Події в Донецьку очима донецьких

Субота, 1 листопада 2003, 17:45
Сергій Гармаш:

Головне питання: хто напоїв усю цю юрбу? Хто постачав людей, звезених з ринків, заводів, комітетів ветеранів, інститутів і навіть училищ горілкою? Робилося це організовано й масово. Це ми бачили своїми очима. Чи розуміли ці люди, які володіють такою владою і такими ресурсами, що могла зробити п'яна юрба, нацьковувана постійно зазивалами з антиющенківськими, антиукраїнськими й проросійськими гаслами?

Уперше за все життя мені було соромно за Донбас. Ті, хто сидів у кабінетах або дивився телеверсії подій на вулицях – не зрозуміють. Потрібно було відчути агресію юрби, її перегарний подих, щоб зрозуміти, як близько ми сьогодні були до катастрофи. Як далеко ми пішли від елементарних норм демократії, людських взаємин, і як страшно це відіб'ється на нас завтра, коли молодь, одурманена сьогодні тупою нацистською неправдою влади, буде будувати наше життя.

У Донецьку сьогодні відбулася репетиція громадянської війни! Якби п'яна юрба просто кричала "Ющенко геть!", то це було б політичне протистояння. Але коли антиющенківські настрої підбурювалися саме міжнаціональними і міжрегіональними символами й закликами – то це розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Це репетиція громадянської війни!

Ті, хто вивів цих людей на вулиці, зірвавши з робочих місць і учнівських парт, повинні нести карну відповідальність. Цинізм влади, що допустила це, поза рамками осягнення нормальним розумом.

Хтось з депутатів сказав, що події в Донецьку – це коричнева диктатура. Тлом цим словам були бігборди, що з'явилися вночі, які зображують Ющенка карикатурним нацистом. І багаття з брошур Ющенка, а також про- і антиющенківських газет на площі біля "Юності".

Одна зі співробітниць облради сказала сьогодні, що я зганьбив себе своєю вчорашньою статтею, що не можна так сильно "лизати". Хотів образитися, але колега – колишній лікар - сказав, що в психіатрії є діагноз, коли нормальна людина, що довго знаходиться в середовищі психічно хворих людей, сама переймає їхню модель мислення. Це не в образу. Це спроба зрозуміти причини істерії, роздутої сьогодні в Донецьку.

А актуалізувалася ця тема декількома хвилинами пізніше, коли Анатолій Близнюк пояснював на зустрічі з Ющенком і депутатами те, що відбувається на вулицях, настроєм народу. Мовляв, це 36% комуністичного електорату і ті, хто, як вони йому сказали, прийшли подивитися на Ющенка. Не уявляю, щоб можна було так щиро брехати.

Хочеться сподіватися, що його просто неправильно інформували...У нас дійсно розумний, порядний губернатор. Принаймні, ми щиро так думали. Після взятого, хоч і неопублікованого, інтерв'ю Бориса Колесникова я вважав його одним з найрозумніших людей, яких коли-небудь зустрічав... Хочеться вірити, що донеччани діяли не за власною ініціативою, а виконували волю президента. Можливо, на кону були дуже великі політичні ставки...

Про це свідчить і документ, зачитаний Ющенком. Це створена в Адміністрації Кучми інструкція, як "мінімізувати" ефект поїздок Ющенка в регіони. Сценарій цілком відповідав подіям у Донецьку. Так що в Близнюка і Колесникова, можливо, не було іншого вибору. Але вони тут головні, і питатимуть і зараз, і потім – тільки з них.

Важко уявити собі шкоду, яку сьогоднішній шабаш у Донецьку приніс Віктору Януковичу. Усе рикошетом упаде на нього. І настрій дипломатів, що побачили усе своїми очима, і публікації журналістів, що приїхали з усіх областей України - усе це послабить його позиції в регіонах і за кордоном.

