Київ, вересень та розвиток соціалістичної думки в Україні
Середа, 1 жовтня 2003, 11:09
Мороз, лідер Соціалістичної партії України, на минулому тижні озвучив низку принципової ваги ідеологем, які серйозно впливають і серйозно впливатимуть на перебіг політичних колізій в країні.
26 вересня під час чат-конференції з "Телекритикою", відповідаючи на запитання "Вас весь час називали найбільш послідовним політиком. А ви пішли на переговори із владою у питанні нового проекту політичної реформи, що вже викликало критику на вашу адресу з боку ющенківців. Ваша логіка?", Мороз заявив: "Заради досягнення поставленої мети, програмних цілей, можна домовлятися навіть з ворогом. При цьому не втративши своїх позицій".
Наступного дня, виступаючи на конференції Партії європейських соціалістів "Розширена Європа: виклики для соціал-демократії", згідно зі звітом "УП", "парадоксальним чином голова Соцпартії повторив … думку відомого політолога … Михайла Погребинського, … що в разі провалу реформи вони мають мінімум шансів на перемогу.
Мороз майже аналогічним чином адресувався до опозиції, заявивши, що справа не тільки в тому, що нинішні Кучмині повноваження зашкодять і найкращому президентові, але й в тому, що "якщо реформа не відбудеться, немає ніяких гарантій, що переможе опозиційний кандидат, з огляду на розвинені кримінальні засоби впливу на перебіг виборів та підрахунок їх результатів" (ці слова Олександр Олександрович, щоправда, сказав не в промові, а пізніше, в ході дискусії)".
Дивним чином шанований політик озвучив ідеологему, яку рівно 86 років тому, сформулювали та реалізували лідери іншої соціалістичної партії – лівих російських соціалістів-революціонерів. Логіка була гранично простою: заради збереження абстрактної можливості і надалі провадити власну політичну гру, вони пішли на принципову політичну угоду з більшовиками – проти демократичних сил.
Обійнявши у складі їх уряду другорядні посади, есери-ліваки опинилися у цілковитій залежності від Леніна та його банди, який невдовзі їх і повирізав. Мало того. Політичне життя есерівської партії, так само як кадетів, меншовиків та всіх інших, закінчилося тому, що вони опинилися на маргінесі політичного життя, оскільки намагалися триматися якось собі поміж двома головними тогочасними гравцями – "червоними" та "білими".
Але в політиці не можна бути частково вагітним. В ситуації, коли на політичному полі залишаються лише два головних гравці, питання завжди стоїть руба: або ти підтримуєш владу та її передові загони (в даному випадку СДПУ(О)), або ти послідовно обстоюєш систему демократичних цінностей та укладаєш угоди з послідовно демократичними політиками.
У кризових, переходових ситуаціях вкрай небезпечно прагнути змінити політичну систему - якщо ти не є ключовим гравцем. Сьогодні СПУ з її 7 відсотками електоральної підтримки таким гравцем не є й бути не може. Отже, теоретично, її головним завданням повинен був би бути захист демократичних принципів. Адже тільки вони зберігають місце СПУ в майбутній політичній системі країни.
Головним політичним питанням сьогодні є питання про право народу обрати нового лідера в терміни, встановлені Конституцією. До речі, цього виразно бажають 9 з 10 опитаних нами українців (6 тисяч опитаних, загальнореспубліканська репрезентативна вибірка).
Бажання високоповажного Мороза укласти угоду з ворогом задля досягнення правильних у принципі, але абсолютно несвоєчасних фактично цілей конституційної "рехворми" містить приховану небезпеку.
Реалізація бажання може мати своїм наслідком зрив президентських виборів. І тоді саме лідер соціалістів стане людиною, яка в очах отих 9 з 10 остаточно поховає українську демократію.
P.S. До слова, на наше питання, які цілі переслідує влада, прагнучи змінити Конституцію, 64 відсотки співвітчизників відповіли, що це – продовження терміну президентства Кучми. Лише 20 відсотків свято вірять, що конституційна "рехворма" має на меті покращення ситуації у країні.
