Шокована Львівщина
П'ятниця, 6 червня 2003, 14:49
4 червня Мирон Янків близько четвертої години приїхав під Палац мистецтв. Там мало відбуватися нагородження журналістів області з нагоди професійного свята. Янків був бадьорим, оскільки з місцевими журналістами він товаришував. Неодноразово дякував їм за об’єктивне висвітлення його роботи. Постать Янківа як голови облдержадміністрації отримала чи не найменше критики у львівських ЗМІ, порівнюючи із попередніми губернаторами.
Мирон Янків тільки встиг вийти з машини. Тут подзвонив мобільний, і за секунду обличчя губернатора побуріло. Кілька нервових кроків і він сів знову в авто, яке одразу ж помчалося в облдержадміністрацію.
Після того один із працівників прес-служби Янківа, який залишився у Палаці мистецтв, зателефонував у редакцію "Поступу", щоб журналісти терміново глянули в "Українську правду": чи дійсно є інформація про звільнення Янківа.
Дуже дивно і неприємно повелися з Янківим навіть у тому, що про свою відставку губернатор дізнався зі ЗМІ. "З ним повелися по-свинськи", - думка більшості політично-свідомих мешканців Львівщини. "Звичайно, він не був ідеалом. Як і до будь-якого чиновника, а тим паче, представника президента, до нього була купа претензій. Але якимось рідним Мирон Янків став для львів’ян. Попри те, що рік тому на його призначення головою Львівської ОДА область відреагувала з пересторогою, за рік своєї роботи вони встигли його полюбити. Просто у порівнянні зі своїми попередниками, він був щиріший, відкритіший. У ньому відчувалося набагато менше лицемірства та злості".
Львівщина вже давно жила в очікуванні. Можливо, вона сама точно не знала, чого чекає, але усвідомлювала, що щось таки має статись. Адже ось-ось президентські вибори. А політична ситуація в області є доволі невизначеною. Точніше, невизначеною для керівництва держави. Воно прекрасно розуміло, що Львівщина фактично вже "захоплена" Ющенком і Тимошенко. Але змиритися, звичайно, із цим воно не могло.
Шок – перша реакція, яку викликала у Львові новина про відставку голови облдержадміністрації. Одразу після цієї звістки багатьом миттєво пригадався вислів із фільму "Весілля в Малинівці": "Опять власть меняется!"
Несподіваною ця новина видалась з багатьох причин.
Протягом року роботи на посаді губернатора Янків кілька разів розглядався як за п’ять хвилин екс-губернатор. Найактивніше про його відставку говорилося після Скнилівської трагедії, а також після оприлюднення доповідної аналітичної записки облдержадміністрації до керівництва держави.
В цій записці нібито Мирон Янків, зокрема, розповідав про те, що політична ситуація в області знаходиться під контролем Львівської обладміністрації. Що викликало хвилю обурень націонал-демократичних політиків, які мали намір добиватися відставки губернатора. Проте останній вибачився перед ними і поступово пристрасті вщухли.
Але таки у Янківа тоді була серйозна загроза "вилетіти". Адже війна між двома гілками влади на Львівщині була невигідною Києву. Проте одразу після оприлюднення цієї записки, Янків зустрівся з Кучмою та Януковичем. А, повернувшись до Львова, впевнено заявив, що у відставку він не збирається і що президент та прем’єр не мають до нього претензій і підтримують його в подальшій роботі.
Подібні заяви з'являлися регулярно, і така впевненість губернатора подекуди дивувала. Але цим словам фактично вірили.
Востаннє він заявив, що довго працюватиме і що йому набридли питання журналістів на тему його відставки, на своїй, як виявилося, останній прес-конференції як голови облдержадміністрації. На доказ своїх слів Янків довго наводив факти щодо покращення ситуації в області за перший квартал.
Загалом Янків часто любив наводити цифри успішної роботи ОДА. "Львівщина виходить із кризи", - так озвучив загалом останні підсумки своєї роботи Мирон Янків.
Здивувала відставка Янківа і тому, що він виглядав доволі зручним для всіх. Він зміг налагодити нормальні ділові стосунки із представниками всіх впливових фінансово-політичних груп.
Несподіванкою відставка Янківа стала також через те, що прем’єр Віктор Янукович, попри критику ситуації на Львівщині, був задоволений нещодавнім візитом в область. Він пообіцяв приїхати у жовтні, щоб перевірити стан виконання його рішень. Тому обладміністрація, перевівши дух після візиту прем’єра, почала готуватися до наступної інспекції.
Власне, чи не найголовнішою причиною шоку від звільнення Мирона Янківа стало те, що про його відставку перестали говорити. Це просто усім набридло. Це стало неактуальним. Адже скільки разів були причини і реальні можливості звільнити Янківа. Але так цього і не сталося. Мабуть, якщо б хтось вранці 4 червня запустив по Львову чутку про відставку Янківа, на це б навіть ніхто не відреагував або ж посміявся з цього.
