Тимошенко. Попсова версія

П'ятниця, 1 лютого 2002, 22:00
Ситуація навколо книги про Тимошенко поступово стає абсурдною та ненормальною. Однак, задум організаторів якраз і полягає в тому, щоб створити навколо неї ажіотаж. Завдяки цьому брошюра отримає шанс на успіх. Можливо.

В п'ятницю світу мали продемонструвати автора "Невыполненного заказа" – книги про Тимошенко, над якою вже встигла посміятися інтернет-громадськість і яку роздавали у Києві в обмін на автографи у підписному листі "невідомої" політичної сили, що сховалася за назвою "Молодіжний штаб Блоку Юлії Тимошенко".

Звичайно, нікого схожого на автора на презентації не було. Натомість організатори наче знущалися над здоровим глуздом та істиною. Перед публікою хвилин п'ять виступав такий собі Андрій Окара, який представився "координатором проекту". Свої функції він окреслив так: пошук героїв для книжки та авторів, які це писатимуть. Легенда така: книжка писалася не під вибори, мала з'явитися після 9 лютого, а Тимошенко випадково відкрила серію видань про Ющенка, Медведчука, Андрія Шевченка, Олега Скрипку та Яну Клочкову.

Все. Більше жодної інформації. Вам цікаво, хто автор? Як хто – на книжці ж вказано: Р.Лоза. Загадкове "Р." – це "Річард". Хто замовник? Ніхто - це комерційний проект. Скільки коштує? Це комерційна таємниця. Чому не прийшов автор? Ну, він обіцяв прийти, але щось не склалося.

Все вкрито туманом. Від цього смішно, бо насправді таємниць-то ніяких і немає. Але ніхто не хоче казати правду, тому вигадуються всілякі нісенітниці.

Інтрига

Кампанія навколо книжки "Невыполненный заказ" може мати принаймні дві мети. Перша – інформаційний привід. До того ж не простий, а довгограючий. І не тільки для Тимошенко, але й для книжки, яка стає самостійним об'єктом розкрутки.

Адже спочатку "Невыполненный заказ" роздають під Центрвиборчкомом. Потім – у п'ятницю – скликають прес-конференцію, начебто для презентації, після якої все ще нічого не зрозуміло. Потім можна буде влаштувати ще одну – де вже розказати щось суттєве про цю книжку. Потім логіка потребує якогось скандалу, щоб сильніше привернути увагу. Далі ще щось цікавіше.

Реакцію на книжку відслідковує якесь PR-агентство – перед презентацією всіх представників ЗМІ переписали. Однак, поки що кампанія складається не дуже успішно – сюжети з пустої презентації теленовини, наприклад, не давали. А інтернет книжкою про Тимошенко вже не здивуєш.

Друга мета цього інтригуючого антуражу – агітаційна. Навколо книжки створюється суєта, потім вона потрапляє у коло уваги українця… І тут перед очами понеслося: "Господь дал нам ее, умеющую и желающую превратить Украину в такую страну, о которой мы мечтали в декабре 91-го…"

За суттю чиста агітація. За формою – белетристика, і ЦВК придиратися немає до чого. Книжки можна роздавати, хоча це невигідно і неефективно – втрачаєш можливість не тільки "відбити" гроші, але й дізнатися про реальний рейтинг твору та літературних талантів Рогози.

Однак, здається, від комерції організатори також не відмовляються: у Києві в деяких кіосках "правда про Тимошенко" вже продається і коштує гривню. Оптова ціна в Одесі на фірмі "Інформ-центр" – 1 гривня 20 копійок .

Автори

За псевдонімом ховається Юрій Рогоза. Хай він навіть мільйонами Рабіновича поклянеться, що це не він. Він. І це видно не тільки за самозакоханим стилем – солодким настільки, що іноді думаєш: Тимошенко – це епізодичний герой у книжці про самого автора.

Крім стилістичних ознак на Рогозу вказують чи не десяток поінформованих джерел, з якими вдалося поспілкуватися останніми днями.

Законспірованість же зрозуміла – треба інтрига (а відтак: сюжети, статті, PR, широка аудиторія, голоси на виборах). Розігріванням аудиторії пояснюється і наявність ініціалів "Ю.Р." під авторським текстом. Щоправда, "утаємниченість" виходить комедійна.

