Чому заборонений до друку "Український Південь" – читай у темниках адміністрації президента?
Середа, 3 грудня 2003, 18:13
Вчергове газета "Український Південь" друкується за межами Миколаївської області. Солодкі обіцянки губернатора Алексія Гаркуші на телебрифінгу 20 листопада розібратись, чому нема дозволу друкувати "Український Південь" на його малій батьківщині, і нині залишаються обіцянкою.
Якщо дослівно, Олексій Гаркуша говорив: "Юрію Володимировичу, якщо не вирішується питання, можна прийти. Я про це узнав із центральних засобів масової інформації. Я був у відрядженні, їхав на зустріч з президентом, приїхав і застав таку картину. І до мене Ключковський (народний депутат, член Руху і "Нашої України") телефонував сьогодні. Я сказав, якщо є проблема, вони в кожній сім'ї є, то треба прийти і сказати: "Олексію Миколайовичу, є проблема, давайте розглянемо". Я не знаю, в чім справа, що сталося. Я дав завдання, зараз розглядають..."
І вже близько двох тижнів триває "розгляд". А що, власне, розглядати? "Український Південь" тиражем 5 тисяч державною мовою в обласній друкарні є нерентабельним, а газети меншим накладом (на "общепонятном") друкуються.
Можливо, хтось хоче допомогти своєму шефу вибороти перше місце в конкурсі "Людина року" в номінації "Регіональний лідер" і показати, як він бореться з ненависною україномовною незалежною пресою, котру представляє газета "Український Південь".
Правда, на телебрифінгу Гаркуша говорив: "Я не знаю, чому це не стало підставою, щоб ми зустрілись, я що, закритий, я не давав згоди, щоб ми зустрічалися..."
На жаль, пробитися до голови облдержадміністрації після 20 листопада і подивитись один одному в очі, як він того просив, так і не вдалося. Олексію Миколайовичу, скажіть, коли?
А то виходить, як народ каже, "Манька дома – Гришки нема, Гришка дома – Маньки нема". І так далі, весь час хтось зайнятий.
Я розумію, що вам ніколи, але як бути з читачами газети, котрі хочуть вчасно її читати? Їх цікавить інформація про діяльність блоку Ющенка, але не та, що подається в контрольованих адміністрацією президента ЗМІ.
Їм цікаво знати, чому буханець хліба вагою 1 кг коштує близько 3 гривень, а губернаторського (де ті губернії?) лише 1,60. Це при тому, що у 2002 році був зібраний 3-мільйонний врожай в області.
А, можливо, заборона друку газети - це є сьогодні стратегічне завдання для нового першого заступника голови облдержадміністрації Юрія Шклярського. Думаю, саме йому не сподобалася найбільше публікація "Сон під святого Луки" в нашій газеті. І, кажуть, що саме він був щиро здивований тим, що "Український Південь" друкується в обласній друкарні.
А, можливо, було просто виконано вказівку адміністрації президента. То для чого наводити "тень на плетень", підставляти друкарню з листами про нерентабельність? "Український Південь" - єдиний із ЗМІ Миколаївщини, котрий був включений Сергієм Васильєвим, керівником головного управління інформполітики адміністрації президента, у так званий лист про стан свободи слова в Україні в листопаді 2002 року.
Не є великою таємницею, з чиєї подачі потрапили ми туди. Цей лист складався аж із 156 мас-медійних одиниць на всю Україну (!!!), що протягом останніх місяців "регулярно" критикували президента, його адміністрацію та органи виконавчої влади (обласну адміністрацію).
Він був відправлений Ханні Северінсен, доповідачці Парламентської асамблеї Ради Європи з питань України.
Виходячи із цього списку, найменше владу критикували у Миколаївській області та Севастополі. Лише по одному виданню з тиражами 3 і 5,5 тисячі. При тому, що тільки в Миколаєві зареєстровано близько 300 газет. Така от свобода слова.
В наших сусідів, одеситів, таких газет було дві: "Юг" та "Работа и отдых". І в херсонців до рота адміністрації не заглядало аж 7 видань: "Новий день", "Гривна", "Такі справи", "Булава", "Ветеран", "Голопристанський вісник", "Наддніпрянська правда" та "Херсонський вісник".
На Миколаївщині уже можуть доповісти своїм шефам із адміністрації про заборону останнього опозиційного видання. Але ж ті, хто сьогодні при владі, повинні пам'ятати, що все це ми уже проходили...
