Надзвичайно повноважний посол

П'ятниця, 4 жовтня 2002, 11:52
Українська опозиція вимагає назвати Віктора Чорномирдіна persona non grata

В української опозиції з'явився новий об'єкт для ненависті – російський посол. У четвер представники різних політичних організацій заявили про свою готовність почати акцію "Україна без Чорномирдіна".

Діяльність, а вірніше – далеко не дипломатичні висловлення російського посла в Києві Віктора Чорномирдіна завжди викликали бурхливу реакцію місцевих політиків. На нього напосілися всі: від правих націоналістів до ультракомуністів. Віктор Степанович у своїй безпосередній манері коментував мовну "проблему" і підсумки парламентських виборів. Хвалив українську горілку з перцем і лаяв Вашингтон. Розповідав українському МЗС, як себе потрібно поводити на зовнішній арені, і вчив жити лідера опозиційної "Батьківщини" Юлію Тимошенко. А на виставці, присвяченій українським гетьманам, говорив, що з усіх експонатів йому понад усе сподобалася нагайка, яку зараз можна використати за прямим призначенням.

Нарешті, російський дипломат в інтерв'ю агентству РБК висловився з приводу виступів української опозиції: "Я здивований такою стриманою реакцією уряду України на гасла опозиції, що закликають до державного перевороту". З огляду на те, що київська влада силоміць ліквідувала наметовий табір біля президентської адміністрації, затримавши близько ста учасників акції "Повстань, Україно!", можна було не сумніватися, що оцінка дипломатом того, що відбувається в країні, знайде негайний відгук. У цей раз першими обурилися кримчани – 16 суспільних діячів, що представляють Українську народну партію, "Собор", "Солідарність", Конгрес українських націоналістів, товариство "Просвіта" та Сімферопольський союз офіцерів, направили відкритого листа Леоніду Кучмі, Верховній раді й урядові. У своїй заяві вони вимагають не тільки "вжити заходів з недопущення втручання надзвичайного і повноважного посла Російської Федерації в Україні Віктора Чорномирдіна у внутрішні справи України", але й назвати його персоною non grata.

"Своїми висловлюваннями Віктор Чорномирдін не тільки не сприяє, а всіляко гальмує налагодження відносин між Україною і Росією на принципах мирного і рівноправного співіснування,– говориться в заяві.– Пан Чорномирдін не розуміє свого статусу в Україні або він так і залишився великодержавним російським шовіністом і вважає нашу державу колонією Росії". Кримську ініціативу підтримала в Києві соціалістична партія, що раніше ніколи не виступала проти російського посла.

Так, у середу народний депутат-соціаліст Микола Рудьковский заявив, що його фракція обов'язково вимагатиме на найближчому засіданні парламенту прийняття звернення до Володимира Путіна з вимогою про відкликання Віктора Чорномирдіна. "В Україні ніхто собі не дозволяє таких висловлень на адресу, наприклад, російських політиків",– сказав депутат.

Найближчим часом опозиція не виключає організації постійного пікетування російського посольства доти, поки не досягне свого. Віктор Степанович у четвер дійсно виїхав з Києва – у Харківську область для відкриття музичного фестивалю "Михайло Глінка та світова культура". Незабаром Україна довідається, що посол думає про українських композиторів.

Посол Росії Віктор Чорномирдін висловлюється

Про візити західних політиків у Київ під час парламентських виборів:

"Уж больно много вояжеров с Запада, не простых, а значительных, известных лиц. Не говоря, что и неизвестных много, и не только в Киеве, но и в регионах. Это – унижение и оскорбление для Украины". Березень 2002 року.


Про самі вибори:

"Они проходили очень даже демократично. Все было распахнуто настолько широко, что, мне кажется, они даже перехватили в этом вопросе". Березень 2002 року.

Про місцеву журналістику:

"Кто тут вопросы о демаркации границы Украины с Россией задает? Увольнять надо таких журналистов!" Квітень 2002 року.

Про проблему російської мови в Україні:

"Нужно уйти от унизительных проблем, когда люди не могут разговаривать на своем родном языке, в частности русском". Вересень 2002 року.

Про українську багатовекторну зовнішню політику:

"У нас в России нет этого – мы не говорим ни о прозападных, ни проамериканских позициях. У нас есть своя позиция, пророссийская, и мы ее отстаиваем. Поэтому думаю, что и Украина сегодня переболеет этим, закончит эту многовекторность". Квітень 2002 року.

Про політику Заходу і Росії щодо України:

"Я согласен, что Запад работает системно, что привлекает огромные средства, согласен, что наши приезжают наскоками и в основном не чтобы дать, а чтобы взять... Мы работаем бессистемно, но мы уважаем Украину, и мы будем работать со всеми теми, кого избрали, нравится нам это или нет". Березень 2002 року.

Про тих, хто не розділяє на Україні любов до Росії:

"Мы всех их знаем в лицо. Если это можно назвать лицом". Червень 2001 року.

Про резолюцію конгресу США, що вимагає від Києва проведення чесних виборів:

"Я считаю, что США, где выбрали одного президента, а правит сегодня другой, не имеют права поучать 50-миллионное государство. В России мы много выборов пережили, но мы такого не видели". Лютий 2002 року.

Про участь Юлії Тимошенко в акціях опозиції:

"Что это ей взбрело в голову? Ей надо подумать, как нужно уладить дела в России. Ей бы молчать нужно больше... Нет предмета для встречи с ней". Березень 2002 року.

Про обвинувачення на адресу Леоніда Кучми в постачаннях в Ірак "Кольчуг":

"Это ж надо до такой степени дожить, чтобы так оскорблять не просто президента, а целую страну и целый народ и тех, кто в Верховной Раде. Для меня это унизительно, у меня нет слов... Я категорически не согласен с обвинениями в адрес президента и не могу в это поверить. Это грязные дела, а я терпеть не могу грязь". Січень 2002 року.



powered by lun.ua