Свято на вулиці опозиції. Траур на вулиці Банковій
П'ятниця, 9 квітня 2004, 02:19
8 квітня могло стати новим днем Конституції, а стало днем перемоги над Медведчуком.
Медведчук запланував політреформу ще понад два роки тому. 31 березня 2002, у день парламентських виборів, Медведчук дав невелике інтерв'ю "Українській правді". Уже коли було вимкнено диктофон, стосовно планів на президентські вибори Медведчук сказав приблизно таке: я зроблю все, щоб ажіотаж навколо цієї посади не був таким великим.
Тоді словосполучення "політична реформа" тільки час від часу вживали окремі представники опозиції. І, звісно, ні про яке внесення змін до Конституції не здогадувався Кучма.
У четвер, 8 квітня 2004, цей дворічний проект Медведчука зазнав фіаско. 294 голоси замість необхідних 300 висвітилося на табло. І навіть серед цієї неповноцінної конституційної більшості 5 голосів було здобуто картками відсутніх людей.
Невідомо, чия це більша поразка – Медведчука чи Кучми. Одні люди стверджують, що президент прагнув політреформи, але не обіцяв "вирвати матку". Інші кажуть, що Кучма дуже рішуче вимагав змін Конституції, де містилися його заповітні мрії – нові підстави для розпуску парламенту.
Але, безперечно, політреформа була потрібна Медведчуку. І, програвши у четвер, глава АП пішов на крок агонії.
Коли цьому багатомісячному процесові видавлювання політреформи настав кінець, більшість була шокована. Настільки, що відразу після голосування політкоординатор Гавриш і зв'язковий з Медведчуком Шуфрич заявили про повну капітуляцію – перший більш виразно, другий з обмовками. Але у програші вони не сумнівалися.
Це було ще однією їхньою помилкою. Оскільки, коли через годину Банкова запустила новий план, покаяння цих панів почали виглядати неадекватно.
Медведчук вирішив поборотися за коматозну політреформу. Тому було обрано тактику – голосування у четвер вважати недійсним щодо законопроекту №4105.
Відразу після провалу політреформи на Банковій відбулася нарада, в якій, зокрема, брали участь Медведчук, Шуфрич, Губський, Осика. Було вирішено не посипати голову попелом, а наголошувати, що 294 голоси були віддані взагалі невідомо за що.
Мовляв, спікер Литвин, ставлячи документ на голосування, назвав не той реєстраційний номер – законопроекту, якого взагалі не існує (цитується за стенограмою засідання Верховної Ради за 8 квітня):
"Я ставлю на голосування, прошу уваги! Про схвалення в цілому проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України з уточненням". Зміни до Конституції України, що вносяться Законом України від 8 квітня 2004 року, номер 1674-4 "Про внесення змін до Конституції України" і набирають чинності з дня вступу на пост президента України, обраного на чергових виборах 2004 року. Прошу голосувати".
У четвер ввечері вимогу переголосувати озвучив спочатку Гавриш в ефірі "Інтеру", а потім Осика на УТ-1. Однак сама логіка більшості видається не зовсім вправною.
Склероз більшовиків
Щоб зрозуміти безхитрісну хитрість більшовиків, варто згадати хронологію четверга, 8 квітня.
Соціалісти протягом дня висували низку вимог. Спочатку вони хотіли, щоб президенту залишили право призначати губернаторів до 2006 року, а також зберегти нинішню процедуру затвердження керівників Генпрокуратури і СБУ. Пізніше соціалісти захотіли іншого – щоб зміни до Конституції набували чинності відразу після обрання нового президента, а не за три місяці до, як передбачав проект №4105.
Час ішов, і СПУ не сходила зі свого. Коли близько 18:20 більшовики вийшли з останньої погоджувальної ради, Шуфрич заявив кореспонденту "Української правди", що вони погодилися на вимогу Мороза – про набуття чинності змінами до Конституції після виборів президента. І, мовляв, через кілька хвилин відбудеться голосування. Ці слова Шуфрича може підтвердити кореспондент "Дзеркала тижня" Єгор Соболєв, який також стояв поруч і чув це.
Результат цього голосування відомий – 294 замість 300. Поразка політреформи! Гавриш в інтерв'ю "Громадському радіо" відверто заявив: "Ми, очевидно, не впоралися із масштабним політичним проектом реформи системи влади".
Гавриш сказав навіть більше того: "Дійсно, ми сьогодні, маючи всі можливості, весь ресурс впливу, телебачення, все інше, програли політичним силам, я віддаю їм належне, які, не маючи нічого іншого, окрім політичного запалу, перемогли. Ну що ж, це політика...".
