятницю в палату клініки "Медиком", де проходила курс відновлювального лікування Тимошенко, увірвалися представники Генпрокуратури й спецпідрозділів МВС, із непідробним задоволенням повідомивши про поновлення санкції на арешт, виписаної заступником Генпрокурора Миколою Обиходом 13 лютого. Тисячі уркаганів найбільшого калібру розгулюють на своїй волі, "стрижуть" з народу, як зі стада овець, владу, а з влади - свої купони, гривні, бакси, фунти. Прокуратура ж веде свій священний газават проти тендітної жінки, хворої на виразку шлунку, запалення шлунково-кишкового тракту... Лоба і граблів не шкода - надто велика в опонентки сила волі й духу.
Перед повторним взяттям під варту Юля встигла дати інтерв'ю, яким засвідчила, що до угоди з владою - мовчання і непідтримка акцій опозиції - не пристане. За що й була покарана владою з особливою жорстокістю.
Наша перемога - тільки в консолідації
У білій сорочці, схудла й бліда, Тимошенко встигла сказати те, що мала сказати після півторамісячної ізоляції. Вона мала час і натхнення обміркувати всі речі, котрі на часі й на кону. Як заявила Тимошенко, опозиція вже закінчила роботу над програмою дій, і найближчим часом цю програму буде оприлюднено. Перша частина цього документу - як демократичним шляхом прибрати режим, який не дає нормально розвиватися Україні, друга - як побудувати в Україні цивілізоване, процвітаюче, демократичне суспільство. На думку леді Ю., програма є чіткою і буде зрозуміла суспільству. "Я вважаю, що сьогодні опозиція повинна об'єднати націю, донести кожному громадянинові інформацію про те, що відбувається в країні, як працює режим і чим це може закінчитися для України", - сказала Юлія. Лідер "Батьківщини" наголосила: "Необхідно зробити все, щоб люди, які не мають права перебувати при владі, були відсторонені від неї демократичним шляхом і на тлі повного громадянського миру в Україні".
Переговори ж опозиція повинна вести з владою тільки про одне - про відставку Кучми і проведення дострокових президентських виборів. Інші варіанти - тобто той підхід, який демонструє влада зараз, - не приймається. Тимошенко усвідомлює, що переговори з владою можливі, однак "ситуація в державі і активність громадян ще не досягли такого рівня, аби Кучма зрозумів, що іншого шляху, крім відставки, для нього просто немає".
За певних умов у цьому контексті можна було б запідозрити Юлію в тому, що саме вона зі своїми людьми могла б піти на сепаратні домовленості з президентською стороною, виторгувавши волю в обмін на лояльність чи бодай стриманість, але - далебі. Найближчий соратник Тимошенко, Олександр Турчинов, фактично підтвердив: "Окремі дуже серйозні люди просили дати гарантії, що у разі звільнення Тимошенко вона відмовиться від політичної діяльності". І Юлія, відповідаючи на питання журналістів про можливий розкол опозиції з метою ведення переговорів влади з менш радикальною її частиною, висловила думку, що "Президент буде робити такі спроби". "Однак наша перемога тільки в політичній консолідації суспільства", - підкреслила вона, додавши, що така консолідація є цілком реальною. Тимошенко прямо сказала, що спробує і своїми силами, бо сама є непоганим організатором і її команда здатна організувати будь-які процеси.
"Йдеться про об'єднання різних політичних сил у Форумі національного порятунку для того, щоб домогтися дострокових президентських виборів", - засвідчила Ю.Т. З цією метою "на цей короткий термін ми повинні побудувати єдину загальну лінію, а ідеологію включити, тільки коли будемо брати участь в демократичних президентських і парламентських виборах". Заклики ж до визначення лідера опозиції, на думку Тимошенко, можуть зруйнувати об'єднання опозиційних сил. Крапки над "і" мають розставити вибори: "У народу України досить кандидатур, щоб вибрати гідного Президента. Якщо громадяни прихильні до правоцентристських поглядів - є Віктор Ющенко, який є гідною людиною. Якщо громадяни сприймають лівоцентристські погляди - є Олександр Мороз".
