Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

Давид Жванія: Від мого помічника на допитах вимагали: "Ти зізнайся, що вбити Рибкіна тобі доручив Ющенко"

Субота, 6 березня 2004, 23:00

Весь скандал навколо перебування російського політика Івана Рибкіна в Києві – це спецоперація, організована Медведчуком. Проведена вона була за допомогою СБУ і ФСБ. Така думка Давида Жванії, якого зробили діючою особою цієї операції.

Жванія? хоч і вважається однієї з впливових фігур усередині "Нашої України", однак до початку історії з Рибкіним був непублічним діячем. Сьогодні його винесли на поверхню, при тому створивши відповідний образ – не просто друг Рибкіна, але і Березовського, а можливо – навіть Масхадова.

Це – очевидна спроба зруйнувати мости між Ющенком і Росією, які тільки зводяться. У той же час сам Жванія бачить ще одну мету – у такий спосіб демонізувати оточення Ющенка і відрізати його від залучення нових джерел фінансування. Однак з цим завданням Медведчуку не впоратися, відзначив він у своєму першому розлогому інтерв'ю, яке у нього взяла "Українська правда".


– Ваші колеги по парламенту жартома називають вас, Давида Жванію "Девідом Копперфілдом", який ставить фокуси з Рибкіним: то він з'являється, тj зникає. Поясніть, що з Рибкіним сталося в Києві? Ви обіцяли йому зустріч з Масхадовим?

– Я йому не обіцяв жодних зустрічей. І взагалі я не грав ніякої ролі в причинах його приїзду сюди. Те, що відбулося з Рибкіним – це велика авантюра, у якій я не брав участь.

У зв'язку з тим, що у мене з Рибкіним добрі людські стосунки, з його боку було прохання допомогти організувати приїзд сюди. Він розумів, що в такому випадку може розраховувати на якусь безпеку, але навряд чи на те, що я зможу йому допомогти організувати якісь зустрічі.

Я упевнений, що в Рибкіна як у колишнього голови Ради безпеки Росії найтісніші зв'язки з нинішньою українською владою. І саме влада, по суті, запрошувала Рибкіна, щоб йому щось організувати.

– Навіщо ж українській владі Рибкін – який є другом Березовського і, відповідно, ворогом Путіна?

– Ця "Березоманія" – робити з Березовського монстра – скоріше? комплекс Кремля. І відповідно, нинішнього керівництва адміністрації президента України. Березовський – це не комплекс Кучми. Він завжди себе відчував главою держави, а не губернії. А керівництво АП сьогодні "шестерить" перед Росією і виконує будь-які її замовлення.

Комплексу Березовського немає в Україні в жодної розумної людини... Ну, є Березовський, який живе в Лондоні – ну і хрін з ним! Яким чином він може впливати на Росію, де кожен шостий – ФСБшник? Навіщо потрібно боятися якогось нещасного Березовського?

Рибкін працював головою Ради національної безпеки Росії при Єльцині. Тоді він виглядав дуже пристойно. Рибкін дійсно зберігав мир у Чечні, реально у той час протистояв усій системі пострадянського часу. Можна поставити йому пам'ятник за те, що він не скористався у власних інтересах тими владними ресурсами, які у нього були.

А сьогодні він виглядає як дурень. На тлі того, що відбувається в Росії, Рибкін смішний.

– А ваша роль у його приїзді?

– Якщо дуже коротко: Рибкін подзвонив, попросив організувати його приїзд в Україну, заявив, що за ним є тотальне стеження. Він тоді також сказав, що навряд чи його кар'єра як кандидата в президенти має перспективу. Тому він хоче приїхати з приватним візитом, у нього є якісь свої задачі.

Я не знаю, чому Рибкін вибрав саме мене для організації його приїзду, хоча я з ним підтримував відносини – зідзвонювалися, питали один одного "як справи?", коли я бував у Москві, заїжджав до нього. У нас нормальні людські відносини.

– Виходить, він вам зателефонував, і до Рибкіна в Росію виїхав ваш помічник Ігор Керезь?

– Давайте без допитів. Ігор Керезь нікуди не виїжджав, а зустрічав його в Києві і поселив…

– У квартирі на вулиці Лютеранській?

– Вас що, цікавлять такі нюанси?

– Ні, просто так можна зрозуміти, наскільки достовірні прослушки ваших телефонних розмов, опубліковані в "Московському комсомольці"?