Ми щиро вдячні всім, хто у ці важкі часи підтримує газету "Український Південь", і сподіваємося на цю підтримку і надалі.
Автор: Юрій Діденко, редактор газети "Український південь"
Читайте також:
Антиукраїнська влада проти "Українського півдня"
Якщо дослівно, Олексій Гаркуша говорив: "Юрію Володимировичу, якщо не вирішується питання, можна прийти. Я про це узнав із центральних засобів масової інформації. Я був у відрядженні, їхав на зустріч з президентом, приїхав і застав таку картину. І до мене Ключковський (народний депутат, член Руху і "Нашої України") телефонував сьогодні. Я сказав, якщо є проблема, вони в кожній сім'ї є, то треба прийти і сказати: "Олексію Миколайовичу, є проблема, давайте розглянемо". Я не знаю, в чім справа, що сталося. Я дав завдання, зараз розглядають..."
І вже близько двох тижнів триває "розгляд". А що, власне, розглядати? "Український Південь" тиражем 5 тисяч державною мовою в обласній друкарні є нерентабельним, а газети меншим накладом (на "общепонятном") друкуються.
Можливо, хтось хоче допомогти своєму шефу вибороти перше місце в конкурсі "Людина року" в номінації "Регіональний лідер" і показати, як він бореться з ненависною україномовною незалежною пресою, котру представляє газета "Український Південь".
Правда, на телебрифінгу Гаркуша говорив: "Я не знаю, чому це не стало підставою, щоб ми зустрілись, я що, закритий, я не давав згоди, щоб ми зустрічалися..."
На жаль, пробитися до голови облдержадміністрації після 20 листопада і подивитись один одному в очі, як він того просив, так і не вдалося. Олексію Миколайовичу, скажіть, коли?
А то виходить, як народ каже, "Манька дома – Гришки нема, Гришка дома – Маньки нема". І так далі, весь час хтось зайнятий.
Я розумію, що вам ніколи, але як бути з читачами газети, котрі хочуть вчасно її читати? Їх цікавить інформація про діяльність блоку Ющенка, але не та, що подається в контрольованих адміністрацією президента ЗМІ.
Їм цікаво знати, чому буханець хліба вагою 1 кг коштує близько 3 гривень, а губернаторського (де ті губернії?) лише 1,60. Це при тому, що у 2002 році був зібраний 3-мільйонний врожай в області.
А, можливо, заборона друку газети - це є сьогодні стратегічне завдання для нового першого заступника голови облдержадміністрації Юрія Шклярського. Думаю, саме йому не сподобалася найбільше публікація "Сон під святого Луки" в нашій газеті. І, кажуть, що саме він був щиро здивований тим, що "Український Південь" друкується в обласній друкарні.
А, можливо, було просто виконано вказівку адміністрації президента. То для чого наводити "тень на плетень", підставляти друкарню з листами про нерентабельність? "Український Південь" - єдиний із ЗМІ Миколаївщини, котрий був включений Сергієм Васильєвим, керівником головного управління інформполітики адміністрації президента, у так званий лист про стан свободи слова в Україні в листопаді 2002 року.
Не є великою таємницею, з чиєї подачі потрапили ми туди. Цей лист складався аж із 156 мас-медійних одиниць на всю Україну (!!!), що протягом останніх місяців "регулярно" критикували президента, його адміністрацію та органи виконавчої влади (обласну адміністрацію).
Він був відправлений Ханні Северінсен, доповідачці Парламентської асамблеї Ради Європи з питань України.
Виходячи із цього списку, найменше владу критикували у Миколаївській області та Севастополі. Лише по одному виданню з тиражами 3 і 5,5 тисячі. При тому, що тільки в Миколаєві зареєстровано близько 300 газет. Така от свобода слова.
В наших сусідів, одеситів, таких газет було дві: "Юг" та "Работа и отдых". І в херсонців до рота адміністрації не заглядало аж 7 видань: "Новий день", "Гривна", "Такі справи", "Булава", "Ветеран", "Голопристанський вісник", "Наддніпрянська правда" та "Херсонський вісник".
На Миколаївщині уже можуть доповісти своїм шефам із адміністрації про заборону останнього опозиційного видання. Але ж ті, хто сьогодні при владі, повинні пам'ятати, що все це ми уже проходили...
Ми щиро вдячні всім, хто у ці важкі часи підтримує газету "Український Південь", і сподіваємося на цю підтримку і надалі.
Автор: Юрій Діденко, редактор газети "Український південь"
Читайте також:
Антиукраїнська влада проти "Українського півдня"
