Парламентські слухання, присвячені свободі слова

У вівторок в Києві відбулися парламентські слухання "Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова й цензура в Україні".

Відкриваючи слухання віце-спікер Олександр Зінченко відзначив, що "публічне обговорення, а не замовчування гострих, чуттєвих суспільних проблем - процес природний".

"Відкритим обговоренням ми не здаємо іспит на лояльність. У нас є свої власні погляди, переваги й складності. Ми відкриті для друзів, для доброзичливих порад, і не сприймаємо менторський тон і зневагу", - підкреслив віце-спікер.

За словами Зінченка, головний підсумок парламентських слухань - вийти на реальну законодавчу зміну. На нинішніх слуханнях розглядається "дуже суперечлива і політично гостра тема", оскільки мова йде про тиск органів влади на ЗМІ, редакційну політику власників ЗМІ, про особисту безпеку журналістів, про судові позови до ЗМІ, а також "украй суперечливий процес стратегічного планування національного інформаційного ринку", сказав віце-спікер, цитує його "Інтерфакс-Україна".

Зінченко закликав учасників настроїтися на конструктивний діалог, оскільки загальною метою є розвиток громадянського суспільства.

Професія журналіста може зникнути як і свобода слова, - вважає голова парламентського комітету зі свободи слова Микола Томенко.

Виступаючи під час парламентських слухань, які відбуваються у середу у парламенті, Томенко заявив, що "протягом останніх місяців точиться проблема цензури й свободи слова, про що свідчить аналіз, проведений у комітеті та громадськими інституціями. Факт політичної цензури не можливо заперечити. Щоправда є ті, хто заперечує цей факт", - зазначив Томенко.

"Порадив би почитати та послухати журналістів, які стверджують – цензура здійснюється різними методами, за допомогою економічних важелів на журналістів та власників їх ЗМІ", - заявив з парламентської трибуни Томенко.

Методом впливу на редакційну політику ЗМІ Томенко назвав "метод судових позовів, які позбавляють журналістів роботи". "Головна проблема не у позові, а у сумі відшкодування. Як правило, такий метод застосовується до опозиційних ЗМІ", - сказав Томенко і навів випадок судового позову від ФК "Динамо" до "Всеукраинских ведомостей".

"Всі розуміють, що цензура існує. Невидима рука цензури спрацьовує", - заявив Томенко. Як доказ навів схему висвітлення центральними телеканалами України виступ опозиції 16 вересня, створення парламентської більшості та відкриття кримінальної справи проти Кучми. Вона чітко визначає "правильні" і "неправильні" події, дискредитованих політиків", - зазначив Томенко. "Останнім часом під цензуру почали підпадати міжнародна діяльність президента, не кажучи вже про легковажну поведінку під час візитів до Вірменії та Македонії", - повідомив він.

За словами Томенка, на регіональному рівні цензура має ще більший прояв. Він навів приклад, який стався у Запоріжжі, де у ДТП за участю міліцейської машини, загинула людина. "Про це було повідомлено 1 рядком однією місцевою телекомпанією та газетою, які потім мали серйозні проблеми з органами", - заявив Томенко.

Також за словами Томенка, в Україні "створено централізовану систему контролю за діяльністю ЗМІ та журналістів".

Томенко також продемонстрував усім присутнім документи з адміністрації президента зі вказівками до ЗМІ, за підписом тоді ще заступника голови адміністрації Валерія Хорошковського, таблиці кількості статей, розміщених у регіональних ЗМІ за вказівкою АП, а також результати моніторингу телеефіру.

"Політична цензура – факт беззаперечний і безсумнівний. В Україні створено неконструктивну модель управління інформаційним простором, яка деформує суспільні цінності та права людини на одержання інформації. Проте в Україні створено демократичне законодавство щодо інформаційної сфери. Інша річ, що ці закони використовуються в інший спосіб", - заявив голова парламентського комітету.

Говорячи про шляхи вирішення проблеми цензури, Томенко зазначив, що має дві пропозиції: поновити конституційний статус органам, які мають виконувати управління інформаційним простором, та забезпечити право журналістів на професійну діяльність.

