Правові та політичні аспекти обставин загибелі Георгія Гонгадзе. Деякі супутні обставини
Понеділок, 9 квітня 2001, 10:56
Частина перша
Частина друга
Частина третя
Розділ шостий. Деякі супутні обставини.
- Чуєте, я не хочу говорити і коментувати про якусь корупцію....
Ні! Я хочу вам сказати одразу, я не знаю які там оприлюднюють плівки,
я маю на увазі зацікавлені сторони, Мороз і його група, я хочу сказати,
що особисто я знайомився і мій слідчий з протоколами, що ми вже роздрукували записів, які були на комп'ютері, я там не вбачаю в діях
ні Президента України, ні інших вищих посадових осіб ознак яких -
небудь злочинів, зловживань, чи тим більш, як ви кажете, корупції.
Такого немає.
З інтерв'ю заступника генпрокурора О. Баганця кореспонденту BBC
Ростиславу Хотину 7 лютого 2001 року
Не кожному підозрюваному у вчиненні тяжкого злочину надається можливість забезпечувати успішне просування "по-службі" для осіб, які ведуть слідство у його справі та здійснюють нагляд за слідством у його справі.
У Л.Кучми така можливість є. І він цією можливістю користується.
Спочатку Л.Кучма бере справу "під контроль" (при цьому ще зобов’язує взяти її "під особистий контроль" іншого підозрюваного, міністра ВС Ю. Кравченка) в наслідку — протягом місяця в справі "зникнення" Гонгадзе – "нічого нового".
Коли тіло знаходять завдяки випадковим свідкам і оглядають високі чиновники на рівні прокурора Київської області та головного судмедексперта України, "не знаходиться транспорту", щоби доставити тіло на експертизу, Л.Кучма, якому "доповідають кожного дня", чомусь не допомагає вирішити "транспортну проблему", ані для Президента, ані для Генпрокуратури нібито і не існує Указу, підписаного Кучмою ще 27 серпня 1994р "Питання посилення боротьби з корупцією та іншими злочинами в сфері економіки", яким передбачено "невідкладно здійснювати за заявками Генерального прокурора України матеріально-технічне та фінансове забезпечення з резервного фонду Уряду діяльності спільних слідчо-оперативних груп". Звичайно історія з відсутністю транспорту це - бридкий фарс. Так само як і удавано співчутливі причитання Л. Кучми і навіть його указ, оскільки призначене воно не для реального виконання, але для задурення голів простому люду , — в наслідку тіло гниє і з’ясування способу позбавлення Георгія Гонгадзе унеможливлюється до вкрай мінімальної межі.
Щойно Л.Кучма дає вказівку "припинити шабаш" і тіло зникає з поля зору, для цього використовується дешевий трюк, - його передають в відання Київського обласного бюро судмедекспертизи, але зберігають в морзі Київського міського бюро на вул. Оранжерейній, міське бюро відповідає всім цікавим, що тіло не в них (і "формальне" нібито не бреше), гниття продовжується. Очевидно саме в цей момент (якщо не раніше) у О. Притули підміняють фрагменти тіла, її підштовхують до пошуків "незалежних" експертів; уявіть з яким би брудом змішали тих, хто "поспішає завчасно ховати" Георгія Гонгадзе, але виступ О. Мороза зламав всі плани президента.
Розгубленість Л. Кучми не завадила йому "благословити" своїм указом новоспеченого "кавалера" О. Баганця на продовження справи М. Потебенька, але останній сам нічого не вирішує, , це Л. Кучма під час візиту до Росії "знаходить" в Санкт-Петербурзі відомого професора Іванова і дає Генпрокуратурі вказівку доручити експертизу саме йому (півторамісячний опір "правоохоронців" іноземному експерту зламано в один момент. Історія повторюється в питанні участі ФБР в дослідженні тіла, вона стала можливою лише після прямої вказівки Л.Кучми. В цьому випадку Кучмі немає куди подітися, адже він обіцяв "прозорість", впевненості йому додає ствердження головного судмедексперта України Юрія Шупіка, - установити "причини смерті", по-Шупіку, неможливо.