Можливо, це спеціально зробили його опоненти в Донецькому клані, які не хочуть, щоб він балотувався в президенти, оскільки не вірять у його перемогу. Уже зараз вони зробили ставку на парламентські вибори 2006 року, про що буде свідчити посилення найближчим часом, у тому числі і кадрове, Партії регіонів. Можливо також, що організатори цих безладь спеціально спровокували їх, щоб свою посаду втратив Анатолій Близнюк, а його місце зайняв "їх" Василь Джарти.

Також є ймовірність, що однією з цілей безладдя було спровокувати недоброзичливе ставлення до Донбасу найбільшої парламентської фракції, щоб потім сказати: "От як вони не люблять Донбас".

Близько десятої ранку в "Юності" я запитав одного з дідусів, навіщо він туди прийшов. Один з небагатьох, хто був тверезим, він сказав, що чорнобилець. Що вчора їм по організаціях подзвонили і сказали до шостої ранку прийти в "Юність" - приїде депутат із Києва розповідати, коли віддадуть внески з ощадкнижок. "Я інвалід другої групи – говорив дід. А тут є і першої групи".

Говорив він і за тих, хто на його ствердне питання, мовляв, "так само?" тільки мовчки кивали головами. Їх пригнали в "Юність" із нічної зміни. У Куйбишевському районі за це давали по 40 грн. Хоча розцінки були різними: від студентської заліковки до 200 грн.

Це не ми. Ми не такі. Мій друг, коли я розповідаю йому про гидоти, що він говорив мені вчора, морщачись від похмільного болю зазвичай говорить: "Це не я говорив, це горілка".

Донбас не такий. Ми нормальні. Просто нам трохи не повезло з тими, хто біля керма...

Ми не лижемо – ми так думаємо і не боїмося говорити цього.

Олена Колгушева:

Учасниками антиющенківського мітингу в Донецьку сталі й учні індустріально-педагогічного технікуму. Молоді студентки 15-17 років, що також є членами фан-клубу футбольної команди "Металург", сказали, що їх керівник "попросив взяти участь у цьому мітингу".

"Просто в нас є досвід і ми можемо заводити юрбу. У нас є свій заводила, що починає скандувати, а ми його підхоплюємо", - пояснили кореспондентові "Острова" дівчата. Вони проговорили трохи завчених "кричалок": "Ющенко, ганьба, ганьба! З Донбасу геть, геть!", "Усе одно ми переможемо, і Донбас не віддамо!", "Ющенко гнилий горіх, Янукович президент!".

Студентки сказали, що участю в мітингу вони хочуть підтримати Януковича, а не Ющенка. На питання про те, чому вони так затято налаштовані проти Ющенка, дівчата відповіли: "Ющенко проти російської мови, і він ніколи не буде захищати інтереси Донбасу".

За словами студенток, їхні погляди сформувалися на основі регулярного перегляду телевізійних новин телерадіокомпанії "Україна".

Едуард Маліновський:

Платити студентам по 15 гривень за участь в акції протесту і загрожувати проблемами на сесії за непокору, звозити автобусами в центр міста роботяг із підприємств області – справа в Донецьку звична.

Але навіщо горілку дозволяти? Навіть при "совку" народ починав накачуватися спиртним в основному по завершенні демонстрацій. А тут... Компартійні технології, помножені на кодекс честі "нормального пацана".

До речі, невраховано те, що "добровільні" учасники акцій протесту в цих умовах досить швидко вчаться такій "свободі слова", і наступного разу п'яні люди цілком здатні запустити кругляк убік ОДА, а то й улюблений "зелений газон" затоптати.

Тим більше, президентські вибори в Донецьку навряд чи вдасться задобрити такою шинкарською організацією – юрба спостерігачів перешкодить. І народ зі злості на всі подібні десантування може на тверезу голову проголосувати за того ж Ющенка. Таке зрадництво "підлеглих", на жаль, знищить місцевих горе-політтехнологів разом із їх "конкретним" керівництвом.

Олександр Пєхотін:

Ледь вийшовши з будинку, навіть далекі від політики донеччани здогадалися, що сьогодні в Донецьку намічається щось незвичайне. З маршрутів невідомо куди зникла більшість рейсових автобусів. З горем навпіл діставшись зі своїх спальних районів до центру міста, люди з подивом знайшли "зниклі" автобуси біля Палацу молоді "Юність" і будинку обласної адміністрації.

