100 днів прем'єра Кінаха
Середа, 5 вересня 2001, 16:20
Перші сто днів роботи на чолі Кабінету міністрів справляє у середу Кінах. 29 травня, призначений волею непримиренних антикучмістів-соціалістів, відвертий прокучміст Кінах досяг другої сходинки в державній чиновничій ієрархії. Амбіції чинного прем'єра за часів його головування в УСПП були очевидні навіть неозброєному оку, його вміння висловлюватися від імені держави та її інтересів, перебуваючи на громадській посаді, здавалися спробою вгамувати надмірну честолюбність. Зараз час – навіть незважаючи на думку прес-секретаря Кінаха – підбивати перші підсумки.
Сергій Терьохін, народний депутат (фракція "Реформи-конгрес"), голова Інституту відкритого суспільства: "Важко коментувати, бо малий строк. Але дві дуже цікаві риси виявилися у прем'єра – не у уряду, бо той старий залишився. Перше – публічна політика по зближенню з Росією.
Також дуже цікаво спостерігати, що прем'єр на початку кар'єри дозволив собі розкіш вступити в полеміку з президентом. На фоні виборів це виглядає трошки сексуально. Мається на увазі відношення до політичного устрою держави, відношення до малого податкового кодексу, який критикувався Кучмою. Це елемент полеміки, який не дозволяв собі жодний прем'єр. На моїй пам'яті, можливо, єдиний, це пан Масол, призначений паном Кравчуком, який залишався при новообраному президенті [Кучмі].
Чому чинний прем'єр так поводиться? Конституція так влаштована, що прем'єр є предметом вигадок президента. Ви знаєте нашого президента, який ремствує, коли в його оточенні є політики, які дозволяють собі самостійні думки. Я не хочу сказати, що Кінах – не яскрава особистість. Будь-який прем'єр є яскравою особистістю. Кінах влаштовує Леоніда Даниловича як людина з команди".
Олександр Пасхавер, президент Центру економічного розвитку: "Кінах поводиться так, як говорить. Його поведінка відповідає ідеології, яку він озвучував до приходу на посаду прем'єра. Ще одна позитивна якість – він не робить революційних змін по курсу. У якійсь мірі це пояснюється тим, що в нашій бюрократичній машині нагромадився досвід, спадкоємність. У мікроекономіці Кінах, у відповідності зі своїми поглядами, хоче посилити роль держави у виробництві. Підтримати наших найбільших виробників, яких раніше відносили до галузей групи А – літакобудівна, велике машинобудування. Як людина правих поглядів я бачу тут небезпеку. Якщо ти підтримуєш галузі, які конкурентоспроможні, тобто експортоспроможні, то в цьому випадку країна виграє. Якщо підтримуються галузі імпортозаміщення, які неконкурентоздатні, які вимагають охорони з боку держави, – то країна програє. Поки ця риса у нього не проявляється явно, але деякі тенденції вже є.
Якби мені довелося говорити з Кінахом, я б йому сказав: "Будьте обережні з бюджетом в питанні підтримки неконкурентоспроможних галузей".
Гліб Вишлінський, заступник директора Міжнародного центру перспективних досліджень: "Позитивним є те, що цей уряд не пішов на повний перегляд політики Ющенка. Кінах не займав позицію: що було до нас – неправильно, і це є великим досягненням. Але я не певен, що уряд розуміє, на чому базувався успіх попередників – жорстка фінансова політика та підтримка підприємництва, що дало поштовх економічному зростанню.
Проблема 100 днів… На відміну від Ющенка, Кінах не поставив пріоритети: які проблеми найважливіші і яка позиція уряду щодо цих проблем. Це необхідно для того, щоб уряд не працював у режимі пожежника.
Уряд має чітко проголосити свої позиції щодо ключових питань, ця позиція має бути доведена до кожного чиновника і ця позиція має відповідати позиції президента. Ми бачимо невідповідність позицій Кучми й уряду. Це й питання жорсткості бюджетної політики, це заява Кінаха про відновлення критичного імпорту і запровадження зняття ПДВ за фактом оплати (зараз – за фактом відвантаження).
