Росія та Україна розкладають нафтовий пасьянс
Вівторок, 4 грудня 2001, 15:18
У грудні в Україні будуть готові для прокачування каспійської нафти трубопровід Одеса-Броди і термінал "Південний". Вони можуть "замкнути" вітчизняну нафту, що прокачується за системою трубопроводів "Дружба" в Європу. Єдиний вихід для Росії - взяти участь у проекті Баку-Джейхан, який "виштовхне" каспійську нафту за межі Чорного моря і залишить без неї "трубу" Одеса-Броди.
Як вже заявляв голова правління української компанії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" Любомир Буняк, "з урахуванням розташування України на перетині шляхів між Азією та Європою термінал "Південний" і трубопровід Одеса-Броди можна використати для транзиту нафти з регіону Каспійського моря в Центральну і Західну Європу".
Інакше кажучи, Україна збирається перехопити у нас прибутки за транзит нафти з Азербайджану і Казахстану. У Києва існує домовленість з Варшавою про продовження нафтопроводу до Плоцька, де розташований найбільший польський НПЗ, а потім і до Гданська. Ведуться переговори з Словаччиною і Чехією про транзит нафти в ці країни. Встановлюються контакти з компаніями, зокрема, казахськими, що добувають каспійську нафту. Тоді систему трубопроводів "Дружба", по якій російська нафта експортується в Східну Європу, можна буде здавати в брухт.
Пропускна спроможність нафтопроводу Одеса-Броди становитиме спочатку 12 млн. т в рік. Після збільшення його потужності - до 40 млн. т виключно каспійської нафти. Вся вона піде до Європи, на традиційні російські ринки. Україна збирається постачати нафту в Словаччину, Чехію, Угорщину, Польщу і Румунію. У перспективі - Австрія, Німеччина, Хорватія, а згодом передбачається вихід до експортних нафтових терміналів Балтійського, Північного і Середземного морів.
Каспійська нафта - легка і малосірчаста. Вона стане вдалим конкурентом важкій і сірчастій urals, яку експортує Росія. Звичайно, будь-яка держава має право будувати трубопроводи на своїй території, розраховуючи на прибутки від транзиту. Але Росія повинна реагувати на українську ініціативу, інакше її традиційні ринки виявляться зайнятими конкурентами.
У нас немає надій на збільшення перевезення нафти танкерами через Босфор. Сьогодні в Середземномор'ї ринок російської, казахстанської і азербайджанської нафти становить 65 млн. т. Уся вона транспортується протокою Босфор. У зворотному напрямі йде до 10 млн. т, що закупаються Румунією і Болгарією. Максимальна пропускна спроможність протоки становить 70 млн т. нафти. Іншими словами, межу досягнуто фактично вже сьогодні. Але найближчим часом транспортування казахстанської та азербайджанської нафти на європейські ринки різко зросте - додатково на 35 млн. тонн. У цій ситуації Україна пропонує прикаспійським країнам начебто ефективний варіант з трубопроводом Одеса-Броди. Інша справа, що він невигідний Росії.
Єдина альтернатива українській пропозиції - транспортування каспійської нафти з Баку до турецького середземноморського порту Джейхан. Росія не вважала за потрібне брати участь в цьому дорогому і ризикованому проекті передусім тому, що він був конкурентом трубопроводу Баку-Новоросійськ. Нещодавно все, на жаль, змінилося. У казахстанській частині Каспію знайдено велику нафту, що гарантовано забезпечує завантаження трубопровода на Джейхан. А Туреччина надала проекту нечувані податкові пільги, після чого його рентабельність з нульової стала позитивною і досягла 24,5%. За таких умов інвестори будуть розштовхувати один одного ліктями. І неучасть російських компаній в цьому проекті не буде мати для нього жодних наслідків.
Мінімізувати втрати російських компаній (а заодно і залишити без каспійської нафти "трубу" Одеса-Броди) можна. Для цього необхідно увійти в число акціонерів проекту Баку-Джейхан і постаратися вплинути на розподіл потоків нафти з Каспію. Наприклад, "затягнути" транзит казахстанської нафти на російську територію, через Астрахань і Махачкалу і далі на Баку.