"Я вважаю, що Віктор Ющенко є одним з найперспективніших лідерів України і, наскільки можливо, я буду стояти поруч і допомагати будувати Україну", - наголосила колишня віце-прем'єр Ющенкового уряду. Провести зустріч з колишньою (і, чого гріхі таїти, нинішньою) соратницею Прем'єр не встиг, хоча й хотів. Повторний шанс йому дав Верховний суд. Утім, оцінку "наїзду" на Юлію Ющенко дав одразу, причому незвично для нього категоричну. Ющенко вважає повторний арешт Тимошенко "демонстрацією сили" та "прикрим епізодом", через який "призупиняється переговорний процес про вихід з політичної кризи, тому що важко проводити переговори, якщо якась із сторін знаходиться за гратами". На з'їзді Союзу українок, знявши всі питання щодо своєї статі й політичної й моральної позиції, В.Ю. сказав: "Ні грати, ні силові дії, ні якійсь інший політичний популізм нам не може дати відповіді на це. Я переконаний, що і цей епізод ми переживемо, і наступить рішення гуманне, справедливе. І правда буде торжествувати. Ще не вечір".
Так, не вечір - боротьба триватиме. Але ще й не "ранок "Батьківщини". Юлія Тимошенко була чесною до кінця: "В Генпрокуратурі кажуть, що я маю намір залишити Україну. Я хочу сказати, що я ніколи не залишу свою країну ані живою, ані мертвою". Варто додати: станом на п'ятницю щодо Тимошенко ще не був обраний запобіжний захід. Як повідомив Інтернет-виданню "Українська правда" заступник лідера партії Олександр Турчинов, Юлія не давала підписку про невиїзд. Тобто Тимошенко могла б вільно та безкарно поїхати з країни. Але вона залишилася, щоб знову позбутися свободи.
"Сьогодні в Україні вже неможливо ухвалити рішення, яке буде відвертим порушенням закону", - підкреслювала екс-віце-прем'єр. Вона помилялася.
Колегія Київського міського суду спрацювала так, як працюють суди в цій країні: найвищий гнів наздогнав занадто балакучу й непоступливу жінку негайно. Протягом лічених годин у закритому режимі було підготовлене рішення колегії Київського міського суду, прийняте за 15-20 хвилин. "Сама постанова готувалася заступником Генпрокурора Миколою Обиходом і віце-спікером Віктором Медведчуком. З посиланням на джерела в Адміністрації Президента і Київському суді про це розповіли журналістам соратники Тимошенко по парті", - пише "Українська правда", яку свого часу очолював
Георгій Гонгадзе.
Це помста. Помста з тієї ж емоційно-невитриманої опери, що й касетні заяви про "грузіна", який "абарзєл". Влада навіть не збирається пробувати усвідомлювати свої помилки. Про яке примирення в такому випадку може говорити? З чийого боку бачимо "фашизм"?
Поки "Батьківщина" закликає до реакції Захід, свої висновки робить Форум національного порятунку, котрий, крім нетривалої й даремної ейфорії, так і не відчув тимчасової свободи леді Ю. У своїй заяві ФНП назвав арешт "черговою провокацією влади". "Кучма та його оточення абсолютно не зацікавлені в подоланні глибокої політичної кризи і свідомо йдуть на радикальне загострення ситуації в Україні, - вважає опозиція. - Леонід Кучма та його олігархічна свита сьогодні відверто і нахабно демонструють, що вони нехтують демократичними цінностями, правами людини, елементарною мораллю, людяністю та порядністю. Леонід Кучма дав зрозуміти, що Україна під його керівництвом не буде виконувати жодних порад та рекомендацій світового співтовариства щодо подолання кризи в країні демократичним шляхом. Інстинкт самозбереження і тупа жадоба безконтрольної, безмежної влади беруть верх над здоровим глуздом і усвідомленням необхідності політичної стабілізації".
Станом на понеділок Юля була заблокована "силами правопорядку" у своїй палаті в "Медікомі". Почувається вона так само погано. Соратники й адвокат вказують: рішення міськсуду є "незаконним, необгрунтованим", таким, що порушує Кримінально-процесуальний кодекс в частині забезпечення гласності судового процесу, статтю 129 Конституції України про судочинство. Як ми вже знаємо, адвокат Віктор Швець успішно оскаржив постанову київських суддів у Верховному суді, а Тимошенко повинна пройти обстеження в гастроентерологічному центрі.
