Друзі та недоброзичливці "1+1"

6 переглядів
Вівторок, 5 лютого 2002, 20:52
Вадим Рабінович – злий геній України: крім торгівлі зброєю, він псує імідж України, намагаючись закрити "1+1", якраз напередодні візиту Поли Добрянські. Втім, не меншим ворогом нашої молодої держави є й київський голова, який "спотворює зовнішній вигляд столиці" і не поділяє політичних симпатій "плюсів". Про це можна було дізнатися під час прес-конференції керівників каналу, присвяченої рішенню Київського господарчого суду про позбавлення "1+1" ліцензії та права мовлення.

Хоча рішення було прийняте ще першого лютого, розголосу справа набула лише четвертого – після прес-конференції представників Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, на якій було заявлено, що Нацрада буде оскаржувати це рішення судді Анатолія Шкурата. Власне, позов телекомпанії "АІТІ" про визнання недійсними додаткових годин мовлення "плюсів", з якого все почалося, стосувався Нацради. "1+1" виступала в якості третьої сторони, щодо якої застосовувалося рішення суду.

Про реакцію каналу в стислому викладі можна було дізнатися у понеділкових випусках ТСН, а офіційний коментар анонсувався на вівторок, аж на п'яте лютого. Усіх, хто поспішав на прес-конференцію керівників каналу, зустрічав пікет з "яблучної" молоді, що досить артистично виставляла під камери плакати на кшталт "1+1" – ти не один", "Так загартовувалася сталь", "Відстоїмо "1+1" тощо. Як зазначив Роднянський пізніше – канал не має причетності до цієї акції.

Очікувана несподіванка

В прес-релізі, поширеному перед брифінгом, зазначалося, що для "плюсів" не стало несподіванкою таке рішення Господарського суду Києва, адже канал попередили про "можливий "замовний" розгляд цього позову ще до того, як справу було прийнято до розгляду".

Про це ж говорив й генеральний продюсер "1+1" Олександр Роднянський, зазначаючи що минулого року компанія вже виграла кілька справ близьких за суттю, а всі документи було перевірено на легітимність Колегією вищого арбітражного суду. Отже, якщо це питання піднімається знов, то, очевидно, що не просто так.

Хто?

Версій у "плюсів" небагато. Очевидна підозра, що це знову якась там акція Вадима Рабіновича, про якого Роднянський говорить, що нічого про нього не знає, крім його кримінального минулого. В силу певних обставин прагнення Рабіновича, якому, за словами Роднянського, заборонено в'їзд до США та Великобританії, називатися "колишнім власником "1+1" не викликають особливого захоплення в самих телевізійників цього каналу.

Тож мстиві спроби вітчизняного дрібноформатного медіа-магната "облити брудом" канал, його працівників та акціонерів – не що інше, як спроби їм "попсувати кров". Але, й це також очевидно, що самотужки Рабіновичу з цим завданням не впоратися – в іншому випадку він би вже давно досяг своєї мети. Хто ж тоді є його владним спільником, якому може не подобатися "1+1"? З урахуванням, що власне канал не є "опозиційним"?

Звісно, Омельченко. Міський голова, маленька людина, що паплюжить історичний вигляд Києва, не спитавшись у справжніх киян. Крім того, саме він має в руках важелі, якими можна керувати суддівством у місті. Чи здатний він наплювати на імідж країни, закриваючи провідний телеканал? Та хіба ж майдан Незалежності не є тому підтвердженням, аргументував свої здогадки генеральний продюсер.

"Плюси" Омельченко, за словами того ж Роднянського, не любить ще з часів попередніх виборів міського голови (1999 рік). Та й імовірно, йому може не подобатися те, як канал висвітлює його діяльність. Проте, за словами Роднянського, "1+1" намагається збалансовано подавати новини. Крім того, канал свідомий того, "що далеко не всі політики сприймають з симпатією нашу систему політичних цінностей", додано в прес-релізі.

Але конкретних прикладів, через які Омельченко міг би розлютитися такою мірою, "плюсам" згадати не вдалося. "Не думаю, що ми його образили", заявив Роднянський, й підтвердив, що й попередніх спроб тиску на канал не було.

Важко навіть уявити, що Омельченко роздратований своїм анімаційним двійником, що діє у "Великих перегонах", адже ще в середині січня, спілкуючись з журналістами, Сан Санич зазначив, що цей образ йому подобається.