Хоча, з іншого боку, відставку Мирона Янківа саме на початку літа можна би було вважати абсолютно прогнозованою. Адже за літній період, спокійний для політики, новий губернатор зможе освоїтися, виробити необхідну базу для роботи, а з осені в повному ритмі почати роботу над президентською кампанією кандидата від влади.
Мирон Янків тільки встиг вийти з машини. Тут подзвонив мобільний, і за секунду обличчя губернатора побуріло. Кілька нервових кроків і він сів знову в авто, яке одразу ж помчалося в облдержадміністрацію.
Після того один із працівників прес-служби Янківа, який залишився у Палаці мистецтв, зателефонував у редакцію "Поступу", щоб журналісти терміново глянули в "Українську правду": чи дійсно є інформація про звільнення Янківа.
Дуже дивно і неприємно повелися з Янківим навіть у тому, що про свою відставку губернатор дізнався зі ЗМІ. "З ним повелися по-свинськи", - думка більшості політично-свідомих мешканців Львівщини. "Звичайно, він не був ідеалом. Як і до будь-якого чиновника, а тим паче, представника президента, до нього була купа претензій. Але якимось рідним Мирон Янків став для львів’ян. Попри те, що рік тому на його призначення головою Львівської ОДА область відреагувала з пересторогою, за рік своєї роботи вони встигли його полюбити. Просто у порівнянні зі своїми попередниками, він був щиріший, відкритіший. У ньому відчувалося набагато менше лицемірства та злості".
Львівщина вже давно жила в очікуванні. Можливо, вона сама точно не знала, чого чекає, але усвідомлювала, що щось таки має статись. Адже ось-ось президентські вибори. А політична ситуація в області є доволі невизначеною. Точніше, невизначеною для керівництва держави. Воно прекрасно розуміло, що Львівщина фактично вже "захоплена" Ющенком і Тимошенко. Але змиритися, звичайно, із цим воно не могло.
Шок – перша реакція, яку викликала у Львові новина про відставку голови облдержадміністрації. Одразу після цієї звістки багатьом миттєво пригадався вислів із фільму "Весілля в Малинівці": "Опять власть меняется!"
Несподіваною ця новина видалась з багатьох причин.
Протягом року роботи на посаді губернатора Янків кілька разів розглядався як за п’ять хвилин екс-губернатор. Найактивніше про його відставку говорилося після Скнилівської трагедії, а також після оприлюднення доповідної аналітичної записки облдержадміністрації до керівництва держави.
В цій записці нібито Мирон Янків, зокрема, розповідав про те, що політична ситуація в області знаходиться під контролем Львівської обладміністрації. Що викликало хвилю обурень націонал-демократичних політиків, які мали намір добиватися відставки губернатора. Проте останній вибачився перед ними і поступово пристрасті вщухли.
Але таки у Янківа тоді була серйозна загроза "вилетіти". Адже війна між двома гілками влади на Львівщині була невигідною Києву. Проте одразу після оприлюднення цієї записки, Янків зустрівся з Кучмою та Януковичем. А, повернувшись до Львова, впевнено заявив, що у відставку він не збирається і що президент та прем’єр не мають до нього претензій і підтримують його в подальшій роботі.
Подібні заяви з'являлися регулярно, і така впевненість губернатора подекуди дивувала. Але цим словам фактично вірили.
Востаннє він заявив, що довго працюватиме і що йому набридли питання журналістів на тему його відставки, на своїй, як виявилося, останній прес-конференції як голови облдержадміністрації. На доказ своїх слів Янків довго наводив факти щодо покращення ситуації в області за перший квартал.
Загалом Янків часто любив наводити цифри успішної роботи ОДА. "Львівщина виходить із кризи", - так озвучив загалом останні підсумки своєї роботи Мирон Янків.
Здивувала відставка Янківа і тому, що він виглядав доволі зручним для всіх. Він зміг налагодити нормальні ділові стосунки із представниками всіх впливових фінансово-політичних груп.
Несподіванкою відставка Янківа стала також через те, що прем’єр Віктор Янукович, попри критику ситуації на Львівщині, був задоволений нещодавнім візитом в область. Він пообіцяв приїхати у жовтні, щоб перевірити стан виконання його рішень. Тому обладміністрація, перевівши дух після візиту прем’єра, почала готуватися до наступної інспекції.
Власне, чи не найголовнішою причиною шоку від звільнення Мирона Янківа стало те, що про його відставку перестали говорити. Це просто усім набридло. Це стало неактуальним. Адже скільки разів були причини і реальні можливості звільнити Янківа. Але так цього і не сталося. Мабуть, якщо б хтось вранці 4 червня запустив по Львову чутку про відставку Янківа, на це б навіть ніхто не відреагував або ж посміявся з цього.
Хоча, з іншого боку, відставку Мирона Янківа саме на початку літа можна би було вважати абсолютно прогнозованою. Адже за літній період, спокійний для політики, новий губернатор зможе освоїтися, виробити необхідну базу для роботи, а з осені в повному ритмі почати роботу над президентською кампанією кандидата від влади.
