Туркменбаші forever
Четвер, 8 серпня 2002, 19:58
Вибори, як відомо, справа клопітка, навіть більше - витратна. Поки українська опозиція вимагає дострокових виборів президента, колишні сусіди по комунальній квартирі СРСР - туркмени - вирішили позбавити свою країну від подібних турбот: у четвер Туркменбаші Сапармурат Ніязов рішенням Народної Ради "Халк Маслахати" став довічним президентом Туркменії.
Судячи з регулярних повідомлень з цієї середньоазіатської республіки, повчитися у неї можна будь-якому починаючому автократу. Можливо, і українському керівництву варто озброїтися деякими прийомами.
Отже, в четвер стало відомо, що незважаючи на природну скромність батька всіх туркмен, Народна рада бурхливими оплесками все-таки "умовила" Ніязова погодитися на довічне працевлаштування на посаді президента. За компанію його нагородили трьома ступенями ордена Туркменії "Алтин-Асир" (Золотий вік), який влада республіки ще тільки-но планує заснувати.
У 1999 році в Туркменії вже був ухвалений закон, що на своїй посаді Туркменбаші може залишатися безстроково, однак сам Сапармурат Атаєвич начебто обіцяв відправитися на спокій в році 2008-2010-му. Але, очевидно, з наступником не склалося, і ось Народна рада, на яку злетілося до 2000 делегатів, одноголосно висловилася за довічний вотум довіри президенту, що привів туркменів у Золотий вік. До відома, туди Туркменія вступила вже у 2000 році.
У четвер Ніязов отримав ще одне звання - "Великий письменник Туркменістана". Так вдячний народ відзначив вихід першого збірника віршів президента "Благоденствуй, мій туркменський народе". На жаль, перекладу опусів Туркменбаші, нехай навіть неофіційного, на європейські мови поки немає, тому залишається тільки здогадуватися, які вершини віршування вдалося взяти Ніязову.
Ще одним результатом знаменного для Туркменії дня 8 серпня 2002 року стало загальне перейменування місяців року та днів тижня, ініційоване, природно, батьком народу.
Ось повний список нововведень:
Січень - туркменбаші
Лютий - місяць знамені
Березень - Навруз (оскільки в березні відзначається це мусульманське свято)
Квітень - курбан салтан едже (на ім'я матері президента)
Травень - махтумкулі (на ім'я улюбленого середньовічного поета)
Червень - огуз (на честь Огуз-хана, міфічного прародителя тюрків)
Липень - гаркут (на честь героя епосу Гаркут-Ати)
Серпень - Альп Арслан (був такий древній полководець)
Вересень - рухнам (за назвою Духовного кодексу туркменів, виданого президентом)
Жовтень - місяць незалежності
Листопад - султан салжар (ще одна історична особистість)
Грудень - місяць нейтралітету
Понеділок - головний день
Вівторок - молодий день
Середа - відповідний день
Четвер - благословенний день
П'ятниця - не зміниться, залишиться арабська назва
Субота - день духовності
Неділя - день відпочинку
У минулому році Туркменбаші вже перейменував практично всі вулиці Ашхабада. Вірніше, він їх відцифрував, хоч і не зовсім так, як "відцифровані" вулиці в Нью-Йорку. Як писала державна газета "Нейтральний Туркменістан", нова нумерація має сенс , оскільки грунтується на історії сучасної Туркменії. Відлік починається з № 1986 - саме в цьому році Ніязова було обрано на посаду Першого секретаря ЦК Компартії Туркменістану. Парні вулиці з 1986 по 1998 йдуть на схід від центра міста, непарні (по 1999 рік) - на південь. Парні вулиці з 2002 по 2014 йдуть на захід, а непарні з 2001 по 2013 - на північ. Власне, точка відліку - це вулиця № 2000 - символ "золотого віку".
Проте, декільком вулицям залишили людські найменування - це вулиці імені Ніязова, його батьків та поета Махтумкулі.
Про любов батька всіх туркменів до власних батьків говорить ще і той факт, що вони належать до кагорти тих нечисленних туркменів, що їх відзначено званням Героя Країни. Причому мати президента Курбансолтан-едже стала першою жінкою, що отримала цю високу нагороду, щоправда, посмертно. Сама вона загинула ще в далекому 1948 році під час сильного землетрусу. Сапармурат Ніязов є п'ятикратним носієм цього звання, останній раз Героєм він став в 2001 році.
Серед інших оригінальних ідей президента Туркменії - скасування балету та декількох інших видів мистецтв. Якось виступаючи на телебаченні, Ніязов заявив "Я не розумію балет, навіщо він мені? Як можна прищепити туркмену любов до балету, якщо у нього в крові немає балету?". Крім того, за спостереженнями Туркменбаші, немає у туркменів в крові й розуміння класичної музики, естради, народного танцю та циркового мистецтва. В результаті були скасовані: Туркменський театр опери і балету, Туркменська державна філармонія імені Милли Тачмурадова, Ансамбль народного танцю Туркменістану і національний Центр естради і циркового мистецтва. На їх місці був створений Національний культурний центр Туркменії, якому ставиться за мету зробити так, щоб "сяяли культура і мистецтво туркменів".
Цікаво, що разом з днем народження Туркменбаші в Туркменістані відзначається День національного прапора. У цьому році президент до свого дня народження видав спеціальний указ, згідно з яким кожний громадянин країни, що досяг 62-річного віку, має право на вихідний день та грошову допомогу для купівлі жертовного барана.
