Напад на "Молоду Галичину": мстять СДПУ(О) або мстить СДПУ(О)
Понеділок, 6 жовтня 2003, 16:04
Наприкінці минулого тижня стався ще один інцидент із свободою слова в Україні. Однак на відміну від інших випадків зараз може виявитися, що редакцію газети перетворили на підмостки для спектаклю – але в рамках справжньої війни між "Нашою Україною" і СДПУ(О).
У п'ятницю зранку до офісу газети "Молода Галичина" увірвалися п’ятеро невідомих, які у двох кабінетах редакції потрощили техніку і травмували двох працівників видання.
Уже в понеділок міжнародна правозахисна організація "Репортери без кордонів" засудила напад на редакцію "Молодої Галичини" і заявила, що вимагає регулярного інформування про хід розслідування цього інциденту. Про це повідомляє "Німецька хвиля".
"Розбійний напад на редакцію "Молодої Галичини" тривав не більше двох хвилин, проте злочинці встигли розтрощити всю техніку в приміщенні, де журналісти працювали над випуском газети", - повідомив заступник головного редактора Євген Тарнавський.
Розглядають кілька версій, серед них – конкуренція та зведення рахунків. Керівництво газети розцінює напад як політичну помсту, оскільки в останніх номерах газети було надруковано кілька критичних матеріалів щодо діяльності голови Львівської облради Михайла Сендака. Той є ставлеником "Нашої України".
Останній уже оприлюднив заяву, де запевняє, що ані він, ані жодні націонал-демократичні сили Львівщини не причетні до злочину.
Такий фасад конфлікту.
Водночас у понеділок "Львівська газета", яка бореться із тиском Медведчука-молодшого, вийшла зі своїм коментарем подій.
"Обставини цього злочину в "Молодій Галичині" насторожують. У Львові розгорнуто повномасштабну політичну війну. І найстрашніше, що журналісти стають її об’єктами", - зазначає видання.
"Львівська газета" наводить цілий ряд невідповідностей: як у описанні інциденту, так і в тому, до яких наслідків він привів.
Як взагалі стався напад? Картину відтворила "Львівська газета".
За словами заввідділом розповсюдження Петра Москви, який відкривав нападникам двері, спочатку один із них скерував на нього пістолет і наказав не рухатися. Потім йому пирснули з газового балончика в обличчя, після чого прибулі рвонули у кабінети верстки й літредактора.
В одного з них у руках була сокирка. Там вони ще раз застосували газовий балончик проти верстальника Андрія Романишина, перекинули кілька комп’ютерів, поперевертали меблі, облили стіни, стелю і гарну хустину літредактора фарбою-морилкою й утекли.
Пан Москва розповідав, що візитери були без масок, інші свідки переконують, що на нападниках були респіратори. Достеменно відомо, що міліція знайшла одну з таких респіраторних масок на сходах і скерувала її на експертизу. Напад тривав близько хвилини. Двох потерпілих возили в лікарню швидкої допомоги. У редакції на той момент було 10 співробітників. Частина з них зачинилася в кабінетах.
Музикант Юрій Шаріфов, який саме давав інтерв’ю в редакції, розповів "Львівській газеті" кілька цікавих подробиць перебігу інциденту. Нападники мали, за свідченням Шаріфова, на обличчях білі марлеві пов’язки, які, найвірогідніше, мали б уберегти їх від дії газу. На руках – червоні гумові рукавиці. Але очі в погромників були чомусь незахищеними від газу. Вони нікого не били й нічого не викрикували, хоча шуму від їх дій було чимало. (Як стверджував згодом заступник головного редактора Євген Тарнавський, злочинці вигукували: "Так вам буде завжди!").
Діяли абсолютно неемоційно та професійно. Одну пляшку з рідиною учасники нападу кинули, але вона не розбилася. З одним із погромників пан Шаріфов зіткнувся в коридорі: той підняв сокирку, але більш нічого не зробив. Потім учасник "масок-шоу" пробіг повз відомого музиканта, навіть його не штурхнувши. Пістолета Шаріфов не бачив.
Першими на місце злочину прибули... податкові міліціонери, які охороняли місце дебошу до прибуття опергрупи міліції. Порушено кримінальну справу за фактом хуліганства та знищення майна. Міліція взяла відбитки пальців усіх працівників газети.
Залишається незрозумілим, скільки та яку саме оргтехніку знищили. Працівники "Молодої Галичини" переконували репортера "Львівської газети", що знищено як мінімум 4 комп’ютери, сканер і принтер, але згодом на сайті "КуПол" з’явилося повідомлення, що знищено лише монітор і системний блок. Натомість одна з газет повідомила в суботу, що знищено 10 комп’ютерів.