Операція по знищенню одного з головних доказів під контролем Л. Кучми здійснена успішно для останнього, принаймні так виглядає, якщо в технічному арсеналі ФБР не мається засобів, про які наші місцеві шупіки навіть не здогадуються.
Втручання президент Кучми у дії органів слідства з метою уникнути розкриття своєї причетності до вбивства Георгія Гонгадзе. Це - теж кримінальний злочин.
Це втручання свідчить про неможливість здійснення попереднього слідства по справі вбивства Георгія Гонгадзе ані Генпрокуратурою, ані МВС , ані СБУ, оскільки в лавах цих органів немає жодної людини, на долю якою не міг би вплинути головний підозрюваний у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе чинний Президент України Леонід Кучма.
О.Баганець говорить "мій слідчий" (див вище). Л. Кучма має всі підстави говорити також "мій Генпрокурор", "мій міністр внутрішніх справ", мій Голова СБУ" без жодного перебільшення.
Як свідчить зміст оприлюднених указів та розпоряджень Президента України він повністю контролює діяльність цих органів, шляхом прямої регламентації їхньої діяльності, шляхом призначення керівної верхівки, шляхом присвоєння класних чинів цій верхівці і навіть шляхом визначення розміру посадових окладів "рядовому та начальницькому складу".
Цей повний контроль часом доходить до абсурду. В тому ж самому інтерв’ю Ростиславу Хотину, відповідаючи на питання чи є в діях майора М. Мельниченка ознаки шпигунства, О. Баганець зауважив, що він не спеціаліст з питань державної таємниці, і що з цього приводу призначено експертизу. Я поцікавився, хто вони ці експерти і з’ясував, що відповідно до чинної постанови КМУ № 1067 від 28 грудня 1995 р. (з останнім доповненням від 20.10.1999 року) серед тих яким Кабмін вирішив "установити надбавки в розмірі 20 відсотків посадових окладів" за виконання "функцій державних експертів з питань державних таємниць, за списком згідно додатку" значиться, "Кучма Леонід Данилович – Президент України". За іронією прізвище екс-прем’єра П.Лазаренка в цьому списку іде наступним. Це було би смішно, якби не було так сумно.
Ще більш вражаючі відкриття дозволяє зробити вивчення нормативно-правового доробку Л.Кучми під час його перебування у посаді Президента України.
Конституція дозволяє українським президентам творити у двох "жанрах", - розпорядження та указ. Розпорядженнями, головним чином, вирішуються кадрові питання, до яких я ще повернуся, але нерідко звучать в них і так звані побутові теми.
Не всі можливо пам’ятають події трирічної давнини довкола так званої "дачи Павла Лазаренка". Підконтрольні Л. Кучмі ЗМІ "імплементували" в свідомість пересічного українця міф про те, що Лазаренко "захопив державну дачу". Світло на це "захоплення" проливає ознайомлення з розпорядженням Президента за 252/97 від 11 липня 1997р. з грифом: "опублікуванню не підлягає". В п. 1 цього розпорядження міститься текст: "Надати П. Лазаренку в довічне користування дачу в будинку відпочинку "Пуща-Водиця" Господарського управління Кабінету Міністрів України".
Такого роду розпорядження займають в доробку Л. Кучми суттєвий відсоток. Всі вони "не для друку", але нехай нікого не обманює цей "державнотаємний" гриф, не про питання безпеки держави та її громадян йдеться в таких "актах", - це Леонід Данилович когось разом з домочадцями "прикріплює" до "лікувально-оздоровчого об’єднання" або "санаторно-курортного обслуговування", призначає комусь "охоронця", а то навіть і "покоївку", надає "пільги щодо плати за користування житлом, комунальні послуги". Не запитуйте чому в цих питаннях діє президент Л. Кучма так утаємничено "акі тать", не запитуйте чому перша посадова особа в державі принижується до вирішення питань рівня завідуючого господаркою. Запитувати таке може собі дозволити тільки невіглас, який "не знає структури". Насправді йдеться про цілком реальні та істотні блага, шляхом "ручного розподілу" президент набуває важелів контролю у тому прошарку суспільства, який маємо нещастя іменувати "наша політична еліта". На сьогодні зусиллями Л. Кучми ліквідовані управління справами Верховної Ради та Кабінету Міністрів і створене єдине Державне управління справами. Цей супер- спецрозподільник знаходиться під повним контролем Л, Кучми і в злиденній Україні є одним з істотних важелів маніпулювання політиками та урядовцями.
