Грищенко – месседж Заходу. Радченко – сценарій Росії?

Довгоочікувані кадрові призначення президента Кучми український політикум оцінив досить неоднозначно. Хтось вже давно прогнозував прихід Грищенка й Радченка і не чекає від їхніх майбутніх дій нічого екстраординарного. А комусь бачиться рука Москви. Але на думку більшості експертів та депутатів, нові призначення підтверджують тезу, що перед виборами 2004 Кучма зміцнює власні позиції, оточуючи себе залежними людьми.

Дипломат

Так, колишній міністр закордонних справ Борис Тарасюк зазначив, що на зміни у керівництві МЗС часто впливають не об’єктивні чинники, а кулуарні ігри, неофіційні домовленості, які не мають прямого стосунку до професійних якостей міністра.


У коментарі "Громадському радіо" Тарасюк, звільнений з МЗС у 2000 році, сказав, що "будь-який міністр за нинішнього президента стає легкою мішенню для інтриг".

Його попередник на цій посаді, Геннадій Удовенко, називає Грищенка
"кар’єрним українським дипломатом", "твердим горішком", людиною "високої ерудиції, сучасного мислення".

Удовенко розповів, що батько нового міністра Іван Филимонович Грищенко був постійним представником України при Європейському відділенні ООН.

"Формується династія українських дипломатів. Я дуже радий за Костянтина Івановича Грищенка", - сказав народний депутат і нагадав, що Грищенко "проводив дуже складні переговори: і з питань роззброєння, коли працював у Міністерстві закордонних справ, і переговори щодо укладання Договору про дружбу і співробітництво між Україною й Росією".

Ще один дипломатичний діяч, екс-посол України в США Юрій Щербак пророкує Грищенку нелегку долю у боротьбі за утвердження позитивного іміджу України та з бюрократією у надрах МЗС.

Говорячи про основні проблеми нового міністра, Щербак зауважив, що "насамперед, це стиль нашого Міністерства закордонних справ, оскільки відчувалася в останні роки величезна забюрократизованість апарату", який надто "розбух".

"Величезні проблеми стоять у зв’язку з наміром створити єдиний економічний простір чотирьох країн - Росії, Білорусі, Казахстану й України", - сказав він. Щербак ще додав, що глобальна проблема – "це поліпшення відносин з США". "Треба все ж таки піднімати ці відносини, доводити їх до високого рівня", - сказав дипломат радіо "Свобода".

На думку керівника департаменту Міжнародного інституту порівняльного аналізу Ростислава Павленка, у ротації міністрів не обійшлося без впливу Росії. Ідеться насамперед про створення ЄЕП та відкрите невдоволення росіян тим, що слова Зленка "суперечать позиції й діям президента України".

"Одна з причин може критися в позиції російської сторони. Особливо те, що стосується ЄЕП. Останнім часом це перейшло навіть у форму відкритих випадів, коли російська сторона висловила здивування стосовно позиції України щодо створення наднаціонального органу, щодо створення Митного Союзу", - нагадав Павленко у коментарі Громадському радіо.


Однак у Москві не зовсім згодні з цією думкою. "У самої Росії немає системної лінії у відносинах з Україною. Ми самі не знаємо, чого хочемо", - сказав голова Ради із зовнішньої й оборонної політики Росії Сергій Караганов.

"Грищенко буде підкорятися лінії президента, - вважає Караганов, хоча і визнає його професійною людиною. "Він буде тяжіти до США, але це зовсім не означає, що він буде протистояти Росії", - цитують Караганова російські "Ведомости".

Колишній посол Росії в Україні Юрій Дубінін також характеризує Грищенка як "висококваліфікованого дипломата".

Львівський експерт Кость Бондаренко погоджується з таким визначенням і нагадує про заслуги Грищенка у період української "дипломатичної кризи" через "Кольчуги". На думку політолога, Грищенко "сприяв тому, аби не допустити дипломатичної блокади країни з боку США".

Але незважаючи на це, "не варто розраховувати на якусь зміну чи чітке визначення зовнішньополітичних векторів України", сказав він "Львівській газеті".

До цієї ж думки пристає заступник голови парламентського комітету у закордонних справах Ігор Осташ. Він вважає, що Грищенко буде гідним наступником Зленка і політика МЗС суттєво не зміниться.

"Грищенко працював на західному напрямку. Він був послом саме в західних країнах. Я думаю, що це сприятиме формуванню його політичної стратегії на майбутнє. Я думаю, що, попрацювавши послом у Брюсселі чи Вашингтоні, звичайно, все це дає певні результати для майбутніх корисних контактів", - сказав народний депутат.

Думку щодо значення попередньої посади Грищенка підтримав і депутат Андрій Шкіль, фракція БЮТ. "Посол у США - це певний вектор. Якщо точніше - нове призначення є відповіддю на "месиджі" Заходу", - вважає Шкіль.

Насправді, на його думку, 18 вересня Кучма підпише договір щодо ЄЕП, а призначення прозахідного, принаймні формально, міністра закордонних справ потягне за собою, звична річ, недовіру Заходу до будь-яких заяв президента, сказав Шкіль у коментарі газеті "Поступ".

