Контент-аналіз
І знову "блок комуністів і безпартійних"

Вівторок, 8 січня 2002, 12:19
5 січня 2002 року позачергові з’їзди Комуністичної партії України та Блоку Юлії Тимошенко першими серед учасників березневих парламентських виборів назвали своїх кандидатів у народні депутати. Учасники БЮТ перерахували і списочників, і мажоритарників, члени КПУ – тільки перших, бо одномандатників мають назвати обласні партконференції, які заплановано провести протягом 6-12 січня.

Про олігархічно-націоналістичний "БЮвеТ" якось іншим разом, а ось про комуністів – зараз. Бо вони – як завжди – є фаворитами. За результатами всіх більш-менш вірогідних опитувань, менше 15 відсотків соціологи їм не дають. Отже, дуже ймовірно, що прибічники вічно-живого вчення знову матимуть найбільшу фракцію у Верховній Раді.

Так було

У Верховній Раді ще УРСР (1990 р. скликання) КПУ спочатку мала 239 "міцних" членів і кілька десятків "суверен-комуністів", які спочатку записались в опозиційну Народну Раду (серед них, наприклад, такі різні діячі як Володимир Філенко і Анатолій Кінах), а потім протягом півтора року, аж до самого путча, виходили з партії. 1994 р. комуністів у парламенті було вже близько сотні (або 20%). Через чотири роки – навесні 1998 р. – їх стало 123.

Згадаємо, як це сталося. За чинним тоді законом про вибори кандидатам у народні депутати дозволялось одночасне балотування в одномандатних округах і партійних списках (згодом це було заборонено Конституційним судом). Комуністи сформували тоді свій список з людей-знаків. У першій десятці – лише троє народних депутатів (сам Петро Симоненко, Герой Соцпраці, голова зразково-показового колгоспу Омелян Парубок, поет-академік Борис Олійник), стільки ж пролетарів (прохідник шахти, слюсар-електромонтажник – теж, між іншим, Герой Соцпраці, і просто слюсар-інструментальник), тільки один партапаратник ("другий секретар ЦК на громадських засадах"), а ще пенсіонер – представник Російської громади Львівщини, член-кор НАН і народна артистка СРСР.

1. Симоненко Петро
2. Парубок Омелян
3. Наливайко Анатолій
4. Олійник Борис
5. Заклунна Валерія
6. Мартинюк Адам
7. Драголюнцев Анатолій
8. Сіренко Василь
9. Молчанов Борис
10. Строгов Анатолій

Загалом у списку було 225 осіб (стільки ж було тільки в пихатої, але, як виявилося, "одноразової" партії "Громада", решта – набагато менше, від 224-х у рухівців до 19-ти у Партії мусульман). Серед них – 47 народних депутатів (1994-1998 рр.), 36 викладачів і науковців, 26 жінок, 12 підприємців, 10 директорів державних підприємств і КСП, по 9 представників апарату Верховної Ради і пенсіонерів, по 8 журналістів і працівників місцевих держадміністрацій тощо. Була в списку й одна студентка – майбутній соціолог з КПІ Наталія Жежук, яка згодом виявилась наймолодшим депутатом.

Загалом структура списку виглядала так. Знакова "десятка", за нею –не менш знакові високопосадовці: перший секретар Компартії Криму Грач, лідер наймасовіших у ФПУ донецьких профспілок Хара, заступник генконструктора КБ "Південне" Чекалін. Чільні діячі Георгій Крючков ("помічник-консультант народного депутата") та Станіслав Гуренко ("заступник гендиректора СП "Наваско") були заховані вглиб масиву зовсім невідомих кандидатів. Діючих народних депутатів розсіяли між новими людьми так, що в однозначно прохідній частині було лише 13 мандатоносців, а між 71-м та 103 місцями їх виявилося близько тридцяти! Цим невідомі нам політтехнологи комуністів вбили, як мінімум, двох зайців – суттєво оновили склад депутації та змусили нардепів "повкалувати" в округах, водночас агітуючи за партійний список. Як виявилося, тактика дала дуже високий результат: лише троє депутатів з 47-ми, що балотувалися, не змогли знову пройти до парламенту. Правда, були й проколи. Народними депутатами були обрані партійці, неоцінені ЦК і виборчим штабом. Особливо дивовижною видається перемога в мажоритарних округах списочників під номерами 221 і 224.

