Напередодні
Понеділок, 3 лютого 2003, 14:28
Так воно вже сталося історично, що головні дати нашого національного календаря - скорботні. Ми значно охочіше й бучніше вшановуємо роковини трагічної поразки під Берестечком, аніж блискучу перемогу під Конотопом. І тому, мабуть, глибоко закономірно, що низку зимових свят завершує для нас не радісне Водохреща, а сумні роковини загибелі цвіту українського юнацтва під маленькою станцією Крути. Ми ще й ще нагадуємо всім (і насамперед собі) - українці вміють героїчно вмирати; забуваючи водночас нагадати про інше - інколи українці вміли й переколиво, з блиском перемогти...
Напередодні Нового року українська опозиція чи не вперше за останні місяці домоглася серйозного правового, матеріалізованого успіху. Внаслідок абсолютно узгоджених дій "четвірки" вдалося повернути всі втрачені парламентські комітети й скасувати порядок голосування "іменними бюлетенями", який робив сесійні засідання непотрібними - кожна вказівка Медведчука автоматично набувала статусу ухваленого закону чи постанови.
А відтак в опозиції залишалася добра легальна платформа для боротьби за свого кандидата на майбутніх виборах - чергових (до них лишилося трохи більше, як півтора року), або й позачергових (якщо санкції FATF виявляться серйозними й змусять політично переорієнтуватися навіть тих, кого ми зазвичай називаємо "олігархами"). Тому цілком закономірно: третя сесія парламенту, що відкривається в перший вівторок лютого, стане прелюдією президентських перегонів (благо, трансляцію засідань відновлено - і в тому ще одна невеличка перемога української демократії).
Безперечно: якби вибори відбулися сьогодні, і якби вони були чесними, то на них майже гарантовано переміг би Віктор Ющенко. Але ж ці вибори будуть не сьогодні, - і ще є час для застосування численних апробованих у нас і в сусідів "жорстких" (хтось скаже - "брудних") технологій. (Симптоматичною є поява в "сітці" "1+1" на додачу до "Епіцентру" ще й відверто кілерської "п'ятихвилинки ненависті" Джангірова-Корчинського). А щодо "чесності" наших виборів краще й не розводитися - влада в нас завжди має змогу принаймні на кілька відсотків "відкоригувати" реальні результати народного волевиявлення.
Отже, насправді лишень абсолютна узгодженість дій опозиції може перешкодити перемозі того, кого режим визначить як "наступника". І водночас нас уже переконують з усіх боків - такої узгодженості немає й бути не може.
Найлегше цю тезу довести у випадку з комуністами. Якщо їхній з'їзд навіть не висуне товариша Симоненка, в бій майже напевно піде товариш Грач, новоявлений вождь "нащадків Богдана Хмельницького" (московське коріння цього новоявленого політичного проекту - надто очевидне). Безумовно, ні той, ні інший не набере й 20% голосів - але й того, що він набере, може виявитися досить для формування бажаної для влади картини першого туру, - з огляду на те, що "розтягатимуть" не лише "ліві" голоси.
Бо ж відомо, що сьогодні не рветься до особистої участі в президентських перегонах мудрий і порядний Мороз. Але йому вже нашіптують - неучасть соціалістів у виборах із власним кандидатом гарантовано означатиме провал партії в наступній кампанії до парламенту...
Юлія Тимошенко єдина з-поза "Нашої України" посилала гранично чіткі сигнали - вона готова іти в команді Ющенка, якщо буде враховано її кадрові претензії. Але якщо ці сигнали буде знехтувано - високий рейтинг лідерки "Батьківщини" сьогодні є добрим аргументом для тих порадників із оточення, які штовхають її до самостійної участі в перегонах (керуючись часто суто меркантильними міркуваннями, - адже заробляти на виборах у нас навчилися).
Натомість "мозковим штабом" Ющенка сьогодні фактично вироблено гранично просте гасло підготовки до майбутньої кампанії, оприлюднене прагматичним Томенком: "приєднуйтеся без жодних умов, або програєте!" Тут, схоже, бояться сьогодні лише одного - зняття лідера "Нашої України" з реєстрації.
Я не ідеалізую нашого ЦВК. І все ж мені здається, що Рябець (разом із його "ідейними натхненниками") чудово розуміють - є різниця між недопущенням до виборів за провінційним мажоритарним округом Жира, і зняттям з президентських перегонів людини, на яку покладають надію близько третини громадян держави. У першому випадкові це спричинило декілька прес-конференцій і гнівних заяв, у другому - може стати причиною вуличних заворушень і революції.
Тому головна небезпека для майбутньої перемоги Ющенка, як на мене, полягає в іншому. Егоїстичне тіньове оточення лідера "Нашої України", яке дорожить власними впливами й не хоче ділитися ними із новими потужними потенційно союзницькими середовищами, цілком свідомо може зірвати переговори з Тимошенко та Морозом.