А ще Ніязов "відмінив" інтернет…
Більше про досягнення Туркменбаші можна прочитати тут
Судячи з регулярних повідомлень з цієї середньоазіатської республіки, повчитися у неї можна будь-якому починаючому автократу. Можливо, і українському керівництву варто озброїтися деякими прийомами.
Отже, в четвер стало відомо, що незважаючи на природну скромність батька всіх туркмен, Народна рада бурхливими оплесками все-таки "умовила" Ніязова погодитися на довічне працевлаштування на посаді президента. За компанію його нагородили трьома ступенями ордена Туркменії "Алтин-Асир" (Золотий вік), який влада республіки ще тільки-но планує заснувати.
У 1999 році в Туркменії вже був ухвалений закон, що на своїй посаді Туркменбаші може залишатися безстроково, однак сам Сапармурат Атаєвич начебто обіцяв відправитися на спокій в році 2008-2010-му. Але, очевидно, з наступником не склалося, і ось Народна рада, на яку злетілося до 2000 делегатів, одноголосно висловилася за довічний вотум довіри президенту, що привів туркменів у Золотий вік. До відома, туди Туркменія вступила вже у 2000 році.
У четвер Ніязов отримав ще одне звання - "Великий письменник Туркменістана". Так вдячний народ відзначив вихід першого збірника віршів президента "Благоденствуй, мій туркменський народе". На жаль, перекладу опусів Туркменбаші, нехай навіть неофіційного, на європейські мови поки немає, тому залишається тільки здогадуватися, які вершини віршування вдалося взяти Ніязову.
Ще одним результатом знаменного для Туркменії дня 8 серпня 2002 року стало загальне перейменування місяців року та днів тижня, ініційоване, природно, батьком народу.
Ось повний список нововведень:
Січень - туркменбаші
Лютий - місяць знамені
Березень - Навруз (оскільки в березні відзначається це мусульманське свято)
Квітень - курбан салтан едже (на ім'я матері президента)
Травень - махтумкулі (на ім'я улюбленого середньовічного поета)
Червень - огуз (на честь Огуз-хана, міфічного прародителя тюрків)
Липень - гаркут (на честь героя епосу Гаркут-Ати)
Серпень - Альп Арслан (був такий древній полководець)
Вересень - рухнам (за назвою Духовного кодексу туркменів, виданого президентом)
Жовтень - місяць незалежності
Листопад - султан салжар (ще одна історична особистість)
Грудень - місяць нейтралітету
Понеділок - головний день
Вівторок - молодий день
Середа - відповідний день
Четвер - благословенний день
П'ятниця - не зміниться, залишиться арабська назва
Субота - день духовності
Неділя - день відпочинку
У минулому році Туркменбаші вже перейменував практично всі вулиці Ашхабада. Вірніше, він їх відцифрував, хоч і не зовсім так, як "відцифровані" вулиці в Нью-Йорку. Як писала державна газета "Нейтральний Туркменістан", нова нумерація має сенс , оскільки грунтується на історії сучасної Туркменії. Відлік починається з № 1986 - саме в цьому році Ніязова було обрано на посаду Першого секретаря ЦК Компартії Туркменістану. Парні вулиці з 1986 по 1998 йдуть на схід від центра міста, непарні (по 1999 рік) - на південь. Парні вулиці з 2002 по 2014 йдуть на захід, а непарні з 2001 по 2013 - на північ. Власне, точка відліку - це вулиця № 2000 - символ "золотого віку".
Проте, декільком вулицям залишили людські найменування - це вулиці імені Ніязова, його батьків та поета Махтумкулі.
Про любов батька всіх туркменів до власних батьків говорить ще і той факт, що вони належать до кагорти тих нечисленних туркменів, що їх відзначено званням Героя Країни. Причому мати президента Курбансолтан-едже стала першою жінкою, що отримала цю високу нагороду, щоправда, посмертно. Сама вона загинула ще в далекому 1948 році під час сильного землетрусу. Сапармурат Ніязов є п'ятикратним носієм цього звання, останній раз Героєм він став в 2001 році.
Серед інших оригінальних ідей президента Туркменії - скасування балету та декількох інших видів мистецтв. Якось виступаючи на телебаченні, Ніязов заявив "Я не розумію балет, навіщо він мені? Як можна прищепити туркмену любов до балету, якщо у нього в крові немає балету?". Крім того, за спостереженнями Туркменбаші, немає у туркменів в крові й розуміння класичної музики, естради, народного танцю та циркового мистецтва. В результаті були скасовані: Туркменський театр опери і балету, Туркменська державна філармонія імені Милли Тачмурадова, Ансамбль народного танцю Туркменістану і національний Центр естради і циркового мистецтва. На їх місці був створений Національний культурний центр Туркменії, якому ставиться за мету зробити так, щоб "сяяли культура і мистецтво туркменів".
Цікаво, що разом з днем народження Туркменбаші в Туркменістані відзначається День національного прапора. У цьому році президент до свого дня народження видав спеціальний указ, згідно з яким кожний громадянин країни, що досяг 62-річного віку, має право на вихідний день та грошову допомогу для купівлі жертовного барана.
А ще Ніязов "відмінив" інтернет…
Більше про досягнення Туркменбаші можна прочитати тут