Цими автобусами, навіть не знімаючи трафаретки з указівкою маршруту, з раннього ранку почали доставляти тих, кого потім назвуть "народом, який за покликом свого серця вийшов на акцію протесту проти Віктора Ющенка".

Говорити про вільний вибір не доводиться, тому що студенти, наприклад, відправлялися на "справу" стрункими колонами – прямо від стін Alma Mater. Усі вони були "озброєні" однаковими і добротно зробленими транспарантами з образливими для Ющенка гаслами. Студенти не приховували своєї радості з приводу позаурочного вихідного й охоче розповідали, що керівництво факультетів зобов'язало їх піти на зустріч із Ющенком. Деякі говорили про 15-20 гривень, видані їм у якості "командировочних".

Контрастом з юними студентськими особами в протестуючій юрбі виглядали обпалені сонцем і морозом обличчя ринкових торговців. Їх, вільних підприємців, за списком, як якихось недолітків, так само зобов'язали прийти й викрикнути десяток-інший антиющенківських гасел. За це їм обіцяли триденне скасування ринкового збору, а у випадку відмови погрожували позбавленням місця на ринку.

За якийсь час помітна спочатку різниця між трудівниками прилавка й студентами донецьких вузів зникла - рятуючись від холоду, і ті, і інші почали активно вживати алкогольні напої.

Ближче до обіду багато пікетників були зовсім п'яні. До речі, радість із приводу скасування занять і триденної ринкової "халяви" швидко розвіялася – протестуючих змусили відробити більш ніж надурочно. Піти було майже неможливо, тому що факт наявності тієї чи іншої людини на акції протесту фіксувався вкінці акції, найчастіше при посадці в автобуси. Тому комерсанти ремствували, що на ринку працювати набагато легше, ніж займатися політикою.

Звернуло на себе увагу активне використання в цих пікетах і мітингах гасел, від яких донецька влада довгий час намагалася відхрещуватися. Вражав розмай російських прапорів – розігрувалася карта союзу з Росією, голосно звучала комуністична музика – до боротьби з Ющенком залучалися старі більшовики. Всіляко імітувався саме народний гнів.

Не дивно, що губернатор у своє виправдання говорив саме про це: "Я не можу заборонити народу виражати своє ставлення до з'їзду "Нашої України". Ці ж аргументи висловлювалися і тоді, коли мова заходила про захоплення "Юності" представниками цієї самої юності. Нібито, люди хотіли поспілкуватися з Ющенком, хіба можна їм у цьому заважати?

Тільки залишається незрозумілим, чому охорона Палацу молоді ще вчора, як заявлялося, поставлена для того, щоб не допустити щодо майбутнього з'їзду жодних провокацій, і не пропускала в зал навіть деяких нардепів, у п'ятницю зранку відкрила двері для декількох тисяч бажаючих поспілкуватися з "нашистами", які незрозуміло звідки взялися.

І ще одне, чомусь тих, хто виражав своє здивування з приводу шабаша, улаштованого навколо рядового, узагалі-то, з'їзду непопулярної у Донбасі політичної сили, однозначно записували в ряди "ворогів народу". За принципом: "Хто не з нами – той проти нас". Якби на місці Ющенка виявився будь-хто інший, найнесимпатичніший мені політик, після таких грубих дій з боку влади я став би ставитися до нього значно краще. Через почуття сорому.

До речі, багато учасників "добровільно-примусового" пікетування з'їзду "Нашої України" зізнавалися, що вони не знають, за кого будуть голосувати на майбутніх виборах президента, але точно знають, за кого голосувати НЕ БУДУТЬ! Хоча, хто його знає: а раптом "двадцятку" заплатять або дозволять на ринку без сплати ринкового збору поторгувати?