Враховуючи чималу кількість отриманих голосів (КПУ тоді довірились 27,5% українців) партія змогла провести до парламенту "в пряму" 84 особи. Разом з переможцями-мажоритарниками (їх було 39) та тими, хто просунувся в списку внаслідок перерозподілу – за рахунок тих партій і блоків, які не змогли подолати 4-відсотковий бар’єр, до фракції спершу записалися 123 депутатів. Серед них – троє позапартійних: журналіст-русофіл із Запоріжжя Павло Баулін (член Партії слов’янської єдності), керівник Херсонського облдержтелерадіокомітету Владислав Степура та... перший секретар забороненої КПУ (у складі КПСС) Станіслав Гуренко.

За майже чотири роки життєдіяльності фракція втратила приблизно 10% членів, а набула лише трьох (Блохін, Ткаченко, Анатолій Мороз). П’ятеро опинилися в олігархічній "Трудовій Україні" (Друзюк, Звонарж, Кириченко, Кондратенко, Синенко). Радикали Моїсеєнко та Олександр Яковенко створили – за належного фінансування, звичайно, – альтернативний проект "КПРС". По одному екс-комуністу спокусили "Регіони України" (Писаренко), "Яблуко" (Валерій Штепа), "Солідарність" (Власов), "Батьківщина" (Чичков) і навіть ідейно-близькі соціалісти (Старинець, який до того ж створив ще один комсомол – УКСМ, який, на думку делегатів останнього з’їзду КПУ, "працює проти партії"). Таким чином, станом на 1 січня 2002 р. до фракції комуністів входили 113 осіб.

Так є

Напередодні VI позачергового з’їзду КПУ, який відбувся 5 січня, як і зазвичай був проведений пленум ЦК. Головним питанням на ньому й було питання складання загальнопартійного списку. Спершу вдалося ущільнити всіх бажаючих побути народними депутатами у список з 240 осіб. Перший секретар Петро Симоненко навіть встиг повідомити про це журналістів – мовляв, остаточне рішення про те, хто не потрапить у заповітну 225-тку, залишається за зборами. Але коли на трибуну піднявся керівник комуністичного передвиборчого штабу Адам Мартинюк перед ним лежав уже чистий список. Треба розуміти, що свідомі комуністи-кандидати за ніч встигли взяти самовідводи.

Віддамо КПУ належне: керівництву вдалося не виносити суперечки на з’їзд, який проходив у присутності преси. У делегатів виникли питання тільки щодо трьох осіб – генпрокурора Михайла Потебенька (№ 20), керівника "Укпрофоздоровлення" Миколи Лободи (№ 30) та лідера комсомольців Андрія Поліїта (№ 34). Причому останній ледве не став жертвою геронтократії. Якась немолода "жіночка" вперто намагалась відсунути Поліїта на місце першого секретаря обкому Мармазова (№ 65). Її аргумент був такий – протягом цієї каденції "нас комсомольці зрадили – спочатку Звонарж, а потім два секретарі ЦК ЛКСМУ", а тому "хай Поліїт ще заробить право бути депутатом". Зважаючи на те, що головний комсомолець чи не єдиний прохідний кандидат від КПУ, молодший сорока років, те, що він втримався на доволі високому місці можна вважати дивом. Складалося враження, що комуністи навіть не прагнуть підлакувати образ "партії пенсіонерів". Згідно з доповіддю голови мандатної комісії з’їзду, з 304 делегатів лише троє (!) мають вік до 30 років і ще семеро – до сорока... У той же час понад третину делегатів складали особи пенсійного віку.

Отже, затверджений список КПУ по багатомандатному округу виглядає так. Подаємо тільки першу його половину, оскільки після № 112 народних депутатів немає. Прізвища рядових партійців або геть невідомих людей (спонсорів?) виділені курсивом.

