Шароварник Кучма і інтернаціональні жителі сходу. Нова російська теорія
Середа, 5 грудня 2001, 11:18
Донецькі роблять незграбні спроби продемонструвати власну значущість. І тим часом так само незграбно показати, що всі інші - "шароварники". Дивна тенденція - статейки про глибоке і непорушне непорозуміння між Сходом і Заходом України регулярно з'являються (з чого б це?) у російській пресі.
"Независимая газета" за середу вустами якогось Валентина Юліна з Донецька
прямо стверджує - в Україні нечисленні "самостійники", що прийшли до влади, "продовжують диктувати свою волю". До "самостійників" автор мимоволі відніс і діючого президента - поакуратніше треба б, панове піарщики!
Наведемо пару цитат з "НГ". Краще ніж пан Юлін, не скажеш.
"Між тим на Україні все помітніше назрівають протиріччя між регіонами. У цій багатонаціональній, великій за європейськими мірками країні виділяються три великі групи населення. Дві з них представляють загалом титульну націю.
Найбільш впливова з них - не найчисленніша, але найагресивніша група націоналістично налаштованих діячів. У основному, це вихідці із західних областей. Їх умовно можна назвати "державниками". Вони виступають за унітарну державу, не помічаючи, що до складу України вже входить Автономна Республіка Крим.
Представники цієї групи полюбляють величати себе націонал-демократами, не помічаючи всієї безглуздості подібного словосполучення. Як можна бути націоналістом і одночасно демократом? Це що - рівність тільки для своїх? Вони домагаються, щоб всі жителі говорили тільки українською мовою і відмовилися від своєї історії і культури. Так недовго протиставити проти себе все інше населення країни. Дай їм можливість - вони завтра одягнуть всіх в сорочки-вишиванки і шаровари шириною з Чорне море.
Представники цієї групи свого часу на хвилі самостійної ейфорії прийшли до влади. Вони і зараз продовжують диктувати народам України свою волю, не бажаючи помічати, що бездарним керівництвом вже 10 років ведуть країну до економічного і соціального краху. Їм невтямки, що чим сильніше вони тиснутимуть на громадян країни, тим сильнішим буде опір".
Це були погані українці. Зараз всім стане зрозуміло, хто в цій країні залишився нормальним.
"Друга група - "економісти". До неї входять і українці, і росіяни, і представники інших національностей, для яких дороге благополуччя країни. У основному ці люди володіють як українською, так і російською мовами. Головною своєю задачею вони бачать стабілізацію в країні і підйом економіки держави і чимало роблять для цього. У основному це жителі сходу, півдня і центральних регіонів. За своїми переконаннями "економісти" - інтернаціональні. Вони поважають всіх і особливо тих, хто добре працює і приносить країні користь. За ними майбутнє. Їх кандидати будуть мати найбільш солідні шанси і на майбутніх виборах".
На думку автора, в Україні останнім часом посилюється група російських націоналістів - "допомагають "державники" своєю нерозумною політикою". Це - третя група. Чи означає це, що можливі виступи російських націоналістів, в тому числі і на території нашого стратегічного партнера, продиктовані виключно внутрішніми чинниками? Чи можна вважати, що після таких статейок мажна цілком не помічати зовнішнього чинника - доброзичливих порад північного сусіда?
Внутрішні суперечності в країні ростуть, закінчує свою статтю жалісливий автор. Не без допомоги доброзичливців, додамо ми.
"Независимая газета" за середу вустами якогось Валентина Юліна з Донецька
прямо стверджує - в Україні нечисленні "самостійники", що прийшли до влади, "продовжують диктувати свою волю". До "самостійників" автор мимоволі відніс і діючого президента - поакуратніше треба б, панове піарщики!
Наведемо пару цитат з "НГ". Краще ніж пан Юлін, не скажеш.
"Між тим на Україні все помітніше назрівають протиріччя між регіонами. У цій багатонаціональній, великій за європейськими мірками країні виділяються три великі групи населення. Дві з них представляють загалом титульну націю.
Найбільш впливова з них - не найчисленніша, але найагресивніша група націоналістично налаштованих діячів. У основному, це вихідці із західних областей. Їх умовно можна назвати "державниками". Вони виступають за унітарну державу, не помічаючи, що до складу України вже входить Автономна Республіка Крим.
Представники цієї групи полюбляють величати себе націонал-демократами, не помічаючи всієї безглуздості подібного словосполучення. Як можна бути націоналістом і одночасно демократом? Це що - рівність тільки для своїх? Вони домагаються, щоб всі жителі говорили тільки українською мовою і відмовилися від своєї історії і культури. Так недовго протиставити проти себе все інше населення країни. Дай їм можливість - вони завтра одягнуть всіх в сорочки-вишиванки і шаровари шириною з Чорне море.
Представники цієї групи свого часу на хвилі самостійної ейфорії прийшли до влади. Вони і зараз продовжують диктувати народам України свою волю, не бажаючи помічати, що бездарним керівництвом вже 10 років ведуть країну до економічного і соціального краху. Їм невтямки, що чим сильніше вони тиснутимуть на громадян країни, тим сильнішим буде опір".
Це були погані українці. Зараз всім стане зрозуміло, хто в цій країні залишився нормальним.
"Друга група - "економісти". До неї входять і українці, і росіяни, і представники інших національностей, для яких дороге благополуччя країни. У основному ці люди володіють як українською, так і російською мовами. Головною своєю задачею вони бачать стабілізацію в країні і підйом економіки держави і чимало роблять для цього. У основному це жителі сходу, півдня і центральних регіонів. За своїми переконаннями "економісти" - інтернаціональні. Вони поважають всіх і особливо тих, хто добре працює і приносить країні користь. За ними майбутнє. Їх кандидати будуть мати найбільш солідні шанси і на майбутніх виборах".
На думку автора, в Україні останнім часом посилюється група російських націоналістів - "допомагають "державники" своєю нерозумною політикою". Це - третя група. Чи означає це, що можливі виступи російських націоналістів, в тому числі і на території нашого стратегічного партнера, продиктовані виключно внутрішніми чинниками? Чи можна вважати, що після таких статейок мажна цілком не помічати зовнішнього чинника - доброзичливих порад північного сусіда?
Внутрішні суперечності в країні ростуть, закінчує свою статтю жалісливий автор. Не без допомоги доброзичливців, додамо ми.
