Прикра необхідність вибору
П'ятниця, 5 квітня 2002, 11:21
Арифметика - річ уперта. Вона показує, що сьогодні стійку парламентську більшість можна утворити лише на основі альянсу двох найбільших фракцій - "Нашої України" та "ЗаЄдУ".
Причому альтернативою є не стільки утворення гіпотетичного опозиційного союзу "НУ"-БЮТи-СПУ (йому для більшості бракуватиме ще півсотні голосів, яких наразі рекрутувати нізвідки), скільки формування владної коаліції на основі "ЗаЄдУ" та СДПУ(о) (із залученням для "стійкості" не лише більшості "самовисуванців", але й тих депутатів-бізнесменів з середовища "НУ", які вважають фінансові зобов’язання перед Віктором Андрійовичем виконаними і сьогодні вже заклопотані виключно проблемою "відбивання" витрачених на кампанію коштів).
Зрозуміло, що ймовірна угода між "Нашою Україною" та "ЗаЄдУ" матиме свою ціну. Її вже озвучено: Іван Плющ - спікер, Віктор Ющенко - прем’єр. Сам Іван Степанович публічно переконував однопартійців у тому, що такий варіант є не лише доречним, але і єдиноможливим.
Але така ціна є прийнятною далеко не для всіх. З одного боку, лідери партій "ЗаЄдУ" мають власні далекосяжні прем’єрські амбіції (тим більше, що Анатолій Кінах наче й не зобов’язаний достроково звільняти обіймане крісло). З іншого - багато хто в середовищі "НУ" чудово розуміє: Ющенка в ролі нового голови уряду буде "обкладено прапорцями" настільки щільно, що по суті йтиметься про збереження Кабінету Кінаха (хіба що легендарно пунктуального Анатолія Кириловича замінить легендарно непунктуальний Віктор Андрійович).
Отже, на лідера "НУ" неминуче впаде відповідальність за більш ніж імовірні негаразди в економіці (як водночас досягнути гараздів і дати бізнесменам-"попутникам" "відбити" своє - достеменно не відповість ніхто). А відтак президентська перспектива 2004 року для Віктора Ющенка сильно затьмариться.
Тому не випадково один із чільних "списочників" "НУ" Борис Тарасюк, виступаючи на організованому Українсько-Польським Форумом "круглому столі", відразу ж після виборів оголосив: Ющенко знову в прем’єри не піде. Принаймні він, Тарасюк, зробить усе, щоб не допустити цієї помилки.
А вже за три дні інший, не такий чільний, але не менш відомий "списочник" "НУ" Микола Томенко приголомшив публіку діаметрально протилежною заявою: "Наші" зблокуються не те що із "ЗаЄдУ", але навіть із комуністами. Аби лише Ющенкові було гарантоване крісло прем’єра. І буквально одночасно ще один відомий депутат від "НУ", "мажоритарник" Стецьків заявив: відмова від співробітництва з БЮТи й можливий союз з "партією влади" став би початком кінця для перспективи демократичного політика Ющенка.
Можна, звичайно, шукати в цих заявах мудрої далекоглядності одних, нетерпіння негайно скористатися з можливостей, що їх дає влада, в інших, і моральної неприйнятності співробітництва з режимом, який убиває журналістів і фальсифікує вибори - для третіх. Але наголосімо натомість на іншому: всі три взаємовиключні заяви не є свідченням відомих суперечностей між "нашівськими" "нац-демами" й "бізнесовцями". Їх зроблено політиками з середовища однієї партії "Реформи і порядок", яка є інтелектуальною опорою Віктора Андрійовича. Отже, навіть у "тіньовому кабінеті" лідера "НУ" немає єдності з цього принципово важливого питання.
За таких умов необхідність зробити остаточний вибір ляже на самого Ющенка. І це буде вельми прикра необхідність - з огляду на відому нелюбов екс-прем’єра до рішучих і остаточних кроків. Але ухилитися від вибору в цьому випадкові Віктору Андрійовичу не вдасться, - і наслідки вибору ми всі побачимо вже в травні, на першій парламентській сесії.
Автор: Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, керівник наукових програм Інституту відкритої політики
<і>PS "Українська правда" вибачається перед Борисом Тарасюком за невірне цитування його слів. Як пояснив сам Тарасюк, він дійсно виступає проти того, щоб Ющенко став прем'єром з багатьох причин. Зокрема, за його словами, це було б недоцільно напередодні кампанії 2004 року.
