Нові квоти на переділ влади: "донецькі" отримали свого посла в Німеччині
Вівторок, 2 грудня 2003, 14:20
Посольство України в Німеччині нарешті знайшло свого керівника. У п'ятницю президент Кучма своїм указом призначив Сергія Фареника Надзвичайним і Повноважним послом України у Федеративній Республіці Німеччина.
Хто ця людина, у п'ятницю ввечері не змогли повідомити ні в МЗС, ні у прес-службі президента. Так само жодних відомостей про новоспеченого посла не містять довідники "Хто є хто" та "Відкрита Україна".
Це викликає легкий шок. Адже Німеччина – найважливіший західноєвропейський партнер України. За об’ємами торгівлі з Україною вона займає друге місце і поступається лише Росії, до того ж є найбільшим кредитором нашої держави.
Німеччина – це найближча до України західна держава. Від Києва до Берліна за добу можна дістатися потягом. ФРН єдиною серед західних держав підтримала Кучму у розпал Гонгадзегейту, взимку 2001. Тоді Кучма мав аж 35-хвилинну розмову зі Шредером.
Німеччина – член великої вісімки і головний інтегратор посткомуністичних республік у ЄС. Зрозуміло, що такий партнер вимагає гідного представництва. Хоча в Україні вже, здається, склалася "добра" традиція призначати на дипломатичні пости ставлеників фінансово-промислових груп.
Останній приклад – відправка послом до США старого знайомого Григорія Суркіса пана Рєзніка. Новий посол у Німеччині Фареник може похвалитися зв'язками з донецькими. Це видно з реконструкції його біографії. Отже, все по справедливості – і, враховуючи, що існує три стовпи режима Кучми, наступний посол має бути ставлеником Віктора Пінчука.
Вер іст Херр Фареник?
Сергій Анатолійович Фареник народився 23 лютого 1960 року в Київській області, закінчив філософський факультет Київського університету імені Шевченка в 1987, вчився разом із В’ячеславом Піховшеком, там же захистив кандидатську дисертацію.
Крім того, він є доцентом кафедри філософії й методології державного управління Української академії державного управління при президенті України.
Тема майбутньої докторської дисертації Фареника мало пов'язана з серйозною філософією: "Управління як форма зв'язку теоретичних моделей і практичних рішень (на прикладі інтеграції нафтогазової системи України в єдину транснаціональну нафтогазову систему)".
Долю аспіранта та докторанта Фареник явно успішно поєднав із кар'єрою у бізнесі.
Нинішній посол Фареник очолював таку собі будівельну фірму LKS, яка в 1997 збудувала "канадське селище" за 18 кілометрів від центра Києва в районі Пуща-Водиця.
Фірма за сприяння канадських інвесторів будувала особняки площею 0,5 га кожен, із гаражами, басейнами, саунами, укомплектовуючи їх одразу побутовою технікою.
В 1998 Фареник значиться гендиректором "LKS", а також головою правління спільного будівельного підприємства з іноземними інвестиціями "САФ-інмет".
Того ж року він увійшов до щойноствореної Ради підприємців України при Кабінеті міністрів Пустовойтенка. Компанію йому склали Богдан Губський (тоді голова біржового комітету Української аграрної біржі), президент концерну "Славутич" Григорій Суркіс, народний депутат України Iгор Франчук, президент групи компаній "Інтерпайп" Віктор Пінчук тощо.
Також новоспечений посол був радником прем'єра України Анатолія Кінаха. (Останній є співголовою форуму співробітництва "Україна-Німеччина". Водночас, як повідомили "УП" в самій організації, пан Фареник членом Форуму не є, а тому коментарів у них із приводу його призначення послом нема).
В тому ж таки 1998 році з'явилася корпорація "УкрАзіяБуд", яку також очолив Фареник. Звідси бачимо його активну співпрацю з донецькими.
До складу корпорації увійшли державні корпорації "Укрмонтажспецбуд" і "Укртрансбуд", закрите акціонерне товариство "Укрнафтогазбуд", концерн "Азовмаш" (тоді підконтрольний "Індустріальному союзу Донбасу") і Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії.