Одне не зрозуміло – між Рабіновичем і Тимошенко дійсно зароджується союз або ж вони просто створюють таку ілюзію. Із історії відомо, що автор "Буржуя" знімав свого часу для Тимошенко рекламні ролики. Сам же "батько" Рогози Рабінович одного разу розповідав пресі, що він не в захваті від опозиційних ідей Юлії Володимирівни.

Обличчям проекту, напевно, стане цей самий Андрій Окара. Крім того, що він "продюсер", щось інше про себе розповідати не захотів. А дарма - кандидат юридичних наук, дописувач "Независимой газеты", працював (або працює і зараз) у Російській академії державної служби при президенті Росії.

Також на презентації був помічений ще один цікавий персонаж – теж російський підданий Казбек Бектурсунов, який позаминулого року невдало намагався налагодити випуск газети "Коммерсантъ-Україна". Зараз сферою діяльності Казбека є персона лідера БЮТи. Сам він факт співпраці з Тимошенко, звичайно ж, не визнав.

Очевидно, що Тимошенко і сама доклала руки до редагування тексту – десь серед авторського тексту візьме і проскочить фраза з лексикону лідера БЮТи. Наприклад, словосполучення "воровать Украину кусками" – цими ж словами Тимошенко розповідала про Лазаренка в інтерв'ю УП.

Незважаючи на те, що штаб БЮТи відкидає причетність до виходу книги, висновок такий: сама Юлія Володимирівна має до неї безпосереднє відношення.

Текст

Тимошенко дійсно переконлива. Злий автор уособлює в собі пересічного українця, який нагодований міфами про лідера опозиції. Вона всі їх руйнує. Крім формування позитивного іміджу, суть відповідей Тимошенко – це передвиборчі тези, викладені у дохідливій формі. Тут послання робітникам, тут – селянам, тут – зовнішня політика, російський фактор і військова реформа.

Є маяки прихильникам Мороза і Ющенка. Є цікаві моменти автобіографії – про дитинство і юність Тимошенко, наприклад. У деяких моментах самі факти з життя Тимошенко агітують за неї.

Є і давно відомі формулювання, якими ЮВТ пояснює тандем Тимошенко-Лазаренко. Однак є провали. Дрібниця, але треба бути уважним. В інтерв'ю НТВ в квітні 2001 Тимошенко сказала, що плакала в тюрмі лише один раз, коли отримала листа від мами. В книзі говорить, що це було також один раз, але… 8 березня, коли під тюрмою пройшов мітинг на підтримку лідера "Батьківщини".

Книгу написано у формі інтерв'ю – згідно з текстом автор (Рогоза) приїжджав на дачу Юлії Володимирівни у Кончу-Озерну. Там на веранді він кілька ночей записував її відповіді на провокаційні питання (адже, за сюжетом, книгу цьому "Р.Лозі" замовив інший олігарх, який "слишком уж часто в телевизоре появляется"; однак автор поспілкувався з Тимошенко і вирішив написати правду).

Проте, у графоманському чаді Рогоза зовсім заплутався у часі. Таке інтерв'ю записується протягом максимум двох годин. Адже власне відповіді Тимошенко – це десь п'ята частина 100-сторінкового твору. Інше – самолюбування Рогози. Деякі речення обсягом у абзац. "Окончательно повеселевший, я принял контрастный душ, побрился, растерев лицо дорогим одеколоном (миллионерши – они тоже женщины!), быстро оделся (кейс со всем необходимым был заготовлен заранее), схватил ключи от джипа и посмотрел в зеркало. Красавец! Молодой лев!". Так зачарувався собою, що зовсім забувся. Рогоза пив собі каву, пив, а потім у цій же сцені "отхлебывает чай с лимоном".

Як стверджують обізнані люди, перед друком текст випробували на фокус-групах. Ті ридали. Що зайвий раз говорить про особливості інтелекту пересічного українця – метр, яким написано книгу, у знайомих-журналістів теж викликав сльози, але іншого характеру.

Важко сказати, чи був це такий задум, але загалом контраст з неадекватним автором грає на руку Тимошенко. В кінці кінців він прозріває. І не просто – він "полюбил пани Юлю" і написав книжку "с нежностью и надеждой".

Ще залишається відкритим запитання, з яких мотивів Тимошенко схвалила видання цієї книги: лише через високий ККД у певних шарах електорату або вона їй дійсно сподобалася.

Тираж книги - 500 000 примірників. Якщо його увесь розповсюдять, то книгу прочитають реально рази у два більше людей. 1-2 квітня стане відома і їх рецензія.



powered by lun.ua