Окремий напрям в діяльності президента займають благодійні фонди, він створив їх з добрий десяток. Л.Кучма створює трьома шляхами:
— указом Президента створюється фонд і затверджується його Статут або Положення про фонд, призначається керівна верхівка з числа своїх наближених, таких наприклад як Ю. Кравченко, Л. Деркач, О. Волков, В. Медведчук, В. Литвин. В. Горбулін, дається жорстка директива всім виконавчим органам "сприяти діяльності фонду";
— указом президента доручається Кабінету Міністрів або іншому виконавчому органу створити створити фонд та затвердити його Статут або Положення про фонд;
— указом Президента "погоджуєься" з чиясь там "ініціатива" і благословляється створення.
Всі фонди беззастережно експлуатувалися Президентом у власних інтересах і в першу чергу під час останньої президентської виборчої кампанії для залучення голосів за Кучму Використовувалися фінансові інструменти фондів, через фонди здійснювалися маніпуляції різними соціальними групами виборців.
В першу чергу це стосується Фонду соціального захисту ветеранів війни та так званого Національного фонду соціального захисту матерів і дітей "Україна –дітям" під "почесним" головуванням дружини президента Людмили Кучми. Діяльність цих фондів повинна стати обов’язковим об’єктом уваги спеціальної слідчої комісії Верховної Ради, яка рано чи пізно почне розслідування у справі імпічменту президента Л. Кучми. Але вже зараз є підстави стверджувати про те, що Л. Кучма перевищував свої обов’язки та зловживав владою, створюючи та використовуючи численні благодійні фонди, оскільки, Конституція не передбачає за президентом такого роду діяльності, а чинне законодавство прямо забороняє органам державної створювати благодійні фонди, так само, як воно забороняє державним службовцям суміщати службу з такого роду діяльністю.
Це і є власне корупція, яку зрозуміло з яких причин не хоче бачити в діях президента, його висуванець О. Баганець.
Не менших зусиль докладає Л. Кучма й у підприємницькій діяльності. Він передає державне майно у власність банкам як розрахунок за надані та неповернуті кредити; дає вказівки Фонду держмайна продавати та знов придбавати акції у акціонерних банках; дає вказівки вжити заходи щодо збільшення плати за використання радіочастот; дає розпорядження про реформування структури управління лісовим та мисливським господарством у Закарпатській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях (внаслідок чого безоглядно вирубаються ліси і створюються передумови для повеней в Закарпатті); створює підприємства та концерни, призначає керівників цих підприємств, членів наглядових рад. Вершиною підприємницьких звитяг президента може вважатися створення указом від 25 лютого 1998 року N 151/98 державної Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на чолі з І. Бакаєм. Як свідчить М. Азаров з касети майора М.Мельниченка, внаслідок дій президента І. Бакай "минимум, ну так, миллионов сто положил в карман, минимум". У слідчої комісії Верховної Ради є всі підстави з’ясувати скільки з цих вкрадених мільйонів отримав Л. Кучма. Незалежно від цієї інформації вже зараз є всі підстави стверджувати, що Л. Кучма перевищував власні повноваження та зловживав владою, видаючи укази та розпорядження щодо створення підприємств та втручання в підприємницьку діяльність, оскільки ані Конституція, ані жоден нормативний акт в Україні не надають президента такого роду повноважень .
Секретним указом N474 від 25.08.94р. Л. Кучма створив Управління Державної охорони. Чисельність, штатний розклад та бюджет цієї організація тримається в глибокій таємниці. При цьому підрозділи УДО забезпечені найсучаснішими засобами зв’язку та прослуховування, сучасними транспортними засобами та озброєнням, має власну розвідку та контррозвідку. Президент подбав про те, щоби УДО отримало право здійснювати оперативно-розшукову діяльність і таким чином створив особисту, підконтрольну тільки йому міні-армію, яка окрім всього негласно збирає для Л, Кучму інформації про його конкурентів. Узурпуючи владу, указом від 14 грудня 1996 року N 1228/96 Л. Кучма підпорядкував собі МВС, Міноборони, МЗС, Міністерство Інформації. Пізніше до цих відомств приєдналася СБУ. Своїми указами Л.Кучма розробляє положення про Міністерства, Затверджує Статуту й призначає керівників найавторитетніших та популярних університетів, віддає особам, наближеним до В. Медведчука та його структур право визначати державну молодіжну політику, а разом і державне майно, право розпоряджатися бюджетними коштами. Всі ці дії дають підстави стверджувати, що Л.Кучма перевищує власні повноваження та зловживає владою на шкоду інтересам держави та суспільства.
