Іван Заєць: "В принципі, раніше 1 Травня відбувалися політичні мордобої"

Вівторок, 4 травня 2004, 18:58
Підтримуючи "Громадське радіо" в боротьбі за існування, "Українська правда" розміщує на своєму сайті розшифровки його ефірів. Подається із незначними скороченнями. Слухайте також аудіофайл

Олександр Лащенко: Вітаю вас, це програма "Тема дня" Громадського Радіо, в студії з вами Олександр Лащенко і сьогоднішня наша тема "Хто і навіщо відзначає 1 травня?". Гості в студії – народні депутати, представники різних політичних партій. Це Юрій Луценко – представник Соціалістичної партії України. Вітаємо вас, пане Юрію.

Юрій Луценко:
Добрий день.

Олександр Лащенко: Іван Заєць, Українська народна партія, блок Віктора Ющенка "Наша Україна", вітаємо вас, пане Іване.

Іван Заєць:
Вітаю вас.

Олександр Лащенко: І Петро Цибенко, Комуністична партія України, вітаємо вас, пане Петре.

Петро Цибенко:
Доброго дня.

Олександр Лащенко: Отже, в суботу Україна відзначила 1 травня. Раніше на 1 травня мітинги та паради збирала саме держава, а тепер це роблять політичні партії. Їхні представники, члени Комуністичної, Соціалістичної партії, Української народної партії, блоку "Наша Україна" – гості студії Громадського Радіо. Панове, що ми святкували, що ми святкуємо на 1 травня?

Юрій Луценко:
Соціалістична партія святкує це свято, як свято боротьби за соціальні права трудящих, як свято протесту проти того, що витворяє нинішня влада із населенням. Ми розглядаємо його, крім того, як весняне свято, бо не секрет, що більшість людей сьогодні вимушені його святкувати на своїх присадибних ділянках, у відомій позі, виживаючи при режимі Кучми-Януковича. Отже, це для нас – свято боротьби.

Олександр Лащенко: Іван Заєць, блок "Наша Україна", Українська народна партія. Прошу.

Іван Заєць:
Перше, друге травня – це такі своєрідні весняні канікули, які використовують дуже різнопланово. Одні – їдуть на село відвідати батьків, допомогти їм. Інші – садять картоплю, прибирають двори, а політичні партії мають можливість поманіфестувати перед людьми, заявити свою позицію. "Наша Україна", зокрема, продовжує акцію "Так – добробуту, ні – авторитаризму!"

Олександр Лащенко: І це стосується і Української Народної партії?

Іван Заєць:
Українська Народна партія розширює коло своїх заходів. Ми будемо починати акцію "Кордони Європи – на східні кордони України". Ця акція буде присвячена розширенню Європейського Союзу і ми відзначатимемо День солідарності з новими членами Європейського Союзу.

Олександр Лащенко: Отже, Юрій Луценко та Іван Заєць розповіли, що для їхніх політичних сил є 1 травня, а зараз слово представнику Комуністичної партії Петрові Цибенку. Пане Петре, що комуністи відзначають на 1 травня?

Петро Цибенко:
Ви знаєте, я хотів би сказати про те, що для нас 1 травня сьогодні, саме сьогодні, – це не зовсім свято, це дійсно день боротьби за права пригноблених. Бо коли ми говоримо про свято, то, як правило, розуміємо це як щось розслабляюче, розважаюче, з піснями, танцями і так далі.

Специфіка сьогоднішнього моменту полягає саме в тому, що, знаєте, як у тому прислів’ї "Не було б щастя, та нещастя допомогло". Сьогодні 1-му травня повертається свій "изначальный", як то кажуть, сенс, коли люди цього дня ведуть боротьбу за свої права, тому для нас – це день боротьби за права трудящих, за права пригноблених.

Олександр Лащенко: Тобто, знову ж таки, ви вважаєте, що ті витоки, які виявилися ще 1 травня в 1886 році у США (в Чикаго), коли розігнали демонстрацію, яка вимагала восьмигодинного робочого дня... Ви, комуністи, вважаєте, що і зараз це є чинним і злободенним?

