Тугрики для торжества національної безпеки. (Майже фантазія типу фейлетону)

Четвер, 2 серпня 2001, 15:39
Є в одній європейській країні спецслужба, яка називається Спілка борців з укрученими (скорочено СБУ). І є в структурі цієї СБУ так званий "відділ" по боротьбі з пресою. Принаймні так напівжартома його називають працівники самої Спілки. Завдання відділу - опосередкована робота з пресою та неблагонадійними політичними діячами. Певний час тому "відділ" хотіли навіть відкомандирувати у прес-службу Спілки. Але щось там застопорилися, й він так і залишився фактично самостійним. Утім, може виявитися, що в трудових книжках "борців" таки написано про місце роботи в прес-службі. Але справа не втім. Ці люди ніколи не є, не були й не будуть розумітися на проблематиці ЗМІ. Вони цю проблематику створюють.

У чому ж полягає специфіка роботи згаданого "відділу"? Питання й просте і складне водночас. Вони хотіли б контролювати все. Але це вкрай важко. Тому вони похапцем чіпляються до всього.

Фактично всі видавництва, що друкують газети кожного дня надвечір приймають одного-двох гостей - мовчазних читачів. Їхнє завдання - вичитати щось антидержавне й "капнути" наверх. Нагорі вже вживають заходів. Або повністю "списати" тираж, або хоча б частково, щоб якийсь регіон його не отримав. (Ось один з останніх прикладів - http://www.polit.com.ua/?poid=1&id=5669.) Перше буває відносно рідко й стосується суто опозиційної преси, друге - більш поширене явище. Попитайте за чаркою у редакторів, які хоч іноді вони дозволяють вільності. Це - один бік справи. Але є й творча сторона, яка вимагає знання як мінімум головних постулатів Карнегі та вміння щось самому "надряпати", тобто уміння написати якусь довідку. В цьому плані вони люди недалекі.

Одна з останніх, так би мовити, акцій "відділу" - публікація в одній з малопомітних газет (шкода, що вона не має власного сайту, дали б лінк) статті під назвою "Тугрики для торжества дерьмократии". Банальна антиопозиційна стаття, нічого такого там немає. Вона розповідає про те, що вся ця зграя дерьмократів частенько отримує гроші з Заходу, а значить вони Родіну не люблять й прагнуть їй зробити западло. Але фактом є те, що американські супутники-шпигуни зафіксували неабиякий перегрів укрученських телефонних ліній від того, як факсами та електронками, у паперовому вигляді та у кілобайтах, ця стаття "їхала" у волості (регіони по-нашому), аби цей політ думки та аналітики передруковували місцеві ЗМІ й нарід Укручії дізнався всю правду про дерьмократію та тих, хто її відстоює. Ручна та дресирована місцева періодика з задоволенням починає передрук.

Редакторат того чи іншого ЗМІ може навіть не знати (хоча зазвичай знає) про те, що його журналіст, так би мовити, співпрацює зі Спілкою. Якщо редактор знає, значить він сам - фактично завербований. Або зараз, або ще у ті часи, коли СБУ називали вельми вульгарно - КаДейоБ.

Журналіста ніхто ні до чого не примушує, не застосовують психологічного, а тим паче фізичного тиску. Метод роботи - звичайна розмова. Якийсь час відбувається втирання у довіру. Можуть представитися колегою з якоїсь газети а-ля "Вільний пупс" або "Новий мопс", через деякий час запропонувати тему. Вам усміхаються, називають по-панібратському. Одне слово, ви - друг, мало не рідний брат. Вам можуть розповісти кілька вигаданих історій про роботу Спілки або з життя-буття верховного головнокомандувача (приміром, про його нездорову щитовидку), чим перевіряють, чи піде ця інформація "гуляти", чи варто вам довіряти. Для них не проблема дізнатися про номер твого телефону, домашнього чи мобільного, ім'я чоловіка або дружини, родословну твого пса.

Ваша справа, погоджуватися на співпрацю, чи ні. Якщо так, то вважайте, що ви вже не об'єкт розробки, а справжній агент. Будьте впевнені, що у вас є й відповідне "поганяйло", про яке ви навіть не здогадуєтеся. Хочете справжніх відчуттів? Форсуйте події, самі проходьте й доповідайте - там той зробив те-то, той те-то. Дивись, і через деякий час вам навіть випишуть посвідчення позаштатного, так би мовити, кореспондента. І грамоту дадуть. А в тому, що й такі кадри є, не сумнівайтеся. Їх не може не бути.

