Є така геополітика - квартирне питання Грача
Понеділок, 4 березня 2002, 11:23
Не знаю, як москвичів, які зараз знову надто близько приймають до серця кримські проблеми, але Крим точно погубить квартирне питання. Чого тільки не понавидумували за останні дні друзі і вороги Леоніда Грача, він сам, російські й українські політики та журналісти. Геополітична катастрофа! Армагеддон! Хан Батий іде знову походом на святу російську землю! Вороги спалили рідну хату! Ребята, не Москва ль за нами?! Ще не вмерла Україна! No passaran! Yankee go home! Ленин –къыш, Ленин – мъыш, Ленин – Тахтамыш! Горе, горе – крокодил солнце в небе проглотил!
Плаче вся Русь Велика, Мала і Біла. Задушений й обскубаний останній голуб миру на по прізвище Грач. Убита надія усього прогресивного людства на те, що планета уникне кривавого конфлікту на "геополітичній дузі "Кавказ-Крим Балкани". Попереду - жах, темрява, перекроювання державних кордонів, громадянська війна, руйнування основ буття. Усама бен Ладен проти голови місцевого Центрального суду Сімферополя - просто сопляк у пісочниці. А страждання Іїсуса на Голгофі тільки дрібні проблемки порівняно з месіанським мученичеством Леоніда Грача, який втратив від підступів дітей Сатани надію на депутатство.
А через що, власне, такий галас?
Місцевий Центральний суд Сімферополя зняв Леоніда Грача з реєстрації кандидатом у депутати Верховної Ради Криму за те, що він:
1) невласноручно подав документи для реєстрації до окружної комісії;
2) не написав заяви про зняття з себе повноважень голови ВР АРК на час виборчої кампанії;
3) не вніс до декларації про прибутки 160 тис. грн. за продаж квартири у Сімферополі, четверта частина яких належала особисто йому;
4) вказав у документах, що житлова площа його садиби становить 446,6 кв.м, коли вона дорівнює 676,6 кв.м.
І все. Те, вже сталося потім - суєта суєт і потрясання повітря в особливо великих розмірах.
У Сімферополі стоїть наметове містечко з двома десятками неврівноважених бабусь і суворих комсомольців, які вдень збирають підписи на підтримку Грача, а вночі співають "А нам все равно" - тому що він полінувався особисто прийти до окружкому.
У столиці Криму б'ють 60-річну жінку - довірену особу одного з кандидатів у депутати; вчиняють погроми у громадських приймальнях й офісах; б'ють скло і вітрини - тому що Грач всіх попередив про дестабілізацію, а її все немає і немає. Колишня персона нон-грата в Україні Костянтин Затулін, а слідом за ним інші другорядні російські політики нагадують Кучмі, що саме Росія "врятувала" його від касетного скандалу, і попереджають, що можуть у ньому і розчаруватися - тому що Грач приховав 40 тисяч своїх прибутків.
Російські телеканали "женуть хвилю" і "мочать" вбогих малоросів на телемостах за те, що українці говорять українською і що від імперської території Росії "відірвали" солодкий кримський шматок - тому що Грач приховав 200 квадратних метрів території своєї житлоплощі.
Сам Грач лякає Київ і радує Москву референдумом (а потім твердить, що не лякав - не радував); таврує Захід, взагалі, і Мадлен Олбрайт, зокрема; загрожує зірвати вибори у Криму; кричить, що він і тільки він - гарант миру на півострові, і якщо не він - ну, просто війна почнеться; сварить Україну з Росією і Туреччиною; розвиває ідею сепаратизму, яка заснула, тому що прокляте квартирне питання ввело його у гріх "приховування".
Але сам Леонід Іванович, зайнятий розкруткою свого нового образу великомученика за російську ідею, вдає, що забув про це, а політики і країни, яких він сьогодні примушує обслуговувати свої політичні амбіції і майново-економічні інтереси, неначе і знати про це не хочуть. Тепер кожний на хвилі нового скандалу робить свою власну гру. Затулін тріумфує від успіху своєї реанімації, Селезньов "передчуває", що в України буде комуніст-президент, Симоненко бігає сюди-туди між розумними і красивими, щоб показати, хто найправильніший опозиціонер, навіть Вітренко, відхилившись від чергового завдання чергової партії "мочити" Ющенка, ловить момент, щоб почистити червоне пір'ячко у боротьбі за Грача проти Заходу. Особливо приємно спостерігати за Медведчуком, який поважно демонструє відразу на 2-х телеканалах, як допомагає йому Леонід Грач робити передвиборчу рекламу СДПУ(о). А самі телеканали, один з яких справляв колись враження елітного, змагаються тепер між собою якістю "лабуди" на кримську тему.