У 2002 році "Укразіябуд" виступила ініціатором створення консорціуму "Українська індустрія" разом із корпорацією "Індустріальний союз Донбасу", "Першим українським міжнародним банком" (серед засновників якого Шахта ім. Засядька Звягільського та торговий дім "Азовсталь" Ахметова), ЗАТ "Газтранзит". До останнього часу Фареник очолював раду директорів консорціуму.
Серед прерогатив очолюваної Фареником "Укріндустрії": виконання спільних проектів за кордоном у таких сферах, як електроенергетика, металургійна, хімічна, гірничодобувна, нафтогазова промисловість, житлове й промислове будівництво, транспорт і транспортне будівництво.
В той же час, керований ним "Укразіябуд" бере активну участь у спільних будівельних проектах із Таджикистаном, Росією, Саудівською Аравією.
Разом із представниками НАК "Нафтогаз України" і корпорацією "Інтерпайп" Фареник лобіював участь компаній у відновленні економіки Іраку. Зокрема, він входить до складу Міжнародної енергетичної консультативної ради (МЕКР), створеної американським конгресменом Куртом Велдоном.
У травні Фареник особисто зустрівся з Велдоном, щоб обговорити участь "Укріндустрії" у відбудові Іраку.
Ще однією з прерогатив "Укразіябуду" є участь разом із російськими компаніями у спільних газотранспортних проектах. У 2001 газета "Галицькі контракти" навела слова керівника "Індустріального союзу Донбасу" Сергія Тарути: "Наразі однією з головних задач "ІСД" є пошук ринків збуту продукції Харцизького трубного заводу і, у першу чергу, переговори з традиційним покупцем його продукції — російським "Газпромом".
За словами Тарути, у планах корпорації було створити транснаціональну фінансово-промислову групу за участю провідних нафтогазових компаній Росії і "Газпрому", а також міжнародний консорціум при участі "Газтранзиту", концерну "Укразіябуд", банків ПУМБ, CSFB і ING Barings.
Невідомо, чи залишається цей проект Фареника у силі, оскільки в 2003 році контроль над "Харцизьким трубним" перебрала на себе компанія "СКМ" Ріната Ахметова.
Вихователь для дітища Шредера-Путіна-Кучми
Одним із пріоритетів співпраці України й Німеччини є газотранспортний консорціум, який ніяк не можуть створити уже півтора роки. У пана Фареника навіть є декілька цікавих напрацювань щодо цього питання.
Зокрема, протягом останніх двох років у виданні Андрія Деркача "Киевский телеграф" виходили статті Фареника щодо газотранспортного консорціуму. Остання "Consortium omnis vitae" з'явилася 8 червня 2003 року.
В ній новий посол у Німеччині відстоює ідею передачі газотранспортної системи України в концесію, зазначаючи при цьому, що "продаж усього цього господарства навіть за максимальну ціну 48 мільйонів громадян, радше за все, й не помітять. Як це вже мало місце з ядерною зброєю, від ліквідації якої, як відомо, не постраждав жоден генерал".
"Те ж саме, певно, буде й з газом: яким би справедливим газпромом не виявився новий власник газотранспортної системи України, на чому лапшу зварити — у нас буде. А чи потрібно нам більше?", - гадає Фареник.
Рецепт успіху від молодого посла виглядає досить просто.
"Найпростіший і, можливо, найбільш правильний шлях — знайти того, хто заплатить РФ суму газового боргу України, наприклад, в якості першого внеску за право користуватися транзитними системами, а також того, хто модернізує газотранспортну систему, довівши процент використання "технічного" газу до омріяних 0,5%. Для цього, згідно з розрахунками спеціалістів, необхідно близько $350 млн. До речі, вартість зекономленого тільки за рік газу складе ті ж $350 млн.", - зауважує він.
Таким чином, на думку Фареника, "майбутня структура має включати як мінімум чотирьох учасників: Україну, Росію, організацію, якій вигідно взяти на себе функції повернення боргу України за газ РФ, та організацію, котра готова й здатна здійснити ефективну модернізацію і подальший менеджмент експлуатації транзитних газопроводів".
До речі, у Фареника є поради щодо діяльності Міністерства закордонних справ з відбору потрібних кандидатів-донорів модернізації ГТС.