Петро Цибенко:
Більше того, я, наприклад, вважаю, що сьогодні це є більш актуально, ніж, скажімо 20-30 років тому. Бо тоді 1 травня більше відзначалось саме як свято, а сьогодні ми повертаємось до того, що це є день боротьби за права людей.

Олександр Лащенко: Пане Іване, ви вважаєте це днем боротьби за права людей, за права трудящих зараз?

Іван Заєць:
Якщо ми говоримо про Чикаго, то там все-таки головну роль відіграли анархісти. І взагалі дуже спірна спадщина цього свята, бо його завжди полюбляли тоталітарні режими. Я вам нагадаю історію, наприклад, Німеччини.

Пам’ятаєте ці побоїща між спартаківцями Тельмана і штурмовиками Гітлера? тому це свято ніколи, в принципі, не було святом міжнародної солідарності трудящих, це були дні, де відбувалися такі політичні, не дуже гарні мордобої, між різними політичними силами. Сьогодні це свято не має ніякого сакрального значення, воно не має ніякої ідеологічної підкладки. Ідеологічну підкладку треба підвести, бо те, що було при комуністах, воно втрачене. А сьогодні люди шукають, ви ж бачите, цю підкладку. Сьогодні дехто каже, що це свято весни і праці, а не свято міжнародної солідарності трудящих, як це записано в Кодексі про працю….

Олександр Лащенко: Пане Петре, що "Наша Україна" і влада, принаймні щодо 1 травня, діють в унісон?

Петро Цибенко:
Судячи з того, що він сьогодні говорить – фактично так.

Олександр Лащенко: Пане Іване, ваша відповідь на це?

Іван Заєць:
Я сказав би, що пан Петро або не чув, що я сказав, або не хоче чути за своєю ідеологічною зашореністю. Бо я вважаю (я це Юрію відповідаю), що боротися за права трудящих треба кожен день, а не займатися кампанійщиною. Вийшли в один день, на півтора години, поманіфестували, покричали і вже вони захистили права трудящих.

Петро Цибенко: Ми це щодня робимо, пане Іване!

Іван Заєць: Та це просто говоріння й народ ці говоріння вже давно розшифрував, і цим словоблудством (вибачте, не ви конкретно) ніякий народ не піднімете! Це справді на сьогоднішній день, ці дні не наповнені сакральним ідеологічним змістом. Для мене, наприклад, вони ближчі, коли я їх розглядаю, як мої рідні канікули, як канікули різдвяні, наприклад.

Олександр Лащенко: Можливість відпочити...

Іван Заєць:
...не тільки відпочити, попрацювати, якщо хочете, поманіфестувати – це є такі собі канікули. Мої колеги - вони ж ліві, успадкували ту спадщину від анархістів. Їм нічого не залишається, як бути у межах тієї зашореної комуністичної ідеології. Треба ширше подивитися на ці свята! Якщо ми зводимо тільки до боротьби трудящих і відкидаємо, що люди сьогодні мають змогу поїхати відвідати своїх батьків, прибрати на тих самих могилах і так далі, то до чого ми зводимо життя людей?

Олександр Лащенко: Пане Іване, ви в одному аспекті з паном Петром погоджуєтеся. Що - все-таки це право кожної людини – відзначати або не відзначати дане свято...

Іван Заєць:
Абсолютно точно, тому я і протестую проти того, щоб вони його наповнювали оцим змістом боротьби за права трудящих.

Олександр Лащенко: Отже, це програма Громадського Радіо "Тема дня", сьогодні ми з'ясовуємо, хто і навіщо відзначає 1 травня. Пан Петро сказав, що це – боротьба і зараз в цьому є сенс. Тобто, не тільки данина історії - тому, що зробили у 1886 році в Чикаго, коли була перша демонстрація, яка започаткувала 1 травня...

Петро Цибенко:
Сьогодні навіть більше, ніж за часів Радянської влади.

Олександр Лащенко: Так хто ж краще захищає? Політики, які виходять на демонстрації першого травня? Юрій Луценко, Соціалістична партія України...