Велика кількість розпоряджень Л.Кучми, пов’язаних зі звільненнями та призначеннями посадових осіб виконавчих структур: починаючи від міністрів і закінчуючи заступниками голів районних адміністрацій на всій території України, засвідчує увагу, яку придає президент "кадровому питанню". Для вирішення цих питань указами президенти "розроблена" відповідна "кадрова стратегія" і створене Головне управління державної служби України. Відновлюється номенклатура. Щонайменша відсутність ознак особистою відданності карається негайним звільненням. Кучма не обмежується виконавчою владою. Своїм указом він створює Академію суддів, в мінюсті та управліннях юстиції запроваджуються так звані кадрові резерви не тільки судей, але державних виконавців і навіть судових секретарів. Жоден секретар в найвіддаленішому сільському районному суді не зможе зайняти свою посаду, поки чиновник лояльний до Л. Кучми не поставить своєї візи на відповідному документі.
Коштом держави мільйонними тиражами видано ретушовані портрети Л.Кучми, які кожен начальник, починаючи від прем’єр-міністра і закінчуючи завучем в середній школі, зобов’язаний під страхом потрапити в немилість повісити у себе в кабінеті. Неоковирний плюгавий чоловічок з усією суворістю пильнує з портрету за кожним з нас.
Чи не варто й нам у відповідь придивитися, що він за один "наш третій президент", особа, яка спромоглася за кілька років панування перетворити життєздатну й оптимістичну країну на полігон відходів та технологій, звалище політичних пройдисвітів та казнокрадів всіх мастей?
Частина друга
Частина третя
Розділ шостий. Деякі супутні обставини.
- Чуєте, я не хочу говорити і коментувати про якусь корупцію....
Ні! Я хочу вам сказати одразу, я не знаю які там оприлюднюють плівки,
я маю на увазі зацікавлені сторони, Мороз і його група, я хочу сказати,
що особисто я знайомився і мій слідчий з протоколами, що ми вже роздрукували записів, які були на комп'ютері, я там не вбачаю в діях
ні Президента України, ні інших вищих посадових осіб ознак яких -
небудь злочинів, зловживань, чи тим більш, як ви кажете, корупції.
Такого немає.
З інтерв'ю заступника генпрокурора О. Баганця кореспонденту BBC
Ростиславу Хотину 7 лютого 2001 року
Не кожному підозрюваному у вчиненні тяжкого злочину надається можливість забезпечувати успішне просування "по-службі" для осіб, які ведуть слідство у його справі та здійснюють нагляд за слідством у його справі.
У Л.Кучми така можливість є. І він цією можливістю користується.
Спочатку Л.Кучма бере справу "під контроль" (при цьому ще зобов’язує взяти її "під особистий контроль" іншого підозрюваного, міністра ВС Ю. Кравченка) в наслідку — протягом місяця в справі "зникнення" Гонгадзе – "нічого нового".
Коли тіло знаходять завдяки випадковим свідкам і оглядають високі чиновники на рівні прокурора Київської області та головного судмедексперта України, "не знаходиться транспорту", щоби доставити тіло на експертизу, Л.Кучма, якому "доповідають кожного дня", чомусь не допомагає вирішити "транспортну проблему", ані для Президента, ані для Генпрокуратури нібито і не існує Указу, підписаного Кучмою ще 27 серпня 1994р "Питання посилення боротьби з корупцією та іншими злочинами в сфері економіки", яким передбачено "невідкладно здійснювати за заявками Генерального прокурора України матеріально-технічне та фінансове забезпечення з резервного фонду Уряду діяльності спільних слідчо-оперативних груп". Звичайно історія з відсутністю транспорту це - бридкий фарс. Так само як і удавано співчутливі причитання Л. Кучми і навіть його указ, оскільки призначене воно не для реального виконання, але для задурення голів простому люду , — в наслідку тіло гниє і з’ясування способу позбавлення Георгія Гонгадзе унеможливлюється до вкрай мінімальної межі.