"Що стосується можливостей пошуку, то якщо МЗС чітко сформулює співробітникам посольств ціль пошуку, якщо буде створена робоча група із залученням фахівців не тільки МЗС, але і зовнішньої розвідки, інституту стратегічних досліджень — задача може бути вирішена з максимальною ефективністю", - зазначає він.
Так само прозорим є те, хто найбільше зможе заробити на консорціумі.
Як зазначив свого часу російський журнал "Експерт", головними лобістами газотранспортного консорціуму є українські бізнесмени, що контролюють металургійну галузь, які зацікавлені в мільярдних замовленнях на свою продукцію, що, як очікується, надійдуть від створюваного Росією й Україною трубопровідного СП.
"Масштабні інвестиції в реконструкцію ГТС дозволять українським ФПГ зняти "другий урожай" з "труби" – освоїти відпущені на цю благу справу кошти і зробити якісний ривок у модернізації власного виробництва", - вважає видання.
Як писав "Експерт", головні претенденти на постачання матеріалів - Харцизький трубний завод (ХТЗ), монополіст у СНД з виробництва труб великого діаметра (1420 мм), більш 70% його акцій належать одній з найбільших ФПГ країни – корпорації "Індустріальний союз Донбасу". Зараз ХТЗ, як зазначалося вище, перейшов під контроль "СКМ" Ахметова.
Інші зацікавлені особи, за версією "Експерта" – дніпропетровська трубна корпорація "Інтерпайп", продукція заводів якої широко використовується при будівництві газопроводів, і найбільший виробник компресорів на Україні Сумське НПО ім. Фрунзе.
Що ж, тепер у пана Фареника є реальний шанс втілити у життя свої теоретичні напрацювання та практичні зв'язки з українськими олігархами.
Посол-бізнесмен
Джерела у МЗС України кажуть, що Фареник, по суті, був єдиною кандидатурою на посаду посла в Німеччині. Його прізвище розглядалося влітку 2003. Сам Фареник, як стало відомо "УП", почав готуватися до від'їзду ще раніше, підсилено закріплюючи знання німецької мови, якою він добре володів і до того.
Колишній посол Анатолій Пономаренко був призначений до Німеччини ще у жовтні 1997, він перевищив термін роботи більше, ніж на рік. Із Києва надходили постійні прохання попрацювати понад строк мандату – не могли знайти гідної заміни.
І от тепер вакансія зайнята. 28 листопада 2003 Кучми своїм указом направив Фареника у Німеччину, присвоївши йому звання надзвичайного і повноважного посла. Це найвищий дипломатичний ранг, і дипломати десятиріччями роботи у структурі МЗС виборюють це звання.
Звичайно, до того були непоодинокі випадки, коли послами ставали люди, до того далекі від Михайлівської площі: нинішній посол в Росії Білоблоцький, посли в країнах СНД.
Навіть представник України у США Михайло Резник перейшов у дипломати з роботи в іншому міністерстві - зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі. У тій же Америці, кажуть джерела "УП", до 30% послів є "політичними призначенцями", тобто не з дипломатичної служби.
З іншого боку, можливо, вперше в історії представляти Україну до провідної західної країни їде не дипломат і навіть не чиновник, а... бізнесмен. Який, до того ж, має чітко виражені зв'язки з одним з українських кланів.
Це призначення збіглося у часі з указом Кучми, який підпорядкував МЗС у багатьох функціях адміністрації президента. Це що, тривожний сигнал про кадровий голод у МЗС? Чи останні серії переділу влади? Може, варто до переліку посад, наданих трьом головним олігархічним силам навколо Кучми, додати не тільки посольства, але і ЖЕКи?
Також, у зв'язку із започаткуванням моди на комерціалізацію посольств, варто наступного разу послом до Ватикану направити торговця іконами, до Японії – директора ресторану суші, а до Китаю – директора торгового ринку на Троєщині.
P.S. "Українська правда" впродовж кількох днів безрезультатно намагалася отримати коментар від самого Сергія Фареника. За словами його помічниці, він ще перебуває у Києві. Однак вона не може з ним побачитися, бо він весь час проводить у МЗС. "УП" готова оприлюднити його точку зору на всі зазначені у статті теми.
