Реформи Кучми: Сам він планує стати сенатором
Середа, 5 березня 2003, 16:59
Кучма кардинально перекроює політичну карту країни. У новій схемі він знайшов місце і для себе. Після 2004 року Кучма планує стати… сенатором.
УП дізналася деталі конституційних ініціатив президента, які він має намір озвучити в середу увечері. В офіси західних інформагенцій уже надійшли роздруківки, в яких англійською мовою озвучується суть Кучминих реформ.
Кучма вносить законопроекти, якими президент позбавляється частини повноважень. Головний принцип реформи: парламент повинен сформувати у своїх рядах більшість і визначити кандидата в прем'єри. Його на затвердження законодавчим органом вносить президент.
Президент хоче залишити за собою право призначати лише чотирьох міністрів – оборони, внутрішніх справ, надзвичайних ситуацій і закордонних справ. Тут є відмінності від того, як формувався Кабмін Януковича. У кінці 2002 Кучма погодився, щоб більшість "висувала" міністра надзвичайних ситуацій, але сам визначав кандидата в міністри юстиції.
Згідно з пропозиціями Кучми, він відмовляється від права призначати 34 керівників органів влади. Міністрів буде визначати парламент, голів держкомітетів – сам прем'єр.
Серед невідомих нюансів: у законопроектах передбачається скорочення депутатського складу парламенту. Проте він стає двопалатним. Верхня палата буде називатися Палата регіонів. До неї буде входити по три представники від кожної з 27 адмін-територіальних одиниць. Плюс членами Палати регіонів будуть колишні президенти України. Загалом 82 сенатори (з Кравчуком), 83 (з Кравчуком і Кучмою) і так далі.
Варто відзначити велику хитрість авторів законопроекту. Таким чином Кучма вирішує для себе питання постпрезидентського імунітету. І не потрібні ніякі законопроекти про спеціальні гарантії…
Нижня палата отримає назву Державні збори. Чисельність – 300 депутатів. Формуватися вона повинна на пропорційній основі.
Сам президент має "прямий мандат", тобто обирається на загальних виборах народом. Він має право розпускати законодавчий орган, якщо більшості в парламенті немає. Ще одна причина для розгону – не ухвалений вчасно бюджет.
У Кабміну з'являється також така форма шантажу парламенту, як право самостійно ініціювати питання про свою відставку. Тобто уряд може висунути депутатам вимогу – або ви голосуєте за законопроект, або ми звільняємося.
Усе описане вище – це тільки ініціативи. Для того, щоб вони стали законом, треба принаймні півроку – зміни до Конституції приймаються на двох сесіях Верховної Ради.
Передбачається, що ідеї президента будуть обговорюватися громадськістю протягом двох місяців. УП дослухалася до закликів глави держави і звернулася за першою реакцією до політологів. Деякі з них знали про реформаторські ініціативи Кучми тільки у версії Задорожнього. Тобто на момент "коментування" ще не знали про нове місце, яке для себе знайшов "гарант" на період після 2004 року.
Директор Інституту політики, народний депутат Микола Томенко у коментарі УП із приводу звернення Кучми виділив дві "принципові" речі.
"Перше - команда президента діє таким чином: якщо не можна виграти президентські вибори, то слід зробити посаду президента незначущою. Саме такою є ідея реформи, проти якої, нагадаю, виступав сам президент", зазначив Томенко. На його думку, "щоб не робили у президентській команді, жоден з претендентів, немає шансів перемогти на виборах". "Саме тому краще зробити ключовою посаду – прем'єр-міністра", зазначив Томенко.
Другим ключовим моментом політолог назвав "підміну понять, коли політична реформа замінюється на конституційну".
"Опозиція виступає за політичну реформу, тобто приведення діяльності влади у відповідність із Законом, Конституцією України. На жаль, ми жодного дня не жили за чинною Конституцією, де записано, що адміністрація президента - це дорадчий орган по підготовці діяльності президента, найвищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів, а Генпрокуратура виконує зовсім інші функції", зауважив Томенко.