Юрій Луценко:
Звичайно, що цей день не можна зводити лише до мітингів і протесту, вибачте, в День Конституції ніхто не читає цілий день Конституцію, в День Незалежності ніхто не співає цілий день гімну, але цей день вважається святом трудящих.

Пан Іван закликав мене абсолютно правильно до ширшого погляду на 1-ше травня. Давайте широко подивимось: в Євангеліє написано: кожен робітник має право на заслужену винагороду, це право його, ще євангельське, якщо вже не казати про Конституцію України, сьогодні грубо нехтується.

Уряд Януковича вкрав мінімальну зарплату, уряд Януковича вкрав мінімальну пенсію, ми що, повинні мовчати? Говорити кожен день про це – не є розумним, кожен день потрібно добиватися того аби (як ми це і зробили, між іншим) уряд Януковича був змушений повернути пенсіонерам вкрадену надбавку з 1 січня. Але в цей день ми маємо заявляти про свою позицію, люди мають право почути точку зору політиків, для того цей день і святкується.

Олександр Лащенко: Тобто, з ваших слів можна зрозуміти, що уряд не найкращим чином захищає права трудящих. Хто ж їх тоді захищає?

Юрій Луценко:
Уряд захищає права тих, хто гнобить трудящих, а власне в Україні їх назвали олігархами!

Олександр Лащенко: А профспілки, інвестори, вони захищають чи ні?

Юрій Луценко:
От що я вважаю рудиментом, в гіршому розумінні цього слова, комунізму – це наші профспілки. Вони абсолютно ялові, нічим не хочуть займатись, крім влаштування свого особистого життя, функціонерського. Пан Стоян – яскравий приклад цього, перебіжчик з усіх політичних таборів, де він тільки побував, але завжди при владі.

На цей момент трудящих захищають ті політичні сили, які їх репрезентують, справді народні політичні організації. Я тут не буду говорити лише про лівих, хоча вони в першу чергу піклувалися й піклуються сьогодні про соціальні прблеми, але і "Наша Україна", сподіваюсь, також має підтримку достатньо широких верств трудящого населення. Кожен з них сьогодні в парламенті, в міру своїх сил добивається правди, а Першого травня виходить і святкує.

Наскільки я розумію, "Наша Україна", не дивлячись на бажання Івана Олександровича їхати до батьків саджати картоплю (між іншим її давно вже посадили, принаймні на Рівненщині, думаю, що на Полтавщині також) але "Наша Україна" в цей день святкує, відзначає, навіть бореться. Так що тут, я думаю, ми всі, троє трудящих у цій студії, солідарні.

Олександр Лащенко: Пане Юрію, може інвестори найбільше заклопотані тим, щоб захистити права тих трудящих, які працюють на їхніх підприємствах. Адже краще захищений працівник, з кращою зарплатою і умовами праці – краще працює, від нього є віддача. Ви згодні з цим?

Юрій Луценко:
Ні, не згоден. Природа будь-якого капіталу в тому, аби отримувати прибуток, і він турбується про своїх трудящих на стільки, на скільки він хоче спокою на своєму підприємстві. Тому давайте говорити абсолютну правду, це є у всьому світі: соціальними проблемами опікуються ліві організації. Подивіться по телевізору 1 травня на Західну Європу і навіть на ту Європу, яка, на щастя, приєдналася до ЄС, на відміну від України, – вона вся вщент " червона", вона залита "червоними" маніфестаціями, це і є відповідь на ваше запитання.

Олександр Лащенко: Пане Іване, хто зараз дбає про трудящих та їхні права в Україні: інвестори, політики, держава, профспілки?

Іван Заєць:
Я дивуюся короткій пам’яті моїх колег, ви забулися за таке слово, як "маївки"? Ви забули, що саме в цей день вони відбуваються? Маївки – це не просто вирячити очі і репетувати, кричати, махати прапорами і так далі – це зібратися до кола, обговорити якісь проблеми. А, якщо вас послухаєш, то це неначе треба взяти вили, ходити по Хрещатику і тільки кричати. Подивившись на Захід, ви побачите там оте ключове слово – "маївки". "Наша Україна" в ці дні буде проводити різні акції: починаючи від маніфестацій, я вам вже казав, що ми таку акцію проголосили.