Бог з ним, з "Інтером", він, як кажуть і в Африці бачить не сафарі і носорогів, а одну соціал-демократичну революцію. Але спостерігати за "1+1" і сумно, і смішно. Чого варті, наприклад, його прямі включення з центральної площі Сімферополя, коли за спиною відрядженого журналіста 5 підлітків на 10 наметів, а він переконує: "Акція нечисленна, але дуже серйозна". Проте, йому вже можна все пробачити. Після того, як Україна вже впізнала в обличчя сімферопольського суддю Опанасюка, а десяток політиків, газет, телеканалів та інформагентств вже розповіли у подробицях, за що саме суд зняв Грача з виборів, парніша "плюсів" все ще не знає і наполягає - зняв Грача Виборчком Криму. Це той самий Виборчком, який, помстившись за спікера, позбавив услід за ним "кандидатства у депутати" 30 суперників Грача!
Ну, Бог з ним, може, просто розслабився пацан на площі з комсомольцями. Та ні, у них на всьому каналі тепер така "розслабуха". У недільному "Епіцентрі" після того, як у сюжеті про Грача Грач хвалив Медведчука, народу швиденько намалювали декількома штрихами всю кримську картину. Народ, можливо, чогось до кінця і не зрозумів (Медведчука було надто багато), але те, що "потрібно", затямив.
Виявляється вся справа у тій небезпеці, яку представляє у Криму Куніцин, і навіть не він сам, а близький до нього "Лукойл", який тримає на своїй базі "стратегічний запас" палива на півострові. Наскільки відомо, у "Лукойла", дійсно є нафтобаза у Сімферополі, яка може зберігати 2 тисячі тонн нафтопродуктів. Хлопці, ви за кого нас, тобто Крим, тримаєте? Ми, висловлюючись мовою Грача - не хутір який-небудь. Нам цього "стратегічного запасу" не вистачить навіть на те, що машину завести, а тому хропіть собі спокійненько - ніхто, а вже тим більше слабосильний Куніцин не зможе жоден "Лукойл" використати ані як стратегічну, ані як тактичну зброю. Заспокоїлися? А тепер давайте говорити по-дорослому.
Спочатку частковість. Як це можна, люблячи свою країну, опуститися до такої національної ганьби, як обговорювати з Москвою на телемості, якою мовою нам у своїй країні розмовляти? Як можна настільки не поважати самих себе, щоб давати обіцянку продовжити ці "мости дружби", після того, як комунікатор Познер прямо натякнув на те, що його українські телепартнери здатні вести нечесну гру?
Тепер про головне. Хтось може собі уявити, що Італія висловила територіальні й мовні претензії до США після того, як Аль Капоне був відправлений за грати за несплату податків? Або що Україна взяла під захист Жириновського, після того, як російський центрвиборчком зняв його з президентських виборів за приховування інформації про квартиру, яка належить сину "сина українки та юриста"?
Сьогодні Москва, зрадівши нашій нездатності до самоповаги і допомагаючи Грачу, який готовий на все, щоб зберегти своє господарське місце, робить нас своїм другосортним хутором і каталізує колишні сепаратистські процеси у Криму. Чим відповість Київ? Боюся, що вкотре розпишеться у своїй повній залежності від білокам'яної.
Ні, Грача за його дестабілізуючі настрої він, щоб зберегти своє обличчя, звичайно, засудить. А потім порадить знайти надто вже місцевому Центральному суду у Сімферополі ту саму правову зачіпку, яка "захистить звичайного громадянина від свавілля недосконалої судової системи". І допоможе Грачу, який до цього з бізнесовою хваткою працював головним кримським комуністом, а за сумісництвом "державником", перемогти на виборах на хвилі піднятого ним проросійського руху.
Одна надія, що Крим, на відміну від Києва, ще не забув, що приніс йому інший "проросіянин" Юрій Мєшков. У того, правда, все починалося з Росії, а закінчилося "жілплощадью" у Москві. У Леоніда Грача, навпаки, любов до Росії прокинулася з власної житплощі у Сімферополі, частину якої він так невдало для всіх нас приховав у своїй декларації.