_____________
Читайте також:
Янків очолить посольство у Латвії, а радник Кінаха – у Німеччині
Послом України у США стане учасник врегулювання скандалу з "Кольчугами"
МЕДВЕДЧУК ХОЧЕ КОНТРОЛЮВАТИ МЗС
Хто ця людина, у п'ятницю ввечері не змогли повідомити ні в МЗС, ні у прес-службі президента. Так само жодних відомостей про новоспеченого посла не містять довідники "Хто є хто" та "Відкрита Україна".
Це викликає легкий шок. Адже Німеччина – найважливіший західноєвропейський партнер України. За об’ємами торгівлі з Україною вона займає друге місце і поступається лише Росії, до того ж є найбільшим кредитором нашої держави.
Німеччина – це найближча до України західна держава. Від Києва до Берліна за добу можна дістатися потягом. ФРН єдиною серед західних держав підтримала Кучму у розпал Гонгадзегейту, взимку 2001. Тоді Кучма мав аж 35-хвилинну розмову зі Шредером.
Німеччина – член великої вісімки і головний інтегратор посткомуністичних республік у ЄС. Зрозуміло, що такий партнер вимагає гідного представництва. Хоча в Україні вже, здається, склалася "добра" традиція призначати на дипломатичні пости ставлеників фінансово-промислових груп.
Останній приклад – відправка послом до США старого знайомого Григорія Суркіса пана Рєзніка. Новий посол у Німеччині Фареник може похвалитися зв'язками з донецькими. Це видно з реконструкції його біографії. Отже, все по справедливості – і, враховуючи, що існує три стовпи режима Кучми, наступний посол має бути ставлеником Віктора Пінчука.
Вер іст Херр Фареник?
Сергій Анатолійович Фареник народився 23 лютого 1960 року в Київській області, закінчив філософський факультет Київського університету імені Шевченка в 1987, вчився разом із В’ячеславом Піховшеком, там же захистив кандидатську дисертацію.
Крім того, він є доцентом кафедри філософії й методології державного управління Української академії державного управління при президенті України.
Тема майбутньої докторської дисертації Фареника мало пов'язана з серйозною філософією: "Управління як форма зв'язку теоретичних моделей і практичних рішень (на прикладі інтеграції нафтогазової системи України в єдину транснаціональну нафтогазову систему)".
Долю аспіранта та докторанта Фареник явно успішно поєднав із кар'єрою у бізнесі.
Нинішній посол Фареник очолював таку собі будівельну фірму LKS, яка в 1997 збудувала "канадське селище" за 18 кілометрів від центра Києва в районі Пуща-Водиця.
Фірма за сприяння канадських інвесторів будувала особняки площею 0,5 га кожен, із гаражами, басейнами, саунами, укомплектовуючи їх одразу побутовою технікою.
В 1998 Фареник значиться гендиректором "LKS", а також головою правління спільного будівельного підприємства з іноземними інвестиціями "САФ-інмет".
Того ж року він увійшов до щойноствореної Ради підприємців України при Кабінеті міністрів Пустовойтенка. Компанію йому склали Богдан Губський (тоді голова біржового комітету Української аграрної біржі), президент концерну "Славутич" Григорій Суркіс, народний депутат України Iгор Франчук, президент групи компаній "Інтерпайп" Віктор Пінчук тощо.
Також новоспечений посол був радником прем'єра України Анатолія Кінаха. (Останній є співголовою форуму співробітництва "Україна-Німеччина". Водночас, як повідомили "УП" в самій організації, пан Фареник членом Форуму не є, а тому коментарів у них із приводу його призначення послом нема).
В тому ж таки 1998 році з'явилася корпорація "УкрАзіяБуд", яку також очолив Фареник. Звідси бачимо його активну співпрацю з донецькими.
До складу корпорації увійшли державні корпорації "Укрмонтажспецбуд" і "Укртрансбуд", закрите акціонерне товариство "Укрнафтогазбуд", концерн "Азовмаш" (тоді підконтрольний "Індустріальному союзу Донбасу") і Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії.
У 2002 році "Укразіябуд" виступила ініціатором створення консорціуму "Українська індустрія" разом із корпорацією "Індустріальний союз Донбасу", "Першим українським міжнародним банком" (серед засновників якого Шахта ім. Засядька Звягільського та торговий дім "Азовсталь" Ахметова), ЗАТ "Газтранзит". До останнього часу Фареник очолював раду директорів консорціуму.