Що від вас, приміром, може, вимагатися? Взяти інтерв'ю у якогось заколотника, й вивідати плани. Ви - журналіст, вам це у наш буремний час простіше простого. Й не так важливо, чи буде воно опубліковане, головне, аби касета опинилася в руках працівника Спілки. Це вже - речовий доказ, здобутий оперативним шляхом. Збагнули, про що йдеться? Тим же методом інтерв'ю можна прославити подвиги якогось генерала, який ризикуючи життям, заарештував якогось грибника або телефонного терориста. Це - свідчення того, що Спілка бореться з усіма ворогами, на всіх фронтах і суспільство за це має бути їй вдячним. Вмикай лише диктофон, про все домовлено. Можуть попросити "состряпать" якийсь пасквіль з загальною інтонацією, що такі-то панове "убілі нєгра, ні за шо, ні пра што, сукі, замочілі" й, потвори, не каються.

Але при цьому "чорний нал" вам рідко коли запропонують - Спілка ж не з багатих. Оплату за свою резидентурну діяльність отримують лише одиниці. Переважна більшість "вкалує" задарма.

Річ у тому, що журналісти в такому випадку - вельми цінні кадри. Можна "затесати" свого агента у якусь партію, на мітинг абощо. Одначе можна піти й іншим шляхом. Ніде ж не написано, що представники СБУ не можуть вести "свєтскіє бєсєди" зі служителями пера. Хочеш - "співпрацюй", а хочеш - ігноруй.

Якщо ви відмовитеся від співпраці на першому етапі, вам ніхто не погрожуватиме особливо зараз, після цих всіх, даруйте за тональність, історій про вбивства укручених журналістів. Просто скажуть, що, будь ласка, не згадуйте про цю зустріч. Але вами час від часу все одно цікавитимуться. Пізніше розпрощатися, ясна річ, складніше. А ще можна спробувати зіграти у власну гру. Цієї теми ми уникаємо - фантазуйте самі.

Честі мати за собою "хвіст" такі агенти не удостоюються. З ними працюють, як зі шлангом. Ви просто не небезпечна фігура. Принаймні так здається вашим "опікунам". Але якщо вони почують запах подвійної гри, раз-другий постежать й, або перервуть контакт, або, якщо на вас є компра, зроблять пропозицію. Отож, наша порада, якщо ви не бажаєте опинитися в матеріалах Спілки як агент Х, або одразу в лоб кажіть, що опозиціонер Маловатий - ваш ідеал, або ж ведіть власну гру. Річ у тому, що й ваш розум може бути не гіршим за "опікунський". Та й не один Карнегі виписував основи предметної психології. Так що дерзайте. В подібних випадках кажуть, гра варта свічок.

Найбільше ваші нові-старі друзі зацікавлені в тому, щоб об'єкт дослідження був, як сказав би тамтешній президент Дучма, "невідомим", або "маловідомим". З невідомими менше мороки, вони сірі, малоамбітні писаки. Й усілякі закордонні "репортери" ними менше перейматимуться, якщо, борони Боже, щось трапиться.

Ще один вельми цікавий момент. Справжня прес-служба Спілки не перетинається зі згаданим "відділом". В неї свої обов'язки, у оперів, а саме вони є у "відділі", свої. Вони - універсали. Сьогодні займаються ловлею якого торгівця зброєю, а завтра - послідовним революціонером. Кадрів-бо не вистачає. Їм байдуже, хто перед ними, "пєтушок" з кримінального світу чи журналіст. І той і той - шестьора, об якого можна витерти ноги.

Пригадуєте історію, як усім відомий лідер "Одинокої Укручії" Улександр Вашук, будучи оголошеним в розшук, але перебуваючи на волі, прийшов на прес-конференцію в Союз байкарів, що на вулиці Даньківській. Було це місяців чотирнадцять тому. Пригадуєте, який здійнявся гвалт з того приводу, що Вашук зник через такі собі потаємні дверцята, залишивши з носом досвідченого опера? Передісторія того випадку така. Ніхто за Спілкою не слідкував. Це потім СБУ збагнула, що фраза "наша людина постійно за будинком стежила, де байкарі сидять", м'яко кажучи, недоречна в такій дерьмократичній країні як ця, європейська.