Російські компанії вже пропонували Україні змінити напрям роботи нафтопроводу Одеса Броди на зворотний - Броди-Одеса. З тим щоб використати цей трубопровід для експорту західносибірської нафти. Тоді потоки в Східну Європу залишилися б незмінними, а Україна все одно отримувала б прибутки від транзиту. Однак Київ поки відмовчується. Щоб посилити свої позиції, Росія має зважитися на участь в "трубі" Баку-Джейхан.
Як вже заявляв голова правління української компанії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" Любомир Буняк, "з урахуванням розташування України на перетині шляхів між Азією та Європою термінал "Південний" і трубопровід Одеса-Броди можна використати для транзиту нафти з регіону Каспійського моря в Центральну і Західну Європу".
Інакше кажучи, Україна збирається перехопити у нас прибутки за транзит нафти з Азербайджану і Казахстану. У Києва існує домовленість з Варшавою про продовження нафтопроводу до Плоцька, де розташований найбільший польський НПЗ, а потім і до Гданська. Ведуться переговори з Словаччиною і Чехією про транзит нафти в ці країни. Встановлюються контакти з компаніями, зокрема, казахськими, що добувають каспійську нафту. Тоді систему трубопроводів "Дружба", по якій російська нафта експортується в Східну Європу, можна буде здавати в брухт.
Пропускна спроможність нафтопроводу Одеса-Броди становитиме спочатку 12 млн. т в рік. Після збільшення його потужності - до 40 млн. т виключно каспійської нафти. Вся вона піде до Європи, на традиційні російські ринки. Україна збирається постачати нафту в Словаччину, Чехію, Угорщину, Польщу і Румунію. У перспективі - Австрія, Німеччина, Хорватія, а згодом передбачається вихід до експортних нафтових терміналів Балтійського, Північного і Середземного морів.
Каспійська нафта - легка і малосірчаста. Вона стане вдалим конкурентом важкій і сірчастій urals, яку експортує Росія. Звичайно, будь-яка держава має право будувати трубопроводи на своїй території, розраховуючи на прибутки від транзиту. Але Росія повинна реагувати на українську ініціативу, інакше її традиційні ринки виявляться зайнятими конкурентами.
У нас немає надій на збільшення перевезення нафти танкерами через Босфор. Сьогодні в Середземномор'ї ринок російської, казахстанської і азербайджанської нафти становить 65 млн. т. Уся вона транспортується протокою Босфор. У зворотному напрямі йде до 10 млн. т, що закупаються Румунією і Болгарією. Максимальна пропускна спроможність протоки становить 70 млн т. нафти. Іншими словами, межу досягнуто фактично вже сьогодні. Але найближчим часом транспортування казахстанської та азербайджанської нафти на європейські ринки різко зросте - додатково на 35 млн. тонн. У цій ситуації Україна пропонує прикаспійським країнам начебто ефективний варіант з трубопроводом Одеса-Броди. Інша справа, що він невигідний Росії.
Єдина альтернатива українській пропозиції - транспортування каспійської нафти з Баку до турецького середземноморського порту Джейхан. Росія не вважала за потрібне брати участь в цьому дорогому і ризикованому проекті передусім тому, що він був конкурентом трубопроводу Баку-Новоросійськ. Нещодавно все, на жаль, змінилося. У казахстанській частині Каспію знайдено велику нафту, що гарантовано забезпечує завантаження трубопровода на Джейхан. А Туреччина надала проекту нечувані податкові пільги, після чого його рентабельність з нульової стала позитивною і досягла 24,5%. За таких умов інвестори будуть розштовхувати один одного ліктями. І неучасть російських компаній в цьому проекті не буде мати для нього жодних наслідків.
Мінімізувати втрати російських компаній (а заодно і залишити без каспійської нафти "трубу" Одеса-Броди) можна. Для цього необхідно увійти в число акціонерів проекту Баку-Джейхан і постаратися вплинути на розподіл потоків нафти з Каспію. Наприклад, "затягнути" транзит казахстанської нафти на російську територію, через Астрахань і Махачкалу і далі на Баку.
Російські компанії вже пропонували Україні змінити напрям роботи нафтопроводу Одеса Броди на зворотний - Броди-Одеса. З тим щоб використати цей трубопровід для експорту західносибірської нафти. Тоді потоки в Східну Європу залишилися б незмінними, а Україна все одно отримувала б прибутки від транзиту. Однак Київ поки відмовчується. Щоб посилити свої позиції, Росія має зважитися на участь в "трубі" Баку-Джейхан.