Воно зможе це зробити, навіть ясно розуміючи - останні (в силу особливостей політичної ситуації) відмовляться від особистої участі в перегонах лише за умов серйозних гарантій для себе й своїх команд. А за ними, нагадаю - 15% політично найактивніших виборців, які мерзли в наметових містечках "УБК", які забезпечували масовість мітингам акції "Повстань, Україно!". І ці люди чутимуться елементарно ошуканими, коли владні ЗМІ (вустами того-таки Піховшека, чи пером Скачка) дохідливо й професійно пояснять їм: вони голими руками тягали з вогню жарини для завжди обережного й розважливого Віктора Андрійовича, а той уже забув про них, зробивши ставку на нових, нехай навіть ворожих до СДПУ(о), "олігархів"...
На нещодавній прес-конференції в УНІАН голова тоді ще УНР Костенко безапеляційно заявив: єдиного кандидата від опозиції бути не може. Адже за кожним із "четвірки" - власна ідеологія, власна команда. Лідер УРП "Собор" Матвієнко натомість поправив його: єдиного кандидата справді бути не може. А ось узгоджений - може і повинен з'явитися, якщо опозиція реально прагне щось у цій державі змінити.
Справді, неможливо уявити ситуацію, за якої з'їзд КПУ висуває Ющенка кандидатом у президенти. Але уявити, що той-таки з'їзд відмовляється від висунення власного кандидата, й дає "вільну руку" регіональним організаціям та місцевим осередкам - цілком можна, бо таке вже мало місце 1994 року. Ще простіше уявити це щодо з'їзду СПУ. А "Батьківщині" й УРП "Собор" - двом складовим сьогоднішнього Блоку Тимошенко - взагалі жодні причини ідеологічного порядку не перешкоджають бути в тій коаліції партій, яка висуне Ющенка на президентство.
Якщо, звісно, ближче оточення лідера "Нашої України" буде достатньо мудрим для того, щоб сісти з усіма названими (й багатьма неназваними) силами за стіл переговорів, обговорити з усіма моделі взаємодії (чітко диференційовані), надати необхідні гарантії політичного майбутнього, і, нарешті, погодити схему демократичної реформи системи влади (в ній зацікавлені сьогодні всі - від КПУ й до націонал-демократів).
Чи буде це зроблено - побачимо вже на парламентській сесії, яка розпочинає роботу першого вівторка лютого. Але якщо цього зроблено не буде - ми ще довго вузьким колом патріотів вшановуватимемо полеглих героїв Крут, замордованих героїв Базару, розстріляних у Бабиному Яру Олену Телігу із побратимами, нарікаючи в реліктових опозиційних виданнях на українську-неукраїнську владу, яка має зовсім інших "героїв".
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, письменник, активіст партії "Собор", яка є одним з ініціаторів висування єдиної кандидатури на виборах президента
Напередодні Нового року українська опозиція чи не вперше за останні місяці домоглася серйозного правового, матеріалізованого успіху. Внаслідок абсолютно узгоджених дій "четвірки" вдалося повернути всі втрачені парламентські комітети й скасувати порядок голосування "іменними бюлетенями", який робив сесійні засідання непотрібними - кожна вказівка Медведчука автоматично набувала статусу ухваленого закону чи постанови.
А відтак в опозиції залишалася добра легальна платформа для боротьби за свого кандидата на майбутніх виборах - чергових (до них лишилося трохи більше, як півтора року), або й позачергових (якщо санкції FATF виявляться серйозними й змусять політично переорієнтуватися навіть тих, кого ми зазвичай називаємо "олігархами"). Тому цілком закономірно: третя сесія парламенту, що відкривається в перший вівторок лютого, стане прелюдією президентських перегонів (благо, трансляцію засідань відновлено - і в тому ще одна невеличка перемога української демократії).
Безперечно: якби вибори відбулися сьогодні, і якби вони були чесними, то на них майже гарантовано переміг би Віктор Ющенко. Але ж ці вибори будуть не сьогодні, - і ще є час для застосування численних апробованих у нас і в сусідів "жорстких" (хтось скаже - "брудних") технологій. (Симптоматичною є поява в "сітці" "1+1" на додачу до "Епіцентру" ще й відверто кілерської "п'ятихвилинки ненависті" Джангірова-Корчинського). А щодо "чесності" наших виборів краще й не розводитися - влада в нас завжди має змогу принаймні на кілька відсотків "відкоригувати" реальні результати народного волевиявлення.
Отже, насправді лишень абсолютна узгодженість дій опозиції може перешкодити перемозі того, кого режим визначить як "наступника". І водночас нас уже переконують з усіх боків - такої узгодженості немає й бути не може.
Найлегше цю тезу довести у випадку з комуністами. Якщо їхній з'їзд навіть не висуне товариша Симоненка, в бій майже напевно піде товариш Грач, новоявлений вождь "нащадків Богдана Хмельницького" (московське коріння цього новоявленого політичного проекту - надто очевидне). Безумовно, ні той, ні інший не набере й 20% голосів - але й того, що він набере, може виявитися досить для формування бажаної для влади картини першого туру, - з огляду на те, що "розтягатимуть" не лише "ліві" голоси.