Також видання зазначає, напад було скоєно тільки на два з понад 20 кабінетів у редакції.
"А тепер спробуємо спокійно проаналізувати ситуацію", - пропонує "Львівська газета".
Насамперед напади на мас-медіа для Львова – не дивина. У середині 1990-х група юнаків, одягнутих у камуфляж і протигази, здійснила напад на радіостанцію "Вільне слово з України". Погромники потрощили молотками техніку й утекли. Дивна річ: міліція тоді вирахувала всіх учасників нападу й організатора – тодішнього лідера праворадикальної організації, який згодом перейшов у СДПУ(О). Але чомусь голосного судового процесу не відбулося. Згодом ультраправі били у власних кабінетах заступника редактора та редактора відразу двох львівських обласних газет. І знову нічого. Аж ось "Молода Галичина".
Відповідь на запитання "Хто від цього виграв?" дасть нам підказку на інше питання: "Хто це організував?" Якщо погром – справа рук антагоністичних до СДПУ(О) сил, то вони не досягли цим нічого. Газета виходить, її політична позиція – незмінна, матеріальні втрати – мінімальні, співробітники – сміливі та незламні.
Якщо б хотіли вплинути на політичні вектори "Молодої Галичини", то розправу вчинили б спершу над редактором чи найзатятішими журналістами. І не обливали б їх фарбою-"морилкою", а банально жорстоко били.
Тепер спробуємо собі припустити, що сценарій організували сили, антагоністичні до "Нашої України". Вигода – пряма. Газета виходить, її політична позиція – незмінна, матеріальні втрати – мінімальні, співробітники – сміливі та незламні.
Але громадськість має яскраве підтвердження того, що на Львівщині піднімає голову "нашизм". І підтвердження того, що прихильникам Сергія Медведчука загрожує реальна небезпека (згадайте обіцянку "народного гніву" від Віктора Ющенка). Якщо нападників і спіймають, то навряд чи переговори з ними вів хтось із "політичних тузів" – хлопці просто нічого не знають.
Народний депутат Ярослав Кендзьор з "Нашої України" про події у газеті "Молода Галичина" в ефірі "Радіо Люкс" сказав: "Знаєте, я переконаний, що це справа рук самих есдеків. Вони зараз нагнітають. І щоб викликати до себе якесь співчуття, і щоб створити враження – бачите, на них якісь екстремісти наїжджають. Про це свідчить так зване дуже дивне пограбування офісу СДПУ(О), це замінування, ця акція щодо "Молодої Галичини". Я переконаний, що це події одного плану".
"Українська правда" телефоном зв'язалася з "Молодою Галичиною". Ситуацію з п'ятничним інцидентом прокоментував заступник головного редактора Євген Тарнавський.
- У якому стані зараз перебуває як техніка газети, так і люди, які постраждали під час нападу?
- Стосовно техніки – побита верстальна техніка. Але не вся. Нападники були у двох приміщеннях. У нас деякі набірні комп'ютери дозволяють верстати. Крім того, деякі львівські газети запропонували нам свою допомогу з тим, щоб ми могли випускати газету на їхній техніці. Ми розглядаємо і такі можливості.
Стосовно людей – ті, хто були госпіталізовані, уже вдома. А психологічно настрій людей далеко не найкращий. Адже переважна більшість пережила стрес.
Щодо процесуальних дій – працівників допитали слідчі ще у п'ятницю, взяли відбитки пальців у всіх працівників... Це все.
- Можна з'ясувати, скільки цих комп'ютерів постраждало? "Львівська газета" пише у номері за сьогодні, що це чи два, чи десять комп'ютерів.
- Звідки з'явилася цифра 10? Спочатку побили близько 10 комп'ютерів. Ми почали їх ставити, і попри неприглядний вигляд корпусів, вони все одно виявилися дієвими. А ті, що не підлягають відновленню – це два монітори, два блоки. І, найцікавіше, один із цих блоків – це сервер.
- Могли б трохи розповісти про саме видання "Молода Галичина", бо в Києві воно не продається?
- "Молода Галичина" була молодіжною газетою у Львові, яка за старих часів називалася "Ленінська молодь". Потім ще за часів Союзу її перейменували у "Молоду Галичину". Зараз це молодіжна газета, позапартійна.
- Скільки людей у вас працює у відділі "Політика" і скільки ця тематика займає на шпальтах газети?