– Я відповім на це питання. Те, що публікувалося в пресі – це фальсифікація змісту розмови. Можна перекроїти всю розмову і видати під свою версію. Тим більше, якщо немає ніякої відповідальності за це.

– Ви не думаєте, що Рибкін міг зіграти на боці опонентів, які хотіли провести акцію проти вас?

– Для мене Рибкін виглядає так само по-ідіотськи, як і для всіх інших.


ДЕКДБІЗАЦІЯ ВІДБУЛАСЯ. ЗАРАЗ У НАС ЙДЕ МЕДВЕДЧУКІЗАЦІЯ

– А Березовський вам не розповідав про причини першого візиту Рибкіна?

– До приїзду Рибкіна в Україну Березовський не має ніякого відношення.

– На роздруківках телефонних розмов про це говориться.

– Можна вибудувати розмову так, як це потрібно. По-перше, за датами ці розмови не збігаються. СБУ, скориставшись кримінальною справою, роздрукувала розмови невідомо якого періоду.

– До речі, на якій підставі вони почали прослушку вашого телефону?

– В Україні існує система, коли записуються всі розмови всіх мобільних телефонів у цій державі. А на підставі рішення суду можна роздрукувати розмови.

– Ви упевнені, що записуються всі розмови?

– Так. Це умова одержання ліцензії на мобільний зв'язок. Те, що сьогодні відбулося – це інсценування. Коли на підставі порушеної на рівному місці кримінальної справи з приводу насильницького утримання Рибкіна СБУ роздруковує розмови. Але СБУ не мала на це права, оскільки не було рішення суду! І за всіма цими фактами я маю намір подавати до суду і виносити їх на загальне обговорення.

Будь-який слідчий у цій країні може на три хвилини порушити кримінальну справу, потім послатися, що він був несповна розуму, закрити її, але при цьому відіслати записи поштою в "Московський комсомолець", де не збігаються ні дати, ні зміст. І потім навколо фрази "працюємо по головному питанню" побудувати статтю.

– До речі, яке це у вас було з Березовським "головне питання"?

– У зв'язку з тим, що розмови не датовані, "головних питань" можуть бути сотні.

– У "Московському комсомольці" була версія, що "головне питання" – це ви з Березовським замислили убити Рибкіна для того, щоб кинути тінь на вибори президентів і в Росії, і в Україні.

– Це тільки нездоровий мозок молодого керівника СБУ міг додуматися до такого марення.

– При чому тут СБУ, це написав "МК".

– Правильно. Але в нас працюють дуже мудрі керівники СБУ.

Подивитеся, як розвивалися події! З'являється інформація агентства "Інтерфакс", що під час перебування Рибкіна на території України з ним знаходилися Ігор Керезь і Сергій Безсмертний. Після цього підрозділ "К" СБУ порушує кримінальну справу.

Їх тримали під арештом чотирнадцять днів, їм не давали поїсти, по 16 годин допити! П'ятнадцять слідчих, які змінюють один одного! Намагаючись довести людини до стану, коли він уже не може думати. Те, що це була спецоперація – безперечно. Ця акція має під собою глибоке коріння.

Від мого помічника Ігоря Керезя на допитах вимагали тільки одне: "Ти зізнайся, що тобі це доручив Ющенко, і ми тебе відпустимо". Треба було їм одне – щоб тінь лягла на Ющенко. А потім, маючи в руках усі мас-медіа, основні телеканали, побудувати кампанію. Ми ж усе це в останні дні бачили: один сценарій, один текст, усе під жорсткою цензурою.

Формується версія, що в Україні є злочинці, які намагалися колоти наркотики Рибкіну! Спроба вбивства! Тут же Масхадов! Березовський! Жванія! Усі темні сили ополчилися і збудилися!

– СБУ стверджує, що одержала роздруківки ваших розмов по мобільному телефону від російських правоохоронних органів, а їм передав журналіст "МК".

– А російський журналіст має можливість одержувати роздруківки "Київстара"?! Адже всі розмови були зроблені з телефонів, підключених до цього оператора. Давайте звернемося в компанію "Київстар", яка належить відомій родині: яким чином московському журналісту СБУ пересилає інформацію, яку одержує ФСБ, знову передає СБУ, і в підсумку роздруківки знову в Україні! Виходить пінг-понг!

– Чому ви не прийшли на допит у Генпрокуратуру, про що обурено заявляв кілька днів тому генпрокурор Васильєв?