Данило Яневський, Костянтин Малєєв, Інститут політичного моделювання, спеціально для УП
26 вересня під час чат-конференції з "Телекритикою", відповідаючи на запитання "Вас весь час називали найбільш послідовним політиком. А ви пішли на переговори із владою у питанні нового проекту політичної реформи, що вже викликало критику на вашу адресу з боку ющенківців. Ваша логіка?", Мороз заявив: "Заради досягнення поставленої мети, програмних цілей, можна домовлятися навіть з ворогом. При цьому не втративши своїх позицій".
Наступного дня, виступаючи на конференції Партії європейських соціалістів "Розширена Європа: виклики для соціал-демократії", згідно зі звітом "УП", "парадоксальним чином голова Соцпартії повторив … думку відомого політолога … Михайла Погребинського, … що в разі провалу реформи вони мають мінімум шансів на перемогу.
Мороз майже аналогічним чином адресувався до опозиції, заявивши, що справа не тільки в тому, що нинішні Кучмині повноваження зашкодять і найкращому президентові, але й в тому, що "якщо реформа не відбудеться, немає ніяких гарантій, що переможе опозиційний кандидат, з огляду на розвинені кримінальні засоби впливу на перебіг виборів та підрахунок їх результатів" (ці слова Олександр Олександрович, щоправда, сказав не в промові, а пізніше, в ході дискусії)".
Дивним чином шанований політик озвучив ідеологему, яку рівно 86 років тому, сформулювали та реалізували лідери іншої соціалістичної партії – лівих російських соціалістів-революціонерів. Логіка була гранично простою: заради збереження абстрактної можливості і надалі провадити власну політичну гру, вони пішли на принципову політичну угоду з більшовиками – проти демократичних сил.
Обійнявши у складі їх уряду другорядні посади, есери-ліваки опинилися у цілковитій залежності від Леніна та його банди, який невдовзі їх і повирізав. Мало того. Політичне життя есерівської партії, так само як кадетів, меншовиків та всіх інших, закінчилося тому, що вони опинилися на маргінесі політичного життя, оскільки намагалися триматися якось собі поміж двома головними тогочасними гравцями – "червоними" та "білими".
Але в політиці не можна бути частково вагітним. В ситуації, коли на політичному полі залишаються лише два головних гравці, питання завжди стоїть руба: або ти підтримуєш владу та її передові загони (в даному випадку СДПУ(О)), або ти послідовно обстоюєш систему демократичних цінностей та укладаєш угоди з послідовно демократичними політиками.
У кризових, переходових ситуаціях вкрай небезпечно прагнути змінити політичну систему - якщо ти не є ключовим гравцем. Сьогодні СПУ з її 7 відсотками електоральної підтримки таким гравцем не є й бути не може. Отже, теоретично, її головним завданням повинен був би бути захист демократичних принципів. Адже тільки вони зберігають місце СПУ в майбутній політичній системі країни.
Головним політичним питанням сьогодні є питання про право народу обрати нового лідера в терміни, встановлені Конституцією. До речі, цього виразно бажають 9 з 10 опитаних нами українців (6 тисяч опитаних, загальнореспубліканська репрезентативна вибірка).
Бажання високоповажного Мороза укласти угоду з ворогом задля досягнення правильних у принципі, але абсолютно несвоєчасних фактично цілей конституційної "рехворми" містить приховану небезпеку.
Реалізація бажання може мати своїм наслідком зрив президентських виборів. І тоді саме лідер соціалістів стане людиною, яка в очах отих 9 з 10 остаточно поховає українську демократію.
P.S. До слова, на наше питання, які цілі переслідує влада, прагнучи змінити Конституцію, 64 відсотки співвітчизників відповіли, що це – продовження терміну президентства Кучми. Лише 20 відсотків свято вірять, що конституційна "рехворма" має на меті покращення ситуації у країні.
Данило Яневський, Костянтин Малєєв, Інститут політичного моделювання, спеціально для УП
