Вибори 2002 - революція свідомості українського виборця
Понеділок, 27 травня 2002, 20:29
До цікавого висновку прийшли політологи і соціологи, аналізуючи підсумки недавніх виборів. Приємно, але факт - український виборець став більш розсудливим і раціональним.
Ніякі технологічні партії типу Копів, Яблука і Жінок не змогли обдурити нашого проникливого виборця - не вірять вони у те, що Копи - представники нового покоління, що Яблуко представляє опозицію, а жінки будуть відстоювати гендерні права! Політологи вважають, що ці партії, а отже, політтехнологи, які стоять за ними, не змогли знайти ту єдино вірну мову, на якій спілкується між собою народ.
Підсумки виборів на круглому столі, організованому інститутом імені Кеннана, спробували підвести популярні соціологи і політологи.
Володимир Фесенко, політолог з Харкова, наприклад, вважає, що невдача неполітичних проектів, до яких він відносить всіх перерахованих вище, а також зелених, викликана "несприятливою для них ситуацією". Проблема полягає у тому, що партія влади перед самими виборами добилася максимальної політизації суспільства, що надто негативно позначилося на ідеологічно невизначених учасниках гонок. Більш того всім цим товаришам відверто не пощастило - їхній виборець виявився найбільш "нестійким й аморфним".
Але не все ще втрачено для тих же Копів - політолог переконаний, що вже у 2006 році такі рухи будуть потрібні народу. Хоч би тому, що в 2002 тільки кожний п'ятий виборець представляв молоде покоління. Через чотири роки електорат оновиться на 18%, і тоді кожний четвертий з тих, хто голосує, буде представляти молодь, для якої питання зміни поколінь безумовно більш актуальне, ніж для прихильників комунізму. "У 2006 році вистрілять неполітичні проекти", переконано заявляє Фесенко.
Так що, Копам і іжє з ними рекомендують збирати гроші на майбутню кампанію. Зараз ніхто не знає, скільки через пару років будуть коштувати послуги горезвісних російських іміджмейкерів.
До речі, один з безпосередніх учасників гонки - Володимир Золотарьов (балотувався від Команди Озимого покоління), оптимістично вважає, що ера російських політтехнологів в Україні підійшла до кінця. Хоч, можлива і реінкарнація - тут же, досить поспішно, додав Золотарьов.
Ще одна цікава деталь, помічена політологами - вперше під час нинішньої кампанії бізнесгрупи мали нахабство ставити на декілька проектів одночасно. При цьому часом підтримувалися прямо протилежні проекти - типу Єдиної і Нашої України. Правда народна мудрість, зіткнувшись з українськими реаліями, продемонструвала ось яку особливість - деяким з бізнесменів, наприклад, тому ж Василеві Хмельницькому, який розклав свої яйця як мінімум у три кошики, (а за деякими даними і у всі чотири) не вдалося зберегти жодного яйця.
Соціолог Сергій Макеєв оповістив основну, на його погляд, суперечність минулих виборів - "між раціональністю дій в інтересах певних груп на загальнодержавному рівні й ефективністю функціонування політичної й економічної системи загалом".
А Ірина Бекешкіна визначила основну несподіванку - власне результати виборів, які точно змогли передбачити одиниці - з 52 кращих журналістів країни, тільки 3 були близькі до реальних результатів, з опитаних 110 політиків-експертів і того менше - всього двоє, причому послідовність у списку переможців ніхто з них правильно не вказав.
Опитування показали, що журналісти і народ - множини непересічні. Тобто народ знає журналістів, але журналісти й гадки не мають про те, що впливає на інших людей. Якщо на думку журналістів, партія переможе, якщо у неї досить грошей і є хоч трошки адміністративного ресурсу. А народ, виявляється, незважаючи ні на що цікавиться програмою партії, лідерами. І відповідно голосує.
Більше того загальнорозповсюджена серед журналістської братії думка про апатичність українського суспільства, також далека від правди - народ активно цікавиться, дивиться дебати і робить ставки.
Радикально оцінив вибори Юрій Бауман з дослідницького центра "Імідж-контроль". "Вибори - це революція". Ні більше, ні менше. Революційний вибір України полягає у тому, що виборці нарешті "на диво осмислено" визначили куди ми йдемо, а саме - в Європу. Українці також вирішили питання влади, продемонстрували, що "не хочуть теперішньої влади", причому не тільки "низи", але і "верхи".
Приблизно так само радикально Бауман висловився все про ті ж технологічні проекти - "Халтура! Халтура для вибивання грошей…"
Нервовий сміх учасників круглого столу викликав спогад політолога Олексія Гараня про президента. Він коротко, але обгрунтовано довів, що Кучма - зовсім не новий президент, яким обіцяв бути на інавгурації. Ця теза тільки підтвердиться, якщо на місце спікера буде вибраний Литвин. "Якщо Ющенко буде вимушений домовитися з "Єдиною Україною", це можна розцінити як те, що президенту і його оточенню вдалося втягнути Ющенка у владу з його подальшою дискредитацією. А ось якщо цього не буде, то можливі будь-які варіанти, аж до найбільш фантастичних".
Серед таких фантастичних сценаріїв - об'єднання у майбутньому Ющенка з Тимошенко та Морозом і формування отакої радикальної опозиції.