Серед прерогатив очолюваної Фареником "Укріндустрії": виконання спільних проектів за кордоном у таких сферах, як електроенергетика, металургійна, хімічна, гірничодобувна, нафтогазова промисловість, житлове й промислове будівництво, транспорт і транспортне будівництво.
В той же час, керований ним "Укразіябуд" бере активну участь у спільних будівельних проектах із Таджикистаном, Росією, Саудівською Аравією.
Разом із представниками НАК "Нафтогаз України" і корпорацією "Інтерпайп" Фареник лобіював участь компаній у відновленні економіки Іраку. Зокрема, він входить до складу Міжнародної енергетичної консультативної ради (МЕКР), створеної американським конгресменом Куртом Велдоном.
У травні Фареник особисто зустрівся з Велдоном, щоб обговорити участь "Укріндустрії" у відбудові Іраку.
Ще однією з прерогатив "Укразіябуду" є участь разом із російськими компаніями у спільних газотранспортних проектах. У 2001 газета "Галицькі контракти" навела слова керівника "Індустріального союзу Донбасу" Сергія Тарути: "Наразі однією з головних задач "ІСД" є пошук ринків збуту продукції Харцизького трубного заводу і, у першу чергу, переговори з традиційним покупцем його продукції — російським "Газпромом".
За словами Тарути, у планах корпорації було створити транснаціональну фінансово-промислову групу за участю провідних нафтогазових компаній Росії і "Газпрому", а також міжнародний консорціум при участі "Газтранзиту", концерну "Укразіябуд", банків ПУМБ, CSFB і ING Barings.
Невідомо, чи залишається цей проект Фареника у силі, оскільки в 2003 році контроль над "Харцизьким трубним" перебрала на себе компанія "СКМ" Ріната Ахметова.
Вихователь для дітища Шредера-Путіна-Кучми
Одним із пріоритетів співпраці України й Німеччини є газотранспортний консорціум, який ніяк не можуть створити уже півтора роки. У пана Фареника навіть є декілька цікавих напрацювань щодо цього питання.
Зокрема, протягом останніх двох років у виданні Андрія Деркача "Киевский телеграф" виходили статті Фареника щодо газотранспортного консорціуму. Остання "Consortium omnis vitae" з'явилася 8 червня 2003 року.
В ній новий посол у Німеччині відстоює ідею передачі газотранспортної системи України в концесію, зазначаючи при цьому, що "продаж усього цього господарства навіть за максимальну ціну 48 мільйонів громадян, радше за все, й не помітять. Як це вже мало місце з ядерною зброєю, від ліквідації якої, як відомо, не постраждав жоден генерал".
"Те ж саме, певно, буде й з газом: яким би справедливим газпромом не виявився новий власник газотранспортної системи України, на чому лапшу зварити — у нас буде. А чи потрібно нам більше?", - гадає Фареник.
Рецепт успіху від молодого посла виглядає досить просто.
"Найпростіший і, можливо, найбільш правильний шлях — знайти того, хто заплатить РФ суму газового боргу України, наприклад, в якості першого внеску за право користуватися транзитними системами, а також того, хто модернізує газотранспортну систему, довівши процент використання "технічного" газу до омріяних 0,5%. Для цього, згідно з розрахунками спеціалістів, необхідно близько $350 млн. До речі, вартість зекономленого тільки за рік газу складе ті ж $350 млн.", - зауважує він.
Таким чином, на думку Фареника, "майбутня структура має включати як мінімум чотирьох учасників: Україну, Росію, організацію, якій вигідно взяти на себе функції повернення боргу України за газ РФ, та організацію, котра готова й здатна здійснити ефективну модернізацію і подальший менеджмент експлуатації транзитних газопроводів".
До речі, у Фареника є поради щодо діяльності Міністерства закордонних справ з відбору потрібних кандидатів-донорів модернізації ГТС.
"Що стосується можливостей пошуку, то якщо МЗС чітко сформулює співробітникам посольств ціль пошуку, якщо буде створена робоча група із залученням фахівців не тільки МЗС, але і зовнішньої розвідки, інституту стратегічних досліджень — задача може бути вирішена з максимальною ефективністю", - зазначає він.