Дуже великим чинником є те, що значні напрями політики визначає президент – тому буде якісна економічна політика, бо сильна команда зібралася в адміністрації президента. Це буде стримувати [Кінаха] у принципових рішеннях. Доказами того є вето президента на закон про оптовий ринок електроенергії, вето на мораторій приватизації енергокомпаній. Якщо не буде чіткої програми і чіткої позиції щодо ключових питань, то уряд просто буде спостерігачем процесів в економіці і суспільстві".
Володимир Полохало, політолог, шеф-редактор журналу "Політична думка": "Для уряду Кінаха якийсь відлік часу, що традиційний для західних суспільств – 100 днів, 500 днів – не має значення. Скоріше за все, Кінах мав бути виконуючим обов'язки прем'єр-міністра.
Є декілька міфів про Кінаха. Перший – що він не пов'язаний з жодним кланом. Другий – Кінах є самодостатньою політичною фігурою і може бути самодостатнім у уряді. Третій – Кінах спроможний реалізувати реформаторські напрями. Ці сто днів спростовують ці три міфи.
100 днів показують особливості, притаманні уряду – Кінах при прийнятті важливих питань жодним чином в умовах панування неформальних інститутів і латентних домовленостей не спробував змінити щось на краще і продовжити лінію Ющенка, яка була принаймні продекларована – про відкриті правила. Сьогодні складно назвати реальні кроки, які б демонстрували, що в Україні почалася конкуренція на засадах загальних для всіх правил. Уряд Кінаха не вніс зміну у співвідношення сил і ресурсів серед основних політичних та економічних гравців.
Для того, щоб вижити в умовах повного злиття бізнесу і політики, Кінах готовий вдатися до будь-яких компромісів, і невідомо, чи ідуть вони на користь України. Уряд змушений домовлятися з фракціями, які представляють інтереси кланів України. Тут він не пішов на конфлікт – навіть на продекларований конфлікт. Кінах діє за "правилами", які встановилися в українському політикумі.
Уряд Кінаха приречений бути важливим інструментом розподілу адмінресурсу в регіонах і адміністративної мобілізації електорату з метою формування керованого з Банкової парламенту. А інституційна "революція" – запровадження держсекретарів – встановила тотальний контроль з боку Банкової за уряд. Діапазон маневру у Кінаха дуже вузький.
Кінах перебуває в своєрідній ролі – він не може запровадити новації, бо приватні економічні та політичні актори набагато сильніші за уряд. Це зовсім не виключає, що Кінах не демонструє вміння врядувати, але він обмежений в своїх діях. Він - один із суб'єктів, що перебувають на владному Олімпі, але не головний. Конкурентоспроможність уряду з цих причин значно нижча, ніж у пропрезидентських олігархічних угруповань. Президент сказав багато теплих слів Суркісу. Це певний знак як представнику цього угруповання. Водночас це означає, що президент не збирається відсторонювати групи, які визначають українську політику.
Кінах навряд чи зможе змінити щось протягом наступних 100 днів. Він має шанс проіснувати до осені 2002 року – поки новий парламент буде зайнятий сам собою".
Анатолій Гриценко, президент Українського центру політичних та економічних досліджень імені Разумкова: "Сто днів – ще короткий термін, щоб дати зважену оцінку, але окремі тенденції вже помітні. По-перше, уряд не робив ніяких різких рухів у всіх сферах діяльності, і, відповідно, уникав помилок. Це сприяло тому, що рейтинг уряду, за опитуванням громадської думки, за останні три місяці зріс. Уряду Кінаха вдалося утримати темпи зростання економіки, основа яких була закладена попередніми урядами. Загальні макроекономічні показники зовні справляють дуже серйозне враження, однак є дуже серйозне питання, пов'язане з достовірністю нашої статистики. Повідомляється, що реальна зарплата населення зросла на 17%. Водночас важко сказати, що за цю зарплату можна більше купити товарів або послуг на 17%. Можливо, той стандарт кошика, за яким здійснюються підрахунки, не повною мірою відповідає структурі витрат пересічних громадян.
