Леонід Буряк: "Або стану головним тренером збірної, або поїду в Росію"
Середа, 5 грудня 2001, 12:42
Один з тренерів збірної України, Леонід Буряк, розглядається як один з головних претендентів на заміщення посади Лобановського в національній команді.
Сам же Буряк в розмові з кореспондентом "Известий" визнав, що Лобановський піде без сумнівів. До того ж він додав, що якщо тренером збірної України на конгресі ФФУ, який відбудеться 15 грудня, буде обраний не він, то Буряк-тренер поїде до Росії.
Відзначимо і той факт, що в своєму чи не першому інтерв'ю після фіаско збірної в матчах плей-офф з Німеччиною, ми знову не почули, хто ж винен в загублених сподіваннях, проте знову почули, що Ребров та Лужний ледве не напівфутболісти...
- Лобановський піде, це стопроцентно. Суркіс зробив те, що вважав за потрібне. Чи залишить Валерій Васильович збірну мені - не знаю. Рішення за федерацією, до засідання виконкому залишилися лічені дні, вони все визначать. Але я не хочу брати участь в бійці і тримаюсь на дистанції від неї.
- На роль головного тренера збірної називалися кандидатури Михайла Фоменка і Миколи Павлова. Вони продовжують розглядатися?
- Імен багато, їх постійно перетирає українська преса. Офіційно ж жодного не названо. Я не стану "просувати" себе, це не потрібно. Я зараз на роздоріжжі - або стану головним тренером української збірної, або поїду в Росію і буду працювати там. Є цікаві пропозиції з Європи, розглядаю і їх. Мені жаль залишати Київ, але російський футбол мені, безумовно, цікавий. У порівнянні з київським, що тільки починає підійматися, московський отримав більше грошей і можливостей. Назви команд, в які кличуть, поки не назву - веду переговори.
- Ви не боїтеся повторити долю вашого друга Олега Блохіна, що поїхав тренувати в Грецію, змінив там п'ятий клуб, звільняється то з ПАОКа з АЄКа, то з "Іонікоса" і постійно залишається без роботи?
- Олег зараз знову в "Іонукосі", він зайнятий справою, і я за нього радий. Греція відкрила для нього нові можливості. Я закордону не боюся, хоч звик працювати в Україні.
- Як зараз складаються відносини з Лобановським, адже останні місяці ви фактично його підсиджуєте?
- Відносини нормальні, такими ж були і в розгромних 83-84-му роках, коли "Динамо" невдало виступило на союзних чемпіонатах, почалися пошуки крайніх і пішли розмови, що команда видихалась, а Буряк повільно бігає. Я не підсиджую Лобановського, ми три роки разом тренуємо збірну, спрацювалися.
- Чи влаштовує вас нинішній стан збірної?
- Я не можу бути задоволеним командою. На те є об'єктивні причини. Але якщо забути про німецький програш 4:1, сам вихід в плей-офф - вже успіх. Зараз збірна фактично не існує. Треба робити нову команду. Ми хотіли бачити в основному складі Олега Лужного, Сергія Реброва, ми на них сподівалися, звикли на них спиратися, але вони в розібраному стані. Вони були і є зірками, але, нормально не граючи за кордоном, стають напівфутболістами. Можливості Реброва тепер обмежені, він важко це переживає.
Збірній потрібна свіжа кров, я говорив це і раніше. Але талановитої молоді не видно. У команду приходять хлопці з відмінними фізичними даними, але нічого не вміють робити. Колишні тренери їх не вчили, а просто кидали їм м'яч і йшли. З ними потрібно все починати з нуля. У клубах проблема вирішується простіше - можна купити футболістів. Зі збірною гірше і складніше. Неможливо зараз знайти нових якісних гравців, що мають українське громадянство.
- Збірну призвела до краху розпродажа гравців її базової команди "Динамо", де основою стали іноземці?
- Українських футболістів продавали і будуть продавати. Кожний гравець шукає де краще, де є гарантії на життя і хороша зарплата. Вони прагнуть поїхати в Росію, а звідти - ще далі. У результаті у тренерів обмежені можливості. Я наполягаю, що для українських клубів повинні бути введені обмеження на купівлю гравців з далекого зарубіжжя. Інакше ми позбавимося не тільки базової команди, але і національного футболу. Нинішні наші гравці можуть вирішувати задачі лише на рівні збірних Польщі і Норвегії, але не більше. Хоч керівництво клубів в цьому складно звинуватити - якщо за Андрія Шевченка пропонують хороші гроші, його важко не продати.
- Зараз поширена інформація, що іспанський "Мадрид" готовий дати за Шевченка 80 мільйонів доларів. Він вартий цих грошей?
- Андрій вартий щонайбільше половину. Я не бачу зараз футболістів, за яких можна віддати 80 мільйонів. Названа сума - чисто рекламна.
