Розкрито зв`язки Медведчука з трастами і офшорами?

47 переглядів
Середа, 3 грудня 2003, 15:20
У "справі честі" Віктора Медведчука несподіваний поворот. Минулої середи на процесі проти Дмитра Чобота, автора книги "Нарцис", адвокати Медведчука заявили про зняття позовних вимог по дванадцяти пунктах своєї позовної заяви.

Вони заявили, що у перелік оскарження їх "внесено помилково"! Ці пункти відносяться до 5 розділу з книжки "Нарцис", який має назву "Політичний бізнесмен".

Як відомо, голова адміністрації президента у липні 2002 подав позов "про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Він вимагає спростування аж за 99 фрагментами книжки "Нарцис". Також Медведчук прагне стягнути з відповідачів у сукупності 1 000 000 гривень.

Розглядаючи послідовно всі пункти заяви, 25 листопада суд заслухав пояснення автора книжки і головного відповідача Дмитра Чобота по фрагментах 56-57. А вже наступного дня на початку засідання, не чекаючи продовження, адвокатами було оголошено про відмову від позову у пунктах 56-67.

Тим самим, на думку Чобота, Віктор Медведчук визнав, що він є "політичним бізнесменом". А також де-факто підтвердив свою пряму причетність до українського аналога "фінансової піраміди" "МММ" – "Омета ХХІ століття". Цей траст обіцянками надвисоких дивідендів "проковтнув" у першій половині 90-х заощадження сотень тисяч довірливих українських вкладників.

Крок з боку Медведчука, справді, більше ніж дивний. Тим паче, що у знятих адвокатами пунктах йдеться також не про іграшки.

Підозріло, щоб Віктор Володимирович отак легко "передумав" і погодився, що він досі є співвласником Українського кредитного банку, через який контролював, зокрема, Запорізький завод феросплавів та комбінат "Дніпроспецсталь".

Чи що він за посередництвом ЗАТ "Центр сприяння розвитку Закарпаття" причетний до лісорозробок у Карпатах. Чи що намагався приватизувати частину Державного Софіївського музею-заповідника.

Чи що контролює низку засобів масової інформації. Чи з зарахуванням себе до "київського клану". Навряд чи солідарний голова СДПУ(О) з визначенням його структури як "кишенькової" партії нових українських олігархів" etc.

Про все це якраз і йдеться у фрагментах, які мав надалі розглядати суд, якщо б представники Медведчука не відкликали вимогу їх спростувати.

"Помилка" у справі Медведчук-Чобіт

Щоб довідатися, через яку "помилку" захисники глави АП відкликали свої позовні вимоги за 12 пунктами, "УП" звернулася за поясненням до одного з адвокатів Медведчука.

Керівник адвокатської фірми "Злагода" Віктор Здоренко заявив, що це рішення має суто юридичну мотивацію:

"В цих пунктах посилання йде саме на російську газету "Версія", і цитати взяті прямо з тієї газети. Пленум Верховного Суду по цій категорії справ роз'яснив: якщо людина розповсюдила відомості не свої, а цитує конкретне якесь видання, то всі претензії потрібно пред'являти до цього видання. З точки зору закону, хоч ці відомості, я підкреслюю, не відповідають дійсності, до Чобота в позові буде відмовлено, бо він не свої відомості розповсюдив. Тому претензії внесені помилково", - розтлумачив "УП" адвокат Медведчука.

Крім того, за словами Здоренка, адвокати просто не хотіли затягувати процес, оскільки пояснення по наступних десяти пунктах могли б тривати ще місяць, а у цих пунктах, як сказано вище, все одно буде відмовлено.

На запитання кореспондента, чи буде, в такому разі, позов за цими пунктами подаватися до газети "Версия", Здоренко відповів: ці відомості розповсюджено було настільки давно, що усі строки позовної давності пройшли, а тому суд не прийме позов.

У відповідача по справі Дмитра Чобота інше пояснення кроку Медведчука, а саме - страх перед новими викриттями. Минулого тижня Чобіт пред'явив спочатку суду, а потім журналістам "свіжорозкопані" документи – на підтвердження фрагментів, які Медведчук спочатку опротестував, а потім відкликав позов по них.

