Чорний птах з ТУНДРИ

Понеділок, 3 грудня 2001, 11:18
Майже 500 учасників з'їзду НДП заходили до залу Харківської опери під звуки маршів. Як на парад. На парадах належить не міркувати, а ходити строєм.

Тому голосували швидко і одностайно - 15 питань порядку денного всього за годину з чимось. Одноголосність нагадувала форуми КПРС. До речі, ще нещодавно траплялося, що народні демократи у Харкові публічно обмовлялися, вимовляючи фрази типу "тому всі комуністи (тобто ндпісти) повинні…".

Але на з'їзді не було ані обмовок, ані інакомислення. У розданих журналістам матеріалах говорилося про те, що заступник голови НДП з економічних питань - Валерій Хорошковський, а член Політвиконкому партії і представник президента в Раді - Роман Безсмертний. У списку ж членів президії значився Іван Плющ. Але не було ні одного, ні другого, ні третього. І ніхто не висловлював з трибуни альтернативи, які пропонували ці політики, не згадував їх самих хоч добре, хоч погано.

Поширену "Дзеркалом" інформацію про невдоволення у партійних рядах з приводу формування списку також ніхто з трибуни не спростовував. Може, і висловлювали це кулуарно, але для публіки і, передусім, для вождів союзних партій і Володимира Литвина, які сиділи у президії, НДП хотіла здатися монолітною.

Єдиний сумнів у повній відрежисованості з'їзду виник після того, як Пустовойтенко у доповіді повідомив, що блок запропоновано очолити Литвину і почулися аплодисменти. Але звичайні, не бурхливі, та зовсім не овації. Але може, так і було задумано?

Виступ партійного лідера не відрізнявся новизною. Цікавими були лише слова про те, що набрати за списками 30% в масштабі України "буде надзвичайно серйозним і непростим завданням". Після таких слів заяви Харківської НДП на те, що "За ЄдУ" має отримати 30% в регіоні, що вважається їх вотчиною, виглядають вельми скромними. А сама побудова фрази екс-прем'єра спантеличувала.

Він не говорив: "Керівництво партій, що створили блок, вважає, що ми повинні набрати, і т.д.". 30% виглядали в його промові завданням, спущеним для виконання зверху.

Ким спущеним? Ясно, що не Кабміном. Виступ Анатолія Кінаха показав, що глава уряду хоч і буде другим в блоці, не претендує на більше, ніж на роль завгоспа блоку - в доповнення до традиційної для прем'єрів ролі загальнонаціонального завгоспа.

І натяку на створення власного політичного іміджу в його промові не було. Там взагалі була суцільна економіка і абсолютно не можна було здогадатися про місце його партії УППП в блоці. Хоч глава уряду сидів в першому ряду президії, в розданому пресі складі учасників президії з'їзду він значився під №46 (а першими шли Пустовойтенко, Плющ, Литвин, Семиноженко, Гладій, Тігіпко).

Не дивно, що коли на прес-конференції Кінаха спитали, як же ділитимуться місця у списку з урахуванням його партії, Пустовойтенко на правах господаря вирішив відповісти за начальника по Кабміну. Тут Кінах, щоправда, по-товариськи запротестував, став говорити сам, але відповіді уникнув.

Виступ першого номера Володимира Литвина на фоні Пустовойтенка і Кінаха виглядав яскравішим. Ані слова не сказавши про згоду очолити блок, (на прес-конференції він зауважив, що спершу рішення повинен ухвалити міжпартійний з'їзд) Литвин по-господарському змалював його завдання. Про відсотки мова не йшла. Говорилося про те, що треба стати "визначальною складовою" нової більшості у Верховній Раді.

Для того, щоб провести "інвентаризацію українського політикуму" і "звузити простір для сил, які думають тільки про власне збагачення шляхом хапка і рвуться до влади під сумнівними, популістськими, провокаційними лозунгами". Отже, головні противники - чужі олігархи і Мороз з Тимошенко, і, отже, лозунг - "або ми, або повернення до минулого" дійсно йде в минуле, тільки не в комуністичне, а більш нове.

А про те саме минуле, куди раніше закликали не повертатися, Литвин говорив добре. Він не робив аналізу радянських часів, а лише відзначив, що в людей було почуття законної гордості за свою державу, а з 80-х років воно почало змінятися відношенням протилежним. Винні ж в цьому лідери, починаючи з Горбачова, і преса, яка зациклилася на негативі. У результаті народ не вірить в свою країну, дуже переоцінює масштаби корупції і злочинності. Від такої суспільної апатії може і справді з'явиться диктатура, тільки її влаштують ті сили, "які хочуть в холоди так обігріти Україну, що готові її спалити". Тому треба виховувати в людях патріотизм, але не той, який "може виявитися різновидом фашизму".