Віце-прем'єр України Дмитро Табачник, виступаючи під час парламентських слухань, повідомив, що уряд готовий поставити питання про повний мораторій перевірки ЗМІ у 2003 році. Він зазначив, що в минулому році Державна податкова адміністрація України провела перевірку 260 мас-медіа. В ході цих заходів було зафіксовано, що ЗМІ є відповідальними платниками податків.

Табачник визнав, що "наше суспільство не досконале". Водночас він сказав, що "журналісти мають усвідомити, що цензура й самоцензура існують в будь-якому суспільстві". За словами урядовця, у цьому можна пересвідчитися, згадавши про те, як висвітлювалися події 11 вересня 2001 року.

Дмитро Табачник навів статистичні дані, що лише 5, 2% газет і 3,8% телерадіокомпаній в Україні мають своїми засновниками державні органи, тобто, за словами віце-прем'єра, "тиск держави на недержавні ЗМІ неможливий", але визнав він "суспільна практика, на жаль", наводить приклади протилежного.

Він повідомив, що чинне законодавство дозволяє пресі через суди захищати свої права. Так, навів Табачник приклад, газета "Свобода" брала участь у 20 судових процесах, більшість з яких виграла.

Віце-прем'єр сказав, що, на жаль, деякі "ЗМІ залучаються до" кампаній зовнішньополітичного тиску на Україну. "Результат такої свободи слова на поверхні - страждає міжнародний імідж України", - зазначив він.

Виступаючи з парламентської трибуни журналіст Андрій Шевченко, підтвердив, що "цензура в Україні існує не де-юре, а де-факто".

"Є тисячі журналістів, які не заявили про цензуру у своїх ЗМІ, але їхній терпець не вічний. Ми готові до загальноукраїнського журналістського страйку", - заявив Андрій Шевченко. "Будуть закручуватися гайки – буде страйк. Журналісти мовчати більше не будуть, вони не хочуть вибирати між владою й опозицією, вони тільки відстоюють право на професію", - заявив Шевченко.

У ході свого виступу Андрій Шевченко зазначив, що "люди не отримують інформацію, у масовому порядку порушуються права демократії. "Я хочу, щоб влада втрутилася у це і вирішила цю проблему. Якщо ні, то я хочу іншої влади. Якщо ні, ми будемо діяти", - сказав Шевченко, зірвавши шквал оплесків.

У ході виступу він також подякував Генпрокурору Святославу Піскуну за те, що останній прийшов на слухання, і запитав, "що ще потрібно для того, щоб порушити кримінальну справу за фактом перешкоджання професійній діяльності журналістів?".

Андрій Шевченко також запропонував два шляхи вирішення проблеми цензури. "Це внесення змін до законодавства, з метою розширення визначення терміну "перешкоджання діяльності", щоб уникнути цензури, темників та "телефонного права". "А також оздоровити внутрішню сферу у журналістських колективах шляхом укладання трудових договорів, етичного кодексу, єдиної прес-карти", - зазначив Шевченко.

Звернувшись до колег-журналістів, Андрій Шевченко закликав їх "почати сьогоднішні новини з цієї події. "Якщо ми не відстоїмо право на цю новину, завтра не зможемо розповідати про всі інші новини", - зазначив Шевченко.

"Ми не хочемо брехні, страху та приниження. Ми хочемо жити, там, де будемо говорити правду, де буде писатися вільно, де будуть невтомні журналісти, відповідальні редактори та дбайливі власники. Там кожен з нас може сказати: "Я гордий за те, що я роблю". Тримайтеся!", - закінчив свій виступ Андрій Шевченко.

Далі розпочалися виступи учасників слухань.


"Як представник одного з регіонів України, я свідчу: цензура, як добре налагоджений механізм контролю над суспільством і тиску на журналістів, в Україні існує", заявила під час парламентських слухань голова Асоціації вільних журналістів Криму Ліля Буджурова. "І чим далі від центра, тим цей механізм діє нахабніше й безсовісніше".

За словами журналістки, "пряма цензура", наприклад, введена на ГТРК "Крим" у формі "замовлень" або "нарядів", які сюжети варто знімати. Крім того, "цензура й держзамовлення впроваджуються шляхом зняття окремих сюжетів і цілих програм, присвячених, до речі, проблемам свободи слова", розповіла Буджурова.

