"Королівський суддя" Замковенко змінює професію. І ні про що не шкодує

Понеділок, 4 лютого 2002, 09:28
Микола Замковенко йде в політику. Цього варто було очікувати. Але попри численні чутки, на вибори він іде не від якоїсь партії або блоку, а як самовисуванець. Колишній голова Печерського районного суду столиці зареєстрований кандидатом у депутати у 223 мажоритарному окрузі міста Києва (Оболонь, Куренівка). Зареєстрований він як особа, що не працює, в графі "посада" ("заняття") стоїть багатозначне, але дещо розпливчате "юрист-правник".

"У мене, незважаючи на всім відомі перипетії, залишилося чимало друзів. І саме на їхню підтримку я розраховую під час виборів, - сказав Замковенко в інтерв'ю УП. - Якщо якась політична сила, чи то блок "Наша Україна", чи "За єдину Україну!", чи "Єдність" Омельченка або соціалісти Мороза, чи "Блок Юлії Тимошенко", висловляться за підтримку мене як кандидата, я буду тільки вітати це."

Свої шанси на перемогу Замковенко оцінює як цілком реальні. Серед його конкурентів - Борис Беспалий (нардеп, "Наша Україна"), Іван Фоменко (перший заступник голови Київської міської державної адміністрації, "Єдність"), Олександр Яковлев (акціонер ФК "Динамо", СДПУ(о)). Плюс ще 19 осіб маловідомих широкому загалу. "Я довго міркував, чи варто йти на вибори.

Мені багато хто пропонував політичну підтримку, але я відмовлявся. Так, я
фактично "не світився" протягом останнього часу, й на це були свої причини, але люди мене пам'ятають. Для них прізвище Замковенко не порожній звук," - каже той, хто звільнив в березні минулого року з-під варти Юлію Тимошенко.

Причина, чому Замковенко мало "світився" загальновідома. Понад півроку він перебуває на лікарняному. Над ним чаклують кращі світила з урядової Феофанії. Як бачимо, з втратою впливової суддівської посади, він не втратив деякі привілеї. Не можна сказати, що столична прокуратура, якою керує "запеклий друг" Замковенка Юрій Гайсинський, вже ним не цікавиться.

Розслідування триває, але перепоною для активних слідчих дій є стан здоров'я Замковенка. Прокурори не раз намагалися підловити його на тому, що він симулює. Але... він то під крапельницею, то весь в процедурах. "Я ніколи не скаржився на здоров'я, а потім, коли все це почалося, воно й дало мені про себе знати," - каже колишній суддя. Втім не зовсім він є колишнім. Судові "розглядини" його скарг й апеляцій тривають досі. Але це вже інша історія.

Варто лише зазначити, що Замковенко переконаний в тому, що його
неправомірно звільнили з посади судді й голови Печерського суду...

Згадку про себе в брошурці "Невиконане замовлення" (про Юлію Тимошенко) Замковенко прочитав з цікавістю. Хто не читав, в двох словах переповімо. Жив-був королівський суддя. І перейшов суддя одного разу королю дорогу. Тут все і почалося. Так от, Замковенко сприйняв цей хід Юліних "піарщиків" (якби вони не відмахувалися від книги, це - їхній продукт, від нього так і тхне наміром розвінчувати долганівські міфи) словами: "Я знав, що десь хтось щось подібне готує... Візьму до уваги."

"А самі ви не хочете написати щось подібне, приміром, під назвою "Як це було?". І розповісти в ній не лише про рішення стосовно Тимошенко, а й про інші рішення, приміром, стосовно референдуму, "спікеріади" тощо?" "Ідея може й доречна, але я про неї не думав. Хоча... До виборів два місяця. Так? Я знаю, що подібні книги пишуться за два тижні. Ще тиждень-два клопотів, аби її надрукувати... Я подумаю," - посміхнувся Замковенко й додав: "Якщо серйозно, то мені не хотілося б влаштовувати з моєї роботи шоу. За всі свої рішення я несу персональну відповідальність і за жодне рішення мені не соромно. Вони мої діти і я ними пишаюся. Якби хто їх не тлумачив. Але для книги сюжет у мене дійсно є. Навіть кілька."

Замковенко справляє враження впевненої в собі та у своїх можливостях людини не зламаної негараздами та цькуванням. Коли він розповідає про події піврічної давнини, він помітно хвилюється. Але - парадокс - йому ці спогади не неприємні. Він приділяє велику увагу деталям, хоча знає, що вони по-справжньому важливі лише для нього.

Замковенко не приховує, що його покарали за принциповість й справедливість. "Мені є що розповісти про тих, хто замовив моє переслідування. Але навіщо я витрачатиму свою енергію на боротьбу з ними? Не я їм суддя. Я ні про що не шкодую. Якби сьогодні переді мною стояв вибір, яке прийняти рішення чи-то в справі про скаргу Лесі Гонгадзе на дії Генпрокуратури, чи то в справі про звільнення Юлії Тимошенко, я би вчинив так само."

Гасла та ідеї, з якими Замковенко іде на вибори і сподівається реалізувати їх в парламенті, доволі ординарні, втім як і у всіх кандидатах. Тут уже треба дивитися не на красиві словосполучення, а на щось інше. Але, даруйте, ця тема до 9 лютого - табу.

"Пане Миколо, ви чули, що Борис Савлохов, якого ви засудили на сім років може вийте на волю за хорошу поведінку, не відсидівши й половини терміну ?" "Чув. Без коментарів." "Це дійсно можливо?" "В сучасній Україні все можливо."

"Миколо Івановичу, скажіть чесно, коли ви бачилися з Юлією Тимошенко востаннє? Дехто каже, що ваші побачення відбуваються регулярно." "Я її бачив на судових засіданнях в лютому й березні минулого року. Я б її тут у Феофанії відвідав, але, наскільки я знаю зі ЗМІ, й з розмов лікарів (ми ж тут поруч) її стан доволі важкий і зайве її турбувати не рекомендується."

"А з Володимиром Литвином ви часом не зустрічалися у Феофанії? Здається, вам є про що поговорити." "Ні, не зустрічалися. Ми у різних відділеннях перебуваємо. Я добре знаю Володимира Михайловича. І бажаю йому якнайшвидшого одужання. Те саме я бажаю і Юлії Тимошенко."



powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!