Петро Цибенко: То все-таки буде проводитись?

Іван Заєць: Буде, а як же, я ж різнопланово дивлюсь на цю подію, не так, як ви – звужуєте до класової боротьби.

Олександр Лащенко: Це йдеться про Київ?

Іван Заєць:
Ви пам’ятаєте цю акцію, наш прихід до Кабінету Міністрів, коли ми проголосили цю акцію "Так – добробуту, ні - диктатурі!", ми будемо цю акцію продовжувати. Також наша партія буде солідаризуватися із новими членами Європейського Союзу. Ми хочемо подивитися на цю подію з української перспективи, я вважаю, що до 2010 року Україна стане членом Європейського Союзу, ми потім цей же прапор перенесемо через усі області на Схід.

Олександр Лащенко: А зараз, не тільки 1-ого травня, хто на ваш погляд захищає права трудящих: профспілки, інвестори?

Іван Заєць:
Я думаю, що зараз мало хто захищає права трудящих. Правлячий режим цього не робить, і це ми бачимо на прикладі діяльності Кабінету Міністрів і парламентської більшості. Профспілки сьогодні також є прирученими, а якщо говорити про самих трудящих, то вони зараз перебувають в таких злиднях, що структури громадянського суспільства не розвинені.

Тому дійсно сьогодні треба поставити соціальну політику в кут діяльності нашої влади. Треба дуже багато зробити по лінії створення структур громадянського суспільства, самої влади, для того, щоб справді підняти добробут громадян. Сьогодні професор – бідний, як і робітник, 90% населення перебувають у злиднях, тому навіть термін "трудящі" абсолютно не адекватно охоплює ситуацію. Сьогодні треба ставити питання про підняття добробуту дев’яноста відсотків населення.

Олександр Лащенко: А ви згодні з паном Юрієм, інвестор думає тільки про те, як здобути більший прибуток і не захищає насправді права трудящих в Україні зараз, ви погоджуєтесь з цим?

Іван Заєць:
Сьогодні ми не маємо такого інвестора, в нас ще немає приватного власника, а на державних підприємствах політика, зрозуміло, не пронародна. Все-таки я хочу сказати, що в нас акції називаються "Кордони Європи – на східні кордони України".

Олександр Лащенко: Петро Цибенко, Комуністична партія України, як ви вважаєте, є зараз сили, які захищають права трудящих в Україні?

Петро Цибенко:
Ви знаєте, я, звичайно, в більшій мірі погоджуюсь з позицією Юрія Лиценка і трошки хотів би її розвинути. Вона полягає в тому, що ні партія соціалістів, ні Комуністична партія замість народу питання захисту населення вирішити не може. Завдання політичних партій полягає в тому, щоб допомогти зорганізуватися населенню, очолити його, організовано виступити на захист своїх, у тому числі конституційних, прав.

У цьому, я думаю, покликання політичних сил. Знаєте, мені доводилося розмовляти з досить цікавою людиною, яка говорила, що попередня влада відучила її боротися за власні права. Сьогодні ми намагаємось допомогти людині відстоювати активну позицію.

А щодо акції, яку Іван Олександрович згадав, що недавно проводилась під стінами Кабінету міністрів України, дивним чином ця акція збіглася візитом Джорджа Сороса в Україну, саме з тим днем, коли він перебував в будинку Кабінету Міністрів. Мені здалося, що це більше був звіт перед цією людиною, щодо використання тих коштів, які виділяються.

А що віщує візит цієї людини до держави, ми з вами знаємо. І його участь в подіях, що відбулися в Грузії, і моє величезне занепокоєння його відвідинами Криму і тими подіями, які можуть відбутися, і каштановою революцією...

Олександр Лащенко: Тобто, пан Петро вважає це однією з проблем, яка загострює - Джордж Сорос...

Іван Заєць:
Виявляється, що у всьому винен Джордж Сорос, а не Комуністична партія, яка обслуговує сьогодні пропозиції Банкової і Кучми...

