Україна підійшла до точки хиткої рівноваги
Неділя, 29 лютого 2004, 23:00
Віктор Ющенко, ймовірно, із впевненою перевагою виграє президентські вибори в Україні в нинішньому році. У минулому прем'єр-міністр, він є випробуваним реформатором, що обіцяє повести боротьбу проти ендемічної корупції і квазіавторитарного придушення свобод нинішнім урядом. Його коаліція виграла недавні національні вибори, а на майбутніх виборах, відповідно до опитувань громадської думки, він значно випереджає своїх конкурентів.
Однак зустріч з Ющенком в столиці України нагадувала скоріше зустріч з переслідуваним дисидентом, ніж з головним кандидатом від демократів. Він розповів про те, як у провінційних містах йому грубо заважають проводити передвиборну агітацію.
Останнім часом заведено кримінальні справи проти приблизно 20 його прихильників, у тому числі головних фінансистів його виборчої кампанії. Було закрито ряд опозиційних газет, що його підтримували, а єдиному телеканалу, що чесно висвітлював події, загрожує небезпека бути витисненим з ефіру.
На випадок, якщо цього буде недостатньо, правляча партія домагається змін у конституції, що позбавили б майбутнього президента більшості його владних повноважень – даючи можливість чинному президентові Леоніду Кучмі і далі здійснювати свою владу через створену ним продажну більшість у парламенті.
"Ми живемо майже в підпіллі, – сказав Ющенко. – Всім очевидно, що Україна знаходиться за крок від державної диктатури".
Справді, Україна підійшла до точки хиткої рівноваги. Їй варто приділити значно більше уваги з боку адміністрації Буша-молодшого і європейських союзників Америки.
Якщо намічені на осінь президентські вибори будуть вільними і чесними, Україна зробить рішучий крок до зміцнення своєї усе ще тендітної незалежності і до союзу з Заходом. Якщо ж вибори будуть корумпованими, то прискориться нинішнє сповзання країни до Росії і до неоавторитарної, неоімперіалістичної політики Володимира Путіна.
Куди піде величезна Україна, туди, швидше за все, піде і більшість інших колишніх радянських республік, що сьогодні неспокійно живуть між Європейським Союзом, що розширюється, і Росією або на розташованому поблизу Кавказі. Це Білорусія, Молдавія, Грузія, Вірменія, Азербайджан.
Путін і колишні КДБшники з його оточення хотіли б усіх їх загнати у новий блок, де буде панувати Москва, щоб потім на квазірівних умовах торгуватися з ЄС і з НАТО.
От чому не дивно, що союзники Путіна в Україні перейшли в наступ, використовуючи тут проти Ющенка таку саму тактику, що довела свою ефективність у справі усунення демократичної опозиції в Москві, наприклад, закриття незалежних ЗМІ і переслідування бізнесменів, що фінансують неправлячі партії.
Що дивує і розчаровує Ющенка і його союзників, так це слабка реакція з Брюсселя і Вашингтону, яким є що втрачати від подібного переділу Європи. Конференція, що пройшла тут тиждень тому під егідою західних неурядових організацій і прозахідних політичних партій, гуділа від розмов про "втому України", хвороби, породжені роздратуванням від уряду Кучми і сумнівами в тім, чи дійсно ця країна належить до західного співтовариства.
Як свідчать дипломати, Кучма і його дружки роками говорять, що Україна хотіла б вступити в НАТО та ЄС, але вони не готові почати конкретні кроки до того, щоб відповідати демократичним стандартам цих клубів. А тому західні уряди, заявляючи про те, що їхні інститути в принципі відкриті для України, поки не надсилають запрошень і навіть не обіцяють багато спонукальних мотивів.
Адміністрація Буша-молодшого останнім часом на 50 і більше відсотків скоротила асигнування на стипендії, радіопередачі й інші демократичні програми в Україні.
"Позиція американської адміністрації розчаровує, – сказав мені Ющенко. – Українська влада взагалі не одержала від політичних кіл Америки відповіді, чому ті не звертають уваги на демократію в Україні".
Він відзначив, що кучмівські дружки недавно відключили від ефіру в Києві спонсовану США радіостанцію "Radio Liberty", тим самим ліквідувавши ще один рупор опозиційних думок.
Дехто в американській адміністрації займається цією проблемою; не дуже давно на зустрічі групи "заступників" високопоставлених осіб зовнішньополітичного й оборонного відомств обговорювалося питання, що можуть зробити Сполучені Штати цього року для просування свобод в Україні і Білорусії.
Однак фокус адміністрації на проблемах Ближнього і Середнього Сходу має тенденцію відволікати увагу і ресурси від прикордонних територій Євразії. Крім того, деякі чиновники адміністрації США, як і раніше, неохоче погоджуються на проведення будь-якої політики, що таїть у собі ризик протиборства з Путіним.
Фактично, адміністрація Буша-молодшого має більше шансів зупинити "повзучий авторитаризм" в Україні, ніж у Росії. Путін ображено відкидає будь-які скарги з приводу консолідації ним влади, у той час як прочухан від Ради Європи змусив Кучму переглянути конституційні поправки, що він намагається проштовхнути через парламент – хоча і недостатньо радикально.
Хоча Кучма і його дружки, цілком можливо, захоплюються моделлю Путіна як сильного лідера, вони в той же час побоюються, що Захід їх відкине, а це може скінчитися повним підпорядкуванням Москві.