Бо ж відомо, що сьогодні не рветься до особистої участі в президентських перегонах мудрий і порядний Мороз. Але йому вже нашіптують - неучасть соціалістів у виборах із власним кандидатом гарантовано означатиме провал партії в наступній кампанії до парламенту...
Юлія Тимошенко єдина з-поза "Нашої України" посилала гранично чіткі сигнали - вона готова іти в команді Ющенка, якщо буде враховано її кадрові претензії. Але якщо ці сигнали буде знехтувано - високий рейтинг лідерки "Батьківщини" сьогодні є добрим аргументом для тих порадників із оточення, які штовхають її до самостійної участі в перегонах (керуючись часто суто меркантильними міркуваннями, - адже заробляти на виборах у нас навчилися).
Натомість "мозковим штабом" Ющенка сьогодні фактично вироблено гранично просте гасло підготовки до майбутньої кампанії, оприлюднене прагматичним Томенком: "приєднуйтеся без жодних умов, або програєте!" Тут, схоже, бояться сьогодні лише одного - зняття лідера "Нашої України" з реєстрації.
Я не ідеалізую нашого ЦВК. І все ж мені здається, що Рябець (разом із його "ідейними натхненниками") чудово розуміють - є різниця між недопущенням до виборів за провінційним мажоритарним округом Жира, і зняттям з президентських перегонів людини, на яку покладають надію близько третини громадян держави. У першому випадкові це спричинило декілька прес-конференцій і гнівних заяв, у другому - може стати причиною вуличних заворушень і революції.
Тому головна небезпека для майбутньої перемоги Ющенка, як на мене, полягає в іншому. Егоїстичне тіньове оточення лідера "Нашої України", яке дорожить власними впливами й не хоче ділитися ними із новими потужними потенційно союзницькими середовищами, цілком свідомо може зірвати переговори з Тимошенко та Морозом.
Воно зможе це зробити, навіть ясно розуміючи - останні (в силу особливостей політичної ситуації) відмовляться від особистої участі в перегонах лише за умов серйозних гарантій для себе й своїх команд. А за ними, нагадаю - 15% політично найактивніших виборців, які мерзли в наметових містечках "УБК", які забезпечували масовість мітингам акції "Повстань, Україно!". І ці люди чутимуться елементарно ошуканими, коли владні ЗМІ (вустами того-таки Піховшека, чи пером Скачка) дохідливо й професійно пояснять їм: вони голими руками тягали з вогню жарини для завжди обережного й розважливого Віктора Андрійовича, а той уже забув про них, зробивши ставку на нових, нехай навіть ворожих до СДПУ(о), "олігархів"...
На нещодавній прес-конференції в УНІАН голова тоді ще УНР Костенко безапеляційно заявив: єдиного кандидата від опозиції бути не може. Адже за кожним із "четвірки" - власна ідеологія, власна команда. Лідер УРП "Собор" Матвієнко натомість поправив його: єдиного кандидата справді бути не може. А ось узгоджений - може і повинен з'явитися, якщо опозиція реально прагне щось у цій державі змінити.
Справді, неможливо уявити ситуацію, за якої з'їзд КПУ висуває Ющенка кандидатом у президенти. Але уявити, що той-таки з'їзд відмовляється від висунення власного кандидата, й дає "вільну руку" регіональним організаціям та місцевим осередкам - цілком можна, бо таке вже мало місце 1994 року. Ще простіше уявити це щодо з'їзду СПУ. А "Батьківщині" й УРП "Собор" - двом складовим сьогоднішнього Блоку Тимошенко - взагалі жодні причини ідеологічного порядку не перешкоджають бути в тій коаліції партій, яка висуне Ющенка на президентство.
Якщо, звісно, ближче оточення лідера "Нашої України" буде достатньо мудрим для того, щоб сісти з усіма названими (й багатьма неназваними) силами за стіл переговорів, обговорити з усіма моделі взаємодії (чітко диференційовані), надати необхідні гарантії політичного майбутнього, і, нарешті, погодити схему демократичної реформи системи влади (в ній зацікавлені сьогодні всі - від КПУ й до націонал-демократів).
Чи буде це зроблено - побачимо вже на парламентській сесії, яка розпочинає роботу першого вівторка лютого. Але якщо цього зроблено не буде - ми ще довго вузьким колом патріотів вшановуватимемо полеглих героїв Крут, замордованих героїв Базару, розстріляних у Бабиному Яру Олену Телігу із побратимами, нарікаючи в реліктових опозиційних виданнях на українську-неукраїнську владу, яка має зовсім інших "героїв".
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, письменник, активіст партії "Собор", яка є одним з ініціаторів висування єдиної кандидатури на виборах президента