Задокументовані аргументи Чобота цікаві ще й тим, що у них ідеться не лише про формальні посади, а й про приховані зв'язки. А всім відомо, що Медведчук пишається своєю бізнес-біографією:

"Мій бізнес можна перевірити, починаючи з 1992 року. І я несу відповідальність не тільки за себе, але і за своїх партнерів. За чесність, відвертість їх бізнесу. Зверніть увагу, коли зараз хочуть знайти щось проти СДПУ(О), нічого знайти не можуть", - сказав Медведчук в інтерв'ю "Українській правді" два роки тому.

Чи мав відношення Медведчук до трастів?

Минулого тижня суд "Медведчук проти Чобота" заслухав, зокрема, пояснення Чобота за наступним висловом, процитованим за газетою "Версия":

"...на початку 90-х років "наш приватизатор", використовуючи родинні зв'язки в США, заснував через офшорні фірми, в тому числі "Берлі менеджмент" і "Ньюпорт менеджмент", багатопрофільний концерн під загадково-заманливою назвою АТ "Національний інвестиційний фонд "Омета ХХІ століття". Збоку ця структура виглядала, як гроно бананів: "Омета-транс", "Омета-інвест" і навіть "Омета-прайвіт..."

Медведчук наполягав, що не має ніякого стосунку до заснування цього АТ, а тому не відповідає дійсності весь вислів. Але, як зазначалося вище, він від цього пункту відмовився, бо це було посилання на російську газету "Версия".

Серед фундаторів "Омета ХХІ століття" були трасти "Омета-траст", "Омета-інстер", "Омета-бізнес", Українсько-американське СП "Динамо-Атлантик", Київський комерційний центр "Славутич", Міжнародна адвокатська компанія "Бі-Ай-Ем", газети "Закон і бізнес", "Киевские ведомости" та інші.

Як стверджує Чобіт, принаймні через три з перелічених фірм Медведчук був пов'язаний з "Омета ХХІ століття" у першій половині 90-х. Маються на увазі:

1. Міжнародна адвокатська компанія "Бі-Ай-Ем", засновником і незмінним президентом якої був Медведчук (про це згадується й у книжці "Нарцис");

2. Українсько-американське СП "Динамо-Атлантик", серед засновників якого - "чудова сімка" (Згурський, Карпенко, Лях, Медведчук, Григорій та Ігор Суркіси, Губський), та ж компанія "Бі-Ай-Ем" плюс газета "Закон і бізнес".

3. У свою чергу, засновниками газети "Закон і бізнес" виступала Спілка адвокатів України, президентом якої був (і залишається) Медведчук, і та ж Медведчукова Міжнародна адвокатська компанія "Бі-Ай-Ем".

Отже, твердить Чобіт, Медведчук мав безпосередній стосунок до "Омета ХХІ століття" через три українські структури. Більше того – був "головним" у всьому АТ. А тому несе відповідальність за завдані мільйонам громадян України величезні грошові збитки, сума яких ще й досі остаточно не підрахована.

До речі, сам Медведчук опублікував у 1996 році статтю "Трасти: хто винен і що робити?" в газеті "Голос України". Там він як необхідну передумову для притягнення до відповідальності керівників трастів називає наявність злого умислу у їх діях. Це, на думку Чобота, тільки зайвий раз підтверджує, що у Медведчука "рильце в пуху".

А президент України Кучма якраз у цей час нагородив свого позаштатного радника Медведчука першим орденом "За заслуги".

"Іноземний інвестор" з українським паспортом, або куди текли гроші?

Але це ще не все. У своїй книжці Чобіт (знову з посиланням на російську "Версію") згадував про закордонних партнерів українського "політичного бізнесмена" Медведчука:

"На початку 1994 року "Омета XXI століття" дала поштовх новому бізнесові. Тоді було створено ЗАТ "Промислово-фінансовий концерн "Славутич", засновниками якого стали Суркіс, Медведчук та згадувані вже п'ять їхніх компаньйонів-"батьків" "Омети", а також офшорна фірма "Ньюпорт менеджмент", зареєстрована на Віргінських британських островах...

Багатопрофільний концерн "Славутич" з розмахом продовжив справи, розпочаті ще "Ометою", спеціалізуючись на енергоносіях, переробці нафти, торгівлі зерном, цукром, металами та ін."


До речі, у згаданій публікації газети "Версия" компанія "Ньюпорт менеджмент" згадується і як співзасновник "Омети".

Так от, за словами Чобота, існують документи, які підтверджують пряму причетність Медведчука до "Ньюпорт менеджмент" (а відтак - це ще одна, четверта ланка, яка поєднує його з "Ометою" – трастом, який луснув).