- Ви стверджуєте, що основним імпортером українських футболістів стала Росія, вибивши у українських команд останні опори?
- В російські клуби виїжджали 130-140 українських гравців в рік. Це не дивно, інша справа - якого віку футболісти йдуть на продаж. Коли у нас забирають 17-річних перспективних хлопців, це боляче б'є по українському футболу. Одеський "Чорноморець", який я тренував, був розпроданий під нуль. За чотири роки - майже 40 гравців. Робилося це, як розумієте, без згоди тренера. Така практика перетворила наш футбольний бум в невдачу.
- А ще однією причиною стали розробки доктора Зеленцова, правої руки Лобановського, творця експериментів по підготовці футболістів? Кажуть, в них використовуються недозволені методи, що випробовуються на дитячій школі "Динамо"?
- Зеленцов розробляє, але застосування - право Лобановського. Він досить досвідчений, щоб знати, що використати, а що ні. Секретні експерименти, тим більше недозволені - легенда. А травматизм неминучий, футбол все-таки контактна гра. Хоч, наприклад, те, що відбулося з українцем Перхуном - страшно, трагічно і безпрецедентно.
- Після смерті Перхуна українські футболісти стали вимагати медичні страховки. Їх ввели хоч би в збірній?
- Українські футболісти, як і раніше, працюють без страховок. Їх немає навіть в "Динамо". І при цьому український футбол, як і раніше, під увагою влади. Президент країни ходить на матчі, почесний президент ФК "Динамо" Григорій Суркіс - народний депутат, його колега з донецького "Шахтаря" Рінат Ахметов - фігурант української політики.
- Днями Ахметов зробив сенсаційну заяву - що український футбол страждає договірним суддівством, що це припиниться, тільки якщо Григорій Суркіс позбавиться двох іпостасей і вибере одну - або президента федерації, або почесного президента ФК "Динамо". Ви підтримуєте цю думку?
- Час припинити розбирання між "Динамо" і "Шахтарем", сховати амбіції подалі і займатися футболом. Я тренер, а не рефері, і не можу судити бійки. Вони заважають зосередитися на грі.
- Мабуть, ви відчували себе краще в ролі гравця, чим в нинішній, тренерській. І, не зважаючи на це, ви готові управляти українською збірною?
- Я давно вже тренер і знаю, що треба команді. Коли виступав сам, то відповідав тільки за себе. Тепер - за 30 українських футболістів, яких час вивести на новий рівень гри.
За матеріалом газети "Известия"
Сам же Буряк в розмові з кореспондентом "Известий" визнав, що Лобановський піде без сумнівів. До того ж він додав, що якщо тренером збірної України на конгресі ФФУ, який відбудеться 15 грудня, буде обраний не він, то Буряк-тренер поїде до Росії.
Відзначимо і той факт, що в своєму чи не першому інтерв'ю після фіаско збірної в матчах плей-офф з Німеччиною, ми знову не почули, хто ж винен в загублених сподіваннях, проте знову почули, що Ребров та Лужний ледве не напівфутболісти...
- Лобановський піде, це стопроцентно. Суркіс зробив те, що вважав за потрібне. Чи залишить Валерій Васильович збірну мені - не знаю. Рішення за федерацією, до засідання виконкому залишилися лічені дні, вони все визначать. Але я не хочу брати участь в бійці і тримаюсь на дистанції від неї.
- На роль головного тренера збірної називалися кандидатури Михайла Фоменка і Миколи Павлова. Вони продовжують розглядатися?
- Імен багато, їх постійно перетирає українська преса. Офіційно ж жодного не названо. Я не стану "просувати" себе, це не потрібно. Я зараз на роздоріжжі - або стану головним тренером української збірної, або поїду в Росію і буду працювати там. Є цікаві пропозиції з Європи, розглядаю і їх. Мені жаль залишати Київ, але російський футбол мені, безумовно, цікавий. У порівнянні з київським, що тільки починає підійматися, московський отримав більше грошей і можливостей. Назви команд, в які кличуть, поки не назву - веду переговори.
- Ви не боїтеся повторити долю вашого друга Олега Блохіна, що поїхав тренувати в Грецію, змінив там п'ятий клуб, звільняється то з ПАОКа з АЄКа, то з "Іонікоса" і постійно залишається без роботи?
- Олег зараз знову в "Іонукосі", він зайнятий справою, і я за нього радий. Греція відкрила для нього нові можливості. Я закордону не боюся, хоч звик працювати в Україні.
- Як зараз складаються відносини з Лобановським, адже останні місяці ви фактично його підсиджуєте?