- У нас у кожному відділі працює по одній людині. Одна – максимум дві політичних полоси. Ми цю тематику висвітлюємо, бо намагаємося висвітлювати те, що цікаво читачам. У нас область політично заангажована. Тому і це цікаво. Хоча звичайно, політична тематика не є профілююча.
- У коментарях, які з'явилися після цього нападу, були повідомлення, що у вас останнім часом з'являлися критичні матеріали про Сендака, представника "Нашої України".
- Критичні матеріали ми писали про нього не як про представника "Нашої України", а як про голову Львівської обласної ради.
- На вашу думку, більш вірогідно, що цей напад – це помста "Нашої України"? Чи це хід СДПУ(О), щоб показати ситуацію як прояв "нашизму" в області?
- Я не можу сказати, що це хід СДПУ(О), так само я не можу сказати, що це хід "Нашої України". На вигляд нападники були як звичайні хулігани, не вигукували жодних гасел. Сказали лише: "Тепер вам так буде завжди". Але конкретики не було. При тому, що перед цим не було жодних погроз, які мали б передувати нападу. Наприклад, "припиніть писати про те і те".
- Крім цих критичних матеріалів про Сендака ви писали критично про Медведчука-молодшого?
- Про нього критичних матеріалів не було. Були ще півроку тому критичні статті про Кендзьора (народний депутат "Нашої України" від Львівщини).
- "Дзеркало тижня" півтора роки тому писало, що СДПУ(О) купила газету "Молода Галичина"?
- Засновник газети – приватний підприємець Ігор Гайдучок, заслужений лікар України. А не партійна організація СДПУ(О).
- А він є членом СДПУ(О)?
- Я – найманий працівник і про його партійність не з'ясовував. І не це головне. Головне – як фінансується газета, виплачується заробітна плата і все решта.
[Від "Української правди": насправді власник "Молодої Галичини" Ігор Гайдучок є першим заступником Львівського обкому СДПУ(О), про що повідомляється на сайті партії]
- Ви вірите, що у розслідування цього інциденту буде результат?
- Час покаже. Цей випадок можна кваліфікувати як розбійний напад, а вони у нас дуже рідко розкриваються.
- А як ви можете прокоментуєте версію "Львівської газети", що до цього нападу причетні самі есдеки?
- У мене немає фактів, які б могли це підтвердити або спростувати. А заява Кендзьора – всі мають право на свою думку. До речі, "Львівська газета" однією з перших запропонувала, щоб випускати на їхній техніці нашу газету.
- А виклад подій у день нападу, який є в матеріалі "Львівської газети" – він правдивий?
- Більш-менш відповідає дійсності.
У п'ятницю зранку до офісу газети "Молода Галичина" увірвалися п’ятеро невідомих, які у двох кабінетах редакції потрощили техніку і травмували двох працівників видання.
Уже в понеділок міжнародна правозахисна організація "Репортери без кордонів" засудила напад на редакцію "Молодої Галичини" і заявила, що вимагає регулярного інформування про хід розслідування цього інциденту. Про це повідомляє "Німецька хвиля".
"Розбійний напад на редакцію "Молодої Галичини" тривав не більше двох хвилин, проте злочинці встигли розтрощити всю техніку в приміщенні, де журналісти працювали над випуском газети", - повідомив заступник головного редактора Євген Тарнавський.
Розглядають кілька версій, серед них – конкуренція та зведення рахунків. Керівництво газети розцінює напад як політичну помсту, оскільки в останніх номерах газети було надруковано кілька критичних матеріалів щодо діяльності голови Львівської облради Михайла Сендака. Той є ставлеником "Нашої України".
Останній уже оприлюднив заяву, де запевняє, що ані він, ані жодні націонал-демократичні сили Львівщини не причетні до злочину.
Такий фасад конфлікту.
Водночас у понеділок "Львівська газета", яка бореться із тиском Медведчука-молодшого, вийшла зі своїм коментарем подій.
"Обставини цього злочину в "Молодій Галичині" насторожують. У Львові розгорнуто повномасштабну політичну війну. І найстрашніше, що журналісти стають її об’єктами", - зазначає видання.
"Львівська газета" наводить цілий ряд невідповідностей: як у описанні інциденту, так і в тому, до яких наслідків він привів.
Як взагалі стався напад? Картину відтворила "Львівська газета".
За словами заввідділом розповсюдження Петра Москви, який відкривав нападникам двері, спочатку один із них скерував на нього пістолет і наказав не рухатися. Потім йому пирснули з газового балончика в обличчя, після чого прибулі рвонули у кабінети верстки й літредактора.