Так от, ніхто насправді за Спілкою не стежив. Опер (назвемо його так) З. "працював" - сьорбали разом каву - з об'єктом з журналістських кіл - Б. В останнього задзеленчала "мобіла", яка повідомила, що Вашук на хвильку збирається вийти з підпілля й дати прес-конференцію, тож мерщій приходь. Через деякий час "група захвату" в кількості двох бійців З. і Б. були на Даньківській. Далі було те, про що йшлося вище - Вашук залишив будинок через якийсь задній хід. Штірліц це називав просто - "Провал!" А в сірому будинку на Болодимиріській стіни здригалися від брутальної лайки.

Ось така вона важка та непосильна праця агента національної безпеки на ниві забезпечення миру та злагоди на території Укручії.

Та-а, як весело жилося СБУ при Леопіді Меркачі! То сейфи твої тельбушать. Згадайте, в записах прапорщика Гельниченка Меркач доповідає про це Дучмі, чи точніше між словами-паразитами намагається вставити кілька відповідних фраз. Тоді небагато погонів злетіло з плеч чільних СБУшників. Шукали гроші. Порив схвальний. Але є одна людина, яка "полетіла" ні за що. Так у неї була штука чи дві зелених у сейфі. Але то були не кримінальні гроші. Хотіла людина вам же, своїм колегам, зробити приємне, щоб пам'ятали... То мало не весь особовий склад шукає папугу Леопіда Басильовича, якого він навчив (чи не зпроста?) "ерівському" "Доброго ранку, Укручіє!". А пошуки породистого барбоса, що належав Меркачу-старшому! А Гельниченко? Це ж треба увійти в підручники історії спецслужб, як Вашук на вулицю зі Спілки письменників, тобіш через, пардоньте, задній прохід!

Нині незакомплексовані та по-правжньому віддані службі працівники Спілки крізь сльози сміються з так званого "меркачизму", що зганьбив ім'я тамтешньої спецслужби. Кажуть, що у спецзакладах на Заході вже почали викладати новий предмет созвучний з прізвищем екс-голови Спілки. Якщо серйозно, то Спілка ще довго потерпатиме від цього "меркачизма". Адже, подумайте, яке до неї ставлення може бути у світі? Про який професіоналізм, а подекуди про яку співпрацю й міждержавні угоди може йти мова? Здобути звання дилетанта - просто, позбутися його - майже неможливо. Плачте, Леопіде Басильовичу, в сльозах - сіль та каяння. Не Дучму ви підставили, а колег, яким доведеться десятиліття жити з цією плямою, вибілювати Спілку від того бруду, який оселився в її стінах.

А все чому? Бо коли Гельниченко почав "писати" Дучму, укручені правоохоронці займалися "розкруткою" одного редактора однієї центральної газети за начебто згвалтування. Він потім ще навіть сидів у СІЗО. То була загальнодержавна операція, адже злочинець-то був ого-го! Завербували кралю-журналістку, "построїли" аматорську охорону видавництва "Преса Укручії", щоб та дала правильні свідчення (між іншим, ігноруйте слово "покази", яке вигадав Цетебенько, бо не має такого слова). Та відповіла: "Єсть, ваше блародь!" А десь у цей час на Даньківській починала працювати справжня спецслужба. Відчуваєте різницю між удаваною спецслужбівською співпрацею та реальною. Хто з них діє як генерал, а хто як прапорщик? Все перевернулося у цьому світі!

Знаєте, що цікаво. В СБУ за час керівництва Ватченком, який замінив горе-генерала, про якого йшлося вище, в структурі Спілки не відбулося жодної більш-менш помітної реформи. Ні кадрового оновлення, ні ідейного. У регіонах ледве залатали кадрові дірки. От лише з новою силою заговорили про потребу передачі так званого відділу "К" (корупція) укрученській поліції. В іншому - болото та мряка. Наркотики, нелегальні мігранти, показові циркові шоу з депортації расєйських кримінальних авторитетів. Державних таємниць було як кіт накапав, а Меркач й ті на японську диктофонку набалакав. Серйозних заколотів, замахів тут немає, от їх і вигадують для втіхи першого чола: Аванченко, пенсіонери-грибомани, АНА-УПСА. А старий і справді тішиться...