- Відносини нормальні, такими ж були і в розгромних 83-84-му роках, коли "Динамо" невдало виступило на союзних чемпіонатах, почалися пошуки крайніх і пішли розмови, що команда видихалась, а Буряк повільно бігає. Я не підсиджую Лобановського, ми три роки разом тренуємо збірну, спрацювалися.
- Чи влаштовує вас нинішній стан збірної?
- Я не можу бути задоволеним командою. На те є об'єктивні причини. Але якщо забути про німецький програш 4:1, сам вихід в плей-офф - вже успіх. Зараз збірна фактично не існує. Треба робити нову команду. Ми хотіли бачити в основному складі Олега Лужного, Сергія Реброва, ми на них сподівалися, звикли на них спиратися, але вони в розібраному стані. Вони були і є зірками, але, нормально не граючи за кордоном, стають напівфутболістами. Можливості Реброва тепер обмежені, він важко це переживає.
Збірній потрібна свіжа кров, я говорив це і раніше. Але талановитої молоді не видно. У команду приходять хлопці з відмінними фізичними даними, але нічого не вміють робити. Колишні тренери їх не вчили, а просто кидали їм м'яч і йшли. З ними потрібно все починати з нуля. У клубах проблема вирішується простіше - можна купити футболістів. Зі збірною гірше і складніше. Неможливо зараз знайти нових якісних гравців, що мають українське громадянство.
- Збірну призвела до краху розпродажа гравців її базової команди "Динамо", де основою стали іноземці?
- Українських футболістів продавали і будуть продавати. Кожний гравець шукає де краще, де є гарантії на життя і хороша зарплата. Вони прагнуть поїхати в Росію, а звідти - ще далі. У результаті у тренерів обмежені можливості. Я наполягаю, що для українських клубів повинні бути введені обмеження на купівлю гравців з далекого зарубіжжя. Інакше ми позбавимося не тільки базової команди, але і національного футболу. Нинішні наші гравці можуть вирішувати задачі лише на рівні збірних Польщі і Норвегії, але не більше. Хоч керівництво клубів в цьому складно звинуватити - якщо за Андрія Шевченка пропонують хороші гроші, його важко не продати.
- Зараз поширена інформація, що іспанський "Мадрид" готовий дати за Шевченка 80 мільйонів доларів. Він вартий цих грошей?
- Андрій вартий щонайбільше половину. Я не бачу зараз футболістів, за яких можна віддати 80 мільйонів. Названа сума - чисто рекламна.
- Ви стверджуєте, що основним імпортером українських футболістів стала Росія, вибивши у українських команд останні опори?
- В російські клуби виїжджали 130-140 українських гравців в рік. Це не дивно, інша справа - якого віку футболісти йдуть на продаж. Коли у нас забирають 17-річних перспективних хлопців, це боляче б'є по українському футболу. Одеський "Чорноморець", який я тренував, був розпроданий під нуль. За чотири роки - майже 40 гравців. Робилося це, як розумієте, без згоди тренера. Така практика перетворила наш футбольний бум в невдачу.
- А ще однією причиною стали розробки доктора Зеленцова, правої руки Лобановського, творця експериментів по підготовці футболістів? Кажуть, в них використовуються недозволені методи, що випробовуються на дитячій школі "Динамо"?
- Зеленцов розробляє, але застосування - право Лобановського. Він досить досвідчений, щоб знати, що використати, а що ні. Секретні експерименти, тим більше недозволені - легенда. А травматизм неминучий, футбол все-таки контактна гра. Хоч, наприклад, те, що відбулося з українцем Перхуном - страшно, трагічно і безпрецедентно.
- Після смерті Перхуна українські футболісти стали вимагати медичні страховки. Їх ввели хоч би в збірній?
- Українські футболісти, як і раніше, працюють без страховок. Їх немає навіть в "Динамо". І при цьому український футбол, як і раніше, під увагою влади. Президент країни ходить на матчі, почесний президент ФК "Динамо" Григорій Суркіс - народний депутат, його колега з донецького "Шахтаря" Рінат Ахметов - фігурант української політики.
- Днями Ахметов зробив сенсаційну заяву - що український футбол страждає договірним суддівством, що це припиниться, тільки якщо Григорій Суркіс позбавиться двох іпостасей і вибере одну - або президента федерації, або почесного президента ФК "Динамо". Ви підтримуєте цю думку?
- Час припинити розбирання між "Динамо" і "Шахтарем", сховати амбіції подалі і займатися футболом. Я тренер, а не рефері, і не можу судити бійки. Вони заважають зосередитися на грі.
- Мабуть, ви відчували себе краще в ролі гравця, чим в нинішній, тренерській. І, не зважаючи на це, ви готові управляти українською збірною?
- Я давно вже тренер і знаю, що треба команді. Коли виступав сам, то відповідав тільки за себе. Тепер - за 30 українських футболістів, яких час вивести на новий рівень гри.
За матеріалом газети "Известия"
