Нудно і сумно
Субота, 8 вересня 2001, 19:16
В суботу вранці з мінських вулиць почали прибирати тумби для розклейки листівок кандидатів у президенти. У Білорусії символи існуючого порядку речей читаються у всьому - адже згідно із законом агітувати ще можна було до неділі.
Як це не дивно, білоруські вибори досить нудні. Не безрадісні, а саме нудні. В штабі Гончарика УП розказали, що на Лукашенка працюють відомі російські політконсультанти з "Нікколо М", а на їх шефа - маловiдомий литовець, якого однієї прекрасної миті просто не пустили до країни, і,знов-таки, росіяни.
Однак, не дивлячись на їх інтелектуальне донорство, останніми днями, коли до країни з'їхалася преса і спостерігачі зі всього світу, коли вибори стали темою номер один навіть у західних ЗМІ, коли, як показує світовий досвід, ще можна вплинути на електорат, у Білорусії нічого по-справжньому нового якраз і не відбувається. Бацька клеймить опозицію, а ще сильніше - Захід і міжнародні організації, ЦВК помічає порушення тільки у Гончарика, той котить бочку на Лукашенка.
Ех, краще б вони виписали на пару днів "українця без Кучми" Луценка - він би їх хоч навчив революції робити!
Лукашенко діє примітивно - не злазить з екранів єдиного білоруського каналу (зрозуміло, державного) і сторінок "Радянської Білорусії". Від дифірамбів закладає вуха - "білоруський Нацбанк перевиконав план з накопичень у своїх запасниках дорогоцінних металів, за що головний банкір країни отримав орден від Лукашенка".
Всі наїзди на занадто часту згадку прізвища діючого білоруського "гаранта" прикриваються традиційним і у них, і у нас аргументом - це не агітація, а освітлення діяльності голови держави. Опозиція ж б'є своїм друкованим словом, яке вільно продається в газетних кіосках: учора ультиматум Лукашенку ставили родичі жертв режиму, сьогодні до нації звернулася дочка екс-міністра внутрішніх справ Захаренка, який пропав.
Правда, є сфера, де нашим політконсультантам ще вчитися і вчитися - поліграфічна агітація. Білоруська опозиція (а, по суті, на Гончарика, крім його штабу, працюють всі антилукашенківські структури країни) по-справжньому відвела душу на наклейках. Одна з найпопулярніших: карта Європи з показниками середньої зарплати. І, як уже сильно постаралися білоруські агітатори, у Білорусії виявилося навіть меншим, ніж в Україні. У них 65 доларів в місяць, у нас - 70.
На кожному розі якщо не заклик "Час прибирати!" і колаж (Лукашенка під руки відводять два ОМОНівці), то принаймні пропозицію "не проспати" самі вибори, піти і проголосувати хоч за кого завгодно. Зрозуміло, що розмови того ж Гончарика щодо підготовку такої пропаганди із законного джерела - 13 тисяч доларів на одного кандидата, виділених державою - звучать смішно. А інших фінансових вливань згідно із законом кандидати мати просто не можуть.
В тому, що успіх Гончарика - у прямій залежності від високої явки населення, в штабі опозиції не приховують. Сам же Володимир Гончарик у суботу дав останню прес-конференцію перед настанням моменту (не)істини 9 вересня. Загальна тональність виступів єдиного кандидата у президенти від опозиції - він готовий до офіційного оголошення його поразки, але не збирається з цим миритися.
Однак якими картами він буде крити партію Лукашенка, Гончарик не зізнався, а тільки наполегливо переконував пресу, що в нього є план. "Заявимо про свою незгоду, звернемося до виборців", - скучно поділився з пресою білоруський Коштуніца. Єдине, пообіцяв з Білорусії не виїжджати.
Тим часом Лукашенківська цензура неначе знущається над цивілізованим світом, що ламає очі, розглядаючи особливості "білоруського чуда". Газета "Народна воля" вийшла з білою плямою на першій шпальті після того, як представник держкомдруку заборонив публікувати заклик опозиції до народу прийти після виборів увечері в неділю на мітинг "Зустрінемо перемогу разом".