Щойно Л.Кучма дає вказівку "припинити шабаш" і тіло зникає з поля зору, для цього використовується дешевий трюк, - його передають в відання Київського обласного бюро судмедекспертизи, але зберігають в морзі Київського міського бюро на вул. Оранжерейній, міське бюро відповідає всім цікавим, що тіло не в них (і "формальне" нібито не бреше), гниття продовжується. Очевидно саме в цей момент (якщо не раніше) у О. Притули підміняють фрагменти тіла, її підштовхують до пошуків "незалежних" експертів; уявіть з яким би брудом змішали тих, хто "поспішає завчасно ховати" Георгія Гонгадзе, але виступ О. Мороза зламав всі плани президента.
Розгубленість Л. Кучми не завадила йому "благословити" своїм указом новоспеченого "кавалера" О. Баганця на продовження справи М. Потебенька, але останній сам нічого не вирішує, , це Л. Кучма під час візиту до Росії "знаходить" в Санкт-Петербурзі відомого професора Іванова і дає Генпрокуратурі вказівку доручити експертизу саме йому (півторамісячний опір "правоохоронців" іноземному експерту зламано в один момент. Історія повторюється в питанні участі ФБР в дослідженні тіла, вона стала можливою лише після прямої вказівки Л.Кучми. В цьому випадку Кучмі немає куди подітися, адже він обіцяв "прозорість", впевненості йому додає ствердження головного судмедексперта України Юрія Шупіка, - установити "причини смерті", по-Шупіку, неможливо.
Операція по знищенню одного з головних доказів під контролем Л. Кучми здійснена успішно для останнього, принаймні так виглядає, якщо в технічному арсеналі ФБР не мається засобів, про які наші місцеві шупіки навіть не здогадуються.
Втручання президент Кучми у дії органів слідства з метою уникнути розкриття своєї причетності до вбивства Георгія Гонгадзе. Це - теж кримінальний злочин.
Це втручання свідчить про неможливість здійснення попереднього слідства по справі вбивства Георгія Гонгадзе ані Генпрокуратурою, ані МВС , ані СБУ, оскільки в лавах цих органів немає жодної людини, на долю якою не міг би вплинути головний підозрюваний у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе чинний Президент України Леонід Кучма.
О.Баганець говорить "мій слідчий" (див вище). Л. Кучма має всі підстави говорити також "мій Генпрокурор", "мій міністр внутрішніх справ", мій Голова СБУ" без жодного перебільшення.
Як свідчить зміст оприлюднених указів та розпоряджень Президента України він повністю контролює діяльність цих органів, шляхом прямої регламентації їхньої діяльності, шляхом призначення керівної верхівки, шляхом присвоєння класних чинів цій верхівці і навіть шляхом визначення розміру посадових окладів "рядовому та начальницькому складу".
Цей повний контроль часом доходить до абсурду. В тому ж самому інтерв’ю Ростиславу Хотину, відповідаючи на питання чи є в діях майора М. Мельниченка ознаки шпигунства, О. Баганець зауважив, що він не спеціаліст з питань державної таємниці, і що з цього приводу призначено експертизу. Я поцікавився, хто вони ці експерти і з’ясував, що відповідно до чинної постанови КМУ № 1067 від 28 грудня 1995 р. (з останнім доповненням від 20.10.1999 року) серед тих яким Кабмін вирішив "установити надбавки в розмірі 20 відсотків посадових окладів" за виконання "функцій державних експертів з питань державних таємниць, за списком згідно додатку" значиться, "Кучма Леонід Данилович – Президент України". За іронією прізвище екс-прем’єра П.Лазаренка в цьому списку іде наступним. Це було би смішно, якби не було так сумно.
Ще більш вражаючі відкриття дозволяє зробити вивчення нормативно-правового доробку Л.Кучми під час його перебування у посаді Президента України.