NB. Про всі подробиці передвиборчого туру Юлії Тимошенко, про те, як скидали Грача, про "грошові мішки", які борються за Львів, за кого агітують письменники, скільки журналістів йде у парламент, чи випустять Шкіля до виборців, про списки майбутніх депутатів, хто назвав Кучму г...вном, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
Плаче вся Русь Велика, Мала і Біла. Задушений й обскубаний останній голуб миру на по прізвище Грач. Убита надія усього прогресивного людства на те, що планета уникне кривавого конфлікту на "геополітичній дузі "Кавказ-Крим Балкани". Попереду - жах, темрява, перекроювання державних кордонів, громадянська війна, руйнування основ буття. Усама бен Ладен проти голови місцевого Центрального суду Сімферополя - просто сопляк у пісочниці. А страждання Іїсуса на Голгофі тільки дрібні проблемки порівняно з месіанським мученичеством Леоніда Грача, який втратив від підступів дітей Сатани надію на депутатство.
А через що, власне, такий галас?
Місцевий Центральний суд Сімферополя зняв Леоніда Грача з реєстрації кандидатом у депутати Верховної Ради Криму за те, що він:
1) невласноручно подав документи для реєстрації до окружної комісії;
2) не написав заяви про зняття з себе повноважень голови ВР АРК на час виборчої кампанії;
3) не вніс до декларації про прибутки 160 тис. грн. за продаж квартири у Сімферополі, четверта частина яких належала особисто йому;
4) вказав у документах, що житлова площа його садиби становить 446,6 кв.м, коли вона дорівнює 676,6 кв.м.
І все. Те, вже сталося потім - суєта суєт і потрясання повітря в особливо великих розмірах.
У Сімферополі стоїть наметове містечко з двома десятками неврівноважених бабусь і суворих комсомольців, які вдень збирають підписи на підтримку Грача, а вночі співають "А нам все равно" - тому що він полінувався особисто прийти до окружкому.
У столиці Криму б'ють 60-річну жінку - довірену особу одного з кандидатів у депутати; вчиняють погроми у громадських приймальнях й офісах; б'ють скло і вітрини - тому що Грач всіх попередив про дестабілізацію, а її все немає і немає. Колишня персона нон-грата в Україні Костянтин Затулін, а слідом за ним інші другорядні російські політики нагадують Кучмі, що саме Росія "врятувала" його від касетного скандалу, і попереджають, що можуть у ньому і розчаруватися - тому що Грач приховав 40 тисяч своїх прибутків.
Російські телеканали "женуть хвилю" і "мочать" вбогих малоросів на телемостах за те, що українці говорять українською і що від імперської території Росії "відірвали" солодкий кримський шматок - тому що Грач приховав 200 квадратних метрів території своєї житлоплощі.
Сам Грач лякає Київ і радує Москву референдумом (а потім твердить, що не лякав - не радував); таврує Захід, взагалі, і Мадлен Олбрайт, зокрема; загрожує зірвати вибори у Криму; кричить, що він і тільки він - гарант миру на півострові, і якщо не він - ну, просто війна почнеться; сварить Україну з Росією і Туреччиною; розвиває ідею сепаратизму, яка заснула, тому що прокляте квартирне питання ввело його у гріх "приховування".
Але сам Леонід Іванович, зайнятий розкруткою свого нового образу великомученика за російську ідею, вдає, що забув про це, а політики і країни, яких він сьогодні примушує обслуговувати свої політичні амбіції і майново-економічні інтереси, неначе і знати про це не хочуть. Тепер кожний на хвилі нового скандалу робить свою власну гру. Затулін тріумфує від успіху своєї реанімації, Селезньов "передчуває", що в України буде комуніст-президент, Симоненко бігає сюди-туди між розумними і красивими, щоб показати, хто найправильніший опозиціонер, навіть Вітренко, відхилившись від чергового завдання чергової партії "мочити" Ющенка, ловить момент, щоб почистити червоне пір'ячко у боротьбі за Грача проти Заходу. Особливо приємно спостерігати за Медведчуком, який поважно демонструє відразу на 2-х телеканалах, як допомагає йому Леонід Грач робити передвиборчу рекламу СДПУ(о). А самі телеканали, один з яких справляв колись враження елітного, змагаються тепер між собою якістю "лабуди" на кримську тему.
