Азаров

Газета "День" публікує інтерв'ю Азарова, яке допомагає зрозуміти, чим живе ця людина. А живе він турботами про країну. Про нас з вами, але частіше про багатих, про тих, хто податки не платить. Про тих, хто прибутки затаює. Про свою партію і спадкоємність влади. І якщо пан Азаров думає, що УП навмисно перекручує його слова і вириває їх з контексту - так нехай він спробує послухати себе збоку. Ось такий погляд збоку ми йому і пропонуємо.

Азаров щодня спілкується з багатими

Інтерв'ю, як завжди у Азарова, досить відверте. Наприклад, ми дізнаємося, що Азаров щодня спілкується з тими, в кого, як кажуть, грошей кури не клюють. "Повірте мені, наші багаті не дуже налякані. Я спілкуюся з ними щодня і знаю психологію цих людей. Вони, якраз, нічого не бояться і знають, що можна вийти сухими з води".

Так Азаров відповів на питання про те, чи платитимуть багаті податки. А чи йому не знати? Адже, чудово знаючи про витівки Ігоря Бакая, Азаров нічого не робив, тому що на те була воля президента. Це тільки один приклад, а про скільки подібних випадків ми не знаємо?

До речі, цікава деталь. Нарешті стало зрозуміло, чому лідер СДПУ(О) продав всі свої акції і живе виключно на дивіденди. Якщо вірити Азарову, "в основному декларують значні суми люди, одержуючі ці гроші по дивідендах. А, як ви знаєте, згідно з нашим законодавством з дивідендів не сплачуються податки. Вони абсолютно безболісно для себе декларують такі великі суми". Чому б в такому випадку Медведчуку не декларувати всі свої не оподатковувані податками прибутки?

Здається, що Азаров вдався до роз'яснення цієї ситуації в офісі газети "День", яка перейшла під контроль СДПУ(О) (можете перевірити по публікаціях - останні півроку газета стала схожа на партійний листок есдеків) не випадково…

Взагалі до багатих він відноситься "нормально " - "особливо, якщо я знаю, що вони справно платять податки". "…Я просто з жахом думаю про те, що багаті в нашому житті, на жаль, також не захищені, що вони також вимушені їздити під охороною, яка не завжди врятує, - від кулі снайпера уберегтися дуже важко…" - пожалів багатих Азаров і запропонував їм справно платити податки, щоб лікуватися в Україні, а не за кордоном.

У Азарова є інформація на всіх

І разом з тим, Азаров непрямо визнає, чому з ним так рахуються, чому визнають його вагу. Він - саме та людина, яка знає про всіх все. Про олігархів, про партійних функціонерів, про президента, в решті-решт!!

" Провідний напрям нашої роботи — це створення інформаційної бази. І ми її за ці роки створили. Наша інформаційна база є найбільшою в країні. Нас часто просять надати ту чи іншу інформацію. Ми завжди розбираємося, для чого і у якому обсязі її просять. Якщо в цілому — ми таку й надаємо, більш конкретну (наприклад, про стан рахунків комерційного підприємства) — ми бережемо. Це - комерційна таємниця того чи іншого підприємства і вона знаходиться під надійною системою захисту. Ми переконуємо підприємців, що будемо зберігати їх комерційну інформацію краще, ніж вони самі. І використовуємо її тільки з однією метою — визначити, чи не обманюють бізнесмени державу. ".

До речі, саме наявністю такої цінної інформації Азаров, в основному, пояснює будівництво найфешенебельніших офісів податкових служб в регіонах. Не на п'ятому ж поверсі гуртожитку нам зберігати цю цінну інформацію?, на повному серйозі питає він.

Але є ще інформація, якою не володіє ніхто… "У нас, на наш великий жаль, в державі немає інформації про те, хто є власником того чи іншого підприємства. Часто операції здійснюються таким чином, що Україна і поняття не має про те, що її власність, її найбільші підприємства переходять з рук в руки. Це колосальна прогалина нашої державної системи. Тобто, власником є офшорна компанія, її реєстр зберігається десь за тридев'ять земель, в якомусь банку, відбулася зміна власника - хто про це знає?"

Навіщо главі ДПАУ своя партія?

Азаров не приховує, для чого він створив партію. Для участі у виборах. "У мене була ідея — за той проміжок часу, який залишиться до виборів, розгорнути політичну партію та блок, які б сформували більшість у парламенті, взяли б на себе політичну відповідальність за певний політичний та економічний курс. Але не вийшло".

І ось найголовніше. "Я думаю, що зараз в умовах такого серйозного блоку, можливо, на з'їзді я скажу про те, що я вважаю за краще ухвалити рішення про те, щоб обрали іншого голову і позбавити Партію регіонів тієї критики, яка лунає на мою адресу. Але я хотів би зробити це не під тиском, а навпаки - за своїм власним політичним рішенням. І я це зроблю. Чекати залишилося не довго - 14 грудня відбудеться з'їзд, і я на з'їзді прийму остаточне рішення. У будь-якому випадку, я не боюся ані нападок на себе, ані компромату. Вже так, як зі мною боролися протягом цих шести місяців, - тільки проти Президента, напевно, більше викидалося компромату. Хоча, звичайно, всім політикам дістається".