Дмитро Мєховой:

Те, що відбулося в Донецьку, просте божевілля. Якими ж треба бути далекими людьми, щоб організувати цей бєспрєдєл. І просто огидно, що наші люди, як барани, пили цю халявну горілку і скандували тупі гасла. А чого варті бігборди? Ситуація схожа на воєнні дії – міліція, солдати, пробки, юрби, барикади на площі Леніна. А залучати людей до мітингу залякуванням – це остання справа. Усіх не залякають.

Хоча, на мій погляд, усі ці події розставили крапки над і. Тепер вся Україна знає, яку пресу читати і за кого голосувати. А якби з'їздові дали відбутися, його б ніхто не помітив на тлі відставки генпрокурора. Коротше, хотіли як краще, а вийшло як завжди. Я не прихильник блоку "Наша Україна". Я супротивник репресивних методів влади.

Зараз мені шкода, що в Україні про донеччан складеться негативна думка, і мені соромно буде говорити, у Києві, наприклад, що я з Донецька. Не судіть строго, не всі ми такі.

Тетяна Дорфман

Мені соромно за моє рідне місто. Але я ні на кого не злюся. Мені просто шкода. Мені щиро шкода губернатора Донецької області. У народі говорять, на хворих і старих не ображаються. Їх жаліють.

Але губернатор не старий і не хворий. І мені шкода його ще й тому, що, на відміну від хворих людей, він зрозумів сьогодні, ЧОМУ він дозволив статися в себе в області.

Мені хотілося плакати, коли Віктор Ющенко говорив про те, що його батько був в Освенцимі, і що представники німецького посольства, що прибули в Донецьк, теж побачили ці біг-борди. Мені дзвонить знайомий, абсолютно аполітична людина, і здивовано говорить: "Хто повісив ці плакати?! Це ж просто по-людськи некультурно!". І мені соромно йому відповідати, що це влада моєї області. І Близнюку сьогодні було соромно - це було видно. По його обличчю. Це було видно усім. І тому мені його шкода.

Мені шкода людей з двох причин – фізичної і духовної. На площі біля облдержадміністрації з 8:00 ранку стояли тисячі різних людей. Чоловіків і жінок, молодих і старих, веселих і смутних, багатих і бідних. Їх "усіх навіщось ПРИВЕЗЛИ на площу". Я запитую "навіщо"? А вони не знають. Вони знають тільки, що їм не потрібно буде три дні платити "містове" на ринку. І що якщо вони підуть із мітингу, у них це "місце", їхнє місце роботи, відберуть. І що треба відзначатися в якихось списках.

А я знаю, що вони бояться. Я підходжу до жінки і розмовляю про мітинг, а вона в мене запитує: "треба розписатися? Давайте". Я знаю, що, якби ці люди не боялися, вони не стояли б на морозі сім годин! Я з жалем думаю, скільки осіб завтра піде на лікарняний. А скільки сьогодні п'яних тат і мам прийшло додому ?

А якщо брати вище, то на духовному рівні ці люди дуже багато втратили. Вони просто поводилися не як люди. Ну, не як особистості, не як розумні істоти. Просто, череда. Так ще й п'яна (чого у тваринній череді ніколи не побачиш).

Люди кричали усе, що їм говорив мегафон, навіть не розбираючи зміст слів. Гучномовець сказав: "Ющенко, геть!", і юрба повторила. Але той же гучномовець, напевно, заради жарту, сказав: "Я бачу у вас плакати українською мовою написані, і це мені дуже приємно. Давайте разом: "Ганьба рудому Кучмі!". И усі, хто тільки-но кричав "Ганьба Ющенку" і махав прапорами Російської Федерації і Комуністичної партії СРСР, разом повторили це "гасло".

Люди просто змерзли й випили усе, що їм налили. І мені їх теж шкода. Їх зустрінуть дома діти, і їм завтра на роботу. Хоч і не треба три дні платити за місце.
Напевно, десь у чомусь була правою Церква християнська, передбачаючи, що "у Донбасі хочуть улаштувати чергову серію трилера "Від заходу до світанку". І праві вони в тім, що "тут живуть живі люди, а не голлівудські манекени...".

ЦДСПД



powered by lun.ua