Хто сіє вітер...
Хоча, хто насправді хворий? Ми бачимо, що загострюються й прогресують саме болячки влади. Спроби заразити народ вірусом пропаганди в стилі андроповщини, чи ще гіршого тоталітаризму вже не приносять успіху. Якщо довго наступати на граблі, агонія не примусить себе довго чекати, якими б твердолобими не були замовники й виконавці. Паралельно з Тимошенко тривають спроби розкрутити так звану справу Національного банку, персоніфіковану нібито в справі Бондаря, хоча насправді - з переведенням усіх стрілок у бік Віктора Ющенка. Уже два тижні сидить за гратами затриманий прокуратурою міста Києва колишній заступник Ющенка в Нацбанку Володимир Бондар. Сидить, щоб усі ці "інтери", долганови й кисельови могли насолоджуватися смакуванням прізвища Прем'єр-міністра, ніяк не заплямованого найрезонанснішими "посткасетними" політичними скандалами й звинуваченнями, в контексті нібито незаконних оборудок. "Заподіяння державі збитків на 5 мільйонів доларів", - з наполегливістю, вартою кращого застосування, торочать ті, чиї господарі безкарно вкрали в
сотні разів більше. Торочать, діставши з нафталіну порушену на таке ж замовлення ще в 1998 році справу. Вишукавши саме той момент, де стоїть підпис Ющенка, але не згадуючи, що свого часу і Рахункова палата України, і авторитетна у всьому світі аудиторська фірма "Прайз Уотерхауз Куперз" не знайшли в операціях НБУ та банку "Кредит Свісс Фьорст Бостон" жодного криміналу. Якщо й були якісь неточності, Міжнародний валютний фонд - найприскіпливіший контролер усіх наших чеснот і нечеснот - це вже давно пробачив. Але українській прокуратурі Захід не указ - у неї свої вказівники й погоничі.
Лише у нас справу провезення Юлією Тимошенко через аеропорт 26 тисяч незадекларованих доларів можуть маринувати три роки, щоб саме зараз - у політично вигідний момент - повісити її кандалами. Лише у нас, після двох з половиною років безрезультатного слідства, можуть арештувати Володимира Бондаря - просто аби Ющенко саме зараз, напередодні великого перерозподілу влади, нарешті зрозумів, що він на повідку, що олігархам треба поступатися, з ними треба ділитися портфелями, їм треба охочіше здавати країну на блюдечку з блакитним обідком. Викусять.
Скандал, що роздувається навколо колишнього першого заступника голови Нацбанку Володимира Бондаря, є інструментом для дискредитації та звільнення Прем'єра віктора Ющенка і має водночас сприяти призначенню новим Генпрокурором Юрія Гайсинського, висунення якого лобіює група Суркіса-Медведчука. Такі висновки робить політолог Микола Томенко в інтерв'ю агенції УНІАН. Ось у чому інтрига. Як вам подобається перспектива вже всуціль "партійного" Генпрокурора, котрий, до того ж, знає, що й почому в злочинному світі, бо відпрацював з 1994-го по 2000 рік адвокатом? Оригінальна у нас таки країна. Хоча й жорстока.
Так, жорстока. Ті, хто зараз сіє вітер політичних репресій і нетерпіння, пожне бурю. Бо вибори таки будуть, і вибір у народу буде, і Захід має свої симпатії, і він зробить вибір несфальсифікованим. Романтично? Так революцію й роблять романтики, і цього разу вони розуміють, як не дати прагматикам і негідникам скористатися її, революції, плодами. До речі, щодо ролі Заходу, то в цьому представників опозиції запевнив у очній розмові, що передувала діалогу з Президентом Кучмою, польський лідер Олександр Кваснєвський. І буде буря. І тих, хто сьогодні воює граблями й гратами, чекатиме суд. Справжній. І не
найгуманніший у світі.