При деклараціях Кінаха про більшу прозорість в діяльності уряду окремі питання вирішуються в закритому режимі, і зміст прийнятих рішень не доводиться до експертів і громадськості. Приміром, донині ми не маємо тексту угод, підписаних з Росією щодо паралельної роботи електромереж. А відтак не знаємо, чи вдалося уряду Кінаха відстояти інтереси України, чи ми пішли на серйозні поступки Росії. Аналогічна ситуація з результатами візиту Дубини до Туркменістану. Російська преса повідомляє про провал цього візиту, наші скупі офіційні повідомлення свідчать, що начебто все в порядку. Це не той рівень прозорості, який має супроводжувати діяльність уряду і на який ми очікували.
Ще одна важлива обставина. На жаль, напередодні межі в 100 днів стали помітними певні протиріччя між урядом і главою держави. Очевидно, що різка критика з боку президента Кучми з приводу проекту бюджету-2002 має певне політичне забарвлення. Частина експертів схиляється до думки, що приводом для загострення відносин стало надто відверте інтерв'ю прем'єра тижневику "Дзеркало тижня". Інакше важко зрозуміти, чому президент був начебто здивований тим, що уряд розробляє проект бюджету на старій податковій базі (іншого він і не може робити згідно з законом, бо нове податкове законодавство не прийняте), а також тим, що уряд підготував дефіцитний бюджет. Навряд чи хід підготовки бюджету був невідомий профільним управлінням адміністрації президента. Однак, критичні слова пролунали, і в досить різкій формі. Буде дуже прикро, якщо протиріччя між вищими посадовими особами загострюватиметься.
Випробуванням для Кінаха стане обговорення проекту бюджету у парламенті. Тоді ми зможемо оцінити, наскільки серйозними були декларації про налагодження більш плідної співпраці між урядом і ВРУ, ніж було за Ющенка. Я бажаю уряду Кінаха протриматися принаймні до виборів, втримати показники і зробити так, щоб вони були відчутні на мікрорівні. А також щоб уряд втримався від популістських рішень напередодні виборів".
Сергій Терьохін, народний депутат (фракція "Реформи-конгрес"), голова Інституту відкритого суспільства: "Важко коментувати, бо малий строк. Але дві дуже цікаві риси виявилися у прем'єра – не у уряду, бо той старий залишився. Перше – публічна політика по зближенню з Росією.
Також дуже цікаво спостерігати, що прем'єр на початку кар'єри дозволив собі розкіш вступити в полеміку з президентом. На фоні виборів це виглядає трошки сексуально. Мається на увазі відношення до політичного устрою держави, відношення до малого податкового кодексу, який критикувався Кучмою. Це елемент полеміки, який не дозволяв собі жодний прем'єр. На моїй пам'яті, можливо, єдиний, це пан Масол, призначений паном Кравчуком, який залишався при новообраному президенті [Кучмі].
Чому чинний прем'єр так поводиться? Конституція так влаштована, що прем'єр є предметом вигадок президента. Ви знаєте нашого президента, який ремствує, коли в його оточенні є політики, які дозволяють собі самостійні думки. Я не хочу сказати, що Кінах – не яскрава особистість. Будь-який прем'єр є яскравою особистістю. Кінах влаштовує Леоніда Даниловича як людина з команди".