Він також додав, що "для початку слід провести політичну реформу, тобто привести у відповідність із законом, що не заперечує оптимізацію Конституції". Томенко також висловив думку, що "немає підстав, щоб не написати за тиждень іншу Конституцію, для конкретної справи чи під конкретну посадову особу – Медвудчука чи Януковича".
Запропонована президентською командою конституційна реформа, "що триватиме до 2004 року", передбачає, що до цього часу президентом буде Кучма, зазначає Томенко. Проте, на його думку, потім буде введена "інша формула - незначущий президент і сильний прем'єр-міністр, яким буде Кучма". "Це прямий обман президента, бо його команда вже втомилася писати доповіді, пропозиції для Кучми проте ніхто не знає, що він буде робити після 2004 року", сказав Томенко і додав, що "Медведчук не дозволить собі писати доповіді для Кучми після 2004".
Томенко також додав, що "не вірить у те, що 300 голосів депутатів підтримають законопроект на виживання Кучми та його команди".
В інтерв'ю журналістам Томенко також повідомив, що "у радикальному варіанті [звернення] передбачається, що інституту президентства взагалі не буде, у поміркованому варіанті передбачається, що президента обиратиме парламент, а ключовою фігурою виконавчої влади буде прем'єр-міністр".
Томенко підкреслив, що хибність цього підходу полягає в тому, що "люди, які писали цей документ, писали його під себе, навіть не під президента Кучму".
На думку шеф-редактора журналу "Політична думка" Володимира Полохала, головним невідомим моментом запропонованої реформи - "хто призначає прем'єр-міністра, хто робить подання на його призначення і хто звільняє".
"Сьогодні президент подає кандидатуру прем'єра, а Верховна Рада її затверджує. Якщо парламент не затверджує кандидатуру від президента, той може призначити його виконуючим обов'язки. Зараз президент може звільнити прем'єра з будь-яким формулюванням: навіть до такого комічного "за формування власного іміджу". Наприклад, приводом для звільнення Кінаха стала його "неувага до проблем культури", нагадав Полохало.
"Наразі ця ініціатива має кілька вимірів", - зазначив політолог. "Перший вимір – перехопити політичну ініціативу чи втримати її у руках. Формувати свої власні правила гри протягом тих року-півтора, які залишилися до президентських виборів, а також включити у дискусію всіх інших гравців, які будуть вимушені реагувати на його пропозиції", прокоментував Полохало і додав, що "вже у четвер зранку Кучма буде з цікавістю слухати, хто і як реагує на його заяву".
"Центром суспільної уваги й епіцентром масмедійного інтересу стає діючий президент", - вважає політолог. – "Він – гравець, він намагається переключити увагу суспільства й мас-медіа на ті правила гри, які він пропонує, і які не можна обійти увагою, оскільки він є суб'єктом законодавчої ініціативи".
"Таким чином Кучма перетворився на політтехнолога – сам чи з допомогою голови його адміністрації, чи радників, чи свого колеги Путіна. Багато хто з українських політиків є одночасно і політиком і політтехнологом. Кучма виступає політтехноголом і піарщиком. Це такий самопіар", прокоментував ініціативу Кучми Полохало.
"Другий вимір, - який визначив політолог, "це – применшити вплив від дій опозиції 9 березня. Президент може коментувати все те таким чином, що він пропонує реформи, а опозиція дбає тільки про власні амбіції і про те, хто буде президентом. До речі, не всі помітили, що на з'їзді опозиції говорилося про політичну реформу. Опозиція зрозуміла, що має пропонувати конкретні пропозиції реформування за власними правилами".
Третій вимір президентської ініціативи – президентські фобії. "У президента сформувалася усталена фобія перед власним політичним, і просто майбутнім після 2004 року. І це - фобія невизначеності, негарантованості", вважає Полохало. "Президент знає, що породжені ним актори із середовища фінансово-політичних угруповань – це люди, які можуть піти на все, і швидко забути про колишню прихильність з боку президента. Він не впевнений у своєму оточенні, не впевнений у майбутньому не тільки з точки зору опозиції, яка звичайно намагатиметься з'ясувати всі обставини його діяльності", висловив думку у коментарі УП політолог.