В одного з них у руках була сокирка. Там вони ще раз застосували газовий балончик проти верстальника Андрія Романишина, перекинули кілька комп’ютерів, поперевертали меблі, облили стіни, стелю і гарну хустину літредактора фарбою-морилкою й утекли.
Пан Москва розповідав, що візитери були без масок, інші свідки переконують, що на нападниках були респіратори. Достеменно відомо, що міліція знайшла одну з таких респіраторних масок на сходах і скерувала її на експертизу. Напад тривав близько хвилини. Двох потерпілих возили в лікарню швидкої допомоги. У редакції на той момент було 10 співробітників. Частина з них зачинилася в кабінетах.
Музикант Юрій Шаріфов, який саме давав інтерв’ю в редакції, розповів "Львівській газеті" кілька цікавих подробиць перебігу інциденту. Нападники мали, за свідченням Шаріфова, на обличчях білі марлеві пов’язки, які, найвірогідніше, мали б уберегти їх від дії газу. На руках – червоні гумові рукавиці. Але очі в погромників були чомусь незахищеними від газу. Вони нікого не били й нічого не викрикували, хоча шуму від їх дій було чимало. (Як стверджував згодом заступник головного редактора Євген Тарнавський, злочинці вигукували: "Так вам буде завжди!").
Діяли абсолютно неемоційно та професійно. Одну пляшку з рідиною учасники нападу кинули, але вона не розбилася. З одним із погромників пан Шаріфов зіткнувся в коридорі: той підняв сокирку, але більш нічого не зробив. Потім учасник "масок-шоу" пробіг повз відомого музиканта, навіть його не штурхнувши. Пістолета Шаріфов не бачив.
Першими на місце злочину прибули... податкові міліціонери, які охороняли місце дебошу до прибуття опергрупи міліції. Порушено кримінальну справу за фактом хуліганства та знищення майна. Міліція взяла відбитки пальців усіх працівників газети.
Залишається незрозумілим, скільки та яку саме оргтехніку знищили. Працівники "Молодої Галичини" переконували репортера "Львівської газети", що знищено як мінімум 4 комп’ютери, сканер і принтер, але згодом на сайті "КуПол" з’явилося повідомлення, що знищено лише монітор і системний блок. Натомість одна з газет повідомила в суботу, що знищено 10 комп’ютерів.
Також видання зазначає, напад було скоєно тільки на два з понад 20 кабінетів у редакції.
"А тепер спробуємо спокійно проаналізувати ситуацію", - пропонує "Львівська газета".
Насамперед напади на мас-медіа для Львова – не дивина. У середині 1990-х група юнаків, одягнутих у камуфляж і протигази, здійснила напад на радіостанцію "Вільне слово з України". Погромники потрощили молотками техніку й утекли. Дивна річ: міліція тоді вирахувала всіх учасників нападу й організатора – тодішнього лідера праворадикальної організації, який згодом перейшов у СДПУ(О). Але чомусь голосного судового процесу не відбулося. Згодом ультраправі били у власних кабінетах заступника редактора та редактора відразу двох львівських обласних газет. І знову нічого. Аж ось "Молода Галичина".
Відповідь на запитання "Хто від цього виграв?" дасть нам підказку на інше питання: "Хто це організував?" Якщо погром – справа рук антагоністичних до СДПУ(О) сил, то вони не досягли цим нічого. Газета виходить, її політична позиція – незмінна, матеріальні втрати – мінімальні, співробітники – сміливі та незламні.
Якщо б хотіли вплинути на політичні вектори "Молодої Галичини", то розправу вчинили б спершу над редактором чи найзатятішими журналістами. І не обливали б їх фарбою-"морилкою", а банально жорстоко били.
Тепер спробуємо собі припустити, що сценарій організували сили, антагоністичні до "Нашої України". Вигода – пряма. Газета виходить, її політична позиція – незмінна, матеріальні втрати – мінімальні, співробітники – сміливі та незламні.
Але громадськість має яскраве підтвердження того, що на Львівщині піднімає голову "нашизм". І підтвердження того, що прихильникам Сергія Медведчука загрожує реальна небезпека (згадайте обіцянку "народного гніву" від Віктора Ющенка). Якщо нападників і спіймають, то навряд чи переговори з ними вів хтось із "політичних тузів" – хлопці просто нічого не знають.
Народний депутат Ярослав Кендзьор з "Нашої України" про події у газеті "Молода Галичина" в ефірі "Радіо Люкс" сказав: "Знаєте, я переконаний, що це справа рук самих есдеків. Вони зараз нагнітають. І щоб викликати до себе якесь співчуття, і щоб створити враження – бачите, на них якісь екстремісти наїжджають. Про це свідчить так зване дуже дивне пограбування офісу СДПУ(О), це замінування, ця акція щодо "Молодої Галичини". Я переконаний, що це події одного плану".
