Спростування
Середа, 9 травня 2001, 20:42
"Українська правда" отримала від Аскольда Крушельницького листа-відповідь на матеріал, який появився цього тижня на сторінках російської газети "Известия" і який було передруковано УП. Ми наводимо коментар без купюр. Читайте також сам матеріал, що викликав бурхливу реакцію Аскольда Крушельницького:
Аскольд Крушельницький: Мельниченка відправив за кордон я
Я пишу з наміром спростувати декотрі великі помилки, що були у надрукованій версії інтерв’ю зі мною в газеті Ізвєстія на початку цього тижня. Інтерв’ю стосувалося зустрічі, яку я мав з Миколою Мельниченком, колишнім охоронцем президента Кучми, який таємно записував розмови в кабінеті президента. Я зустрівся з ним в лютому, щоб написати статтю для британської газети.
Неправда розпочинається з самого заголовка "Аскольд Крушельницький: Мельниченка відправив за кордон я". Я Мельниченка нікуди не відправив, мені не було поставлено жодного запитання, на яке я міг би дати таку відповідь. В момент мого інтерв’ю я навіть не знав, де знаходився Мельниченко.
Більшість слів, приписаних мені, я ніколи не казав. Журналіст Яна Соколовська записала інтерв’ю на стрічку. Перевірка цього запису покаже, що я не казав більшість того, що було надруковано.
Далі наведу кілька перекручень і неправд, що надруковано в газеті:
- Мене цитують, що я назвав начальника Мельниченка у президентській охороні. На час інтерв’ю я не знав його імені, отож я не міг його назвати.
- Я не говорив, що Мельниченко не міг пояснити, як він здійснив свої записи. Я ніколи не думав, що він намагається щось приховати у всій цій історії. Я сказав, що він не хотів розповідати про технічні деталі здійснення записів і я не намагався з нього витягнути відповіді.
- Я ніколи не натякав, що якісь закулісні сили зробили ті записи і передали їх Мельниченкові.
- Я не заявляв, що Марчук був замішаний у владних інтригах. Я не говорив, що Мельниченко мені про те розповів. Я особисто думаю, що більшість українських політичних осіб рангу Марчука егоїстично боряться за владу, а все це йде не на користь Україні.
- Мої "відповіді" в тому вигляді, як вони скомпоновані в газеті, натякають, що Марчук пов’язаний із записами Мельниченка. Мельниченко мені цього ніколи не говорив, і я цього ніколи не казав Яні Соколовській.
- Мене цитують, що я вважаю Мельниченка "добрим актором". Я цього ніколи не казав. Я чітко пояснив Соколовській, що вважаю Мельниченка чесною та хороброю людиною, яка дбає про Україну. Він на мене справив дуже добре враження, і я хотів би, щоб таких людей було більше в Україні.
Яна Соколовська вже вибачилася переді мною за перекручення її матеріалу. Вона мені сказала, що фальсифікацію здійснили редактори в Москві. Вона заявила, що редактор обіцяв провести розслідування. Я сподіваюся, що таке розслідування справді відбудеться і що ці перекручення сталися через некомпетентність деяких співробітників редакційного складу Ізвєстій, а не через якусь зловмисну причину. Я прошу Ізвєстія надрукувати цього листа.
Аскольд Крушельницький: Мельниченка відправив за кордон я
Я пишу з наміром спростувати декотрі великі помилки, що були у надрукованій версії інтерв’ю зі мною в газеті Ізвєстія на початку цього тижня. Інтерв’ю стосувалося зустрічі, яку я мав з Миколою Мельниченком, колишнім охоронцем президента Кучми, який таємно записував розмови в кабінеті президента. Я зустрівся з ним в лютому, щоб написати статтю для британської газети.
Неправда розпочинається з самого заголовка "Аскольд Крушельницький: Мельниченка відправив за кордон я". Я Мельниченка нікуди не відправив, мені не було поставлено жодного запитання, на яке я міг би дати таку відповідь. В момент мого інтерв’ю я навіть не знав, де знаходився Мельниченко.
Більшість слів, приписаних мені, я ніколи не казав. Журналіст Яна Соколовська записала інтерв’ю на стрічку. Перевірка цього запису покаже, що я не казав більшість того, що було надруковано.
Далі наведу кілька перекручень і неправд, що надруковано в газеті:
- Мене цитують, що я назвав начальника Мельниченка у президентській охороні. На час інтерв’ю я не знав його імені, отож я не міг його назвати.
- Я не говорив, що Мельниченко не міг пояснити, як він здійснив свої записи. Я ніколи не думав, що він намагається щось приховати у всій цій історії. Я сказав, що він не хотів розповідати про технічні деталі здійснення записів і я не намагався з нього витягнути відповіді.
- Я ніколи не натякав, що якісь закулісні сили зробили ті записи і передали їх Мельниченкові.
- Я не заявляв, що Марчук був замішаний у владних інтригах. Я не говорив, що Мельниченко мені про те розповів. Я особисто думаю, що більшість українських політичних осіб рангу Марчука егоїстично боряться за владу, а все це йде не на користь Україні.
- Мої "відповіді" в тому вигляді, як вони скомпоновані в газеті, натякають, що Марчук пов’язаний із записами Мельниченка. Мельниченко мені цього ніколи не говорив, і я цього ніколи не казав Яні Соколовській.
- Мене цитують, що я вважаю Мельниченка "добрим актором". Я цього ніколи не казав. Я чітко пояснив Соколовській, що вважаю Мельниченка чесною та хороброю людиною, яка дбає про Україну. Він на мене справив дуже добре враження, і я хотів би, щоб таких людей було більше в Україні.
Яна Соколовська вже вибачилася переді мною за перекручення її матеріалу. Вона мені сказала, що фальсифікацію здійснили редактори в Москві. Вона заявила, що редактор обіцяв провести розслідування. Я сподіваюся, що таке розслідування справді відбудеться і що ці перекручення сталися через некомпетентність деяких співробітників редакційного складу Ізвєстій, а не через якусь зловмисну причину. Я прошу Ізвєстія надрукувати цього листа.
