Омельченко отримав жовту картку

У вівторок зранку Кучма особисто розказав умови, на яких Омельченко продовжить очолювати міськадміністрацію. "Працювати, а не займатися політикою", - улюблене гасло "гаранта" почув на цей раз і мер-псевдодисидент.

"Учора ще раз зустрівся з Олександром Олександровичем, і прийшов до висновку, що в даній ситуації так буде краще", - сказав Кучма. "Кожний повинен зробити відповідні висновки. І думаю, що Олександр Олександрович розуміє, що з шашкою на коні в цей час нічого не зробиш. Працювати треба, а не займатися політикою, такою політикою, від якої ніхто не отримує задоволення або іншого позитива", - передає слова Кучми Інтерфакс-Україна .

І Кучма, і Омельченко можуть вважати себе переможцями в сварці навколо київської міськадміністрації. Перший поставив на місце норовливого градоначальника, який почав забувати, хто керує країною. Другий же залишився на посаді, "попустив" прем'єра і "Демсоюз", а також створив прецедент, коли рішення Кучми підлягає не просто обговоренню, а й кардинальному редагуванню.

Водночас, обоє незадоволені. Омельченко отримав заборону на політичну діяльність всеукраїнського масштабу. Кучмі ж, який зрозумів, що в столиці у нього немає альтернативи меру, довелося піти на політично слабкий крок. Однак що поробиш: лавка запасних пуста, і навряд чи "гарант" встигне виростити гідного дублера до відходу на пенсію.

З почутих домовленостей не зовсім зрозуміло, що мав на увазі Кучма, коли табуював політику для Омельченка. Гірше, якщо "Єдність" віллється до "За єдУ" після виборів. У випадку, коли таких жорстких умов немає, то у мера залишається шанс створити особисту фракцію за рахунок 14 депутатів-мажоритарників. Тоді Омельченко і політику не кине, і сам ніби весь зосереджений на столиці.

Микола Томенко, директор Інституту політики , вважає, що Кучма вирішив обмежити свій урок для Омельченка на тому, щоб норовливого мера трохи полякати та провчити. "Співвідношення між позитивом і негативом двовладдя у Києві були проаналізовані командою президента: перетворення Омельченка у відкритого ворога Леоніда Кучми і блоку "За єдину Україну" є більш небезпечним, ніж домовленість з ним про те, що мер публічно буде вести більш коректну виборчу кампанію і постійно підкреслюватиме співпрацю з блоком "За єдину Україну", - прокоментував Томенко УП несподіване понеділкове рішення Кучми.

"[Президентом і Омельченком] було визначено пріоритети діяльності мера: програма-максимум – перемога на виборах міського голови, програма-мінімум – участь "Єдності" у парламентській кампанії. Ми можемо прогнозувати достатньо активну кампанію Олександра Омельченка в боротьбі за посаду міського голови Києва і зменшення активності в якості лідера блоку "Єдність". Навряд чи найближчим часом ми побачимо його поїздки по регіонам. Він знову буде більше господарником, ніж політиком".

"Це означатиме, що у столиці застосування ресурсів київської влади буде сконцентровано не тільки на "Єдності", але і для досягнення конкретних результатів і цифр, поставлених по Києву для блоку "За єдину Україну", - додав Томенко.

На його думку, остаточно домовленість між Кучмою і Омельченком проясниться у середу, в останній день реєстрації самовисуванців на посаду міського голови. Якщо, крім Омельченка, прізвищ інших сильних кандидатів не буде, "можна вважати, що домовленості між президентом і мером є серйозні".

Віктор Небоженко, президент Міжнародного агентства корпоративної підтримки "Трайдент":

Щоб зрозуміти поведінку Кучми і Омельченка, потрібно звернути увагу на дві причини, які добре описують український політикум. Перше: перманентний конфлікт і неурегульованість відносин між центральною владою і столицею. Ця проблема складна і у високорозвинених державах, а не тільки в такій слаборозвинутій країні, як Україна.

Друге: українська політика багато в чому робиться по-феодальному. Міжособистісні відношення грають більшу роль, ніж закони і правила політичного життя. Відомо, що між Омельченком і Кучмою хороші особистісні відносини. І ця обставина часто знімала протиріччя між столицею і центральною владою в особі Кабміну і адміністрації президента.

І як тільки відносини між Кучмою і Омельченком погіршилися, це вмить відбилося на його політичному статусі. Тому Омельченко чудово розумів, що йому не треба давити на політичну справедливість і доводити неконституційність поведінки Кучми. Йому треба було тільки відновити стосунки з президентом. Що він з успіхом і зробив. А Кучма з легкістю відмовився від того, що називається Указом президента.

Але насправді наслідки у цієї події будуть величезні. Декілька десятків мерів найбільших міст України, які перебувають у конфлікті з вищестоячою владою, губернаторами або обласним начальством, явно розраховували на волю Кучми. Але після такої його суперечливої поведінки з центральним мером у них не залишається шансів розраховувати на Кучму як на президента в цій боротьбі. Вони не можуть розраховувати на людину, яка легко змінює свою точку зору.

Але з політичної точки зору Кучма вчинив правильно. Він закріпив цим тижнем приниження малу політичну вагу Омельченка. З іншого боку, зняття Омельченка різко збільшило б вплив соціал-демократів у Києві, чого президент також не хоче. Крім того, зняття Омельченка привело б до дестабілізації ресурсу в київських мажоритарних округах і появи гравців, що неконтролюються на київській політичній сцені. Можливо, в такому випадку до парламенту за Києвом прорвалися б не ті люди, яких адміністрація президента наївно вважає своїми.

У перспективі конфлікт між столицею і центральною владою все рівно має бути врегульований. Тому нове загострення відносин між Кучмою та Омельченком настане відразу після обрання нового парламенту.


_________
NB. Про всі подробиці походу Ющенка та Медведчука на дискотеку, а Литвина – у народ, про змагання Януковича за мандат, про передвиборче шоу політичних двійників, про списки майбутніх депутатів, які приховуються за прізвищами Ющенко, Мороз і Тимошенко, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002