Конституція дозволяє українським президентам творити у двох "жанрах", - розпорядження та указ. Розпорядженнями, головним чином, вирішуються кадрові питання, до яких я ще повернуся, але нерідко звучать в них і так звані побутові теми.
Не всі можливо пам’ятають події трирічної давнини довкола так званої "дачи Павла Лазаренка". Підконтрольні Л. Кучмі ЗМІ "імплементували" в свідомість пересічного українця міф про те, що Лазаренко "захопив державну дачу". Світло на це "захоплення" проливає ознайомлення з розпорядженням Президента за 252/97 від 11 липня 1997р. з грифом: "опублікуванню не підлягає". В п. 1 цього розпорядження міститься текст: "Надати П. Лазаренку в довічне користування дачу в будинку відпочинку "Пуща-Водиця" Господарського управління Кабінету Міністрів України".
Такого роду розпорядження займають в доробку Л. Кучми суттєвий відсоток. Всі вони "не для друку", але нехай нікого не обманює цей "державнотаємний" гриф, не про питання безпеки держави та її громадян йдеться в таких "актах", - це Леонід Данилович когось разом з домочадцями "прикріплює" до "лікувально-оздоровчого об’єднання" або "санаторно-курортного обслуговування", призначає комусь "охоронця", а то навіть і "покоївку", надає "пільги щодо плати за користування житлом, комунальні послуги". Не запитуйте чому в цих питаннях діє президент Л. Кучма так утаємничено "акі тать", не запитуйте чому перша посадова особа в державі принижується до вирішення питань рівня завідуючого господаркою. Запитувати таке може собі дозволити тільки невіглас, який "не знає структури". Насправді йдеться про цілком реальні та істотні блага, шляхом "ручного розподілу" президент набуває важелів контролю у тому прошарку суспільства, який маємо нещастя іменувати "наша політична еліта". На сьогодні зусиллями Л. Кучми ліквідовані управління справами Верховної Ради та Кабінету Міністрів і створене єдине Державне управління справами. Цей супер- спецрозподільник знаходиться під повним контролем Л, Кучми і в злиденній Україні є одним з істотних важелів маніпулювання політиками та урядовцями.
Окремий напрям в діяльності президента займають благодійні фонди, він створив їх з добрий десяток. Л.Кучма створює трьома шляхами:
— указом Президента створюється фонд і затверджується його Статут або Положення про фонд, призначається керівна верхівка з числа своїх наближених, таких наприклад як Ю. Кравченко, Л. Деркач, О. Волков, В. Медведчук, В. Литвин. В. Горбулін, дається жорстка директива всім виконавчим органам "сприяти діяльності фонду";
— указом президента доручається Кабінету Міністрів або іншому виконавчому органу створити створити фонд та затвердити його Статут або Положення про фонд;
— указом Президента "погоджуєься" з чиясь там "ініціатива" і благословляється створення.
Всі фонди беззастережно експлуатувалися Президентом у власних інтересах і в першу чергу під час останньої президентської виборчої кампанії для залучення голосів за Кучму Використовувалися фінансові інструменти фондів, через фонди здійснювалися маніпуляції різними соціальними групами виборців.
В першу чергу це стосується Фонду соціального захисту ветеранів війни та так званого Національного фонду соціального захисту матерів і дітей "Україна –дітям" під "почесним" головуванням дружини президента Людмили Кучми. Діяльність цих фондів повинна стати обов’язковим об’єктом уваги спеціальної слідчої комісії Верховної Ради, яка рано чи пізно почне розслідування у справі імпічменту президента Л. Кучми. Але вже зараз є підстави стверджувати про те, що Л. Кучма перевищував свої обов’язки та зловживав владою, створюючи та використовуючи численні благодійні фонди, оскільки, Конституція не передбачає за президентом такого роду діяльності, а чинне законодавство прямо забороняє органам державної створювати благодійні фонди, так само, як воно забороняє державним службовцям суміщати службу з такого роду діяльністю.
Це і є власне корупція, яку зрозуміло з яких причин не хоче бачити в діях президента, його висуванець О. Баганець.