"Й якщо Ющенко через якусь причину не буде балотуватися у президенти, у Юлії Тимошенко є всі шанси перемогти". Сенсація? Костянтин Малеєв, що кинув цю репліку, тільки пізніше зізнався, що просто хотів усіх розвеселити. Хоча в Україні нічого не можна виключати…
Ніякі технологічні партії типу Копів, Яблука і Жінок не змогли обдурити нашого проникливого виборця - не вірять вони у те, що Копи - представники нового покоління, що Яблуко представляє опозицію, а жінки будуть відстоювати гендерні права! Політологи вважають, що ці партії, а отже, політтехнологи, які стоять за ними, не змогли знайти ту єдино вірну мову, на якій спілкується між собою народ.
Підсумки виборів на круглому столі, організованому інститутом імені Кеннана, спробували підвести популярні соціологи і політологи.
Володимир Фесенко, політолог з Харкова, наприклад, вважає, що невдача неполітичних проектів, до яких він відносить всіх перерахованих вище, а також зелених, викликана "несприятливою для них ситуацією". Проблема полягає у тому, що партія влади перед самими виборами добилася максимальної політизації суспільства, що надто негативно позначилося на ідеологічно невизначених учасниках гонок. Більш того всім цим товаришам відверто не пощастило - їхній виборець виявився найбільш "нестійким й аморфним".
Але не все ще втрачено для тих же Копів - політолог переконаний, що вже у 2006 році такі рухи будуть потрібні народу. Хоч би тому, що в 2002 тільки кожний п'ятий виборець представляв молоде покоління. Через чотири роки електорат оновиться на 18%, і тоді кожний четвертий з тих, хто голосує, буде представляти молодь, для якої питання зміни поколінь безумовно більш актуальне, ніж для прихильників комунізму. "У 2006 році вистрілять неполітичні проекти", переконано заявляє Фесенко.
Так що, Копам і іжє з ними рекомендують збирати гроші на майбутню кампанію. Зараз ніхто не знає, скільки через пару років будуть коштувати послуги горезвісних російських іміджмейкерів.
До речі, один з безпосередніх учасників гонки - Володимир Золотарьов (балотувався від Команди Озимого покоління), оптимістично вважає, що ера російських політтехнологів в Україні підійшла до кінця. Хоч, можлива і реінкарнація - тут же, досить поспішно, додав Золотарьов.
Ще одна цікава деталь, помічена політологами - вперше під час нинішньої кампанії бізнесгрупи мали нахабство ставити на декілька проектів одночасно. При цьому часом підтримувалися прямо протилежні проекти - типу Єдиної і Нашої України. Правда народна мудрість, зіткнувшись з українськими реаліями, продемонструвала ось яку особливість - деяким з бізнесменів, наприклад, тому ж Василеві Хмельницькому, який розклав свої яйця як мінімум у три кошики, (а за деякими даними і у всі чотири) не вдалося зберегти жодного яйця.
Соціолог Сергій Макеєв оповістив основну, на його погляд, суперечність минулих виборів - "між раціональністю дій в інтересах певних груп на загальнодержавному рівні й ефективністю функціонування політичної й економічної системи загалом".
А Ірина Бекешкіна визначила основну несподіванку - власне результати виборів, які точно змогли передбачити одиниці - з 52 кращих журналістів країни, тільки 3 були близькі до реальних результатів, з опитаних 110 політиків-експертів і того менше - всього двоє, причому послідовність у списку переможців ніхто з них правильно не вказав.
Опитування показали, що журналісти і народ - множини непересічні. Тобто народ знає журналістів, але журналісти й гадки не мають про те, що впливає на інших людей. Якщо на думку журналістів, партія переможе, якщо у неї досить грошей і є хоч трошки адміністративного ресурсу. А народ, виявляється, незважаючи ні на що цікавиться програмою партії, лідерами. І відповідно голосує.
Більше того загальнорозповсюджена серед журналістської братії думка про апатичність українського суспільства, також далека від правди - народ активно цікавиться, дивиться дебати і робить ставки.
Радикально оцінив вибори Юрій Бауман з дослідницького центра "Імідж-контроль". "Вибори - це революція". Ні більше, ні менше. Революційний вибір України полягає у тому, що виборці нарешті "на диво осмислено" визначили куди ми йдемо, а саме - в Європу. Українці також вирішили питання влади, продемонстрували, що "не хочуть теперішньої влади", причому не тільки "низи", але і "верхи".
Приблизно так само радикально Бауман висловився все про ті ж технологічні проекти - "Халтура! Халтура для вибивання грошей…"
Нервовий сміх учасників круглого столу викликав спогад політолога Олексія Гараня про президента. Він коротко, але обгрунтовано довів, що Кучма - зовсім не новий президент, яким обіцяв бути на інавгурації. Ця теза тільки підтвердиться, якщо на місце спікера буде вибраний Литвин. "Якщо Ющенко буде вимушений домовитися з "Єдиною Україною", це можна розцінити як те, що президенту і його оточенню вдалося втягнути Ющенка у владу з його подальшою дискредитацією. А ось якщо цього не буде, то можливі будь-які варіанти, аж до найбільш фантастичних".
Серед таких фантастичних сценаріїв - об'єднання у майбутньому Ющенка з Тимошенко та Морозом і формування отакої радикальної опозиції.
"Й якщо Ющенко через якусь причину не буде балотуватися у президенти, у Юлії Тимошенко є всі шанси перемогти". Сенсація? Костянтин Малеєв, що кинув цю репліку, тільки пізніше зізнався, що просто хотів усіх розвеселити. Хоча в Україні нічого не можна виключати…