1. Симоненко Петро, нардеп, Донецьк
2. Парубок Омелян, нардеп, Черкащина
3. Герасимов Іван, голова ради Об’єднання ветеранів України, Київ
4. Олійник Борис, нардеп, Київ
5. Заклунна-Мироненко Валерія, нардеп, Київ
6. Мартинюк Адам, нардеп, Київ
7. Гуренко Станіслав, нардеп, Київ
8. Ткаченко Олександр, нардеп, Київ
9. Наливайко Анатолій, нардеп, Донеччина
10. Блохін Олег, нардеп, Київ
11. Грач Леонід, голова ВР АРК, Сімферополь
12. Матвєєв Валентин, нардеп, Київ
13. Цибенко Петро, нардеп, Луганщина
14. Крючков Георгій, нардеп, Київ
15. Самойлик Катерина, нардеп, Київ
16. Хара Василь, нардеп, Донецьк
17. Матвєєв Володимир, нардеп, Миколаїв
18. Сіренко Василь, нардеп, Київ
19. Буйко Георгій, нардеп, Донецьк
20. Потебенько Михайло, Генеральний прокурор України, Київ
21. Александровська Алла, нардеп, Харків
22. Мішура Валерій, нардеп, Київ
23. Бабурін Олексій, нардеп, Запоріжжя
24. Пономаренко Георгій, нардеп, Київ
25. Гусаков Володимир, Кіровоград
26. Кравченко Микола, нардеп, Донеччина
27. Лещенко Володимир, Чернігів
28. Чичканов Сергій, нардеп, Донецьк
29. Петров Віктор, нардеп, Вінниця
30. Лобода Михайло, голова правління "Укрпрофоздровлення"
31. Масенко Олександр, нардеп, Полтавщина
32. Грачов Олег, нардеп, Київ
33. Аніщук Володимир, нардеп, Одеса
34. Поліїт Андрій, перший секретар ЛКСМУ, Кіровоград
35. Борщевський Віктор, нардеп, Дніпропетровськ
36. Бондарчук Олександр, нардеп, голова Всеукраїнського союзу робітників, Київ
37. Доманський Анатолій, нардеп, голова Союзу радянських офіцерів України, Житомир
38. Шульга Микола, заступник директора Інституту соціології НАН України, Київ
39. Єщенко Володимир, нардеп, Черкаси
40. Анастасієв Валентин, нардеп, Київ
41. Петренко Володимир, Суми
42. Челноков Сергій, керівник підприємства, Київщина
43. Новак Володимир, Хмельниччина

44. Мігович Іван, нардеп, Ужгород
45. Соломатін Юрій, нардеп, Київ
46. Носенко Микола, начальник залізничної станції Ніжин, Чернігівщина
47. Шуб Віктор, Чернівці

48. Дорогунцов Сергій, нардеп, Київ
49. Родіонов Михайло, секретар міськкому, Київ
50. Алексєєв Ігор, консул України в Королівстві Данія, Київ-Копенгаген

51. Пхіденко Станіслав, нардеп, Луцьк
52. Литвин Вадим, перший секретар Дніпровського райкому, Київ
53. Кухарчук Микола, нардеп, Рівненщина
54. Маркуш Марія, адвокат, Закарпаття
55. Голуб Олександр, нардеп, Львів
56. Сімонов Володимир, нардеп, Тернопіль
57. Буждиган Пилип, нардеп, Івано-Франківськ
58. Гмиря Сергій, нардеп, Луганщина
59. Катушева Зарема, працівник ВР АРК, кримська татарка
60. Ожаховський Анатолій, Херсонщина

61. Оплачко Володимир, нардеп, Миколаївщина
62. Кушнир Олександр, нардеп, Донецьк
63. Турихін Микола, слюсар ВО "Комунар", Харків
64. Сизенко Юрій, нардеп, Запоріжжя
65. Мармазов Євген, нардеп, Кіровоградщина
66. Кліщенко, вчитель, Чернігівщина
67. Пасєка Микола, нардеп, Вінничина
68. Клочко Марія, нардеп, Полтавщина
69. Копит Микола, професор, Одеса
70. Чернічко Олександр, нардеп, Дніпропетровщина
71. Петренко Володимир, нардеп, Житомирщина
72. Роєнко Віктор, нардеп, Черкащина
73. Донченко Юрій, нардеп, Луганщина
74. Кучеренко Валерій, нардеп, Сімферополь
75. Снігач Андрій, нардеп, Херсон
76. Дзарданов Микола, другий секретар обкому, Миколаїв
77. Попов Георгій, нардеп, Донецьк
78. Сиром’яткін Микола, голова міської ради ветеранів, Харків
79. Морозов Анатолій, нардеп, Запоріжжя
80. Круценко Василь, нардеп, Кіровоград
81. Лебединець, Чернігівщина
82. Томенко, Вінничина
83. Бойко, Полтавщина
84. Колесник, Одещина