На його думку, "слабкість президента" полягає у тому, що "він уже вдруге після 24 серпня наступає на горло власній пісні, вимушений зраджувати власному розумінню ролі президентства, ролі особистості на пострадянському просторі. І ця фобія президента - важливий елемент його ініціатив. І якщо це не тільки гра, це фобія не тільки перед тим, що може перемогти Тимошенко чи Ющенко, а й невпевненість, що представник від влади буде тим гарантом, яким був Путін для Єльцина. Фобія і проти опозиція, і проти своїх", констатував Полохало.
На його думку, якщо кучмівський проект отримає 300 голосів, то це не означає зміни політичної системи, а є "таким своєрідним способом збереження статус-кво на політичному й економічному полі. Основні угруповання зберігають свої позиції, контроль над парламентом, над урядом. Така реформа не зачіпає сутності політичного режиму й основних інтересів груп – ані київської, ані донецької, вони зберігають свої ресурси. І у третьому варіанті президент виграє", зазначив Полохало.
Володимир Малинкович, голова комісії сприяння демократизації і розвитку громадянського суспільства, вважає, що "зараз мало, що можна коментувати, оскільки пропозиції, озвучені Задорожнім, розпливчаті". "По його тону я можу судити, що поки у команди Леоніда Кучми немає закінченого проекту реформ", передбачив політолог.
Як відзначив Малинкович, "добре, що президент пропонує обговорити конституційну реформу. Тільки робитися це повинно не за принципом загального "одобрямс". Треба відкрити електронні ЗМІ для діалогу з цього приводу у колі фахівців, у режимі "за-проти".
Політолог також зазначив, що його "радує, що від президента до парламенту повинні перейти функції формування Кабінету Міністрів". "Це конструктивно, але основне напруження по створенню уряду перейде на партійні фракції. І, на жаль, в озвучених Задорожнім ініціативах я не почув про новий виборчий закон на пропорційній основі, хоч, сподіваюся, у самому проекті реформ він буде", відзначив він.
Малинкович також сказав, що у разі відсутності виборчого закону, "у нас не буде конструктивно працюючого парламенту. А отже, і можливість формування ефективно діючого уряду мало реальна. Тому надто важливо, щоб закон про вибори був. Нагадаю: у зверненні президента до народу від 24 серпня такий пункт про партійні вибори був".
Він також зазначив, що "абсолютно неправильно починати конституційну реформу з формування двопалатного парламенту. Вона буде формуватися представниками регіонів, а у нас ще навіть не почата адміністративно-територіальна реформа, реформа місцевого самоврядування".
"Раніше президент хотів мати другу палату, щоб спиратися на неї, стримуючи парламент. Але зараз, коли президент буде слабий, то кому вона слугуватиме опорою? У Росії друга палата ефективна, тому що сильний президент", нагадав Малинкович.
На його думку, "перше, що необхідно зробити зараз, - внести законопроект про пропорційні вибори, і конституційно закріпити норми, які дозволять партійним фракціям Верховної Ради формувати коаліційний уряд".
"Щоб такий уряд працював, а не мінявся по декілька разів на рік, як в Італії, важливо запозичити німецький досвід", вважає Малинкович. "Це варіант "конструктивного вотуму недовіри". "Це означає, що парламентські партії можуть відправити уряд у відставку тільки за умови, коли вони готові відразу ж сформувати новий Кабінет міністрів. Ця норма сприяла тому, що за всю історію ФРН тільки 1 раз уряд пішов у відставку у проміжку між парламентськими виборами", пояснив політолог і додав, що "зараз важливо не заглиблюватися у деталі і розтягнути реформу у часі".
Малинкович також висловив думку, що на першому етапі слід "провести закон про пропорційні вибори, щоб парламент обирався за партійними списками, внести зміни до Конституції, які дозволять парламентським партіям формувати уряд". Зробити це, на його думку, треба до кінця року, "і на цьому поки поставити крапку. Щоб у 2004 р. громадяни знали, за президента з якими повноваженнями вони будуть голосувати".
Другий етап - "судова реформа, після президентських виборів (2004 - 2006 рр.). У нас суд усе ще працює по-радянськи", відзначив він.