– Я і не буду ходити. Щоб мені якийсь Лялюк надсилав повістки з приводу того, чого не існує, і щоб я на ці повістки реагував? Ні! І щоб мені задавали ідіотські питання?

 

 

- Але за законом ви повинні були прийти на допит.

- Нехай вони за законом порушують кримінальну справу, а потім за тим законом я буду ходити на допити. Це була ганьба: прилітає кандидат у президенти Росії в Україну, і Лялюк мчиться в аеропорт вручати повістку?! Люди добрі, світ змінився! Ми живемо в іншій країні. Або інший кричущий приклад: по якому праву СБУ супроводжує народного депутата України? Коли кожен мій крок відслідковується десятками машин СБУ. Я як платник податків хочу запитати: відкіля в них гроші на таку скромну персону як Давид Жванія? Вийдіть з мого офісу, і ви побачите десяток СБУшників.

Кучма був абсолютно правий. ДеКДБізація відбулася. Зараз у нас йде Медведчукізація. СБУ сьогодні – це інформаційне агентство Медведчука. Приватна компанія, приватизована без тендера і конкурсу. Будь-яка інформація з кримінальної справи може бути відправлена в газету в Москву! Я взагалі не розумію, кому Медведчук служить – Кучмі або Путіну.

- Наскільки він причетний до цієї історії?

- Медведчук є головним розробником усього, що пов'язано з Рибкіним.

- Так може, він і запрошував Рибкіна?

- На жаль, мені не удалося витягнути з Рибкіна заяву, що це так. Я сказав йому в очі: "Ти сьогодні підставив людей, ти сьогодні виглядаєш смішно, поясни, що сталося". На що Рибкін відповів: "Усьому свій час. Я нічого коментувати не буду".

- Скільки ви бачилися з Рибкін під час його першого приїзду?

- Я з ним побачився взагалі просто для дотримання правил гарного тону. Я запитав, як обстановка в Росії. Він сказав, що виборів немає, і сенсу брати участь у них – теж немає. У мене надто багато справ, щоб займатися Рибкіним, тому їм займався мій помічник.

Я забезпечив йому поселення в Києві. Усе. Він просив якісь речі... "Я увесь час під лупою", - сказав він. Я йому: "Це звичайно цікаво, але займайтеся своїми виборами. У нас свої вибори, а я не бачу ніяких механізмів, щоб допомогти вам у Росії".

- Чому ж через кілька днів після початку скандалу ви заявили, що не зустрічалися з Рибкіним?

- На самому початку я не міг зрозуміти, хто зацікавлений у цій історії. Я розумію, що той, хто планував акцію, чомусь змінив її сценарій. До речі, я так і не зміг довідатися від Рибкіна, чому він приїжджав у Київ і з ким хотів зустрічатися.


БЕРЕЗОВСЬКИЙ, НАПЕВНО, ВИПИВ СОТНІ ЛІТРІВ ГОРІЛКИ З КУЧМОЮ

- Коли ви давали згоду організувати приїзд Рибкіна, ви розуміли, що можете дискредитувати Ющенка в очах російської влади: Рибкін для них синонім Березовського, а він – головний ворог Путіна.

- Насправді в мене є свої принципи. І незважаючи на те, що я член "Нашої України", я залишаюся Давидом Жванією. Я взагалі безпартійний. Завтра в Росії ворогом Путіна може стати будь-яка людина. І я не маю наміру змінювати свою думку від настроїв Путіна. Я не суддя, щоб судити: чи злочинець Березовський.

- А Березовський допомагає української опозиції? Адже йому вигідно мати нову українську владу, що була б до нього лояльна?

- Сьогодні він капіталізувався в Англії.

- До речі, ви з ним друзі?

- У мене з ним нормальні людські відносини, я з ним знайомий із середини 1990-х. Зараз я зідзвонююся з ним кілька разів на рік. У нього ніяких інтересів в Україні немає. А з його соратником Бадрі Патаркацишвілі я виріс в одному дворі в Тбілісі. Я знав його коли мені був один рік.

- Виходить, ви, відповідно до версій ЗМІ, разом з Патаркацишвілі брали участь у "революції троянд" у Грузії?

- Він-то сам був противником того, що відбулося в Грузії. Принаймні, він жодним чином не сприяв Саакашвілі.

- Хто вам ближче – Саакашвілі або Патаркацишвілі?

