Кримінал по-українському Ланцюжок збігів зі смертельним кінцем
П'ятниця, 3 серпня 2001, 13:11
Після зникнення журналіста Георгія Гонгадзе і появи записів колишнього майора президентської охорони Миколи Мельниченка нові події знову втягують країну в затяжну політичну кризу. В Донбасі убитий керівник однієї з місцевих телевізійних компаній Ігор Александров. В українських ЗМІ відразу ж з'явилися коментарі, що це вбивство має виключно політичний характер.
Президент Леонід Кучма призначив керівником комісії з розслідування секретаря Ради нацбезпеки Євгена Марчука, а інформовані джерела саме з ним пов'язують всі недавні події, що виглядає цілком достовірним в світлі цілого ланцюжка неймовірних збігів.
Відомо, що Гонгадзе довгий час тісно співпрацював з Марчуком. Останній неодноразово передавав йому компромат, зібраний на Кучму і його оточення. Кероване Гонгадзе інтернет-видання забезпечив комп'ютерною технікою не хто інший, як колишній глава української держбезпеки, і багато матеріалів, які були опубліковані в ньому, були вигідні лише Марчуку. За дивним збігом обставин Гонгадзе зник саме після сварки з генералом (той у помсту навіть відібрав комп'ютери) і наміру оприлюднити ряд матеріалів про його діяльність. За деяким відомостями, це було документоване розслідування про участь Марчука в контрабанді зброї.
До речі, на Україні досі пам'ятають скандал із затриманням в кишинівському аеропорту літака фірми "Аероальянс", завантаженого великою партією контрабандної зброї. У число засновників "Аероальянсу" входив Вадим Євгенійович Марчук, і припинити розслідування, що почалося, високопоставленому батькові вдалося ціною великих зусиль.
Майор Мельниченко ще у 1992 році був прийнятий на роботу до Служби безпеки Марчуком і користувався його особистим заступництвом. Крім того, в період президентства Леоніда Кравчука за безпосередньої участі голови СБУ за кордоном було закуплено обладнання для прослуховування, велика частина якого безслідно зникла. Цікаво, що досі ніхто так і не зміг пояснити, яким чином охоронник президента зумів здійснити свої записи. Не менш дивно, що в цих записах в якості співрозмовників Кучми фігурує багато посадових осіб і політиків, але немає секретаря Ради безпеки, що регулярно буває у президента.
Вбивство Александрова у багатьох на Україні спричинило враження повторення справи Гонгадзе. Александров був у період президентських виборів керівником регіонального штабу Марчука, але потім відгукувався про нього вельми критично. Він багато знав про систему фінансування виборчої кампанії шефа і не особливо приховував свої вибухонебезпечні знання.
Наскільки відомо, очолювана Марчуком комісія працює виключно в напрямку збору матеріалів для обвинувачення так званого донецького клану, відносини з яким у генерала далекі від нормальних. Принаймні, контрольовані ним ЗМІ вже готуються працювати в цьому ключі. Якщо секретареві Ради безпеки вдасться виконати поставлене завдання, то більше не залишиться регіональних еліт, небезпечних для нього.
Як би там не було, поки нагорі з'ясовують відносини, життя журналістів залишається розмінною монетою в брудній грі сильних світу цього.
P.S. Залишаючи матеріал Газети без змін, ми проте, вважаємо за необхідне його прокоментувати.
Дійсно, Георгій Гонгадзе деякий час працював з Марчуком і насправді не завжди втішно відгукувався про нього по тому. Однак заяви про те, що він нібито"зник саме після сварки з генералом (той в помсту навіть відібрав комп'ютери) і наміру обнародувати ряд матеріалів про його діяльність", м'яко кажучи, не відповідають дійсності.
Сварка з людиною, яка була близька до генерала, сталася у травні, Георгій зник у вересні. Зв'язок, безумовно, можливо є, ми цього не відкидаємо. Однак, УП достовірно відомо, що жодних матеріалів про причетність Марчука до торгівлі зброєю в Георгія не було. На жаль. Якщо хтось має в своєму розпорядженні подібну інформацію, УП готова її оприлюднити на своєму сайті.
Не відповідає дійсності і інформація про те, що Марчук передавав Георгієві "компромат, зібраний на Кучму та його оточення". На сайті УП немає жодної ексклюзивної новини або статті, яку можно було б назвати компроматом. Все, що публікувала і публікує УП, - відкрита інформація, яка доступна кожному передплатнику Інтерфаксу або користувачеві Інтернету.