Зокрема, протоколи зборів спочатку ТОВ з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу "Комерційно-консультаційний центр "Славутич" від 5 липня 1993 року, а потім установчий договір про створення концерну "Славутич" від свого імені і від імені британської фірми "Ньюпорт менеджмент" підписано... Медведчуком.

А протоколом спеціальних зборів директорів компанії "Ньюпорт менеджмент лімітед" від 5 липня 1995 року, які відбулися в місті Роуд Таун, Тортола, Британські Віргінські острови, ухвалено рішення "надати Шоні Луїзі Уайт, директору компанії, повноваження вручити від імені компанії довіреність на ім'я пана Віктора Медведчука, громадянина України, паспорт № С 00476".

На прес-конференції минулого тижня Чобіт продемонстрував журналістам доручення (англійською мовою), видане на ім'я Медведчука, за яким останній наділявся дуже широкими повноваженнями і міг здійснювати величезну кількість фінансово-господарських операцій та укладати контракти та угоди від імені цієї фірми "без будь-яких обмежень" та "в будь-якій частині земної кулі".

Медведчук мав право "набувати, відчужувати, передавати, здавати в найм, заставу, віддавати в заклад матеріальне і нематеріальне майно компанії, приймати, підтверджувати, депонувати, передавати чеки, банкноти та інші документи, відкривати та закривати банківські рахунки, отримувати з рахунків і банківських депозитів компанії кредити або будь-які інші види вкладень, видавати банкноти, підписувати документи" та здійснювати багато інших операцій.

Іншими словами, Медведчук міг робити все від імені компанії "Ньюпорт менеджмент" як в Україні, так і за кордоном – "володіти, користуватися, розпоряджатися" - тобто мав усі права власності.

Примітним також є те, що, зі свого боку, "повірений обіцяє убезпечити директора [Шону Луїзу Уайт] від усіх витрат, оплат і збитків". Висновок Дмитра Чобота: Медведчук є фактичним власником компанії "Ньюпорт менеджмент".

А тепер пов'яжемо це зі згаданим вище концерном "Славутич". Богдан Губський у своєму інтерв'ю "Галицьким контрактам" (№ 18 за 1998 рік) розповідав, що "сімка" володіє 25% акцій підприємства на рівних умовах, а іноземний інвестор - згадувана уже "Ньюпорт менеджмент" - володіє 75% акцій.

Але якщо іноземний інвестор – ніякий не іноземний, то з'являється припущення, що 75% нібито "іноземних інвестицій" у статутному фонді "Славутича" просто дозволяли цій структурі викачувати з України на рахунки британської офшорної фірми "Ньюпорт менеджмент" 75% прибутку, який не обкладався в Україні жодним податком! Тобто, підсумовує Чобіт, знову йдеться про сотні мільйонів доларів!

Є протокол зборів учасників українського промислово-фінансового концерну "Славутич", що відбулися 28 листопада 1995 року у Цюріху, Швейцарія. З цього протоколу випливає, що сім українських громадян (Медведчук, брати Суркіси, Губський, Згурський, Лях, Карпенко) у присутності директора "Ньюпорт менеджмент" Шони Луїзи Уайт від імені цієї іноземної фірми надають повноваження Медведчуку на підписання Статуту та Установчого договору ЗАТ "Український промислово-фінансовий концерн "Славутич".

І це при тому, що сімка разом володіє лише 25% статутного фонду у концерні, а решта належить "Ньюпорт менеджмент"! Цюріхський протокол підписали всі 7 громадян України, в т.ч. Медведчук, а також Шона Луїза Уайт.

Далі є заява і ще один протокол, підписаний вже в Україні, де всі ці "герої" підписують статут концерну "Славутич": серед фізичних осіб на четвертому місці підпис Медведчука, а на останньому, від імені британської фірми "Ньюпорт менеджмент", також Медведчука (за дорученням). Все це, як вважає Чобіт, є ще одним підтвердженням того, хто є справжніми власниками коштів і майна цієї офшорної структури.

Ця загадкова Шона Луїза Уайт...

І на завершення ще – про згаданий вище "Центр сприяння розвитку Закарпаття". Цей фрагмент № 59 належить до "відкликаних" адвокатами, а тому Чоботові пояснення по ньому не прозвучали (не встигли прозвучати) в суді. Що не применшує їхньої цікавості.