Бог з ним, з "Інтером", він, як кажуть і в Африці бачить не сафарі і носорогів, а одну соціал-демократичну революцію. Але спостерігати за "1+1" і сумно, і смішно. Чого варті, наприклад, його прямі включення з центральної площі Сімферополя, коли за спиною відрядженого журналіста 5 підлітків на 10 наметів, а він переконує: "Акція нечисленна, але дуже серйозна". Проте, йому вже можна все пробачити. Після того, як Україна вже впізнала в обличчя сімферопольського суддю Опанасюка, а десяток політиків, газет, телеканалів та інформагентств вже розповіли у подробицях, за що саме суд зняв Грача з виборів, парніша "плюсів" все ще не знає і наполягає - зняв Грача Виборчком Криму. Це той самий Виборчком, який, помстившись за спікера, позбавив услід за ним "кандидатства у депутати" 30 суперників Грача!
Ну, Бог з ним, може, просто розслабився пацан на площі з комсомольцями. Та ні, у них на всьому каналі тепер така "розслабуха". У недільному "Епіцентрі" після того, як у сюжеті про Грача Грач хвалив Медведчука, народу швиденько намалювали декількома штрихами всю кримську картину. Народ, можливо, чогось до кінця і не зрозумів (Медведчука було надто багато), але те, що "потрібно", затямив.
Виявляється вся справа у тій небезпеці, яку представляє у Криму Куніцин, і навіть не він сам, а близький до нього "Лукойл", який тримає на своїй базі "стратегічний запас" палива на півострові. Наскільки відомо, у "Лукойла", дійсно є нафтобаза у Сімферополі, яка може зберігати 2 тисячі тонн нафтопродуктів. Хлопці, ви за кого нас, тобто Крим, тримаєте? Ми, висловлюючись мовою Грача - не хутір який-небудь. Нам цього "стратегічного запасу" не вистачить навіть на те, що машину завести, а тому хропіть собі спокійненько - ніхто, а вже тим більше слабосильний Куніцин не зможе жоден "Лукойл" використати ані як стратегічну, ані як тактичну зброю. Заспокоїлися? А тепер давайте говорити по-дорослому.
Спочатку частковість. Як це можна, люблячи свою країну, опуститися до такої національної ганьби, як обговорювати з Москвою на телемості, якою мовою нам у своїй країні розмовляти? Як можна настільки не поважати самих себе, щоб давати обіцянку продовжити ці "мости дружби", після того, як комунікатор Познер прямо натякнув на те, що його українські телепартнери здатні вести нечесну гру?
Тепер про головне. Хтось може собі уявити, що Італія висловила територіальні й мовні претензії до США після того, як Аль Капоне був відправлений за грати за несплату податків? Або що Україна взяла під захист Жириновського, після того, як російський центрвиборчком зняв його з президентських виборів за приховування інформації про квартиру, яка належить сину "сина українки та юриста"?
Сьогодні Москва, зрадівши нашій нездатності до самоповаги і допомагаючи Грачу, який готовий на все, щоб зберегти своє господарське місце, робить нас своїм другосортним хутором і каталізує колишні сепаратистські процеси у Криму. Чим відповість Київ? Боюся, що вкотре розпишеться у своїй повній залежності від білокам'яної.
Ні, Грача за його дестабілізуючі настрої він, щоб зберегти своє обличчя, звичайно, засудить. А потім порадить знайти надто вже місцевому Центральному суду у Сімферополі ту саму правову зачіпку, яка "захистить звичайного громадянина від свавілля недосконалої судової системи". І допоможе Грачу, який до цього з бізнесовою хваткою працював головним кримським комуністом, а за сумісництвом "державником", перемогти на виборах на хвилі піднятого ним проросійського руху.
Одна надія, що Крим, на відміну від Києва, ще не забув, що приніс йому інший "проросіянин" Юрій Мєшков. У того, правда, все починалося з Росії, а закінчилося "жілплощадью" у Москві. У Леоніда Грача, навпаки, любов до Росії прокинулася з власної житплощі у Сімферополі, частину якої він так невдало для всіх нас приховав у своїй декларації.
NB. Про всі подробиці передвиборчого туру Юлії Тимошенко, про те, як скидали Грача, про "грошові мішки", які борються за Львів, за кого агітують письменники, скільки журналістів йде у парламент, чи випустять Шкіля до виборців, про списки майбутніх депутатів, хто назвав Кучму г...вном, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