Олександр Пасхавер, президент Центру економічного розвитку: "Кінах поводиться так, як говорить. Його поведінка відповідає ідеології, яку він озвучував до приходу на посаду прем'єра. Ще одна позитивна якість – він не робить революційних змін по курсу. У якійсь мірі це пояснюється тим, що в нашій бюрократичній машині нагромадився досвід, спадкоємність. У мікроекономіці Кінах, у відповідності зі своїми поглядами, хоче посилити роль держави у виробництві. Підтримати наших найбільших виробників, яких раніше відносили до галузей групи А – літакобудівна, велике машинобудування. Як людина правих поглядів я бачу тут небезпеку. Якщо ти підтримуєш галузі, які конкурентоспроможні, тобто експортоспроможні, то в цьому випадку країна виграє. Якщо підтримуються галузі імпортозаміщення, які неконкурентоздатні, які вимагають охорони з боку держави, – то країна програє. Поки ця риса у нього не проявляється явно, але деякі тенденції вже є.
Якби мені довелося говорити з Кінахом, я б йому сказав: "Будьте обережні з бюджетом в питанні підтримки неконкурентоспроможних галузей".
Гліб Вишлінський, заступник директора Міжнародного центру перспективних досліджень: "Позитивним є те, що цей уряд не пішов на повний перегляд політики Ющенка. Кінах не займав позицію: що було до нас – неправильно, і це є великим досягненням. Але я не певен, що уряд розуміє, на чому базувався успіх попередників – жорстка фінансова політика та підтримка підприємництва, що дало поштовх економічному зростанню.
Проблема 100 днів… На відміну від Ющенка, Кінах не поставив пріоритети: які проблеми найважливіші і яка позиція уряду щодо цих проблем. Це необхідно для того, щоб уряд не працював у режимі пожежника.
Уряд має чітко проголосити свої позиції щодо ключових питань, ця позиція має бути доведена до кожного чиновника і ця позиція має відповідати позиції президента. Ми бачимо невідповідність позицій Кучми й уряду. Це й питання жорсткості бюджетної політики, це заява Кінаха про відновлення критичного імпорту і запровадження зняття ПДВ за фактом оплати (зараз – за фактом відвантаження).
Дуже великим чинником є те, що значні напрями політики визначає президент – тому буде якісна економічна політика, бо сильна команда зібралася в адміністрації президента. Це буде стримувати [Кінаха] у принципових рішеннях. Доказами того є вето президента на закон про оптовий ринок електроенергії, вето на мораторій приватизації енергокомпаній. Якщо не буде чіткої програми і чіткої позиції щодо ключових питань, то уряд просто буде спостерігачем процесів в економіці і суспільстві".
Володимир Полохало, політолог, шеф-редактор журналу "Політична думка": "Для уряду Кінаха якийсь відлік часу, що традиційний для західних суспільств – 100 днів, 500 днів – не має значення. Скоріше за все, Кінах мав бути виконуючим обов'язки прем'єр-міністра.
Є декілька міфів про Кінаха. Перший – що він не пов'язаний з жодним кланом. Другий – Кінах є самодостатньою політичною фігурою і може бути самодостатнім у уряді. Третій – Кінах спроможний реалізувати реформаторські напрями. Ці сто днів спростовують ці три міфи.
100 днів показують особливості, притаманні уряду – Кінах при прийнятті важливих питань жодним чином в умовах панування неформальних інститутів і латентних домовленостей не спробував змінити щось на краще і продовжити лінію Ющенка, яка була принаймні продекларована – про відкриті правила. Сьогодні складно назвати реальні кроки, які б демонстрували, що в Україні почалася конкуренція на засадах загальних для всіх правил. Уряд Кінаха не вніс зміну у співвідношення сил і ресурсів серед основних політичних та економічних гравців.
Для того, щоб вижити в умовах повного злиття бізнесу і політики, Кінах готовий вдатися до будь-яких компромісів, і невідомо, чи ідуть вони на користь України. Уряд змушений домовлятися з фракціями, які представляють інтереси кланів України. Тут він не пішов на конфлікт – навіть на продекларований конфлікт. Кінах діє за "правилами", які встановилися в українському політикумі.
Уряд Кінаха приречений бути важливим інструментом розподілу адмінресурсу в регіонах і адміністративної мобілізації електорату з метою формування керованого з Банкової парламенту. А інституційна "революція" – запровадження держсекретарів – встановила тотальний контроль з боку Банкової за уряд. Діапазон маневру у Кінаха дуже вузький.