- Насправді я знав багатьох людей. Я добре знаю Єльцина, я добре знав Барсукова – ми жили по сусідству в Москві на Жуковці. Я спілкувався і з Березовським, і з Ходорковським, і з Чубайсом. Я знайомий з основною бізнесом-елітою, з політичною елітою Росії й України.

Мені складно в координатах: "Ти за білих або за червоних?"

Я и з Кучмою знайомий, і на дні народження до нього літав. А Березовський, напевно, випив сотні літрів горілки з Кучмою. Тому я не знаю, хто частіше зідзвонюється: я з Березовським або Кучма з Березовським? Або його оточення. Адже в тому, що в них може бути спільний бізнес, я не сумнівів не маю.

- Рибкін допомагав вам у бізнесі в середині 1990-х, як ви про це сказали в ефірі "5 каналу"?

- Тоді Рибкін як секретар Радбезу демонстрував неприродний підхід до справи. Він приймав людей, вислухував. Якщо бачив раціональне зерно – брав участь. У 1995 році, коли я познайомився з Рибкіним, я вже був українським бізнесменом. Моя компанія намагалася займатися постачаннями ядерного палива з Росії в Україну. Нам не вдалося тоді домогтися свого. Постачання палива пішло, але не через "Брінкфорд", а через структури Лазаренка. Ми до постачань у ті роки жодного стосунку не мали.

До того моменту постачання ядерного палива в Україну було безкоштовним відповідно до тристоронньої домовленості США, Росії й Україні з ліквідації ядерної зброї в Україні. Коли ядерне паливо закінчувалося, був такий перехідний момент, коли за нього треба було почати часткову оплату, а потім переходити на повну оплату.

Пояснити представникам України, що рай закінчився і за паливо треба буде віддавати гроші, було доволі складно. І Рибкін у момент цих колізій приймав досить тверді рішення, коли під його гарантії паливо продовжувало надходити в Україну, а механізми оплати за нього ще не були вироблені.

- И ви брали участь у цьому?

- Я планував брати участь, але в мене не виходило. Я не був учасником бізнесу Лазаренка, а тоді були правила, що без цього нічого не можна було досягнути. Я їздив у Москву з Разумковим [заступник секретаря Ради нацбезпеки України], консультував його в питаннях, як переводити на бізнес постачання ядерного палива.


МЕТА АКЦІЙ МЕДВЕДЧУКА – СТВОРИТИ МОНСТРА "ЖВАНІЮ"

- Зараз ви – заступник керівника штабу "Нашої України". Який у вас профіль діяльності?

- Загальний. (Сміється)

- А якщо конкретніше?

- Ще загальне. (Сміється)

- Чи правда, що з вами зв'язані фінансові потоки блоку на підтримку президентської кампанії?

- Весь цей ажіотаж навколо фінансів Ющенка – це гра Медведчука. Він придумав сьогодні обмежити Ющенка у фінансах, почавши боротьбу з бізнесменами з його блоку і тими, хто підтримує Ющенка. Але все це попусту! Я не знаю жодної фінансової групи України або навіть частково Росії, яка не була б зацікавлена, щоб Ющенко переміг на виборах.

У Ющенка немає проблем з фінансуванням. Те, що Медведчук тисне на бізнес-структури "Нашої України" – це він сам просто збагачується. Відняти в одних, і забрати собі.

- А ви самі фінансуєте передвиборчу кампанію Ющенко?

- Я буду робити все, щоб Ющенко став президентом.

- У чому зараз полягає ваш бізнес?

- Уже не в чому. (Сміється) Усе, що можна було, Медведчук постарався знищити дощенту. Це йому вдається, він цим займається особисто, конкретно! Кращого аудиту бізнесу членів "Нашої України", ніж зробив Медведчук, не зробило б KPMG, адже у нього в руках інформація податкової, СБУ і купи сексотів.

- Тобто ви не є акціонером жодних компаній?

- Уже давно. Більш того, компанії, акціонером яких я міг би бути, вони сьогодні не є компаніями. Те, що від них залишилося – це пародія на компанії.

- Чим "Брінкфорд" зараз займається?

- Нічим. Компанія стоїть. Режим "стенд-бай".