Друзі

Втім, згадка про "симпатиків" каналу спровокувала низку питань про те, з якими політичними силами, наразі, канал товаришує. Звісно малися на увазі "Демсоюз" та СДПУ (О). Адже, наприклад, як може переконатися будь-який пересічний глядач, навіть побачивши лише рекламні блоки на "плюсах", цей рік є роком соціал-демократії (саме так, як це було великими літерами написано на трибуні з'їзду об'єднаних у січні, а також на їхньому сайті).

Роднянський на натяки про надмірно теплі стосунки з певними політичними силами відповів так: "Є симпатії, але це не означає, що ми [під когось] лягли". "1+1" є абсолютно комерційно самостійним та незалежним каналом.

Він також зазначив, що стереотипний конфлікт медіа-симпатій на користь олігархів-есдеків чи реформаторів насправді є значно ширшим. І навів як приклад думку Лариси Івшиної, головного редактора газети "День" про те, що тут має місце конфлікт між "українським фундаменталізмом та українською модернізацією", а телеканал, звичайно, за те, щоб Україна була сучасною європейською державою.

Крім того, з'ясувалося, що в керівника "плюсів" завжди були особисті чудові стосунки й з Олександром Волковим, й з Віктором Медведчуком, які дуже допомогли каналу в скрутні часи. Та й взагалі, у канала є впливові друзі. Очевидно, на допомогу одного з них телевізійники сподіваються – обіцяючи звернутися до президента та очікуючи на його увагу до цієї справи.

Отож есдеки, які до цього часу вели найбільш експансивну політику щодо освоєння медіа-простору України, канал не "замовляли". Як відомо, київський голова, якого підозрюють у капостях відносно "1+1", соціал-демократів об'єднаних дуже вже не любить.

Суть справи

Суть справи, через яку канал позбавлено ліцензії, особливої уваги не викликала. "Плюси" наполягали на тому, що все гаразд, бо суд "причепився" до формальностей – паперового вигляду ліцензії, виданої "1+1" в 1996 році. А за суттю головним в ліцензуванні телеканалу є ухвалення Нацрадою рішення про надання ліцензії.

Кількість годин мовлення, які спровокували позов "АІТІ", були вказані у додатку, що вилучався та повертався на місце в 1998, коли "плюсам" були надані ті самі додаткові 8 годин. Проте, у ліцензії від 1996 року залишилися вказаними застарілі "9 годин". На думку позивачів (з розгорнутою позицією яких можна познайомитися на сторінках "Столичных новостей"), канал "1+1" мав би отримати нову ліцензію - з новою кількістю годин. Й сплачувати за них відповідно. Проте, так не сталося.

Нацрада, рішення якої було скасоване, та телеканал вже оскаржують в апеляційному суді "неконституційне" рішення господарчого суду. Й керівники каналу впевнені, що "все буде добре" й до припинення мовлення справа не дійде. А навіть якщо так – то за спинами телевізійників величезна глядацька аудиторія, яка не віддасть свій канал – з улюбленими серіалами, шоу та кінострічками. Проте, доля НТВ говорить, що ймовірним може бути і іншій хід подій.

Що це було?

Певна двоїстість залишилася від тверджень Роднянського про те, що він не "хотів би надавати цій справі політичного розголосу". Генеральний продюсер каналу зазначив, що тут політики немає, йдеться про використання певних політичних технологій. І це на тлі "версій про руку Омельченка", а також згадувань, що кампанію проти "плюсів" розпочато якраз тоді, коли телеканал розробляє схему проведення довгоочікуваних передвиборчих теледебатів.

Крім того, за словами Роднянського, "це [скандал], безумовно, дуже погано впливає на репутацію України в день, коли приїжджає Пола Добрянські, заступник держсекретаря США".

Отже, в апеляційного суду є два місяці (якраз до виборів), щоб розглянути справу й винести рішення. Для "плюсів" – це термін своєрідного шантажу, під час якого, за словами генерального продюсера, канал має поводитися так, як "якщо до нас хтось звернеться і повідомить". Але покищо політичного тиску на канал немає…

УП підтримує колег з каналу "1+1" у з'ясуванні усіх юридичних негараздів з каналом. Є очевидним дійсно замовний характер рішення проти нього. Проте, на наш погляд, не слід всує говорити про свободу слова та політичну незаангажованість, коли ефір демонструє зворотнє. Тим більше, що всі ми в цьому грішні.

Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"



powered by lun.ua