Кінах перебуває в своєрідній ролі – він не може запровадити новації, бо приватні економічні та політичні актори набагато сильніші за уряд. Це зовсім не виключає, що Кінах не демонструє вміння врядувати, але він обмежений в своїх діях. Він - один із суб'єктів, що перебувають на владному Олімпі, але не головний. Конкурентоспроможність уряду з цих причин значно нижча, ніж у пропрезидентських олігархічних угруповань. Президент сказав багато теплих слів Суркісу. Це певний знак як представнику цього угруповання. Водночас це означає, що президент не збирається відсторонювати групи, які визначають українську політику.
Кінах навряд чи зможе змінити щось протягом наступних 100 днів. Він має шанс проіснувати до осені 2002 року – поки новий парламент буде зайнятий сам собою".
Анатолій Гриценко, президент Українського центру політичних та економічних досліджень імені Разумкова: "Сто днів – ще короткий термін, щоб дати зважену оцінку, але окремі тенденції вже помітні. По-перше, уряд не робив ніяких різких рухів у всіх сферах діяльності, і, відповідно, уникав помилок. Це сприяло тому, що рейтинг уряду, за опитуванням громадської думки, за останні три місяці зріс. Уряду Кінаха вдалося утримати темпи зростання економіки, основа яких була закладена попередніми урядами. Загальні макроекономічні показники зовні справляють дуже серйозне враження, однак є дуже серйозне питання, пов'язане з достовірністю нашої статистики. Повідомляється, що реальна зарплата населення зросла на 17%. Водночас важко сказати, що за цю зарплату можна більше купити товарів або послуг на 17%. Можливо, той стандарт кошика, за яким здійснюються підрахунки, не повною мірою відповідає структурі витрат пересічних громадян.
При деклараціях Кінаха про більшу прозорість в діяльності уряду окремі питання вирішуються в закритому режимі, і зміст прийнятих рішень не доводиться до експертів і громадськості. Приміром, донині ми не маємо тексту угод, підписаних з Росією щодо паралельної роботи електромереж. А відтак не знаємо, чи вдалося уряду Кінаха відстояти інтереси України, чи ми пішли на серйозні поступки Росії. Аналогічна ситуація з результатами візиту Дубини до Туркменістану. Російська преса повідомляє про провал цього візиту, наші скупі офіційні повідомлення свідчать, що начебто все в порядку. Це не той рівень прозорості, який має супроводжувати діяльність уряду і на який ми очікували.
Ще одна важлива обставина. На жаль, напередодні межі в 100 днів стали помітними певні протиріччя між урядом і главою держави. Очевидно, що різка критика з боку президента Кучми з приводу проекту бюджету-2002 має певне політичне забарвлення. Частина експертів схиляється до думки, що приводом для загострення відносин стало надто відверте інтерв'ю прем'єра тижневику "Дзеркало тижня". Інакше важко зрозуміти, чому президент був начебто здивований тим, що уряд розробляє проект бюджету на старій податковій базі (іншого він і не може робити згідно з законом, бо нове податкове законодавство не прийняте), а також тим, що уряд підготував дефіцитний бюджет. Навряд чи хід підготовки бюджету був невідомий профільним управлінням адміністрації президента. Однак, критичні слова пролунали, і в досить різкій формі. Буде дуже прикро, якщо протиріччя між вищими посадовими особами загострюватиметься.
Випробуванням для Кінаха стане обговорення проекту бюджету у парламенті. Тоді ми зможемо оцінити, наскільки серйозними були декларації про налагодження більш плідної співпраці між урядом і ВРУ, ніж було за Ющенка. Я бажаю уряду Кінаха протриматися принаймні до виборів, втримати показники і зробити так, щоб вони були відчутні на мікрорівні. А також щоб уряд втримався від популістських рішень напередодні виборів".