Не менших зусиль докладає Л. Кучма й у підприємницькій діяльності. Він передає державне майно у власність банкам як розрахунок за надані та неповернуті кредити; дає вказівки Фонду держмайна продавати та знов придбавати акції у акціонерних банках; дає вказівки вжити заходи щодо збільшення плати за використання радіочастот; дає розпорядження про реформування структури управління лісовим та мисливським господарством у Закарпатській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях (внаслідок чого безоглядно вирубаються ліси і створюються передумови для повеней в Закарпатті); створює підприємства та концерни, призначає керівників цих підприємств, членів наглядових рад. Вершиною підприємницьких звитяг президента може вважатися створення указом від 25 лютого 1998 року N 151/98 державної Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на чолі з І. Бакаєм. Як свідчить М. Азаров з касети майора М.Мельниченка, внаслідок дій президента І. Бакай "минимум, ну так, миллионов сто положил в карман, минимум". У слідчої комісії Верховної Ради є всі підстави з’ясувати скільки з цих вкрадених мільйонів отримав Л. Кучма. Незалежно від цієї інформації вже зараз є всі підстави стверджувати, що Л. Кучма перевищував власні повноваження та зловживав владою, видаючи укази та розпорядження щодо створення підприємств та втручання в підприємницьку діяльність, оскільки ані Конституція, ані жоден нормативний акт в Україні не надають президента такого роду повноважень .
Секретним указом N474 від 25.08.94р. Л. Кучма створив Управління Державної охорони. Чисельність, штатний розклад та бюджет цієї організація тримається в глибокій таємниці. При цьому підрозділи УДО забезпечені найсучаснішими засобами зв’язку та прослуховування, сучасними транспортними засобами та озброєнням, має власну розвідку та контррозвідку. Президент подбав про те, щоби УДО отримало право здійснювати оперативно-розшукову діяльність і таким чином створив особисту, підконтрольну тільки йому міні-армію, яка окрім всього негласно збирає для Л, Кучму інформації про його конкурентів. Узурпуючи владу, указом від 14 грудня 1996 року N 1228/96 Л. Кучма підпорядкував собі МВС, Міноборони, МЗС, Міністерство Інформації. Пізніше до цих відомств приєдналася СБУ. Своїми указами Л.Кучма розробляє положення про Міністерства, Затверджує Статуту й призначає керівників найавторитетніших та популярних університетів, віддає особам, наближеним до В. Медведчука та його структур право визначати державну молодіжну політику, а разом і державне майно, право розпоряджатися бюджетними коштами. Всі ці дії дають підстави стверджувати, що Л.Кучма перевищує власні повноваження та зловживає владою на шкоду інтересам держави та суспільства.
Велика кількість розпоряджень Л.Кучми, пов’язаних зі звільненнями та призначеннями посадових осіб виконавчих структур: починаючи від міністрів і закінчуючи заступниками голів районних адміністрацій на всій території України, засвідчує увагу, яку придає президент "кадровому питанню". Для вирішення цих питань указами президенти "розроблена" відповідна "кадрова стратегія" і створене Головне управління державної служби України. Відновлюється номенклатура. Щонайменша відсутність ознак особистою відданності карається негайним звільненням. Кучма не обмежується виконавчою владою. Своїм указом він створює Академію суддів, в мінюсті та управліннях юстиції запроваджуються так звані кадрові резерви не тільки судей, але державних виконавців і навіть судових секретарів. Жоден секретар в найвіддаленішому сільському районному суді не зможе зайняти свою посаду, поки чиновник лояльний до Л. Кучми не поставить своєї візи на відповідному документі.
Коштом держави мільйонними тиражами видано ретушовані портрети Л.Кучми, які кожен начальник, починаючи від прем’єр-міністра і закінчуючи завучем в середній школі, зобов’язаний під страхом потрапити в немилість повісити у себе в кабінеті. Неоковирний плюгавий чоловічок з усією суворістю пильнує з портрету за кожним з нас.
Чи не варто й нам у відповідь придивитися, що він за один "наш третій президент", особа, яка спромоглася за кілька років панування перетворити життєздатну й оптимістичну країну на полігон відходів та технологій, звалище політичних пройдисвітів та казнокрадів всіх мастей?