"Ще одна форма тиску на "неправильних" журналістів – інститут акредитації. Наприклад, Бахчисарайська райміськадміністрація відмовила в акредитації газеті "Бахчисарайский вестник" на тій підставі, що в районі є інша газета, що повинна висвітлювати роботу органів виконавчої влади", повідомила журналістка.

Ліля Буджурова привела й інші приклади перешкоджання роботі журналістів. Так, у квітні 2001 року в Алупці заступник міського голови, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою вихопив з рук редактора газети "Алубіка" диктофон і викинув його в смітник. Суд визнав дії чиновника незаконними, однак позбавив газету акредитації, а Фонд комунального майна розірвав з редакцією договір про оренду приміщення. У вересні цього року газета "Алубіка" після дворічної боротьби змушена була закритися.

"У червні 2000 року за обвинуваченням у неповазі до суду в Ленінському районі Криму арештований Сергій Потоманов - головний редактор Радіо "Фенікс", що різко критикувало місцеву владу", розповіла Буджурова. "Незабаром йому висунули обвинувачення ще з 4 карних статей, у тому числі за ст. 89 ч.2 (знищення держмайна шляхом підпалу) за матрац, що зайнявся у камері. Не взявши до уваги численні докази невинності Потоманова, а також те, що на його утриманні знаходилося 5 неповнолітніх дітей, суд визнав його винним і присудив до 5 років позбавлення волі. Після втручання журналістських організацій цей термін Верховним Судом Криму був скорочений до 3 років. А в січні цього року Сергія, що просидів у колонії строгого режиму 1,5 роки, звільнили достроково".

Майже курйозом виглядає історія редактора опозиційної газети "Чорноморський вісник" Олександра Юрченка, його, як розповіла журналістка, примусово "затримали... у лікарні шляхом прив'язування до ліжка й уливання невідомих ін'єкцій. Звільнити від медиків Юрченка вдалося тільки після втручання місцевих депутатів".

Буджурова також нагадала і про ситуацію, що склалася у зв'язку з арештом головного редактора "Евпаторийской недели" Володимира Лутьєва, обвинуваченого в організації замовленого убивства.

Закінчуючи виступ, журналістка сказала: "Ми не хочемо вмирати в цих боях, ми хочемо просто працювати".

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова стверджує, що у Криму на головному редакторові газети "Євпаторийская неделя" Володимирові Лутьєві відпрацьовувався новий метод боротьби зі свободою слова, при якому б, не вбиваючи, знищували журналістів, застосовуючи статтю Кримінального кодексу, що передбачає довічне ув`язнення.

Журналіст Євген Глібовицький, виступаючи перед депутатами та журналістами, зазначив, що політики "не повинні займатися журналістикою, а журналісти не повинні займатися політикою".

"Склалося так, що мені і моїм колегам випало вийти зі свого мандата. Наша інформаційна місія інформувати суспільство про те, що відбувається довкола, щоб воно само вирішило, що робити", - зазначив Глібовицький.

"Я не хотів би зупинятися на окремих фактах тиску й цензури. Проте щороку ми ховаємо одного з найкращих колег, але можу припустити, що це перестало шокувати навіть нас", - зазначив журналіст.

"Нагадаю, журналіст є однією з найбільш поінформованих частин суспільства. Ми можемо відрізнити правду від брехні, чорне від білого. Ми вважаємо, що потрібні глобальні й конструктивні зміни, щоб медіа могли працювати незалежно від того, який політик прийде до влади", - заявив Глібовицький.

Звертаючись до присутніх, представник страйкому зазначив: "Панове законодавці! Рівень політичної культури підказує, що кожна стаття і пункт, що стосується журналіста й свободи слова повинні бути деталізовані до подробиць. Панове виконавці! Нагадуємо, що крім букви закону є ще дух закону, в якому може критися справжня причина цього закону".

"Журналіст, який сидить на гачку – не викликає довіри", - зазначив Глібовицький. – "За 12 років свобода й незалежність змогли дати професіоналів, які змогли працювати, і зараз їх робота запитана суспільством. І тут виросло нове покоління, яке не уявляє своє життя без свободи", - закінчив свій виступ журналіст.


Генеральний прокурор Святослав Піскун з парламентської трибуни пообіцяв журналістам, що "як тільки заява про незаконну цензуру дійде до Генпрокуратури, ми зразу відреагуємо", пообіцяв він.