Причому альтернативою є не стільки утворення гіпотетичного опозиційного союзу "НУ"-БЮТи-СПУ (йому для більшості бракуватиме ще півсотні голосів, яких наразі рекрутувати нізвідки), скільки формування владної коаліції на основі "ЗаЄдУ" та СДПУ(о) (із залученням для "стійкості" не лише більшості "самовисуванців", але й тих депутатів-бізнесменів з середовища "НУ", які вважають фінансові зобов’язання перед Віктором Андрійовичем виконаними і сьогодні вже заклопотані виключно проблемою "відбивання" витрачених на кампанію коштів).
Зрозуміло, що ймовірна угода між "Нашою Україною" та "ЗаЄдУ" матиме свою ціну. Її вже озвучено: Іван Плющ - спікер, Віктор Ющенко - прем’єр. Сам Іван Степанович публічно переконував однопартійців у тому, що такий варіант є не лише доречним, але і єдиноможливим.
Але така ціна є прийнятною далеко не для всіх. З одного боку, лідери партій "ЗаЄдУ" мають власні далекосяжні прем’єрські амбіції (тим більше, що Анатолій Кінах наче й не зобов’язаний достроково звільняти обіймане крісло). З іншого - багато хто в середовищі "НУ" чудово розуміє: Ющенка в ролі нового голови уряду буде "обкладено прапорцями" настільки щільно, що по суті йтиметься про збереження Кабінету Кінаха (хіба що легендарно пунктуального Анатолія Кириловича замінить легендарно непунктуальний Віктор Андрійович).
Отже, на лідера "НУ" неминуче впаде відповідальність за більш ніж імовірні негаразди в економіці (як водночас досягнути гараздів і дати бізнесменам-"попутникам" "відбити" своє - достеменно не відповість ніхто). А відтак президентська перспектива 2004 року для Віктора Ющенка сильно затьмариться.
Тому не випадково один із чільних "списочників" "НУ" Борис Тарасюк, виступаючи на організованому Українсько-Польським Форумом "круглому столі", відразу ж після виборів оголосив: Ющенко знову в прем’єри не піде. Принаймні він, Тарасюк, зробить усе, щоб не допустити цієї помилки.
А вже за три дні інший, не такий чільний, але не менш відомий "списочник" "НУ" Микола Томенко приголомшив публіку діаметрально протилежною заявою: "Наші" зблокуються не те що із "ЗаЄдУ", але навіть із комуністами. Аби лише Ющенкові було гарантоване крісло прем’єра. І буквально одночасно ще один відомий депутат від "НУ", "мажоритарник" Стецьків заявив: відмова від співробітництва з БЮТи й можливий союз з "партією влади" став би початком кінця для перспективи демократичного політика Ющенка.
Можна, звичайно, шукати в цих заявах мудрої далекоглядності одних, нетерпіння негайно скористатися з можливостей, що їх дає влада, в інших, і моральної неприйнятності співробітництва з режимом, який убиває журналістів і фальсифікує вибори - для третіх. Але наголосімо натомість на іншому: всі три взаємовиключні заяви не є свідченням відомих суперечностей між "нашівськими" "нац-демами" й "бізнесовцями". Їх зроблено політиками з середовища однієї партії "Реформи і порядок", яка є інтелектуальною опорою Віктора Андрійовича. Отже, навіть у "тіньовому кабінеті" лідера "НУ" немає єдності з цього принципово важливого питання.
За таких умов необхідність зробити остаточний вибір ляже на самого Ющенка. І це буде вельми прикра необхідність - з огляду на відому нелюбов екс-прем’єра до рішучих і остаточних кроків. Але ухилитися від вибору в цьому випадкові Віктору Андрійовичу не вдасться, - і наслідки вибору ми всі побачимо вже в травні, на першій парламентській сесії.
Автор: Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, керівник наукових програм Інституту відкритої політики
<і>PS "Українська правда" вибачається перед Борисом Тарасюком за невірне цитування його слів. Як пояснив сам Тарасюк, він дійсно виступає проти того, щоб Ющенко став прем'єром з багатьох причин. Зокрема, за його словами, це було б недоцільно напередодні кампанії 2004 року.