Судячи з усього, Азаров свідомо викинув цю інформацію - подивитися на реакцію, поспостерігати, хто буде його умовляти не кидати партію, і хто першим почне ділити його портфель.

Трохи пізніше він назвав своїх наступників - наприклад, віце-прем'єр Володимир Петрович Семиноженко. "Чом не політична фігура, чим не політичний лідер? Можу назвати і інші прізвища - мого давнішнього товариша Рибака Володимира Васильовича і т. д. Вибір досить широкий".

"Але я упевнений, що те рішення, яке ми приймемо на майбутньому з'їзді, не стане для нашої організації трагічним. Я же нікуди не подінуся, я залишуся у партії, навіть якщо складу з себе обов'язки її голови".

Про те, з ким треба блокуватися

Сьогодні вже можна констатувати, що навряд чи знайдеться хоч одна політична сила, яка візьме більшість у парламенті… Мені уявляється, що основними політичними блоками, які могли б сформувати цю більшість, будуть "За єдину Україну", "Наша Україна" і Соціал-демократична партія України (об'єднана). Ці три сили, напевно, отримають разом більше 50% місць у парламенті. Мені навіть здається, що вони могли б в принципі домовитися між собою і до виборів. Тим самим вони спростили б задачу і собі, і виборцям.

Тепер створити великий повномасштабний, системний політичний блок перешкодили політичні амбіції лідерів. "Тому що хтось з політичних лідерів боявся, а раптом він не стане прем'єром або спікером. Це перешкодило домовитися про головне. А головне - не в цьому. У нас зараз в країні є нехай не величезна, але солідна колода політичних фігур. У складі трьох названих мною політичних сил є люди, підготовлені до заняття самих високих постів в державі. Тому при бажанні можна було б домовитися".

Про своє місце в суспільстві

Стало зрозуміло, що тепер не боячись образити Азарова, його можна називати "бюрократом". "Але чому слово "бюрократ" має бути лайливим словом? Чому слово "чиновник" повинно викликати негативні емоції? Мені дуже сподобався вислів канцлера Німеччини Бісмарка, який сказав: "Навіть при поганих законах хороші чиновники можуть налагодити нормальне життя держави. Але навіть при добрих законах погані чиновники не здатні забезпечити нормального життя держави". Ось роль чиновника. А ми зневажливо до них ставимося. Говоримо, що чиновники, бюрократи всіх замучили, задушили".

"…Чим вище розуміння у суспільстві ролі і значення чиновника, чим серйозніше ставляться до підбору цього чиновника, тим краще влаштоване життя в цьому суспільстві, і тим менше там цього чиновника лають. Такий парадокс.

"Я сам за природою не бюрократ - по великому рахунку. Я читаю листи, скарги, адресовані мені, викликаю відповідну людину і говорю йому: треба вирішити якось це питання. А він мені: Миколо Яновичу, ну закон такий". Пригадується, що цей діалог з точністю до навпаки ми вже чули - на плівках Мельниченка, де Кучма обурювався з приводу ним же самим підписаного закону…

Манія переслідування, невинність адмінресурсу та ставлення до критики

Азаров свято вірить, що всі працюють проти нього. "Як тільки я став головою партії, з'явилося шість проектів законів, які забороняли мені участь у політичному житті. Нікого не бентежить, що прем'єр, який володіє правами, ширшими за мої і можливостями тиску більшими від моїх, має право брати участь в політичному житті. А я - ні".

Оскільки Азаров власне володіє адміністративним ресурсом, він закликає всіх не перебільшувати його ролі. "Я би не став переоцінювати адміністративний ресурс. Тим більше, що ніхто наші вибори не залишить без уваги. Всі серйозні міжнародні організації візьмуть під нагляд чистоту і справедливість цих виборів.

Я дійсно не давав жодних вказівок працівникам податкових органів вступати до нашої партії.. До мене зверталися мої колеги з питанням: а можна нам вступити у Партію регіонів? Я казав: не треба. Поки я глава Податкової адміністрації і голова Партії регіонів, не треба вам вступати. А раптом щось зміниться? Навпаки, я говорив: завтра на моє місце, наприклад, прийде соціал-демократ або член Аграрної партії. Прийде хтось на моє місце не такий терпимий, як я, і скаже всім по команді перейти до його партії. Що це буде?"

Азаров визнає, що хворобливо ставиться до критики. "Я не можу ставитися байдуже до тієї критики, яка звучить на мою адресу. Якби я до неї ставився байдуже, я б чітко заявив щось на зразок: собака гавкає, караван йде. Тобто, мене з'їзд обрав, закон не забороняє - і відчепіться від мене. Але я так не можу. Я розмірковую. В мене є певні плани з реорганізації податкової служби - я не довів ще цю справу до кінця. Є команда, яка пов'язує зі мною свої плани. Є задумки, які я не можу кидати. І є та політична справа, якій я присвятив останні місяці".