І, нарешті, третій етап - адміністративно-територіальна реформа, реформа місцевого самоврядування. "Якщо з'являться елементи федералізму, тоді доцільно створювати другу палату. Тоді, партійні списки для виборів у парламент можна буде формувати у кожній федеральній землі. Але це тільки у випадку, якщо в Україні будуть створені елементи федералізму", сказав Малинкович.
"Зараз же найголовніше - відмовитися від сильної президентської системи влади і подолати спадщину радянсько-сталінської системи з жорсткою вертикаллю влади, звівши до мінімуму вплив адмінресурсу", висловив думку політолог.
УП дізналася деталі конституційних ініціатив президента, які він має намір озвучити в середу увечері. В офіси західних інформагенцій уже надійшли роздруківки, в яких англійською мовою озвучується суть Кучминих реформ.
Кучма вносить законопроекти, якими президент позбавляється частини повноважень. Головний принцип реформи: парламент повинен сформувати у своїх рядах більшість і визначити кандидата в прем'єри. Його на затвердження законодавчим органом вносить президент.
Президент хоче залишити за собою право призначати лише чотирьох міністрів – оборони, внутрішніх справ, надзвичайних ситуацій і закордонних справ. Тут є відмінності від того, як формувався Кабмін Януковича. У кінці 2002 Кучма погодився, щоб більшість "висувала" міністра надзвичайних ситуацій, але сам визначав кандидата в міністри юстиції.
Згідно з пропозиціями Кучми, він відмовляється від права призначати 34 керівників органів влади. Міністрів буде визначати парламент, голів держкомітетів – сам прем'єр.
Серед невідомих нюансів: у законопроектах передбачається скорочення депутатського складу парламенту. Проте він стає двопалатним. Верхня палата буде називатися Палата регіонів. До неї буде входити по три представники від кожної з 27 адмін-територіальних одиниць. Плюс членами Палати регіонів будуть колишні президенти України. Загалом 82 сенатори (з Кравчуком), 83 (з Кравчуком і Кучмою) і так далі.
Варто відзначити велику хитрість авторів законопроекту. Таким чином Кучма вирішує для себе питання постпрезидентського імунітету. І не потрібні ніякі законопроекти про спеціальні гарантії…
Нижня палата отримає назву Державні збори. Чисельність – 300 депутатів. Формуватися вона повинна на пропорційній основі.
Сам президент має "прямий мандат", тобто обирається на загальних виборах народом. Він має право розпускати законодавчий орган, якщо більшості в парламенті немає. Ще одна причина для розгону – не ухвалений вчасно бюджет.
У Кабміну з'являється також така форма шантажу парламенту, як право самостійно ініціювати питання про свою відставку. Тобто уряд може висунути депутатам вимогу – або ви голосуєте за законопроект, або ми звільняємося.
Усе описане вище – це тільки ініціативи. Для того, щоб вони стали законом, треба принаймні півроку – зміни до Конституції приймаються на двох сесіях Верховної Ради.
Передбачається, що ідеї президента будуть обговорюватися громадськістю протягом двох місяців. УП дослухалася до закликів глави держави і звернулася за першою реакцією до політологів. Деякі з них знали про реформаторські ініціативи Кучми тільки у версії Задорожнього. Тобто на момент "коментування" ще не знали про нове місце, яке для себе знайшов "гарант" на період після 2004 року.
 |
"Перше - команда президента діє таким чином: якщо не можна виграти президентські вибори, то слід зробити посаду президента незначущою. Саме такою є ідея реформи, проти якої, нагадаю, виступав сам президент", зазначив Томенко. На його думку, "щоб не робили у президентській команді, жоден з претендентів, немає шансів перемогти на виборах". "Саме тому краще зробити ключовою посаду – прем'єр-міністра", зазначив Томенко.
Другим ключовим моментом політолог назвав "підміну понять, коли політична реформа замінюється на конституційну".
"Опозиція виступає за політичну реформу, тобто приведення діяльності влади у відповідність із Законом, Конституцією України. На жаль, ми жодного дня не жили за чинною Конституцією, де записано, що адміністрація президента - це дорадчий орган по підготовці діяльності президента, найвищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів, а Генпрокуратура виконує зовсім інші функції", зауважив Томенко.
