Хто буде займатися PR України в Америці?
П'ятниця, 2 листопада 2001, 09:31
Українським політикам ще вчитися і вчитися… Хоч би умінню подавати свою позицію. Виступи українців на конференції "Україна на шляху до зрілої державності" у Вашингтоні найчастіше мали характер потоку думок без будь-яких ком та інших розділових знаків, майже як у Оксани Забужко.
Американці, навпаки, логічні - все по пунктах, все чітко, як автоматна черга – вступ, перша, друга, третя і, іноді, четверта частина, висновок. Далі стандартний набір – жарт, який, за ідеєю, повинен пригорнути слухачів, і яскрава кінцівка.
Типові приклади доповідей української делегації – "американці мусять оприлюднити списки невиїзних олігархів…", "американці мусять…", "американці мусять…". Відповідь американців – "українці мусять самі визначити свою долю", "українці мусять", "українці мусять"…
Насправді конференція підкреслила прагнення американської і української делегацій рухатися в одному напрямі. Порядок денний - просування українських інтересів в Америці. Незважаючи на гасла, уряд України, на жаль, не розглядав українську діаспору як партнера і механізм впливу на виконавчу і законодавчу владу США.
Перевага віддається іміджмейкерським фірмам, які беруть за послуги пристойні гроші. Передостаннього разу, коли Кучма був у Вашингтоні, його оточенню прийшлося заплатити близько 80 тисяч доларів за статті, написані ніби Кучмою у "Вашингтон пост" й інших газетах, за його виступ на "паблік радіо". Ця конференція стала спробою української діаспори довести, що й ми, мовляв, також "не ликом шиті", і можемо стати посередником між українським і американським урядами.
Наскільки ця спроба вдалася, можна гадати по більш ніж 80 виступах американських діячів, серед яких - представники держдепартаменту, Пентагону, найвпливовіших аналітичних центрів столиці США. Спочатку конференція планувалася в приміщенні Сенату США. Але після виявлення сибірської виразки організатори були змушені перенести її в один з готелів у центрі Вашингтону.
Тепер про самих промовців. Всіх здивував "іскрометний" Удовенко, який запропонував перенести кордон між ЄС і Росією трохи східніше Краснодону.
Скупа жіноча сльоза потекла після виступу одного зі спонсорів із складновимовною, але такою мелодійною назвою, "Укрексімнафтопродукт". "Спасибі організаторам", сказав спонсор пан Ільченко, за можливість бути фундаментаторами"… і далі, ще більш філософські: "симптоматика часу показує, що Україна вийшла на фінішну пряму"…"Симптоматика періоду показує"… І все в тому ж стилі.
Було б несправедливо не відзначити блискучий виступ Бориса Тарасюка. Фінал його промови, коли він продемонстрував публіці карти пострадянського простору, опубліковані в "Нью-Йорк Таймс", на яких просто відсутня Україна, важко забути.
Вразила промова американського посла Карлоса Паскуаля, який настільки щиро розповідав про висловлення співчуття українськими громадянами після 11 вересня, що багатьом присутні учасницям і учасникам на очі навернулась "скупа чоловіча сльоза"…
Висновок такий – рано ховати діаспору. Міністерство закордонних справ і уряд України повинні звернути увагу на потенціал української діаспори в просуванні інтересів України на захід, схід, південь і північ. Приємно досягти мети, і при цьому нічого не платити з власної кишені…
Читайте також перший матеріал власкорів УП з Вашингтону:
Ваше слово, пане Ющенко!
У вузьких колах жартують, що зараз, для того, щоб привернути до себе увагу, Ющенку довелося б надіти на себе тюрбан, щоб хоч чимсь нагадувати про арабську тематику, дуже популярну зараз в столиці США. Може, саме з цієї причини він вирішив не приїжджати до Вашингтону на конференцію "Україна на шляху до зрілої державності". Існує ще одна версія, що Ющенку просто немає чого сказати.
Американці, навпаки, логічні - все по пунктах, все чітко, як автоматна черга – вступ, перша, друга, третя і, іноді, четверта частина, висновок. Далі стандартний набір – жарт, який, за ідеєю, повинен пригорнути слухачів, і яскрава кінцівка.
Типові приклади доповідей української делегації – "американці мусять оприлюднити списки невиїзних олігархів…", "американці мусять…", "американці мусять…". Відповідь американців – "українці мусять самі визначити свою долю", "українці мусять", "українці мусять"…
Насправді конференція підкреслила прагнення американської і української делегацій рухатися в одному напрямі. Порядок денний - просування українських інтересів в Америці. Незважаючи на гасла, уряд України, на жаль, не розглядав українську діаспору як партнера і механізм впливу на виконавчу і законодавчу владу США.
Перевага віддається іміджмейкерським фірмам, які беруть за послуги пристойні гроші. Передостаннього разу, коли Кучма був у Вашингтоні, його оточенню прийшлося заплатити близько 80 тисяч доларів за статті, написані ніби Кучмою у "Вашингтон пост" й інших газетах, за його виступ на "паблік радіо". Ця конференція стала спробою української діаспори довести, що й ми, мовляв, також "не ликом шиті", і можемо стати посередником між українським і американським урядами.
Наскільки ця спроба вдалася, можна гадати по більш ніж 80 виступах американських діячів, серед яких - представники держдепартаменту, Пентагону, найвпливовіших аналітичних центрів столиці США. Спочатку конференція планувалася в приміщенні Сенату США. Але після виявлення сибірської виразки організатори були змушені перенести її в один з готелів у центрі Вашингтону.
Тепер про самих промовців. Всіх здивував "іскрометний" Удовенко, який запропонував перенести кордон між ЄС і Росією трохи східніше Краснодону.
Скупа жіноча сльоза потекла після виступу одного зі спонсорів із складновимовною, але такою мелодійною назвою, "Укрексімнафтопродукт". "Спасибі організаторам", сказав спонсор пан Ільченко, за можливість бути фундаментаторами"… і далі, ще більш філософські: "симптоматика часу показує, що Україна вийшла на фінішну пряму"…"Симптоматика періоду показує"… І все в тому ж стилі.
Було б несправедливо не відзначити блискучий виступ Бориса Тарасюка. Фінал його промови, коли він продемонстрував публіці карти пострадянського простору, опубліковані в "Нью-Йорк Таймс", на яких просто відсутня Україна, важко забути.
Вразила промова американського посла Карлоса Паскуаля, який настільки щиро розповідав про висловлення співчуття українськими громадянами після 11 вересня, що багатьом присутні учасницям і учасникам на очі навернулась "скупа чоловіча сльоза"…
Висновок такий – рано ховати діаспору. Міністерство закордонних справ і уряд України повинні звернути увагу на потенціал української діаспори в просуванні інтересів України на захід, схід, південь і північ. Приємно досягти мети, і при цьому нічого не платити з власної кишені…
Читайте також перший матеріал власкорів УП з Вашингтону:
Ваше слово, пане Ющенко!
У вузьких колах жартують, що зараз, для того, щоб привернути до себе увагу, Ющенку довелося б надіти на себе тюрбан, щоб хоч чимсь нагадувати про арабську тематику, дуже популярну зараз в столиці США. Може, саме з цієї причини він вирішив не приїжджати до Вашингтону на конференцію "Україна на шляху до зрілої державності". Існує ще одна версія, що Ющенку просто немає чого сказати.