Так само прозорим є те, хто найбільше зможе заробити на консорціумі.
Як зазначив свого часу російський журнал "Експерт", головними лобістами газотранспортного консорціуму є українські бізнесмени, що контролюють металургійну галузь, які зацікавлені в мільярдних замовленнях на свою продукцію, що, як очікується, надійдуть від створюваного Росією й Україною трубопровідного СП.
"Масштабні інвестиції в реконструкцію ГТС дозволять українським ФПГ зняти "другий урожай" з "труби" – освоїти відпущені на цю благу справу кошти і зробити якісний ривок у модернізації власного виробництва", - вважає видання.
Як писав "Експерт", головні претенденти на постачання матеріалів - Харцизький трубний завод (ХТЗ), монополіст у СНД з виробництва труб великого діаметра (1420 мм), більш 70% його акцій належать одній з найбільших ФПГ країни – корпорації "Індустріальний союз Донбасу". Зараз ХТЗ, як зазначалося вище, перейшов під контроль "СКМ" Ахметова.
Інші зацікавлені особи, за версією "Експерта" – дніпропетровська трубна корпорація "Інтерпайп", продукція заводів якої широко використовується при будівництві газопроводів, і найбільший виробник компресорів на Україні Сумське НПО ім. Фрунзе.
Що ж, тепер у пана Фареника є реальний шанс втілити у життя свої теоретичні напрацювання та практичні зв'язки з українськими олігархами.
Посол-бізнесмен
Джерела у МЗС України кажуть, що Фареник, по суті, був єдиною кандидатурою на посаду посла в Німеччині. Його прізвище розглядалося влітку 2003. Сам Фареник, як стало відомо "УП", почав готуватися до від'їзду ще раніше, підсилено закріплюючи знання німецької мови, якою він добре володів і до того.
Колишній посол Анатолій Пономаренко був призначений до Німеччини ще у жовтні 1997, він перевищив термін роботи більше, ніж на рік. Із Києва надходили постійні прохання попрацювати понад строк мандату – не могли знайти гідної заміни.
І от тепер вакансія зайнята. 28 листопада 2003 Кучми своїм указом направив Фареника у Німеччину, присвоївши йому звання надзвичайного і повноважного посла. Це найвищий дипломатичний ранг, і дипломати десятиріччями роботи у структурі МЗС виборюють це звання.
Звичайно, до того були непоодинокі випадки, коли послами ставали люди, до того далекі від Михайлівської площі: нинішній посол в Росії Білоблоцький, посли в країнах СНД.
Навіть представник України у США Михайло Резник перейшов у дипломати з роботи в іншому міністерстві - зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі. У тій же Америці, кажуть джерела "УП", до 30% послів є "політичними призначенцями", тобто не з дипломатичної служби.
З іншого боку, можливо, вперше в історії представляти Україну до провідної західної країни їде не дипломат і навіть не чиновник, а... бізнесмен. Який, до того ж, має чітко виражені зв'язки з одним з українських кланів.
Це призначення збіглося у часі з указом Кучми, який підпорядкував МЗС у багатьох функціях адміністрації президента. Це що, тривожний сигнал про кадровий голод у МЗС? Чи останні серії переділу влади? Може, варто до переліку посад, наданих трьом головним олігархічним силам навколо Кучми, додати не тільки посольства, але і ЖЕКи?
Також, у зв'язку із започаткуванням моди на комерціалізацію посольств, варто наступного разу послом до Ватикану направити торговця іконами, до Японії – директора ресторану суші, а до Китаю – директора торгового ринку на Троєщині.
P.S. "Українська правда" впродовж кількох днів безрезультатно намагалася отримати коментар від самого Сергія Фареника. За словами його помічниці, він ще перебуває у Києві. Однак вона не може з ним побачитися, бо він весь час проводить у МЗС. "УП" готова оприлюднити його точку зору на всі зазначені у статті теми.
_____________
Читайте також:
Янків очолить посольство у Латвії, а радник Кінаха – у Німеччині
Послом України у США стане учасник врегулювання скандалу з "Кольчугами"
МЕДВЕДЧУК ХОЧЕ КОНТРОЛЮВАТИ МЗС