На уточнююче питання, що "зміни до Конституції до президентських виборів вже не ухвалять", він відповів: "Без сумніву, так...".
Минула одна година, і в голові Гавриша все перемішалося. Він, а потім і Осика, заявив – депутати не розуміли, за що голосували, номер законопроекту 4105 названо не було, тому провальні 294 голоси стосуються невідомо чого. І політреформу можна буде проголосувати хоч завтра.
Логіка в цей час явно десь відпочивала. І не тільки тому, що рівно за дві години до того ці ж люди каялися у поразці. І не лише тому, що депутати цілий день розглядали законопроект №4105. І не могли голосувати "в цілому" жодні інші зміни до Конституції, бо лише №4105 був схвалений "попередньо".
Крім того, говорити про порушення регламенту для кучмуністів – взагалі моветон після голосування руками 24 грудня 2004.
Але, починаючи кампанію з дискредитації голосування 8 квітня, Медведчук знову затіває улюблену гру в кризи. Оскільки за нормальних умов він нічого б не домігся.
По-перше, переголосування чистого законопроекту №4105 не гарантує кучмістам 300 голосів. Бо цей проект не містить і не може містити вимог СПУ. І Мороз просто не має права за нього голосувати, оскільки він цілий день у четвер наполягав на своїх доповненнях, то зрештою саме під тиском Соцпартії на це пішли більшовики.
Тепер же, проваливши голосування, більшовики намагаються виставити Мороза неповноцінним.
Крім того, на переголосування не піде Литвин. Невдало проголосоване у четвер – тобто зміни Конституції із терміном введення їх у дію після виборів президента – було компромісом. До якого сам спікер активно докладав руки. І визнання того, що була якась маніпуляція із законопроектами, буде визнанням помилки спікера самим же Литвином.
Тобто, Медведчук фактично запрошує Литвина бути учасником фарсу, вигаданого главою АП після власної нищівної поразки.
Звісно, Литвин обіцяв президенту в пам'ять про старі роки спільного життя голосувати за політреформу. Але не обіцяв бути клоуном. І не обіцяв рятувати Медведчука ціною власної честі. Скоріше навпаки.
Якщо влада все-таки витисне повторне голосування і досягне необхідних 300 голосів, то яка ціна буде в цієї політреформи? Не вище ставок, які депутати робили у четвер на тоталізаторі – 50 гривень.
І скасувати цю політреформу новому президенту буде ще легше.
Суркіс на переговорах
Не меншим сюрпризом, ніж спроби анулювати голосування, є сам ганебний результат у 294 голоси.
Безперечно, у прихильників політреформи не було гарантованих 300 депутатів "за". До їх пошуку підключився сам Григорій Суркіс. У середині дня можна було спостерігати його роз’яснювальну розпальцовку у діалозі із позафракційним Гаврилюком, який заявив про намір бойкотувати політреформу.
Варто додати, що Гаврилюк у підсумку так і не підтримав зміни до Конституції.
Вирішальну роль у поразці політреформи зіграв спікер Володимир Литвин, який чітко і кілька разів провів перекличку відсутніх депутатів. В підсумку політреформа не дорахувалася саме тих голосів, які б могли забезпечити її успішне проходження.
Дехто з більшості скаржиться, що вони програли опозиції боротьбу за депутатів, які вагалися. І що вороги реформи просто швидше купили цих обранців.
Загалом-то складно уявити, що Медведчук дозволив би собі вагатися у такому питанні. Є інформація, що глава АП разом із Януковичем розподілили список із 60 ненадійних, яких вони запрошували на прийом. У високих кабінетах депутатам пропонувалося розв’язання проблем у відповідь на результативне голосування.
Стосовно ж перекупки мажоритарників опозицією, то більшовики саме цим пояснюють непідтримання політреформи. Зокрема, навіть називають кілька випадків, коли мажоритарник отримав гроші від "Нашої України" на умові провалу політреформу. Однак пізніше Банкова переконувала змінити думку. Або рідна фракція давала ще більше. І ряд депутатів, отримавши від "Нашої України", потім мусили повертати "підйомні". Водночас, кажуть, повернули гроші не всі.
Однак, у будь-якому разі, це не применшує провини головного менеджера політреформи Медведчука. Він та інші провідні більшовики – Гавриш та Задорожній – повністю провалили зміни до Конституції. Навіть якщо друге переголосування буде понад 300 голосів, це не применшує масштабу нинішньої поразки.
Програв також і Янукович. Шуфрич тут правий – більшості, яка є підпорою прем’єра, просто не існує.
Медведчук запланував політреформу ще понад два роки тому. 31 березня 2002, у день парламентських виборів, Медведчук дав невелике інтерв'ю "Українській правді". Уже коли було вимкнено диктофон, стосовно планів на президентські вибори Медведчук сказав приблизно таке: я зроблю все, щоб ажіотаж навколо цієї посади не був таким великим.
Тоді словосполучення "політична реформа" тільки час від часу вживали окремі представники опозиції. І, звісно, ні про яке внесення змін до Конституції не здогадувався Кучма.
У четвер, 8 квітня 2004, цей дворічний проект Медведчука зазнав фіаско. 294 голоси замість необхідних 300 висвітилося на табло. І навіть серед цієї неповноцінної конституційної більшості 5 голосів було здобуто картками відсутніх людей.
Невідомо, чия це більша поразка – Медведчука чи Кучми. Одні люди стверджують, що президент прагнув політреформи, але не обіцяв "вирвати матку". Інші кажуть, що Кучма дуже рішуче вимагав змін Конституції, де містилися його заповітні мрії – нові підстави для розпуску парламенту.
Але, безперечно, політреформа була потрібна Медведчуку. І, програвши у четвер, глава АП пішов на крок агонії.
Коли цьому багатомісячному процесові видавлювання політреформи настав кінець, більшість була шокована. Настільки, що відразу після голосування політкоординатор Гавриш і зв'язковий з Медведчуком Шуфрич заявили про повну капітуляцію – перший більш виразно, другий з обмовками. Але у програші вони не сумнівалися.
Це було ще однією їхньою помилкою. Оскільки, коли через годину Банкова запустила новий план, покаяння цих панів почали виглядати неадекватно.
Медведчук вирішив поборотися за коматозну політреформу. Тому було обрано тактику – голосування у четвер вважати недійсним щодо законопроекту №4105.
Відразу після провалу політреформи на Банковій відбулася нарада, в якій, зокрема, брали участь Медведчук, Шуфрич, Губський, Осика. Було вирішено не посипати голову попелом, а наголошувати, що 294 голоси були віддані взагалі невідомо за що.
Мовляв, спікер Литвин, ставлячи документ на голосування, назвав не той реєстраційний номер – законопроекту, якого взагалі не існує (цитується за стенограмою засідання Верховної Ради за 8 квітня):
"Я ставлю на голосування, прошу уваги! Про схвалення в цілому проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України з уточненням". Зміни до Конституції України, що вносяться Законом України від 8 квітня 2004 року, номер 1674-4 "Про внесення змін до Конституції України" і набирають чинності з дня вступу на пост президента України, обраного на чергових виборах 2004 року. Прошу голосувати".
У четвер ввечері вимогу переголосувати озвучив спочатку Гавриш в ефірі "Інтеру", а потім Осика на УТ-1. Однак сама логіка більшості видається не зовсім вправною.
Склероз більшовиків
Щоб зрозуміти безхитрісну хитрість більшовиків, варто згадати хронологію четверга, 8 квітня.
Соціалісти протягом дня висували низку вимог. Спочатку вони хотіли, щоб президенту залишили право призначати губернаторів до 2006 року, а також зберегти нинішню процедуру затвердження керівників Генпрокуратури і СБУ. Пізніше соціалісти захотіли іншого – щоб зміни до Конституції набували чинності відразу після обрання нового президента, а не за три місяці до, як передбачав проект №4105.
Час ішов, і СПУ не сходила зі свого. Коли близько 18:20 більшовики вийшли з останньої погоджувальної ради, Шуфрич заявив кореспонденту "Української правди", що вони погодилися на вимогу Мороза – про набуття чинності змінами до Конституції після виборів президента. І, мовляв, через кілька хвилин відбудеться голосування. Ці слова Шуфрича може підтвердити кореспондент "Дзеркала тижня" Єгор Соболєв, який також стояв поруч і чув це.
Результат цього голосування відомий – 294 замість 300. Поразка політреформи! Гавриш в інтерв'ю "Громадському радіо" відверто заявив: "Ми, очевидно, не впоралися із масштабним політичним проектом реформи системи влади".
Гавриш сказав навіть більше того: "Дійсно, ми сьогодні, маючи всі можливості, весь ресурс впливу, телебачення, все інше, програли політичним силам, я віддаю їм належне, які, не маючи нічого іншого, окрім політичного запалу, перемогли. Ну що ж, це політика...".
На уточнююче питання, що "зміни до Конституції до президентських виборів вже не ухвалять", він відповів: "Без сумніву, так...".
Минула одна година, і в голові Гавриша все перемішалося. Він, а потім і Осика, заявив – депутати не розуміли, за що голосували, номер законопроекту 4105 названо не було, тому провальні 294 голоси стосуються невідомо чого. І політреформу можна буде проголосувати хоч завтра.
Логіка в цей час явно десь відпочивала. І не тільки тому, що рівно за дві години до того ці ж люди каялися у поразці. І не лише тому, що депутати цілий день розглядали законопроект №4105. І не могли голосувати "в цілому" жодні інші зміни до Конституції, бо лише №4105 був схвалений "попередньо".
Крім того, говорити про порушення регламенту для кучмуністів – взагалі моветон після голосування руками 24 грудня 2004.
Але, починаючи кампанію з дискредитації голосування 8 квітня, Медведчук знову затіває улюблену гру в кризи. Оскільки за нормальних умов він нічого б не домігся.
По-перше, переголосування чистого законопроекту №4105 не гарантує кучмістам 300 голосів. Бо цей проект не містить і не може містити вимог СПУ. І Мороз просто не має права за нього голосувати, оскільки він цілий день у четвер наполягав на своїх доповненнях, то зрештою саме під тиском Соцпартії на це пішли більшовики.
Тепер же, проваливши голосування, більшовики намагаються виставити Мороза неповноцінним.
Крім того, на переголосування не піде Литвин. Невдало проголосоване у четвер – тобто зміни Конституції із терміном введення їх у дію після виборів президента – було компромісом. До якого сам спікер активно докладав руки. І визнання того, що була якась маніпуляція із законопроектами, буде визнанням помилки спікера самим же Литвином.
Тобто, Медведчук фактично запрошує Литвина бути учасником фарсу, вигаданого главою АП після власної нищівної поразки.
Звісно, Литвин обіцяв президенту в пам'ять про старі роки спільного життя голосувати за політреформу. Але не обіцяв бути клоуном. І не обіцяв рятувати Медведчука ціною власної честі. Скоріше навпаки.
Якщо влада все-таки витисне повторне голосування і досягне необхідних 300 голосів, то яка ціна буде в цієї політреформи? Не вище ставок, які депутати робили у четвер на тоталізаторі – 50 гривень.
І скасувати цю політреформу новому президенту буде ще легше.
Суркіс на переговорах
Не меншим сюрпризом, ніж спроби анулювати голосування, є сам ганебний результат у 294 голоси.
Безперечно, у прихильників політреформи не було гарантованих 300 депутатів "за". До їх пошуку підключився сам Григорій Суркіс. У середині дня можна було спостерігати його роз’яснювальну розпальцовку у діалозі із позафракційним Гаврилюком, який заявив про намір бойкотувати політреформу.
Варто додати, що Гаврилюк у підсумку так і не підтримав зміни до Конституції.
Вирішальну роль у поразці політреформи зіграв спікер Володимир Литвин, який чітко і кілька разів провів перекличку відсутніх депутатів. В підсумку політреформа не дорахувалася саме тих голосів, які б могли забезпечити її успішне проходження.
Дехто з більшості скаржиться, що вони програли опозиції боротьбу за депутатів, які вагалися. І що вороги реформи просто швидше купили цих обранців.
Загалом-то складно уявити, що Медведчук дозволив би собі вагатися у такому питанні. Є інформація, що глава АП разом із Януковичем розподілили список із 60 ненадійних, яких вони запрошували на прийом. У високих кабінетах депутатам пропонувалося розв’язання проблем у відповідь на результативне голосування.
Стосовно ж перекупки мажоритарників опозицією, то більшовики саме цим пояснюють непідтримання політреформи. Зокрема, навіть називають кілька випадків, коли мажоритарник отримав гроші від "Нашої України" на умові провалу політреформу. Однак пізніше Банкова переконувала змінити думку. Або рідна фракція давала ще більше. І ряд депутатів, отримавши від "Нашої України", потім мусили повертати "підйомні". Водночас, кажуть, повернули гроші не всі.
Однак, у будь-якому разі, це не применшує провини головного менеджера політреформи Медведчука. Він та інші провідні більшовики – Гавриш та Задорожній – повністю провалили зміни до Конституції. Навіть якщо друге переголосування буде понад 300 голосів, це не применшує масштабу нинішньої поразки.
Програв також і Янукович. Шуфрич тут правий – більшості, яка є підпорою прем’єра, просто не існує.