"Режим боїться одного: реакції Заходу на те, що відбувається в Україні", – говорить Ющенко. На його думку, якщо в майбутні місяці ця реакція стане більш сильною, демократію в Україні ще можна буде врятувати.
Автор: Джексон Діль (Jackson Diehl), колумніст "Вашингтон пост"
Переклад Іносмі
Оригінал статті читайте тут
Однак зустріч з Ющенком в столиці України нагадувала скоріше зустріч з переслідуваним дисидентом, ніж з головним кандидатом від демократів. Він розповів про те, як у провінційних містах йому грубо заважають проводити передвиборну агітацію.
Останнім часом заведено кримінальні справи проти приблизно 20 його прихильників, у тому числі головних фінансистів його виборчої кампанії. Було закрито ряд опозиційних газет, що його підтримували, а єдиному телеканалу, що чесно висвітлював події, загрожує небезпека бути витисненим з ефіру.
На випадок, якщо цього буде недостатньо, правляча партія домагається змін у конституції, що позбавили б майбутнього президента більшості його владних повноважень – даючи можливість чинному президентові Леоніду Кучмі і далі здійснювати свою владу через створену ним продажну більшість у парламенті.
"Ми живемо майже в підпіллі, – сказав Ющенко. – Всім очевидно, що Україна знаходиться за крок від державної диктатури".
Справді, Україна підійшла до точки хиткої рівноваги. Їй варто приділити значно більше уваги з боку адміністрації Буша-молодшого і європейських союзників Америки.
Якщо намічені на осінь президентські вибори будуть вільними і чесними, Україна зробить рішучий крок до зміцнення своєї усе ще тендітної незалежності і до союзу з Заходом. Якщо ж вибори будуть корумпованими, то прискориться нинішнє сповзання країни до Росії і до неоавторитарної, неоімперіалістичної політики Володимира Путіна.
Куди піде величезна Україна, туди, швидше за все, піде і більшість інших колишніх радянських республік, що сьогодні неспокійно живуть між Європейським Союзом, що розширюється, і Росією або на розташованому поблизу Кавказі. Це Білорусія, Молдавія, Грузія, Вірменія, Азербайджан.
Путін і колишні КДБшники з його оточення хотіли б усіх їх загнати у новий блок, де буде панувати Москва, щоб потім на квазірівних умовах торгуватися з ЄС і з НАТО.
От чому не дивно, що союзники Путіна в Україні перейшли в наступ, використовуючи тут проти Ющенка таку саму тактику, що довела свою ефективність у справі усунення демократичної опозиції в Москві, наприклад, закриття незалежних ЗМІ і переслідування бізнесменів, що фінансують неправлячі партії.
Що дивує і розчаровує Ющенка і його союзників, так це слабка реакція з Брюсселя і Вашингтону, яким є що втрачати від подібного переділу Європи. Конференція, що пройшла тут тиждень тому під егідою західних неурядових організацій і прозахідних політичних партій, гуділа від розмов про "втому України", хвороби, породжені роздратуванням від уряду Кучми і сумнівами в тім, чи дійсно ця країна належить до західного співтовариства.
Як свідчать дипломати, Кучма і його дружки роками говорять, що Україна хотіла б вступити в НАТО та ЄС, але вони не готові почати конкретні кроки до того, щоб відповідати демократичним стандартам цих клубів. А тому західні уряди, заявляючи про те, що їхні інститути в принципі відкриті для України, поки не надсилають запрошень і навіть не обіцяють багато спонукальних мотивів.
Адміністрація Буша-молодшого останнім часом на 50 і більше відсотків скоротила асигнування на стипендії, радіопередачі й інші демократичні програми в Україні.
"Позиція американської адміністрації розчаровує, – сказав мені Ющенко. – Українська влада взагалі не одержала від політичних кіл Америки відповіді, чому ті не звертають уваги на демократію в Україні".
Він відзначив, що кучмівські дружки недавно відключили від ефіру в Києві спонсовану США радіостанцію "Radio Liberty", тим самим ліквідувавши ще один рупор опозиційних думок.
Дехто в американській адміністрації займається цією проблемою; не дуже давно на зустрічі групи "заступників" високопоставлених осіб зовнішньополітичного й оборонного відомств обговорювалося питання, що можуть зробити Сполучені Штати цього року для просування свобод в Україні і Білорусії.
Однак фокус адміністрації на проблемах Ближнього і Середнього Сходу має тенденцію відволікати увагу і ресурси від прикордонних територій Євразії. Крім того, деякі чиновники адміністрації США, як і раніше, неохоче погоджуються на проведення будь-якої політики, що таїть у собі ризик протиборства з Путіним.
Фактично, адміністрація Буша-молодшого має більше шансів зупинити "повзучий авторитаризм" в Україні, ніж у Росії. Путін ображено відкидає будь-які скарги з приводу консолідації ним влади, у той час як прочухан від Ради Європи змусив Кучму переглянути конституційні поправки, що він намагається проштовхнути через парламент – хоча і недостатньо радикально.
Хоча Кучма і його дружки, цілком можливо, захоплюються моделлю Путіна як сильного лідера, вони в той же час побоюються, що Захід їх відкине, а це може скінчитися повним підпорядкуванням Москві.
"Режим боїться одного: реакції Заходу на те, що відбувається в Україні", – говорить Ющенко. На його думку, якщо в майбутні місяці ця реакція стане більш сильною, демократію в Україні ще можна буде врятувати.
Автор: Джексон Діль (Jackson Diehl), колумніст "Вашингтон пост"
Переклад Іносмі
Оригінал статті читайте тут