Він також повідомив, що його відомство розслідує справи журналістів, які "достовірно вбиті", серед них справи Георгія Гонгадзе й Ігоря Олександрова. Піскун повідомив, що досягнута домовленість між Генеральною прокуратурою та Радою Європи "щодо ефективної співпраці". "Перша інформація про роботу Генеральної прокуратури була направлена до РЄ 18 листопада, - повідомив Піскун. - "Проводяться всі оперативнослідчі дії, щоб вбивство Георгія Гонгадзе було розкрито".

Щодо справи Ігоря Александрова, то Генпрокурор повідомив, що "слідство встановило співучасника вбивства".

Говорячи про розслідування справи директора "Українських новин" Михайла Коломійця, Піскун зазначив, що призначена експертиза його тіла, яку проведе експерт Жан Рівольє. "І так далі", - закінчив свій виступ Святослав Піскун.

Народний депутат України Микола Баграєв (фракція "Народний вибір") запропонунував перенести розгляд проблеми свободи слова в Україні з політичної до економічної площини, зазначивши, що саме "економічна залежність" ЗМІ перетворюється на "економічну цензуру". Шляхом подолання цієї залежності народний депутат вважає самоокупність мас-медіа. Крім того, на думку Баграєва необхідно законодавчо захистити ЗМІ від необґрунтованих судових позовів.
Лідер "Народного вибору" впевнений, що зараз назріла необхідність у "створенні законодавчої бази", котра б дозволяла засобам масової інформації самостійно заробляти необхідні їм кошти". Це означає, що необхідні лібералізація Закону "Про рекламу", перегляд податкової політики щодо ЗМІ, створення системи соціального захисту журналістів, що діє, гармонізація чинних законодавчих актів про ЗМІ з нормами європейського законодавства, ратифікація Європейської хартії про транскордонне телебачення", - вважає Баграєв.

Баграєв також торкнувся питання журналістської етики: "нам сьогодні дуже необхідний етичний кодекс робітника ЗМІ. Причому кодекс дієвий, тобто невиконання норм якого конкретною особою автоматично виключало б його з ряду робітників будь-якого ЗМІ".

Перший заступник голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації, колишній член фракції Блоку Юлії Тимошенко Сергій Правденко переконаний, що "в разі приходу до влади нинішніх опозиціонерів питання про свободу слова буде знято з порядку денного, бо самої свободи не буде".

Правденко сказав, що "нинішня влада, як би ми її не критикували, все ж більш терпима до аргументованої та професійної критики, ніж лідери опозиційних фракцій". Коментуючи існування принципових відмінностей у підході до роботи з інформацією в опозиційних і провладних ЗМІ, він наголосив, що "безумовно існує принципова різниця у подачі інформації в опозиційних та провладних ЗМІ".

За його словами, "наприклад, можна написати про одну і ту ж подію чи візит по-різному: провладні ЗМІ подають це на перших шпальтах і старанно перераховують все, що було підписано і зроблено, а опозиціонери дають на другому плані і обов'язково зі своїм трактуванням та розумінням". "І ми бачимо, що заангажованість опозиційних ЗМІ є абсолютно очевидною", - наголосив Правденко.

Головний редактор кіровоградської газети "Україна-Центр" Юхим Мармер розповів на парламентських слуханнях, що регіональні ЗМІ кожен день отримують "вказівки" – "що, де і як". Залишковий принцип фінансування перетворює мас-медіа на "комунальних жебраків", а тому "керувати такою пресою – дуже легко", зазначив він. Виходом з ситуації, на думку Мармера, має стати "роздержавлення" засобів масової інформації, що знаходяться у державній або комунальній власності.

Декілька ознак цензури в українських ЗМІ під час парламентських слухань навів народний депутат Сергій Шевчук (фракція НДП). Так, на його думку, на екранах телевізорів та в пресі можна спостерігати "одностайність" думок, замовчування певних подій (що депутат назвав "радянськими методами").

Депутат також відзначив появу так званих "спін-докторів", які впливаючи на зміст новин, або здійснюють "санацію настроїв" суспільства, або намагаються керувати сприйняттям подій. Крім того, за словами Шевчука, ще однією ознакою проблем зі свободою слова є те, що "цензура стає об'єктом громадського сарказму".