"Українська правда" телефоном зв'язалася з "Молодою Галичиною". Ситуацію з п'ятничним інцидентом прокоментував заступник головного редактора Євген Тарнавський.
- У якому стані зараз перебуває як техніка газети, так і люди, які постраждали під час нападу?
- Стосовно техніки – побита верстальна техніка. Але не вся. Нападники були у двох приміщеннях. У нас деякі набірні комп'ютери дозволяють верстати. Крім того, деякі львівські газети запропонували нам свою допомогу з тим, щоб ми могли випускати газету на їхній техніці. Ми розглядаємо і такі можливості.
Стосовно людей – ті, хто були госпіталізовані, уже вдома. А психологічно настрій людей далеко не найкращий. Адже переважна більшість пережила стрес.
Щодо процесуальних дій – працівників допитали слідчі ще у п'ятницю, взяли відбитки пальців у всіх працівників... Це все.
- Можна з'ясувати, скільки цих комп'ютерів постраждало? "Львівська газета" пише у номері за сьогодні, що це чи два, чи десять комп'ютерів.
- Звідки з'явилася цифра 10? Спочатку побили близько 10 комп'ютерів. Ми почали їх ставити, і попри неприглядний вигляд корпусів, вони все одно виявилися дієвими. А ті, що не підлягають відновленню – це два монітори, два блоки. І, найцікавіше, один із цих блоків – це сервер.
- Могли б трохи розповісти про саме видання "Молода Галичина", бо в Києві воно не продається?
- "Молода Галичина" була молодіжною газетою у Львові, яка за старих часів називалася "Ленінська молодь". Потім ще за часів Союзу її перейменували у "Молоду Галичину". Зараз це молодіжна газета, позапартійна.
- Скільки людей у вас працює у відділі "Політика" і скільки ця тематика займає на шпальтах газети?
- У нас у кожному відділі працює по одній людині. Одна – максимум дві політичних полоси. Ми цю тематику висвітлюємо, бо намагаємося висвітлювати те, що цікаво читачам. У нас область політично заангажована. Тому і це цікаво. Хоча звичайно, політична тематика не є профілююча.
- У коментарях, які з'явилися після цього нападу, були повідомлення, що у вас останнім часом з'являлися критичні матеріали про Сендака, представника "Нашої України".
- Критичні матеріали ми писали про нього не як про представника "Нашої України", а як про голову Львівської обласної ради.
- На вашу думку, більш вірогідно, що цей напад – це помста "Нашої України"? Чи це хід СДПУ(О), щоб показати ситуацію як прояв "нашизму" в області?
- Я не можу сказати, що це хід СДПУ(О), так само я не можу сказати, що це хід "Нашої України". На вигляд нападники були як звичайні хулігани, не вигукували жодних гасел. Сказали лише: "Тепер вам так буде завжди". Але конкретики не було. При тому, що перед цим не було жодних погроз, які мали б передувати нападу. Наприклад, "припиніть писати про те і те".
- Крім цих критичних матеріалів про Сендака ви писали критично про Медведчука-молодшого?
- Про нього критичних матеріалів не було. Були ще півроку тому критичні статті про Кендзьора (народний депутат "Нашої України" від Львівщини).
- "Дзеркало тижня" півтора роки тому писало, що СДПУ(О) купила газету "Молода Галичина"?
- Засновник газети – приватний підприємець Ігор Гайдучок, заслужений лікар України. А не партійна організація СДПУ(О).
- А він є членом СДПУ(О)?
- Я – найманий працівник і про його партійність не з'ясовував. І не це головне. Головне – як фінансується газета, виплачується заробітна плата і все решта.
[Від "Української правди": насправді власник "Молодої Галичини" Ігор Гайдучок є першим заступником Львівського обкому СДПУ(О), про що повідомляється на сайті партії]
- Ви вірите, що у розслідування цього інциденту буде результат?
- Час покаже. Цей випадок можна кваліфікувати як розбійний напад, а вони у нас дуже рідко розкриваються.
- А як ви можете прокоментуєте версію "Львівської газети", що до цього нападу причетні самі есдеки?
- У мене немає фактів, які б могли це підтвердити або спростувати. А заява Кендзьора – всі мають право на свою думку. До речі, "Львівська газета" однією з перших запропонувала, щоб випускати на їхній техніці нашу газету.
- А виклад подій у день нападу, який є в матеріалі "Львівської газети" – він правдивий?
- Більш-менш відповідає дійсності.