Він також додав, що "для початку слід провести політичну реформу, тобто привести у відповідність із законом, що не заперечує оптимізацію Конституції". Томенко також висловив думку, що "немає підстав, щоб не написати за тиждень іншу Конституцію, для конкретної справи чи під конкретну посадову особу – Медвудчука чи Януковича".
Запропонована президентською командою конституційна реформа, "що триватиме до 2004 року", передбачає, що до цього часу президентом буде Кучма, зазначає Томенко. Проте, на його думку, потім буде введена "інша формула - незначущий президент і сильний прем'єр-міністр, яким буде Кучма". "Це прямий обман президента, бо його команда вже втомилася писати доповіді, пропозиції для Кучми проте ніхто не знає, що він буде робити після 2004 року", сказав Томенко і додав, що "Медведчук не дозволить собі писати доповіді для Кучми після 2004".
Томенко також додав, що "не вірить у те, що 300 голосів депутатів підтримають законопроект на виживання Кучми та його команди".
В інтерв'ю журналістам Томенко також повідомив, що "у радикальному варіанті [звернення] передбачається, що інституту президентства взагалі не буде, у поміркованому варіанті передбачається, що президента обиратиме парламент, а ключовою фігурою виконавчої влади буде прем'єр-міністр".
Томенко підкреслив, що хибність цього підходу полягає в тому, що "люди, які писали цей документ, писали його під себе, навіть не під президента Кучму".
 |
"Сьогодні президент подає кандидатуру прем'єра, а Верховна Рада її затверджує. Якщо парламент не затверджує кандидатуру від президента, той може призначити його виконуючим обов'язки. Зараз президент може звільнити прем'єра з будь-яким формулюванням: навіть до такого комічного "за формування власного іміджу". Наприклад, приводом для звільнення Кінаха стала його "неувага до проблем культури", нагадав Полохало.
"Наразі ця ініціатива має кілька вимірів", - зазначив політолог. "Перший вимір – перехопити політичну ініціативу чи втримати її у руках. Формувати свої власні правила гри протягом тих року-півтора, які залишилися до президентських виборів, а також включити у дискусію всіх інших гравців, які будуть вимушені реагувати на його пропозиції", прокоментував Полохало і додав, що "вже у четвер зранку Кучма буде з цікавістю слухати, хто і як реагує на його заяву".
"Центром суспільної уваги й епіцентром масмедійного інтересу стає діючий президент", - вважає політолог. – "Він – гравець, він намагається переключити увагу суспільства й мас-медіа на ті правила гри, які він пропонує, і які не можна обійти увагою, оскільки він є суб'єктом законодавчої ініціативи".
"Таким чином Кучма перетворився на політтехнолога – сам чи з допомогою голови його адміністрації, чи радників, чи свого колеги Путіна. Багато хто з українських політиків є одночасно і політиком і політтехнологом. Кучма виступає політтехноголом і піарщиком. Це такий самопіар", прокоментував ініціативу Кучми Полохало.
"Другий вимір, - який визначив політолог, "це – применшити вплив від дій опозиції 9 березня. Президент може коментувати все те таким чином, що він пропонує реформи, а опозиція дбає тільки про власні амбіції і про те, хто буде президентом. До речі, не всі помітили, що на з'їзді опозиції говорилося про політичну реформу. Опозиція зрозуміла, що має пропонувати конкретні пропозиції реформування за власними правилами".
Третій вимір президентської ініціативи – президентські фобії. "У президента сформувалася усталена фобія перед власним політичним, і просто майбутнім після 2004 року. І це - фобія невизначеності, негарантованості", вважає Полохало. "Президент знає, що породжені ним актори із середовища фінансово-політичних угруповань – це люди, які можуть піти на все, і швидко забути про колишню прихильність з боку президента. Він не впевнений у своєму оточенні, не впевнений у майбутньому не тільки з точки зору опозиції, яка звичайно намагатиметься з'ясувати всі обставини його діяльності", висловив думку у коментарі УП політолог.
На його думку, "слабкість президента" полягає у тому, що "він уже вдруге після 24 серпня наступає на горло власній пісні, вимушений зраджувати власному розумінню ролі президентства, ролі особистості на пострадянському просторі. І ця фобія президента - важливий елемент його ініціатив. І якщо це не тільки гра, це фобія не тільки перед тим, що може перемогти Тимошенко чи Ющенко, а й невпевненість, що представник від влади буде тим гарантом, яким був Путін для Єльцина. Фобія і проти опозиція, і проти своїх", констатував Полохало.
На його думку, якщо кучмівський проект отримає 300 голосів, то це не означає зміни політичної системи, а є "таким своєрідним способом збереження статус-кво на політичному й економічному полі. Основні угруповання зберігають свої позиції, контроль над парламентом, над урядом. Така реформа не зачіпає сутності політичного режиму й основних інтересів груп – ані київської, ані донецької, вони зберігають свої ресурси. І у третьому варіанті президент виграє", зазначив Полохало.
 |
Як відзначив Малинкович, "добре, що президент пропонує обговорити конституційну реформу. Тільки робитися це повинно не за принципом загального "одобрямс". Треба відкрити електронні ЗМІ для діалогу з цього приводу у колі фахівців, у режимі "за-проти".
Політолог також зазначив, що його "радує, що від президента до парламенту повинні перейти функції формування Кабінету Міністрів". "Це конструктивно, але основне напруження по створенню уряду перейде на партійні фракції. І, на жаль, в озвучених Задорожнім ініціативах я не почув про новий виборчий закон на пропорційній основі, хоч, сподіваюся, у самому проекті реформ він буде", відзначив він.
Малинкович також сказав, що у разі відсутності виборчого закону, "у нас не буде конструктивно працюючого парламенту. А отже, і можливість формування ефективно діючого уряду мало реальна. Тому надто важливо, щоб закон про вибори був. Нагадаю: у зверненні президента до народу від 24 серпня такий пункт про партійні вибори був".
Він також зазначив, що "абсолютно неправильно починати конституційну реформу з формування двопалатного парламенту. Вона буде формуватися представниками регіонів, а у нас ще навіть не почата адміністративно-територіальна реформа, реформа місцевого самоврядування".
"Раніше президент хотів мати другу палату, щоб спиратися на неї, стримуючи парламент. Але зараз, коли президент буде слабий, то кому вона слугуватиме опорою? У Росії друга палата ефективна, тому що сильний президент", нагадав Малинкович.
На його думку, "перше, що необхідно зробити зараз, - внести законопроект про пропорційні вибори, і конституційно закріпити норми, які дозволять партійним фракціям Верховної Ради формувати коаліційний уряд".
"Щоб такий уряд працював, а не мінявся по декілька разів на рік, як в Італії, важливо запозичити німецький досвід", вважає Малинкович. "Це варіант "конструктивного вотуму недовіри". "Це означає, що парламентські партії можуть відправити уряд у відставку тільки за умови, коли вони готові відразу ж сформувати новий Кабінет міністрів. Ця норма сприяла тому, що за всю історію ФРН тільки 1 раз уряд пішов у відставку у проміжку між парламентськими виборами", пояснив політолог і додав, що "зараз важливо не заглиблюватися у деталі і розтягнути реформу у часі".
Малинкович також висловив думку, що на першому етапі слід "провести закон про пропорційні вибори, щоб парламент обирався за партійними списками, внести зміни до Конституції, які дозволять парламентським партіям формувати уряд". Зробити це, на його думку, треба до кінця року, "і на цьому поки поставити крапку. Щоб у 2004 р. громадяни знали, за президента з якими повноваженнями вони будуть голосувати".
Другий етап - "судова реформа, після президентських виборів (2004 - 2006 рр.). У нас суд усе ще працює по-радянськи", відзначив він.
І, нарешті, третій етап - адміністративно-територіальна реформа, реформа місцевого самоврядування. "Якщо з'являться елементи федералізму, тоді доцільно створювати другу палату. Тоді, партійні списки для виборів у парламент можна буде формувати у кожній федеральній землі. Але це тільки у випадку, якщо в Україні будуть створені елементи федералізму", сказав Малинкович.
"Зараз же найголовніше - відмовитися від сильної президентської системи влади і подолати спадщину радянсько-сталінської системи з жорсткою вертикаллю влади, звівши до мінімуму вплив адмінресурсу", висловив думку політолог.