У чому сенс усіх цих акцій Медведчука? Створити монстра, щоб усі боялися – при одній вимові слова "Жванія". Щоб ніхто не подав йому руку! Щоб уся бізнес-еліта знала, що Ющенко фінансується Жванією, Березовським... Дарма! Та Ющенка сьогодні профінансує будь-який кооператив, будь-який ларьок, будь-який завод. Люди будуть нести останню копійку, щоб профінансувати Ющенка!

- Які люди?

- Усі. Якщо ви хочете, щоб я назвав прізвища, то завтра їх назвуть ізгоями.

- Як ви взагалі опинилися в "Нашій Україні"?

- Насправді я підтримав Ющенка, від якого нічого доброго я не отримав.

Він короткий час був прем'єром, але Ющенко як тільки пішов у Кабмін, він почав створювати країну. У нього є своя особиста моральна програма.

Я живу в цій країні, і хочу, щоб тут склалося суспільство. Щоб я займав місце в ньому, я не претендую на перше, десяте або соте. Я хочу, щоб це була спокійна, зрозуміла країна.

Ми – перше покоління з моменту розпаду СРСР, яке може залишити щось у спадщину. Я хочу без будь-якого страху передати спадщину своїм трьом дочкам. Щоб вони далі передавали.

Сьогодні в Росії є почуття номер один – страх. В Україні ще не так, поки є спроби бути людьми, особистостями.

Що таке демократичне суспільство? Воно дає людям вільно висловлюватися, і тоді суспільство може обирати той шлях, який воно вважає за потрібне. І є політик, який поведе країну цим шляхом. Якщо такі принципи в Україні не установляться, то треба їхати з цієї держави. Або лягати кістьми і домагатися, щоб таке суспільство відбулося.

Сьогодні принципи СРСР зосереджені в Росії, Казахстан створив царя, Туркменістан створив туркменбаши, а Україна сьогодні має шанс створити європейську державу.

- Ваші вороги говорять, що саме цьому можуть перешкодити люди, які знаходяться в оточенні Ющенка і які претендують стати новими олігархами. У цьому списку першим називають Жванію.

- Та Ющенку по барабану всі олігархи! Йому все одно, хто наскільки візьме участь у передвиборчій кампанії. Ющенко рухається до мети, він створив феноменальну ситуацію на пострадянському просторі.

І незрозуміло, як Жванія може бути олігархом, перебуваючи в опозиції? Коли мене називають "олігархом", це рівносильно образити.

Що стосується майбутнього: якщо є закон, принципи і мета, то історія з олігархами в нас відпаде. Чому слово "олігарх" не вживають у США? Або в Європі? Говорять тільки на пострадянському просторі. Більш тупого вислову, ніж "олігарх", не існує. І якби мені хтось пояснив, що воно значить.

- Ну, тут авторство цього терміну як раз належить Березовському. У середині 1990-х в одному з інтерв'ю він сказав, що ключові галузі економіки Росії контролюються рядом фінансово-промислових груп, які до того ж мають вплив на політичну систему.

- Послухайте, Україна до російської системи розподілу потоків не має відношення. В Україні не може бути олігархів, тому що в нас не може бути такого експорту нафти, газу, у нас не може бути таких нікел-алюмінієвих потоків. Немає підстав говорити про те, що у нас утворюються олігархи. У нас утворюються грабіжники бюджету. А інші – це багаті люди, які займаються бізнесом.

Сьогодні незрозуміла для мене ситуація: відбувся переток влади, яка була довірена Леоніду Даниловичу Кучмі, до Сім'ї Медведчуків. Він агресивний, тому що він злий. І чому Кучма дозволяє Медведчуку створювати самому Кучмі ворогів – я не розумію.

Сьогоднішні вороги Кучми – це вороги Медведчука. Він спробував весь негатив, який був зібраний на ньому, трансформувати на Кучму. І він себе прекрасно почуває: у нього сьогодні дах – президент країни!

- Медведчук при Кучмі – це як Березовський при Єльцині?

- Я думаю, Березовський ніколи не мав такого впливу на Єльцина. Сьогодні нам уже треба декларувати: країною керує не Кучма, а Медведчук. Ніколи в Україні не було такого "бєспрєдєла", як зараз. Кучма нікому, навіть собі не дозволяв такого, що відбувається сьогодні.


В УКРАЇНІ МОЖЛИВЕ ПОВТОРЕННЯ ГРУЗИНСЬКИХ ПОДІЙ

- Якщо повернутися до розмови про Давида Жванію. Про вас ходить різна інформація. Наприклад, що прем'єр-міністр Грузії Зураб Жванія – ваш родич?