Мінськом розповсюджуються листівки від імені невідомої організації "Білоруське визвольне військо", яка закликає "до зброї, до бою" у разі програшу Гончарика. Над натяком довго думати не треба - аноніми пропонують штурмувати резиденцію президента з використанням всіх підручних матеріалів, що є, включаючи камінння, обрізи залізних труб і справжню зброю, і робити це якраз під час недільного мітингу опозиції. Перша здорова думка після цього у нормальної людини - взагалі не висовуватися на вулицю.
Опозиція назвала автором провокації спецслужби. За день до головної політичної сутички білоруський ЦВК позбавив статусу спостерігачів декілька тисяч чоловік з правозахисного центру "Весна" і Фонду Лева Сапеги. Другим рішенням Центрвиборчком дозволив видавати бюлетені не тільки за пред'явленням паспорта, а і будь-якого документа з фото.
А країна продовжує активно обирати свого президента до початку власне голосування. У п'ятницю місцевий Центрвиборчком число тих, хто проголосував по країні за чотири дні, починаючи з вівторка, не оголошував, тому що вирішив "дати відпочити місцевим виборчим комісіям".
Інформаційний вакуум заповнила громадянська ініціатива "Незалежне спостереження" - за її підрахунками, за цей час своє слово вже сказали 13% білорусів. За суботу - вихідний день - це число стане ще більше. Опозиція повідомляє про неодноразові випадки, коли спостерігачі фіксують розпломбовані урни для голосування. У Вітебську у розкритій урні після чотирьох днів лежало 16% бюлетенів виборців дільниці. Головне питання: бюлетені за бацьку вже підкинули або ще тільки мають намір підкинути? На думку Гончарика, виборчі комісії повинні забезпечити Лукашенку 61% голос - і, відповідно, перемогу у першому турі.
Остання боротьба за електорат відбудеться у суботу увечері. На різних концертних майданчиках одночасно відбудеться два концерти. За Гончарика буде альтернативна музика, за Лукашенка - російська попса, яку в Мінськ привіз ЛУКойл.
Читайте також:
Лукашенко в інтер'єрі Кучми
У Кучми і Лукашенко стільки спільного, що іноді жахливо - вони навіть правити почали сім років тому з різницею всього в декілька липневих днів. У той же час Київ і Мінськ так разюче відрізняються, що рідне місто здається європейським осколком - навіть укупі з переритими вулицями і потворним символом на головній площі.
Поїздка до Мінську стала можливою за підтримку Міжнародного фонду "Відродження".
Як це не дивно, білоруські вибори досить нудні. Не безрадісні, а саме нудні. В штабі Гончарика УП розказали, що на Лукашенка працюють відомі російські політконсультанти з "Нікколо М", а на їх шефа - маловiдомий литовець, якого однієї прекрасної миті просто не пустили до країни, і,знов-таки, росіяни.
Однак, не дивлячись на їх інтелектуальне донорство, останніми днями, коли до країни з'їхалася преса і спостерігачі зі всього світу, коли вибори стали темою номер один навіть у західних ЗМІ, коли, як показує світовий досвід, ще можна вплинути на електорат, у Білорусії нічого по-справжньому нового якраз і не відбувається. Бацька клеймить опозицію, а ще сильніше - Захід і міжнародні організації, ЦВК помічає порушення тільки у Гончарика, той котить бочку на Лукашенка.
Ех, краще б вони виписали на пару днів "українця без Кучми" Луценка - він би їх хоч навчив революції робити!
Лукашенко діє примітивно - не злазить з екранів єдиного білоруського каналу (зрозуміло, державного) і сторінок "Радянської Білорусії". Від дифірамбів закладає вуха - "білоруський Нацбанк перевиконав план з накопичень у своїх запасниках дорогоцінних металів, за що головний банкір країни отримав орден від Лукашенка".
Всі наїзди на занадто часту згадку прізвища діючого білоруського "гаранта" прикриваються традиційним і у них, і у нас аргументом - це не агітація, а освітлення діяльності голови держави. Опозиція ж б'є своїм друкованим словом, яке вільно продається в газетних кіосках: учора ультиматум Лукашенку ставили родичі жертв режиму, сьогодні до нації звернулася дочка екс-міністра внутрішніх справ Захаренка, який пропав.