85. Чекалін Володимир, нардеп, Дніпропетровськ
86. Тимошенко, директор ПТУ, Житомирщина
87. Юхимець Ольга, нардеп, Черкасщина
88. Кілімкаров, Луганщина
89. Штепа Наталія, нардеп, Київ
90. Тарановський, перший секретар райкому, Херсонщина
91. Медведєв, Миколаївщина

92. Кожевніков Борис, нардеп, Донеччина
93. Гнєдаш, вчитель, Харківщина
94. Нечай Віталій, заввідділом райради, Запоріжжя
95. Смик, Кіровоградщина

96. Туш Михайло, нардеп, Чернігівщина
97. Балицький, професор, Вінниччина
98. Шапран, Полтавщина

99. Анненков Єгор, нардеп, Луганщина
100. Хунов Анатолій, нардеп, Донеччина
101. Завтур, юрист, Київ (у 1998 р. у списку "Трудової України" під № 14 балотувався Дмитро Завтур, голова правління АТ "Сканвольвінг", Львів – не виключено, що це він – В.К. )
102. Терещук Василь, нардеп, Донеччина
103. Корнійчук Ігор, нардеп, Хмельницький
104. Ведмідь Аліна, нардеп, Київщина
105. Гінзбург Ольга, нардеп, Сумщина
106. Пасечна Людмила, нардеп, Київ
107. Молчанов Борис, нардеп, Дніпропетровськ
108. Петренко Дмитро, нардеп, Луганщина
109. Абрамов Федір, нардеп, Донеччина
110. Левченко Анатолій, нардеп, Луганськ
111. Лешан Євген, нардеп, Сімферополь
112. Драголюнцев Анатолій, нардеп, Луганськ

(Примітка: оскільки список записаний з голоса керівника штабу КПУ Адама Мартинюка, в написанні окремих прізвищ можливі неточності. Перепрошуємо!)

Тепер у десятці ситуація така. Нардепів – аж дев’ятеро, безмандатний лише один – голова ради Організації ветеранів України генерал армії Іван Герасимов. Він, до речі, уже був депутатом Верховної Ради протягом цілих двадцяти років (1971-1990 рр.). На минулих виборах очолював створений Адміністрацією Президента псевдолівий блок "Трудова Україна" (у списку якого подибуємо таких "трударів" як Віктор Пінчук, Олександр Омельченко, Сергій Осика, Андрій Деркач, Петро Лелик тощо). Зовсім нещодавно ветерани Герасимова засвітилися в якості потенційних учасників блоку "Єдність", що веде в бій однойменну партію столичного мера, але ось – конечний вибір зроблено і, як виявилося, не на користь амбіційного градоначальника.

Здається, що КПУ задоволена роботою своєї парламентської фракції і відмовилася від ідеї оновлення її складу. Повторити високий результат 1998 р навряд чи вдасться, якщо врахувати хоча б три наочні чинники – зменшення кількості традиційно голосуючих за партію через суто демографічні причини, збільшення конкуренції на лівому фланзі та вплив т.зв. "адміністративного ресурсу" в базових для комуністів областях – Донецькій, Луганській, Одеській, Харківській тощо. Напевне тому спостерігаємо високу щільність людей з червоно-лазоревими депутатськими значками (синьо-жовтих "коммі" не визнають) – у першій півсотні списку лише 14 недепутатів.

Викликає подив, що в п’ятірці для виборчого бюлетеня не буде присутній харизматик Станіслав Гуренко. З очолюваної ним партії – КПУ в складі КПСС – буквально днями знято тавро "заколотників", по суті реабілітовано. Останній "перший" у декого ще викликає ностальгію та здатен мобілізувати комуністичний електорат набагато краще, ніж генерал Герасимов чи колгоспник-орденоносець Парубок. До речі, про селян. Комуністи нарешті розпрощалися з брендом "партія робітників і селян", оскільки в їхньому списку, як виявилося, немає людей від землі – механізатора, агронома тощо. Робітники є, а ось хліборобів – катма. Напевне, присутність у виборчому бюлетені назви "Комуністичні партії робітників і селян" (блок КПРС і СелПУ) не лякає традиційних комуністів.

Так буде?

...І хоча голова ЦВК М.М. Рябець попереджає, що протягом місяця – до 9 лютого – журналісти позбавлені права на аналіз ходу виборчих перегонів, а повинні лише демонструвати його прес-конференції і всі без винятку партз’їзди без коментарів, в Конституції та законі про інформацію жодних подібних обмежень немає.



powered by lun.ua