А закінчив він натяком на те, що монополізувати поняття "Україна" в назві блоку не можна. "Так, вони - Україна, але ми - також Україна, причому велика її частина. Я в це твердо вірю". Тут глава адміністрації зірвав аплодисменти помітно гучніші, ніж при згадці його прізвища в промові Пустовойтенка.

Сергій Тігіпко виглядав найяскравішим і на фоні Литвина. Хоч деякі колеги з преси кривилися від того, що здавалося їм популізмом. З промови лідера трудовиків не виглядало, що біди українців вигадані пресою, він пропонував соратникам "почути народ, а не самих себе" і стати носіями інтересів тих, кого нужда погнала із заводів на ринки. Після такої промови здалося, що або тактика єдунів до кінця не узгоджена, або вже є домовленість про добрих і злих слідчих. Одні вчитимуть патріотизму і знаходитимуть краще у нашому житті, а інші слухатимуть населення і визнаватимуть наявність поганого.

Хоч ухвалення всіх рішень означалося порядком денним після перерви, з'їзд проголосував за створення блоку без паузи. Бажання якнайшвидше офіційно злитися в екстазі з іншими "єдунами" пояснювалася наявністю високих гостей, а вони поспішали - Кінах на завод Малишева, Литвин на зустріч зі студентами національного університету.

На перший захід пресу не пустили. На другому, її, здається, просто не було. А зустріч, що проходила в режимі питання-відповідь виглядала цікавіше, аніж промова глави адміністрації на з'їзді. Зі слів одного з студентів, Литвин, начебто, сказав, що соцопитуванням вірити не можна, оскільки соціологія це повія - хто їй більше заплатить, того вона і виведе в лідери. А також поскаржився на те, що "усі ЗМІ належать одній людині". А ще на пряме запитання - як стати главою адміністрації відповів: "Товаришувати з главою адміністрації".

Якщо висловлювання Литвина передані вірно, то всі вони, крім останнього, наводять на роздуми. Наприклад, якщо соціологія дійсно така повія, то найбагатша партія у нас - КПУ, і, отже, де зберігається її партійне золото? І вона в нас повія новенька чи зі стажем? Якщо зі стажем, то значить у 99-му році перший рейтинг нинішнього гаранта також давався за платню? І хто тоді платив?

І якщо всі ЗМІ належать одній людині, і це погано, то, отже, "ICTV", "Ера", "Факти" і інші володіння медіа-імперії трудовиків - це не ЗМІ? І кому одному всі ЗМІ належать? Але таких запитань студенти Литвину не задавали. Мабуть, розуміння подібних натяків вимагає спеціальної підготовки, наприклад, як розуміння сучасного мистецтва.

До речі, про сучасне мистецтво. Відмінність між з'їздом НДП і форумами КПРС була найпомітнішою в місці проведення прес-конференції. Вона відбулася в галереї "Маестро", зі стін якої не знімали графічних робіт, які ніколи б не попали на харківські виставки до перебудови. Все ж таки новий час вимагає нових форм. Адже якщо механічно перенести канони радянського реалізму на форуми партії влади, то треба проводити її прес-конференції на фоні якого-небудь аналогу "Дівчини з веслом", скажімо - полотна "Олігарх на полюванні".

Краще абстракція і постмодернізм, які невтаємниченому доводиться розгадувати так само довго, як натяки глави адміністрації президента. Робота, що висіла праворуч від стільців, де повинні були сісти лідери "Єдиної України", називалась "Птах". Для більшої переконливості, і англійською - "Bird" - неясні контури чогось чорного на сірому фоні. Прес-конференція довго не починалася, оскільки Кінах все не приїжджав із заводу Малишева, так що був час, щоб визначити, чим чорна фігура схожа на птаха.

Прес-конференція не принесла новин і тривала менше, ніж чекання на Кінаха. А найкоротшою була відповідь Литвина на прохання прокоментувати нове призначення Кравченка: "Рішення президента не обговорюються, а виконуються". Незабаром всі шестеро чоловіків в чорних піджаках - Пустовойтенко, Кінах, Литвин, Семиноженко, Тігіпко Гладій - з'єднали перед камерами руки в загальному рукостисканні. Потім всі пішли на фуршет.

Наступного дня - в неділю - в Харкові помітно похолодніло. Парубок і дівчина самотньо тупцювали біля синього намету "За єдину Україну" біля станції метро "Університет". Ніхто до них не підходив, і самі вони нікого не агітували. Стояти на холоді важко. Але як сказав у доповіді Валерій Павлович, "почався період активних бойових дій". "Кампанія - слово військове", а на війні - як на війні.

Птахів в небі видно не було. Але чорний птах з прес-конференції - не перелітний птах, і не відлетить на зиму до теплих країн, щоб повернутися 1 квітня. Адже, судячи з його вигляду, з такими абстрактними крилами навіть піднятися у повітря складно.

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News