Правда, є сфера, де нашим політконсультантам ще вчитися і вчитися - поліграфічна агітація. Білоруська опозиція (а, по суті, на Гончарика, крім його штабу, працюють всі антилукашенківські структури країни) по-справжньому відвела душу на наклейках. Одна з найпопулярніших: карта Європи з показниками середньої зарплати. І, як уже сильно постаралися білоруські агітатори, у Білорусії виявилося навіть меншим, ніж в Україні. У них 65 доларів в місяць, у нас - 70.
На кожному розі якщо не заклик "Час прибирати!" і колаж (Лукашенка під руки відводять два ОМОНівці), то принаймні пропозицію "не проспати" самі вибори, піти і проголосувати хоч за кого завгодно. Зрозуміло, що розмови того ж Гончарика щодо підготовку такої пропаганди із законного джерела - 13 тисяч доларів на одного кандидата, виділених державою - звучать смішно. А інших фінансових вливань згідно із законом кандидати мати просто не можуть.
В тому, що успіх Гончарика - у прямій залежності від високої явки населення, в штабі опозиції не приховують. Сам же Володимир Гончарик у суботу дав останню прес-конференцію перед настанням моменту (не)істини 9 вересня. Загальна тональність виступів єдиного кандидата у президенти від опозиції - він готовий до офіційного оголошення його поразки, але не збирається з цим миритися.
Однак якими картами він буде крити партію Лукашенка, Гончарик не зізнався, а тільки наполегливо переконував пресу, що в нього є план. "Заявимо про свою незгоду, звернемося до виборців", - скучно поділився з пресою білоруський Коштуніца. Єдине, пообіцяв з Білорусії не виїжджати.
Тим часом Лукашенківська цензура неначе знущається над цивілізованим світом, що ламає очі, розглядаючи особливості "білоруського чуда". Газета "Народна воля" вийшла з білою плямою на першій шпальті після того, як представник держкомдруку заборонив публікувати заклик опозиції до народу прийти після виборів увечері в неділю на мітинг "Зустрінемо перемогу разом".
Мінськом розповсюджуються листівки від імені невідомої організації "Білоруське визвольне військо", яка закликає "до зброї, до бою" у разі програшу Гончарика. Над натяком довго думати не треба - аноніми пропонують штурмувати резиденцію президента з використанням всіх підручних матеріалів, що є, включаючи камінння, обрізи залізних труб і справжню зброю, і робити це якраз під час недільного мітингу опозиції. Перша здорова думка після цього у нормальної людини - взагалі не висовуватися на вулицю.
Опозиція назвала автором провокації спецслужби. За день до головної політичної сутички білоруський ЦВК позбавив статусу спостерігачів декілька тисяч чоловік з правозахисного центру "Весна" і Фонду Лева Сапеги. Другим рішенням Центрвиборчком дозволив видавати бюлетені не тільки за пред'явленням паспорта, а і будь-якого документа з фото.
А країна продовжує активно обирати свого президента до початку власне голосування. У п'ятницю місцевий Центрвиборчком число тих, хто проголосував по країні за чотири дні, починаючи з вівторка, не оголошував, тому що вирішив "дати відпочити місцевим виборчим комісіям".
Інформаційний вакуум заповнила громадянська ініціатива "Незалежне спостереження" - за її підрахунками, за цей час своє слово вже сказали 13% білорусів. За суботу - вихідний день - це число стане ще більше. Опозиція повідомляє про неодноразові випадки, коли спостерігачі фіксують розпломбовані урни для голосування. У Вітебську у розкритій урні після чотирьох днів лежало 16% бюлетенів виборців дільниці. Головне питання: бюлетені за бацьку вже підкинули або ще тільки мають намір підкинути? На думку Гончарика, виборчі комісії повинні забезпечити Лукашенку 61% голос - і, відповідно, перемогу у першому турі.
Остання боротьба за електорат відбудеться у суботу увечері. На різних концертних майданчиках одночасно відбудеться два концерти. За Гончарика буде альтернативна музика, за Лукашенка - російська попса, яку в Мінськ привіз ЛУКойл.
Читайте також:
Лукашенко в інтер'єрі Кучми
У Кучми і Лукашенко стільки спільного, що іноді жахливо - вони навіть правити почали сім років тому з різницею всього в декілька липневих днів. У той же час Київ і Мінськ так разюче відрізняються, що рідне місто здається європейським осколком - навіть укупі з переритими вулицями і потворним символом на головній площі.
Поїздка до Мінську стала можливою за підтримку Міжнародного фонду "Відродження".