Чи можливо вдруге увійти в ту саму річку, наступивши до того ж на ті самі граблі? Досвід роботи українських "правоохоронних" органів засвідчує: можна. При бажанні захід повторяється й по третьому, й по четвертому разу. Історія боротьби нашої прокуратури з деякими "правопорушниками" вчить лише тому, що нічому вона, прокуратура, насправді навчитися не здатна. Тому й доводиться брати терміни, що включають у себе визначення "право", в іронічні лапки. Бо, скажіть, коли востаннє наші заповзяті охоронці закону давали підстави говорити про свою справді правоту, про незаангажованість і незапопадливість у розслідуванні "гучних справ", про відсутність політичного замовлення на свою роботу, про безкорисливість у тиску на тих, чия совість нечиста? Скільки цих самих "гучних справ" було доведено до суду? Їх можна перелічити на пальцях однієї руки. Зате стиль розслідування таких справ компрометує всю нашу "правоохоронну" систему не менше, ніж плівки майора Мельниченка.
Рішення Верховного Суду на користь Юлії Тимошенко мало що міняє в цьому сенсі. І не лише тому, що голова ВС, на думку Президента, - "падлюка". Завтра знайдеться ще один Обіход, або ще один Гайсинський, які наполяжуть на потребі влади відчувати себе "непереможною" і "непоступливою".
Нещасна та країна, де прокурорські працівники купуються деякими політичними силами за тридцять срібників, де прокурори плюють на закон і діють винятково за кон'юнктурою політичного ринку, на якому одного пахана бажано утримати при владі, забезпечивши водночас здобуття влади іншим. Нещасна країна, в якій у 2001 році право охороняється за методами 1937-го. Це наша країна. Це наша прокуратура. Це ми її мішені.
Два дні свободи, які потрясли всіх
Протягом кількох останніх тижнів наш генеральний орган, покликаний стежити за дотриманням законності, наступає на розкидані ним же самим граблі з особливою ретельністю. У центрі уваги суспільства - дві справи: екс-віце-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко та колишнього першого заступника голови Національного банку Володимира Бондаря. Ці справи, пов'язані однаковим підходом до них влади й однаковим інтересом влади, без сумніву, є елементами гри політичних технологів, котрі сидять не на вулиці Різницькій (хоча, чорт забирай, яка символічна адреса в нашої Генпрокуратури!).
Зусиллями влади, котра ставить до одної упряжки свої карально-"правоохоронні" когорти й загони долгановсько-інтерівської пропаганди, суспільство їсть гримучу суміш брехні і фарсу. Лише на такій суміші, мов на дріжджах, здатен прибувати хай не завжди політичний, але вже точно реальний доларовий капітал багатьох наших чільних владоможців та приспішників їхнього режиму. Розуміння ж прозорості схем, відкритості політики однакове і в питаннях газового та енергетичного ринків, і в ставленні до ролі тієї ж прокуратури. Тож і маємо ситуацію, коли ордери на арешт політичних опонентів влади лише номінально виписуються обиходами та гайсинськими, а насправді - в кабінетах, для яких навіть свідоцтва цифрових диктофонів - як комарині укуси.
Важко сказати, хто в країні не стежив за перипетіями розгляду справи Юлії Тимошенко в Печерському районному суді. Хто не сприймав задоволення суддею Замковенком скарги адвоката Швеця про неправомірність арешту Юлі як перемогу здорового глузду, перемогу цієї "загратованої весни". Звісно, кожному після цього вірилося в краще, хоча реалісти погоджувалися: не для того в нас садять, щоб потім безболісно для власного самолюбства "викопувати". "Суд постановив: санкцію прокурора на арешт Юлії Тимошенко від 13 лютого анулювати і звільнити Юлію Володимирівну з-під арешту негайно. Постанова оскарженню не підлягає", - урочисто прорік Микола Замковенко, спробувавши прямим текстом відбілитися від прикрого терміну "замковенщина".