Слухайте, а може, їм просто начхати на власний авторитет, може Ватченко вважає, що тепер у нього є індульгенція принаймні перед журналістами в особі Парини Ястапенко. Може він вважає, що Меркач таки справжній профі? Адже справу-бо за кримінальні зв'язки та відповідний лобізм Меркача не порушив. Але є в Їзмарільській тюрмі такий собі персонаж - Вульф. Так-так, саме той, до якого, коли той ще був на волі, їздив свого часу укрученський нардеп Ярмак. Але ж і надзвонював Меркач з Їзмаріл, аби за гостем як слід доглядали, берегли його від підступної абабської кулі, чи від чого там іще. А тим то що, й справді наглядали. Так от цей Вульф дійсно визвався бути свідком в справі Меркача, про що на своєму Інтернет-сайті писав Альцов. На цей дзвоник господар зеленого стаціонарного кнопочного телефону не чекав. Але то дрібниці. Чи з'ясувавВатченко, що той хотів би сказати?.. Є у подібних випадках чудовий хід - порушити справу, а потім закрити її за відсутністю складу злочину. Але хіба Ватченкові потрібні ці клопоти? Воно йому треба - з тим Їзмарілом зв'язуватися? Тут відомий "антидучма" Муценко заявив, що на десяту річницю незалежності Укручії нагадає про себе владі. Ось де головний біль.

Так чи інакше, "відділ" по боротьбі з пресою існує й зараз. Й ніхто не збирається його ліквідовувати. Цікаво, чи знає панночка Ястапенко про хлопців з загону по боротьбі з пресою? Чи Ватченко не настільки відвертий зі своїми речниками? Утім, нехай розбираються самі. Ми ж продовжимо нашу подорож.

На черзі - Інтернет. Як волелюбні укрученці переживають, щоб у них Спілка не відібрала таку забаву! Заспокоїмо їх - дарма. СБУ і рада була б на Інтернет зазіхнути, але це той випадок, коли кишка тонка, або іншими словами, коли бажання розходяться з можливостями. Є в структурі Спілки дві особи, які цілими днями роблять лише те, що нишпорять закутками мережі й усе цікаве та профільне відправляють начальству. Вони, так би мовити, Інтернет документують. І ніщо не може пройти повз їхнього пильного ока. Але все це байки, що Спілка борців з укрученими супер-пупер наворочена в плані можливостей цензурувати мережу. Ці байки часто вона ж сама розпускає, аби контингент користувачів Інтернету не розслаблявся й не припускався вільностей. Вона таким чином набиває собі ціну. Згадайте нещодавню технічну полеміку про можливість реєстрації інтернетників між крутими укрученцями з різних відомств. Хто з них дилетант?

Власне Спілка має технарів. Але за свою зарплату вони готові лише вигадувати круті паролі, аби нікому не вдалося хакнути сайт СБУ, внутрішні мережі в канцеляріях Дучми, Пінаха тощо. Уміють вони зазирати й в деякі електронні скриньки. Але ми цю тему не розвиватимемо.

Хто і як по-справжньому може контролювати УкручНет уже писалося. Спілка до цього має дуже віддалене відношення. Утім, якщо певні підозри є, якщо відчуваєте, що у вашому "милі" копирсається хтось чужий, мерщій в якийсь анонімайзер, звідти на інший, але з додатковими "шифрувальними" послугами й реєструйте новий мейл-бокс, і ваш ІР уже точно ніхто не вирахує. Це якісь заокеанські ФБРівці та їм подібні заможні спецслужби мають можливості відстежувати злісного технощура або організатора сайту з дитячою порнографією.

Сайт СБУ - тема нудна. Але ось що цікаво. Заходите на сайт, на сторіночці "Система та організація діяльності СБУ" (тисніть на "Структуру", що на стартовій сторінці) є такі рядки: "Голова Спілки призначається парламентом за поданням президента Укручії." Це з тамтешнього закону про Спілку. Погодьтеся, згадана процедура - вищий пілотаж розподілення обов'язків. Грішним ділом подумалося, от якби й у нас таке було!..Але що це? Щойно до нас дійшли відомості, що Ватченко призначався самоосібно головним укрученим. Дзвонимо Рабтиненку, уточняємо, дійсно - ніяких подань не було, один лише указ. Воістину, загадкова країна Укручія!

Але не сумуйте, все це не про нашу квітучу Неньку.

Ви відчуваєте спорідненість слів "квітнути" та "цвісти"? Ми - ні, тож цілком можливо, що помилилися. Якщо так, тоді сміливо міняйте "квітучу" на "зацвілу".




powered by lun.ua