- Ніяких родинних зв'язків немає. Ми з ним училися в Тбіліському університеті. Він був біологом, я – на факультеті "планування народного господарства". Він очолював Партію зелених. І коли я як молодий економіст захищав свою тему про міні-ГРЕС, Зураб Жванія як представник Партії зелених намагався перешкоджати мені. Я говорив, що ніякої екологічної катастрофи не буде, а він намагався приїжджати на всі ці конференції і кидати в нас зелені яблука. (Сміється)

- Як ви прийшли в бізнес?

- Я бізнесом займаюся з 13 років. Мій батько був заступником завідуючого відділу агітації і пропаганди ЦК Компартії Грузії. І мені заборонялося усе: мати джинси, поводитися як мої однокласники, мені треба було перебувати в рамках статусу батька. Я увесь час з цим боровся, і почав свій бізнес з того, що пішов як робітник працювати в нелегальні цехи, які виробляли якусь біжутерію, ще щось...

Мене за це били, розповідали, що я злочинець, займаюся нелегальною працею. Я відповідав, що праця не буває нелегальною. Працював у вільний від навчання час. Кожна зароблена тоді копійка – законна. Якщо незаконний цех – це питання до них, а не до мене.

Далі пішли кооперативи. За накопичені гроші я умудрився організувати кооператив "Хомлі" – у Грузії є гора з такою назвою. На базі цього кооперативу виникло спільне грузино-англійське підприємство "Уніфарм" – якщо я пам'ятаю.

Ми одержали ліцензію на ввезення медичних препаратів, які не були ліцензовані.

- ?!

- Тоді Мінздрав СРСР обмежував надходження на територію Радянського Союзу препаратів західного виробництва. А "Уніфарм" займався постачаннями для громадян західних країн, які жили на території СРСР, тих медпрепаратів, до яких вони звикли. І в тій кількості, у якій ці ліки були необхідні для іноземців, їх було дозволено ввозити без ліцензування. І "Уніфарм" забезпечував їхній ввіз і поширення. Отут я заробив свої перші великі гроші.

- Яка у вас зараз сума написана в декларації про доходи?

- Ну, це можна на сайті Верховної Ради подивитися.

- Там немає такої інформації.

- Ну тоді я попрошу помічника надати вам цю декларацію.

- Ви жили за кордоном якийсь час?

- Так, після приходу до влади Звіада Гамсахурдіа. У Словенії в Любляні й в Австрії в Граці.

- Сьогодні вас крім усього прийнято вважати зв'язковим між Ющенком і президентом Грузії Саакашвілі.

- Я не пейджер. (Сміється) Якщо серйозно, у мене дуже близькі відносини з Михайлом Саакашвілі, він мій друг. І я робив усе можливе, щоб він домігся того, чого хотів. І те, що відбувалося в Грузії – я приймав у цьому особисту участь.

- У чому вона полягала?

- Грузинська революція нічого не коштувала. Люди дійшли до виснаження. Якщо люди їли траву, то вивести їх на вулицю не було проблемою. Суспільство дозріло для зміни влади. Міша зміг бути лідером.

Що стосується допомоги – у мене дуже багато родичів у Грузії, наша родина вважалася елітою. І я допомагав тим людським фактором, який став біля Михайла і допоміг йому домогтися мети.

- И серед нових міністрів є ваші родичі?

- Грузія – дуже маленька країна. Я не можу сказати, що утворився якийсь клан моїх родичів, але у владі дуже багато моєї рідні.

- Чи можливе повторення в Україні грузинських подій?

- Можливе, але краще, щоб до цього не дійшло.

- Якщо перемогу Ющенка не визнають на виборах, якщо їхні результати сфальсифікують або якщо Ющенко знімуть перед виборами – який розвиток подій ви прогнозуєте?

- Тоді грузинський варіант неминучий. Суспільство готове. Українці – емоційно інший народ, ніж грузини. Вони усі чекають результатів виборів президента-2004. Я дивуюся терпінню українців, але поставлена така точка відліку – жовтень цього року. Я бачу надії, які пов'язані з цією подією.

Якщо будуть спроби сфальсифікувати вибори, або почати силові методи, або буде боротьба за збереження влади – я думаю, грузинський варіант не тільки повториться. Я думаю, тоді грузини ще будуть учитися на українському варіанті.

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама: