"Я дивлюсь на проблему СДПУ(О) спокійно..." - Мороз

Четвер, 6 березня 2003, 13:25
Олександр Мороз – один із найпослідовніших опонентів президента та лідерів опозиційних сил. На минулих президентських виборах саме Олександра Мороза називали найпотужнішим конкурентом Леоніда Кучми. У наступних виборах президента лідер українських соціалістів участі, очевидно, не братиме, підтримуючи узгодженого кандидата від опозиції. Але від висунення єдиного опозиційного фаворита сьогодні застерігає – не на часі.

Пане Олександре, як ви оцінюєте результати проведеного з'їзду опозиційних депутатів усіх рівнів? Чи сподіваєтеся на розвиток під час форуму "Нашої України" 29 березня, на який уже запрошено "трійку"?

– Завдання, яке ми ставили перед собою напередодні з'їзду, виконане повністю. Йшлося про те, аби наш актив у радах усіх рівнів долучити до нового етапу акції "Повстань, Україно!". Це завдання виконане навіть із запасом. Усі делегати запевнили про об'єднання, узгодження зусиль із метою зміни влади й системи влади, що для мене є найважливішим. Вдалося вирішити і важливе технологічне завдання з утворення штабів на місцях із залученням активу наших партій та місцевих депутатів уже 9 березня.

Це зафіксовано у Зверненні до народу України та Декларації єдності опозиції. Різні політичні сили консолідуються. І присутність представників "Нашої України", і виступ Ющенка на з'їзді дали потужний сигнал суспільству.

Звичайно, добре було б, щоб документи були скріплені підписами від блоку Віктора Ющенка. Гадаю, це – у найближчій перспективі. Свої осередки на місцях ми вже орієнтуємо на тісну співпрацю з активістами "Нашої України". Емоційне тло форуму було піднесеним.

Висловлюють тезу, що з'їзд опозиції не виконав головного завдання – не приєднав блок Ющенка і не перетворив "трійку" на "четвірку" напередодні весняної акції.

– Таке завдання не ставилося.

Чи почули ви нарікання делегатів з'їзду на відсутність чіткої тактики дій опозиції?

– Саме тактику розроблено й схвалено. Це організація координаційних штабів, приєднання депутатів місцевих рад до діяльності активістів партій на місцях.

Опозиції постійно закидають відсутність хороших політтехнологів. Невже не вистачає коштів найняти вітчизняних фахівців?

– Є добрі технологи у складі наших партій, і навіть не треба витрачати додаткових коштів.

Чому ж так легко опозиція піддається на провокації, як-от нав'язана дискусія про гімн, про хартію регіональних мов, про Щербицького? Чому так легко застосувати супроти вас "атаки" листами чи плакатами?

– Ні, дискусія про гімн нині йде без зла, без зайвої політизації. Опоненти стверджують одне і те ж – дискусія штучна, її нав'язали. Ми виконуємо процедуру: президент уніс нагальне питання сьогодення – парламент розглядає. Шість років питання гімну не хвилювало президента, сьогодні вже стало для нього невідкладним завданням. Постанова Верховної Ради із дорученням проведення відповідного конкурсу не виконана. А нагляд за виконанням урядом постанов – безпосередній обов'язок президента.

Сам він тут не з'являється. Це питання його насправді не хвилює. Непідготовленість очевидна. Конституційної більшості у 300 голосів немає. Ми порадимося, як спільно вийти з цієї колізії. Гадаю, що Володимир Литвин сам здогадається зняти пропозицію з голосування.

Нинішня "війна генпрокурорів" Михайла Потебенька та Святослава Піскуна стосується проблем із часів "касетного" скандалу. Пане Олександре, вас як каталізатора "кучмагейту" це протистояння якось зачіпає?

– Я бачу, що мій виступ 28 листопада 2000 року став точкою відліку для нової ситуації в Україні. Не було б виступу – не було б акцій протесту, не було б нищівної поразки влади на виборах з точки зору довіри суспільства. А те, що є нині, – це не війна прокурорів. Така собі бійка, аби уникнути відповідальності за вчинене. Адже Потебенько таки підписував листа до СБУ, щоб припинити розслідування у справі Георгія Ґонґадзе у грудні 2000 р. Очевидно, він діяв із чиєїсь вказівки. А впливати на прокурора могла лише одна особа.

Потебенько пробує вигородити і себе, і цю "особу". У діях Генпрокуратури було багато нечесного. Піскун як податківець у минулому має достатньо аргументів і доказів для самозахисту і для нападу. Обидва представляли різні гілки тієї ж влади, що не раз порушували Конституцію й Закон. Тепер пробують з'ясувати, хто ж таки менше допускав зловживань. Лишень підтверджують мою тезу про зміну системи влади, коли генпрокурор та інші посадовці виконують волю якогось можновладця.

Нині все більше звинувачень лунає на адресу СДПУ(о), яка послідовно збільшує кількість своїх представників в органах влади всіх рівнів. Опозиція спробує цьому протидіяти?

– Треба орієнтувати політичні сили на усунення, я б так назвав, цієї "біди". Я дивлюся на цю проблему спокійно. Слід пам'ятати, що люди СДПУ(о) на місцях – це рекрути. Фінансові мішки партії, що утримують рекрутів, мусять знати, що при зміні системи влади така ситуація не може зберегтися. Згадайте всіх політичних кон'юнктурників часів президента Кравчука. Де вони тепер? Усі нові призначення вказують на те, що при узурпації влади відбувається волюнтаристський кадровий розподіл. Додатковий аргумент на користь зміни системи влади, після якої така практика буде неможливою.

Зміна керівництва Фонду держмайна, утворення дублюючих інституцій вказують на новий етап приватизації. Експерти стверджують, що він відбудеться на користь російського капіталу. Що в цій ситуації планує робити опозиція?

– Валентина Семенюк навела переконливі докази планомірного підриву стратегічного й економічного потенціалу держави. Є загроза втрати державності взагалі. Уряд говорить про 6 мільярдів гривень, виручених від приватизації. Люди добрі, і це результат тотальної приватизації?!

Але експерти на початку 90-х говорили про приватизацію на суму 700 мільярдів доларів! У 700 разів обікрадено державу, а вони хочуть обійтися зміною посадовця від приватизації. Ще й пропонують есдека Заплатинського, чиї структури прораховували експертні оцінки приватизації. Бізнесмен Заплатинський не повинен свої інтереси залагоджувати за рахунок влади. Встановлено феодальний устрій – держмайно віддають не на конкурсній основі новому власнику, а за вказівкою президента чи його оточення.

Зміна системи влади в країні, про яку заявляє опозиція, передбачає реприватизацію?

– Передбачає приведення приватизації в законне річище. Передбачає і реприватизацію. Але не плутати з націоналізацією! Не відбирання, а повернення процесу у конкретних випадках до законодавчого поля. Застосування закону у повному обсязі, коли враховується доцільність, збільшення ефективності, інвестицій та прибутку, коли застережено інтереси держави та працівників. Нині Фонд держмайна діє ніби за принципом "аби позбутися".

Пане Мороз, а чи можлива зміна системи влади в Україні без проведення люстрації?

– У вітчизняних умовах, коли масова партійна приналежність у старі часи не була визначальною у діях конкретної людини, звичайно, можлива зміна системи влади без люстрації. Нині – схожа ситуація. Треба лише брати до уваги професійний рівень та дотримання законів людиною. Професіонал, незалежно від політичної сили, буде діяти так, як передбачено в законі.

"Українська правда" у Threads

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News

Усі новини...