Спроба вийшла невдалою, адже локальна "замковенщина" цілком поглинається глобальною "кучмократією" - всесильною, і тому страшною. Як і передбачали скептики, Юлю випустили фактично лише для того, щоб вона зустрілася з доповідачем Парламентської Асамблеї Ради Європи, вічним нашим живим докором Ханне Северінсен, не в фортеці Лук'янівського СІЗО, а бодай на уявній волі. Справді, уявній. Бо весна так і залишалася в клітці. П'янке повітря свободи опозиційна лідерка вдихала рівно дві доби - вже о 22.30 у п'ятницю в палату клініки "Медиком", де проходила курс відновлювального лікування Тимошенко, увірвалися представники Генпрокуратури й спецпідрозділів МВС, із непідробним задоволенням повідомивши про поновлення санкції на арешт, виписаної заступником Генпрокурора Миколою Обиходом 13 лютого. Тисячі уркаганів найбільшого калібру розгулюють на своїй волі, "стрижуть" з народу, як зі стада овець, владу, а з влади - свої купони, гривні, бакси, фунти. Прокуратура ж веде свій священний газават проти тендітної жінки, хворої на виразку шлунку, запалення шлунково-кишкового тракту... Лоба і граблів не шкода - надто велика в опонентки сила волі й духу.
Перед повторним взяттям під варту Юля встигла дати інтерв'ю, яким засвідчила, що до угоди з владою - мовчання і непідтримка акцій опозиції - не пристане. За що й була покарана владою з особливою жорстокістю.
Наша перемога - тільки в консолідації
У білій сорочці, схудла й бліда, Тимошенко встигла сказати те, що мала сказати після півторамісячної ізоляції. Вона мала час і натхнення обміркувати всі речі, котрі на часі й на кону. Як заявила Тимошенко, опозиція вже закінчила роботу над програмою дій, і найближчим часом цю програму буде оприлюднено. Перша частина цього документу - як демократичним шляхом прибрати режим, який не дає нормально розвиватися Україні, друга - як побудувати в Україні цивілізоване, процвітаюче, демократичне суспільство. На думку леді Ю., програма є чіткою і буде зрозуміла суспільству. "Я вважаю, що сьогодні опозиція повинна об'єднати націю, донести кожному громадянинові інформацію про те, що відбувається в країні, як працює режим і чим це може закінчитися для України", - сказала Юлія. Лідер "Батьківщини" наголосила: "Необхідно зробити все, щоб люди, які не мають права перебувати при владі, були відсторонені від неї демократичним шляхом і на тлі повного громадянського миру в Україні".
Переговори ж опозиція повинна вести з владою тільки про одне - про відставку Кучми і проведення дострокових президентських виборів. Інші варіанти - тобто той підхід, який демонструє влада зараз, - не приймається. Тимошенко усвідомлює, що переговори з владою можливі, однак "ситуація в державі і активність громадян ще не досягли такого рівня, аби Кучма зрозумів, що іншого шляху, крім відставки, для нього просто немає".
За певних умов у цьому контексті можна було б запідозрити Юлію в тому, що саме вона зі своїми людьми могла б піти на сепаратні домовленості з президентською стороною, виторгувавши волю в обмін на лояльність чи бодай стриманість, але - далебі. Найближчий соратник Тимошенко, Олександр Турчинов, фактично підтвердив: "Окремі дуже серйозні люди просили дати гарантії, що у разі звільнення Тимошенко вона відмовиться від політичної діяльності". І Юлія, відповідаючи на питання журналістів про можливий розкол опозиції з метою ведення переговорів влади з менш радикальною її частиною, висловила думку, що "Президент буде робити такі спроби". "Однак наша перемога тільки в політичній консолідації суспільства", - підкреслила вона, додавши, що така консолідація є цілком реальною. Тимошенко прямо сказала, що спробує і своїми силами, бо сама є непоганим організатором і її команда здатна організувати будь-які процеси.
"Йдеться про об'єднання різних політичних сил у Форумі національного порятунку для того, щоб домогтися дострокових президентських виборів", - засвідчила Ю.Т. З цією метою "на цей короткий термін ми повинні побудувати єдину загальну лінію, а ідеологію включити, тільки коли будемо брати участь в демократичних президентських і парламентських виборах". Заклики ж до визначення лідера опозиції, на думку Тимошенко, можуть зруйнувати об'єднання опозиційних сил. Крапки над "і" мають розставити вибори: "У народу України досить кандидатур, щоб вибрати гідного Президента. Якщо громадяни прихильні до правоцентристських поглядів - є Віктор Ющенко, який є гідною людиною. Якщо громадяни сприймають лівоцентристські погляди - є Олександр Мороз".