"Зрозуміло, чому призначили посла у США на посаду глави МЗСу", - додає один з лідерів БЮТ Олександр Турчинов. – "Кучма чекає від США найбільших для себе проблем".

А директор Українського центру зовнішньоекономічних досліджень Павло Овчаренко переконаний, що "на зміну Зленкові прийшов такий же пронатівський політик". "Грищенко буде зайнятий інтеграцією до євроатлантичних структур, а не зміцненням зв'язків із Росією", - зазначив він російському виданню "Ведомости".

Директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергій Толстов зауважує, що з'явився "технічний міністр закордонних справ", який буде діяти у рамках існуючого сьогодні зовнішньополітичного курсу українського керівництва.

"Йому доведеться враховувати невизначеність в позиції України на міжнародній арені: її стосунки із Заходом зараз знаходяться у прямій залежності від результатів президентських виборів, непроста і ситуація з ЄЕП. Тому, робить висновок експерт, діяльність Грищенка навряд чи приведе до серйозних проривів на зовнішньополітичних фронтах", - резюмує Толстов у коментарі "Контексту".

Силовик

Загалом впливовість посади секретаря РНБОУ визначається особистістю, яка її обіймає, вважає Олександр Сушко, керівник Центру миру, конверсії та зовнішньої політики. "Максимальної могутності ця установа досягла за часів Горбуліна, коли він був другою за впливовістю особою в українській політиці".

"Володимир Радченко неодноразово називався у пресі як тіньова кандидатура на спадкоємця Кучми. Є певні заготовки на російський сценарій, коли експлуатується міф про сильну руку. І якщо цей варіант дійсно має місце, то посада секретаря РНБОУ – це певний трамплін. У такому випадку це підвищення Радченка, бо секретар РНБОУ стоїть вище голови СБУ", - сказав Сушко "Українській правді".

"Рішення Леоніда Кучми призначити Радченка після довгої паузи – багатозначне. І, наскільки відомо, була дуже серйозна конкуренція за цю посаду".

Водночас Сушко не знає, як зможе проявити себе Радченко: "Ми не бачили його в дії. А він фігура, до певної міри оточена міфами". Як вважає експерт, єдиний шанс для Радченка стати політичною фігурою – це стати публічним. "Без цього посада секретаря РНБОУ стане для Радченка трампліном на пенсію".


Глава комітету з питань нацбезпеки парламенту Георгій Крючков вважає Радченка гідним посади секретаря РНБОУ.

"На Раду нацбезпеки як на конституційний орган покладається координація й контроль за діяльністю всієї воєнної організації держави. Там не говориться, що це повинна бути цивільна чи не цивільна людина. Там повинна бути компетентна людина, і Радченко такою є".

"Президент у своєму виступі напередодні Дня незалежності сказав, що треба підвищити роль РНБОУ, надати їй більш вагомого статусу – хоча статус визначений Конституцією і там міняти чогось не потрібно. Але у ситуації, яка склалася, особливо з огляду на поширеність корупції у силових структурах та багатьох інших питаннях, це дуже важливо, і Володимир Іванович до цього підготовлений", - сказав Крючков в інтерв'ю "Українській правді".

Сергій Толстов назвав Радченка неполітичним професіоналом. Це призначення являє собою цікавий політичний хід із точки зору нової системи утримань і противаг, яку вибудовує Леонід Кучма. Толстов також вважає, що у зв'язку з новими призначеннями сфера безпеки України досить збалансована.

А політолог шеф-редактор журналу "Політична думка" Володимир Полохало назвав нового секретаря РНБОУ "оптимальним для президента".

У коментарі агентству "Інтерфакс-Україна" свою думку він пояснив тим, що "серед претендентів на посаду Радченко є менш ангажованим і менш політично залежним від потужних фінансово-політичних угруповань".

Але разом із тим Полохало сумнівається, що Радченко зможе підвищити роль цієї структури. "Цю посаду робить сама особистість. Володимир Горбулін (перший секретар РНБО) вписав у політичну історію України сторінку РНБО завдяки своїм особистим якостям. Чи зможе Радченко стати нео-Горбуліним напередодні серйозних політичних змін - це проблема", - вважає Полохало.

Політолог також не виключає підвищення ролі секретаря РНБО у випадку прийняття і реалізації третього законопроекту про конституційну реформу, який розроблено спільно лідерами фракції Компартії Петром Симоненком, Соцпартії Олександром Морозом і адміністрацією президента.

"У випадку, якщо здійсниться реалізація третього законопроекту, то статус секретаря РНБО може підвищитися, але це саме та посада, на яку більше впливає особистість, ніж її повноваження й функції, що до кінця не визначені Конституцією.

Тому потрібно говорити про особистість Радченка, який належить до тих державних службовців, які обережні, зважені і мудрі з погляду навколишнього політичного середовища, які намагаються зберегти певну незалежність від політичних впливів, крім одного - впливу президента", - відзначив політолог.

Полохало вважає, що Радченко ще не реалізував свій потенціал "у силу власного політичного аскетизму". "Чи зможе цей політичний аскет, змінивши себе, стати публічною, впливовою фігурою - це питання", - риторично підкреслив він.