І вже зовсім є нісенітницею те, що начебто УП друкувала матеріали, "вигідні тільки Марчуку". Тому що саме після публікації статті про Марчука і відбувся розрив зі спонсором, який, як виявилося, був близький до секретаря РНБО. Ось і все.
Президент Леонід Кучма призначив керівником комісії з розслідування секретаря Ради нацбезпеки Євгена Марчука, а інформовані джерела саме з ним пов'язують всі недавні події, що виглядає цілком достовірним в світлі цілого ланцюжка неймовірних збігів.
Відомо, що Гонгадзе довгий час тісно співпрацював з Марчуком. Останній неодноразово передавав йому компромат, зібраний на Кучму і його оточення. Кероване Гонгадзе інтернет-видання забезпечив комп'ютерною технікою не хто інший, як колишній глава української держбезпеки, і багато матеріалів, які були опубліковані в ньому, були вигідні лише Марчуку. За дивним збігом обставин Гонгадзе зник саме після сварки з генералом (той у помсту навіть відібрав комп'ютери) і наміру оприлюднити ряд матеріалів про його діяльність. За деяким відомостями, це було документоване розслідування про участь Марчука в контрабанді зброї.
До речі, на Україні досі пам'ятають скандал із затриманням в кишинівському аеропорту літака фірми "Аероальянс", завантаженого великою партією контрабандної зброї. У число засновників "Аероальянсу" входив Вадим Євгенійович Марчук, і припинити розслідування, що почалося, високопоставленому батькові вдалося ціною великих зусиль.
Майор Мельниченко ще у 1992 році був прийнятий на роботу до Служби безпеки Марчуком і користувався його особистим заступництвом. Крім того, в період президентства Леоніда Кравчука за безпосередньої участі голови СБУ за кордоном було закуплено обладнання для прослуховування, велика частина якого безслідно зникла. Цікаво, що досі ніхто так і не зміг пояснити, яким чином охоронник президента зумів здійснити свої записи. Не менш дивно, що в цих записах в якості співрозмовників Кучми фігурує багато посадових осіб і політиків, але немає секретаря Ради безпеки, що регулярно буває у президента.
Вбивство Александрова у багатьох на Україні спричинило враження повторення справи Гонгадзе. Александров був у період президентських виборів керівником регіонального штабу Марчука, але потім відгукувався про нього вельми критично. Він багато знав про систему фінансування виборчої кампанії шефа і не особливо приховував свої вибухонебезпечні знання.
Наскільки відомо, очолювана Марчуком комісія працює виключно в напрямку збору матеріалів для обвинувачення так званого донецького клану, відносини з яким у генерала далекі від нормальних. Принаймні, контрольовані ним ЗМІ вже готуються працювати в цьому ключі. Якщо секретареві Ради безпеки вдасться виконати поставлене завдання, то більше не залишиться регіональних еліт, небезпечних для нього.
Як би там не було, поки нагорі з'ясовують відносини, життя журналістів залишається розмінною монетою в брудній грі сильних світу цього.
P.S. Залишаючи матеріал Газети без змін, ми проте, вважаємо за необхідне його прокоментувати.
Дійсно, Георгій Гонгадзе деякий час працював з Марчуком і насправді не завжди втішно відгукувався про нього по тому. Однак заяви про те, що він нібито"зник саме після сварки з генералом (той в помсту навіть відібрав комп'ютери) і наміру обнародувати ряд матеріалів про його діяльність", м'яко кажучи, не відповідають дійсності.
Сварка з людиною, яка була близька до генерала, сталася у травні, Георгій зник у вересні. Зв'язок, безумовно, можливо є, ми цього не відкидаємо. Однак, УП достовірно відомо, що жодних матеріалів про причетність Марчука до торгівлі зброєю в Георгія не було. На жаль. Якщо хтось має в своєму розпорядженні подібну інформацію, УП готова її оприлюднити на своєму сайті.
Не відповідає дійсності і інформація про те, що Марчук передавав Георгієві "компромат, зібраний на Кучму та його оточення". На сайті УП немає жодної ексклюзивної новини або статті, яку можно було б назвати компроматом. Все, що публікувала і публікує УП, - відкрита інформація, яка доступна кожному передплатнику Інтерфаксу або користувачеві Інтернету.
І вже зовсім є нісенітницею те, що начебто УП друкувала матеріали, "вигідні тільки Марчуку". Тому що саме після публікації статті про Марчука і відбувся розрив зі спонсором, який, як виявилося, був близький до секретаря РНБО. Ось і все.