"Я вважаю, що Віктор Ющенко є одним з найперспективніших лідерів України і, наскільки можливо, я буду стояти поруч і допомагати будувати Україну", - наголосила колишня віце-прем'єр Ющенкового уряду. Провести зустріч з колишньою (і, чого гріхі таїти, нинішньою) соратницею Прем'єр не встиг, хоча й хотів. Повторний шанс йому дав Верховний суд. Утім, оцінку "наїзду" на Юлію Ющенко дав одразу, причому незвично для нього категоричну. Ющенко вважає повторний арешт Тимошенко "демонстрацією сили" та "прикрим епізодом", через який "призупиняється переговорний процес про вихід з політичної кризи, тому що важко проводити переговори, якщо якась із сторін знаходиться за гратами". На з'їзді Союзу українок, знявши всі питання щодо своєї статі й політичної й моральної позиції, В.Ю. сказав: "Ні грати, ні силові дії, ні якійсь інший політичний популізм нам не може дати відповіді на це. Я переконаний, що і цей епізод ми переживемо, і наступить рішення гуманне, справедливе. І правда буде торжествувати. Ще не вечір".
Так, не вечір - боротьба триватиме. Але ще й не "ранок "Батьківщини". Юлія Тимошенко була чесною до кінця: "В Генпрокуратурі кажуть, що я маю намір залишити Україну. Я хочу сказати, що я ніколи не залишу свою країну ані живою, ані мертвою". Варто додати: станом на п'ятницю щодо Тимошенко ще не був обраний запобіжний захід. Як повідомив Інтернет-виданню "Українська правда" заступник лідера партії Олександр Турчинов, Юлія не давала підписку про невиїзд. Тобто Тимошенко могла б вільно та безкарно поїхати з країни. Але вона залишилася, щоб знову позбутися свободи.
"Сьогодні в Україні вже неможливо ухвалити рішення, яке буде відвертим порушенням закону", - підкреслювала екс-віце-прем'єр. Вона помилялася.
Колегія Київського міського суду спрацювала так, як працюють суди в цій країні: найвищий гнів наздогнав занадто балакучу й непоступливу жінку негайно. Протягом лічених годин у закритому режимі було підготовлене рішення колегії Київського міського суду, прийняте за 15-20 хвилин. "Сама постанова готувалася заступником Генпрокурора Миколою Обиходом і віце-спікером Віктором Медведчуком. З посиланням на джерела в Адміністрації Президента і Київському суді про це розповіли журналістам соратники Тимошенко по парті", - пише "Українська правда", яку свого часу очолював
Георгій Гонгадзе.
Це помста. Помста з тієї ж емоційно-невитриманої опери, що й касетні заяви про "грузіна", який "абарзєл". Влада навіть не збирається пробувати усвідомлювати свої помилки. Про яке примирення в такому випадку може говорити? З чийого боку бачимо "фашизм"?
Поки "Батьківщина" закликає до реакції Захід, свої висновки робить Форум національного порятунку, котрий, крім нетривалої й даремної ейфорії, так і не відчув тимчасової свободи леді Ю. У своїй заяві ФНП назвав арешт "черговою провокацією влади". "Кучма та його оточення абсолютно не зацікавлені в подоланні глибокої політичної кризи і свідомо йдуть на радикальне загострення ситуації в Україні, - вважає опозиція. - Леонід Кучма та його олігархічна свита сьогодні відверто і нахабно демонструють, що вони нехтують демократичними цінностями, правами людини, елементарною мораллю, людяністю та порядністю. Леонід Кучма дав зрозуміти, що Україна під його керівництвом не буде виконувати жодних порад та рекомендацій світового співтовариства щодо подолання кризи в країні демократичним шляхом. Інстинкт самозбереження і тупа жадоба безконтрольної, безмежної влади беруть верх над здоровим глуздом і усвідомленням необхідності політичної стабілізації".