"Приручення" агентств є останнім штрихом до несвободи ЗМІ, сказав під час парламентських слухань головний редактор інформаційного агентства УНІАН Олександр Харченко. При цьому, за його словами, народ України переконують, що серед тих, хто не вписується у свободу слова, яку хочуть владні структури, "модно їздити" з Луганська до Києва (йдеться про журналіста Петра Шевченка) або з Києва до Білорусі (йдеться про Михайла Коломійця), щоб повіситись. Харченко вважає, що "така мода" якнайяскравіше характеризує "ту свободу слова, що процвітає в Україні", цитує його УНІАН.

Він зазначив, що до останнього часу інформагентства залишалися "чи не єдиною категорією ЗМІ", де зберігався реальний плюралізм думок. Однак, вважає він, "для сьогоднішніх архітекторів свободи слова в Україні" це неприйнятно, й останнім часом "агентства відчули до себе пильну увагу".

Харченко нагадав, що на початку осені було змінено керівництво УНІАН і зразу відчутно змінилася його політика. Якщо раніше, за його словами, агентство подавало всі події, всі точки зору, надавало зал для прес-конференцій усім, незалежно від їх політичних поглядів, то тепер рішення з цих питань залежить від однієї людини - новопризначеного виконувача обов`язків генерального директора агентства.

Харченко наголосив, що журналісти УНІАН активно виступили проти таких підходів. У відповідь на це новий керівник набирає "нових людей, які беззастережно виконують його розпорядження".

Головний редактор УНІАН зазначив, що тепер агентство може під різними приводами відмовити опозиційним політикам у проведенні прес-конференцій, на стрічці може з`явитися інформація з посиланням на анонімне джерело, де будуть вміщені найбрудніші звинувачення на адресу тих, хто заважає певним політичним силам. Водночас, спростування цього компромату журналістам УНІАН доводиться "пробивати під загрозою звільнення".

Харченко наголосив, що те, що сталося з агентством УНІАН, тиск на інші агентства, смерть керівника "Українських новин" йому "не видається випадковим збігом обставин".

"Журналісти хотіли б вибачитися перед усім суспільством через те, що ми сприяли зростанню цензури і своїми руками утискали свободу слова", звернувся до учасників парламентських слухань Роман Скрипін (екс-СТБ, нині – Громадське радіо), слово якому надали лише після того, як Микола Томенко відмовився на користь журналіста від свого права підбити підсумки слухань.

"Я засвідчую з цієї трибуни, що в країні є цензура і відсутня свобода слова", заявив журналіст. "Наявність стількох журналістів у цій залі – це вже свідчення цензури. Які ще докази потрібні?"

"Нас позбавили права на роботу, права на професію", наголосив Скрипін. "Якщо ви думаєте, що я просто так, заради забавки звільнився з роботи, як і інші мої колеги - то це лише страшні якісь і дурні фантазії".

"Я звинувачую тих, хто це зробив. Це влада, це Верховна Рада, Кабінет Міністрів, президент України й адміністрація президента", сказав Скрипін.

Журналіст назвав "заговоренням" те, яким чином відбувалися слухання, та закликав чиновників та депутатів кинути звичку читати з папірця і бути відвертими. "Будьте щасливі у свободі слова", побажав він.

"Свобода слова – це є панацея від усіх проблем, які є в суспільстві. І лише повернення до елементарних вимог, із якими працюють журналісти, забезпечить нормальний розвиток держави", підкреслив Скрипін.

"Ми хочемо дійсно працювати, а не бути політиками. Дайте журналістам нормально працювати. Не вбивайте нас, поважайте нас, а ми будемо поважати Вас", завершив він свою доповідь.

Підбиваючи підсумки парламентських слухань, віце-прем'єр Дмитро Табачник зазначив, що частина працівників ЗМІ "підміняють поняття співвідносин між журналістом і державою, намагаючись подати це як проблему, хоча, на мою думку, головною проблемою, є взаємовідносини між творчим працівником і власником чи співзасновником ЗМІ".

Саме тому віце-прем'єр запропонував створити робочу групу для "правового розв'язання проблеми свободи слова". До її складу, на думку Табачника, мають увійти представники Верховної Ради, журналістської громадськості, представники урядових структур.