Про касетний скандал і свою скромність

Йому спокою не дають плівки Мельниченка. "Я не зробив нічого, що б могло поставити під сумнів мою совість, мою честь, мою гідність. Я маю на увазі всі так звані роздруковки, записи, якісь смажені факти. Верх компромату - це те, що кажуть, що Азаров - геолог. В одній інтернет-газеті постійно з цього починають: геолог, який займається митарською справою. А я кажу: а чим краще митар, який потім став проповідником Іісуса Христа, одним з апостолів?" Можна було б і скромніше, Миколо Яновичу!

Власне про касетний скандал. "Я вважаю, що це було найсерйозніше потрясіння українського політичного життя. І це потрясіння, безумовно, негативно позначилося і на динаміці політичного розвитку, і на рішучості дій влади. Багато з проблем, які намічалося вирішити в 2001 році, не були вирішені тому, що влада на Україні отримала дуже серйозний удар і дуже довго очунювала від наслідків цього удару.

"Касетний скандал" відтіснив все на другий план і завдав такого удару по владі, після якого вона була вимушена займатися не реалізацією рішень референдуму, а самовиправдовуванням, виходом з найглибшої кризи, до якої "касетний скандал" втягнув країну.

І зараз ми спостерігаємо, що зміни в Конституцію не ухвалені, а Верховна Рада продовжує безсистемну роботу. І немає гарантій, що новий склад ВР якісно відрізнятиметься від попереднього. Адже який могутній зміст закладений в ідею двухпалатності парламенту. Друга палата парламенту - багато чим це не зрозуміло - по суті справи, це гальмо у прийнятті скороспілих рішень. Це ще один фільтр… Повинна бути верхня палата, яка б відбивала інтереси територій.

Кажуть, що касетний скандал прискорив появу в Україні опозиції. А я вважаю, що навпаки, "касетний скандал" якраз загальмував появу в Україні нормальної конструктивної опозиції. Яка займалася б не тим, що била вікна і кидала металеві грати у міліціонерів, а займалася б консолідацією опозиційних точок зору, опозиційних настроїв в суспільстві, здорових опозиційних настроїв.

Чи ми бачимо після "касетного скандалу" консолідацію опозиції? Ні. Навпаки, "касетний скандал" налякав шари суспільства і показав, що буде, якщо до влади прийдуть опозиціонери. Буде ще гірше.

Тому я не бачу жодного позитиву в "касетному скандалі". Мені по-людському шкода журналіста Гонгадзе, і я розумію трагедію, яка сталася в його сім'ї. І безумовно, треба було створити громадський рух, який поставив б під контроль розслідування факту вбивства або зникнення журналіста. Але те звучання, яке надали цій справі, намагаючись заробити на ньому політичні дивіденди, безумовно, Україну відкинуло назад з точки зору політичного розвитку.

Чи захищатиме Азаров донецький клан?

Фразу "питання по Донецьку у Києві не вирішуються" Азаров чує вперше. І говорить, що це не правда. По-перше - і це я заявляю з всією відповідальністю - всі серйозні питання, в тому числі і по Донецьку, вирішувалися і вирішуються у Києві. Поява такої політичної сили як Партія регіонів якраз і була пов'язана з тим, що дуже і дуже багато питань на місцевому рівні вирішити не вдавалося.

Назва "Партія регіонів", одним з авторів якої є я, говорить сама за себе, - наша робота базується на ідеях передусім місцевого і регіонального самоврядування, комплексного рівномірного розвитку територій.

…А для мене що ІСД, що яка-небудь інша структура - в Донецьку вона розташована чи в якомусь іншому регіоні - все одно: всі вони є об'єктами дуже серйозного моніторингу. Тому думати, що ми залишили ІСД поза зоною нашої уваги - це глибока помилка.

Про ЗМІ і детективи

Ми зацікавлені у існуванні незалежних українських ЗМІ, у виданні книг українською мовою і т. п. Тобто ми повинні або надати їм пільги, або акумулювати ці кошти в держбюджеті на спеціальних рахунках і направити їх в цю галузь. Вирішити, що доцільніше, - завдання наших законодавців.

Ви, мабуть, помітили, що після досить жорсткої критики Податкової служби на адресу засобів масової інформації в нас стало менше проблем у відносинах із ЗМІ. Це не означає, що вони всі раптом стали хорошими, законослухняними і т. д., це просто результат, скажемо, певної зміни нашого світогляду. Ми говоримо про те, що так, ми хочемо вас підтримати, менше на вас, так би мовити, "наїжджаємо", тому використайте цю паузу, щоб стати і дійсно незалежними ЗМІ, хоч я розумію, як це важко. Я знаю економіку вашої газети не гірше вас, повірте...

…Припустимо, я і так багато читаю українською, але ось недавно купив, наприклад, добре виданий збірник кращих останніх детективів. Я із задоволенням купив би його в українському варіанті!

Творчо опрацювала Саша Волкова

Повний текст інтерв'ю