Станом на понеділок Юля була заблокована "силами правопорядку" у своїй палаті в "Медікомі". Почувається вона так само погано. Соратники й адвокат вказують: рішення міськсуду є "незаконним, необгрунтованим", таким, що порушує Кримінально-процесуальний кодекс в частині забезпечення гласності судового процесу, статтю 129 Конституції України про судочинство. Як ми вже знаємо, адвокат Віктор Швець успішно оскаржив постанову київських суддів у Верховному суді, а Тимошенко повинна пройти обстеження в гастроентерологічному центрі.
Хто сіє вітер...
Хоча, хто насправді хворий? Ми бачимо, що загострюються й прогресують саме болячки влади. Спроби заразити народ вірусом пропаганди в стилі андроповщини, чи ще гіршого тоталітаризму вже не приносять успіху. Якщо довго наступати на граблі, агонія не примусить себе довго чекати, якими б твердолобими не були замовники й виконавці. Паралельно з Тимошенко тривають спроби розкрутити так звану справу Національного банку, персоніфіковану нібито в справі Бондаря, хоча насправді - з переведенням усіх стрілок у бік Віктора Ющенка. Уже два тижні сидить за гратами затриманий прокуратурою міста Києва колишній заступник Ющенка в Нацбанку Володимир Бондар. Сидить, щоб усі ці "інтери", долганови й кисельови могли насолоджуватися смакуванням прізвища Прем'єр-міністра, ніяк не заплямованого найрезонанснішими "посткасетними" політичними скандалами й звинуваченнями, в контексті нібито незаконних оборудок. "Заподіяння державі збитків на 5 мільйонів доларів", - з наполегливістю, вартою кращого застосування, торочать ті, чиї господарі безкарно вкрали в
сотні разів більше. Торочать, діставши з нафталіну порушену на таке ж замовлення ще в 1998 році справу. Вишукавши саме той момент, де стоїть підпис Ющенка, але не згадуючи, що свого часу і Рахункова палата України, і авторитетна у всьому світі аудиторська фірма "Прайз Уотерхауз Куперз" не знайшли в операціях НБУ та банку "Кредит Свісс Фьорст Бостон" жодного криміналу. Якщо й були якісь неточності, Міжнародний валютний фонд - найприскіпливіший контролер усіх наших чеснот і нечеснот - це вже давно пробачив. Але українській прокуратурі Захід не указ - у неї свої вказівники й погоничі.
Лише у нас справу провезення Юлією Тимошенко через аеропорт 26 тисяч незадекларованих доларів можуть маринувати три роки, щоб саме зараз - у політично вигідний момент - повісити її кандалами. Лише у нас, після двох з половиною років безрезультатного слідства, можуть арештувати Володимира Бондаря - просто аби Ющенко саме зараз, напередодні великого перерозподілу влади, нарешті зрозумів, що він на повідку, що олігархам треба поступатися, з ними треба ділитися портфелями, їм треба охочіше здавати країну на блюдечку з блакитним обідком. Викусять.
Скандал, що роздувається навколо колишнього першого заступника голови Нацбанку Володимира Бондаря, є інструментом для дискредитації та звільнення Прем'єра віктора Ющенка і має водночас сприяти призначенню новим Генпрокурором Юрія Гайсинського, висунення якого лобіює група Суркіса-Медведчука. Такі висновки робить політолог Микола Томенко в інтерв'ю агенції УНІАН. Ось у чому інтрига. Як вам подобається перспектива вже всуціль "партійного" Генпрокурора, котрий, до того ж, знає, що й почому в злочинному світі, бо відпрацював з 1994-го по 2000 рік адвокатом? Оригінальна у нас таки країна. Хоча й жорстока.
Так, жорстока. Ті, хто зараз сіє вітер політичних репресій і нетерпіння, пожне бурю. Бо вибори таки будуть, і вибір у народу буде, і Захід має свої симпатії, і він зробить вибір несфальсифікованим. Романтично? Так революцію й роблять романтики, і цього разу вони розуміють, як не дати прагматикам і негідникам скористатися її, революції, плодами. До речі, щодо ролі Заходу, то в цьому представників опозиції запевнив у очній розмові, що передувала діалогу з Президентом Кучмою, польський лідер Олександр Кваснєвський. І буде буря. І тих, хто сьогодні воює граблями й гратами, чекатиме суд. Справжній. І не
найгуманніший у світі.