У своєму запереченні до цього пункту Медведчук стверджує: "Я не належу до числа засновників ЗАТ "Центр сприяння розвитку Закарпаття" і ніякого відношення до розробки лісових масивів в Карпатах не маю".

Разом з тим, за словами Чобота, у звіті Медведчука виборцям, виданому окремою брошурою, чітко записано: він (як і Суркіс) усю свою депутатську роботу здійснює через ЗАТ "Центр розвитку Закарпаття".

Але найцікавішим є навіть не те, що депутат тримає зв'язок із виборцями через комерційну структуру. Це-бо тільки приказка. Казка далі.

Чобіт стверджує, що найкращий в Україні Свалявський лісокомбінат свідомо було доведено до ручки, а потім його викупив помічник на той час першого заступника голови ВРУ, народного депутата Медведчука Віктор Дудка за 1 долар США.

А Дудка очолює ЗАТ "Центр сприяння розвитку Закарпаття", засновниками якого є АТ "ФК "Динамо" (Київ)", Український кредитний банк і фірма "Славутич" – фірми Медведчука.

Але й це ще не все. За словами Чобота, Віктор Дудка купив цей лісокомбінат (як було сказано, за 1 долар) для британської компанії з Віргінських островів, більше того - з того самого міста Роун Таун на осторові Тортола. І хоч фірма інша, підпис на відповідних документах нібито поставила... Шона Луїза Уайт.

Крім того, статут ЗАТ "Киевские ведомости", за твердженням Чобота, нібито підписувала та ж сама Шона Луїза Уайт, але це вже інша історія...

Без сумніву, останню крапку у справі поставить тільки суд.

"Українська правда" спробувала з'ясувати у адвоката Медведчука його позицію стосовно суті заявленого Чоботом – про зв'язок нинішнього голови АП з "Ометою", з "Ньюпорт менеджмент", таємничою мешканкою далеких островів Шоною Луїзою Уайт.

Віктор Здоренко заявив лише, що "не може без документів нічого коментувати". "Якщо це Чобіт заявляє від себе, а не ховається за газету "Версія", то ми готові через суд це оскаржувати. Чобіт – політик, він все перевертає з ніг на голову".

"УП" запевнила Здоренка, що готова опублікувати позицію Медведчука щодо його можливих зв'язків із трастами і офшорними фірмами. "УП" також знову нагадує самому Медведчуку його обіцянку дати інтерв'ю...

Тим часом Чобіт подав зустрічну позовну заяву проти Медведчука. Сума позову складає 3 мільярди 682 мільйони гривень, що відповідає 700 мільйонам доларів США.

Саме такою сумою, за словами Дмитра Чобота, польський економічний журнал "Впрост" оцінив належні Віктору Медведчуку майно і кошти. Причому у разі виграшу цього позову Чобіт планує 99,999% передати в Державний бюджет України.

Чобіт хоче якнайсильніше вдарити по Медведчуку: за його словами, 0,0001%, тобто 36 тисяч гривень, буде передано Володимиру Васильовичу Гульку – рідному братові по матері Медведчука. Від якого він, за словами Чобота, фактично відмовився, і який тепер проживає в жахливих квартирних умовах.

Сам Медведчук "не в курсі"

За словами адвоката Здоренка, який є Медведчуковим однокурсником по університету (як, до речі, і другий адвокат, Наталія Пономарьова), рішення про відмову від дванадцяти пунктів позову з клієнтом не узгоджувалося, а було зроблене на підставі доручення. "Я думаю, що він й по сьогоднішній день не знає, що я там відкликав-не відкликав: він людина зайнята, ми зустрічаємось вкрай рідко", - заявив Здоренко.

Разом з тим, позивачу варто було б поцікавитися ходом суду.

Бо оприлюднені документи, переконаний Чобіт, дають підстави зробити депутатський запит щодо перевірки наведених фактів, і ставити питання перед Генеральною прокуратурою України про притягнення Медведчука (а також, очевидно, багатьох його соратників) до кримінальної відповідальності. За словами Чобота, "статей в Кримінальному кодексі - дуже велика кількість".

P.S. До речі, уважно переглянувши розділ "Політичний бізнесмен" з книжки "Нарцис" і звіривши його з текстом позовної заяви Медведчука у відповідних пунктах, неважко зауважити, що п'ять останніх пунктів із дванадцяти "відкликаних" не є цитуванням газети "Версия". Помилка?


Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"



powered by lun.ua