Петро Цибенко: Ви знаєте, якось дивно співпало перебування Сороса в Кабінеті Міністрів з акцією під його стінами "Нашої України"...

Іван Заєць: Та не було там цього! І наша акція планувалась набагато раніше, і ми йшли, до вашого відома, від Грушевського, через Богдана Хмельницького...

Петро Цибенко: Не чіпайте Богдана Хмельницького!

Іван Заєць: Через Хрещатик і до Кабінету міністрів...

Олександр Лащенко: Пане Іване, ви вже мали можливість висловитися і ще зможете сказати те, що вважаєте за потрібне...

Іван Заєць:
Ні, ну це ж просто наклеп, я дивуюся...

Олександр Лащенко: Пане Петре, як ви вважаєте, зараз (ви вже говорили про роль політичних сил) є сили у державі, які мають цим піклуватися, що вони справді захищають права трудящих чи вони не виконують цієї ролі: профспілки, держава?

Петро Цибенко:
Я ще раз підкреслюю ту думку, яку я висловив, що організовують та очолюють цю боротьбу, безумовно, ліві політичні партії.

Олександр Лащенко: Пане Петре, що може бути взірцем захисту прав трудящих: європейський досвід чи, скажімо, російський?..

Петро Цибенко:
Кілька років тому, коли відзначалася десята річниця, так званої, незалежності, я був в "Українському домі", де люблять збиратися однодумці Івана Олександровича, і ми дискутували щодо референдуму десятирічної давності, я звернув уваги на те, що його однопартійці постійно говорили : "Давайте порівняємо Україну з Польщею, з Чехією, з тим, або з іншим..."

Іван Заєць: З Литвою, Естонією...

Петро Цибенко: Хвилиночку, майте витримку. А я їм говорю так : "Чого ми маємо порівнювати з іншими країнами, давайте порівняємо теперішню Україну і Україну радянських часів, рівень економічного розвитку, її місце і так далі..."

Олександр Лащенко: Зараз гірше, ви вважаєте...

Петро Цибенко:
А при чому тут "я вважаю"? Україна входила в десятку найрозвиненіших країн світу – це офіційна статистика так вважає. Рівень соціальної захищеності, у людини праці, був значно вищим за радянських часів.

Олександр Лащенко: Іване Олександровичу, як ви вважаєте, чий досвід можна в цьому врахувати?

Іван Заєць:
Перш за все, я хочу, щоб мою позицію не пересмикували – я ніколи не виступаю проти одноразових акцій, я виступав тут проти того, щоб ми не зводили ці два дні тільки до класової боротьби за комуністичними зразками щодо захисту трудящих, а розглядали ці дні дуже різнопланово – це перше.

Щодо системної праці комуністів, пане Петре, то ви зверніться до досвіду, візьміть просто стенограму Верховної Ради і перечитайте її, за останні шість чи сім місяців: Комуністичну партію, як заціпило, щодо вирішення соціальних проблем, бо ви в той час не захищали права трудящих, а захищали Леоніда Даниловича Кучму і той політичний режим, в рамках тієї, так званої, політичної реформи. Перечитайте стенограму і побачите, чи відстоювала фракція соціальні проблеми. А тепер відносно зразку. Зрозуміло, що європейський зразок захисту працівників набагато вищий, ніж український чи російський...

Олександр Лащенко: А Радянського Союзу?

Іван Заєць:
І Радянського Союзу також, тут незаперечні речі. Тому я кажу,що ми будемо вітати нових членів Європейського Союзу, бо в них цей захист значно кращий. Для нас, на відміну від нашої влади, яка розглядає розширення Європейського Союзу, як зведення залізної завіси на західних кордонах України, згадайте, скільки плачу було в засобах масової інформації, що розширення Європейського Союзу – це суцільні збитки для України і так далі, ми розглядаємо це розширення, навпаки, як плюс для України.

Це наближення до нас зони стабільності, багатства, ринку, який у сотні раз більше російського чи СНДівського,наближення нових технологій і значно вищого рівня добробуту. Проблема полягає в тому чи наша влада буде скиглити, чи вона виклики ці сприйме й розробить таку систему, щоб використати наближення Європейського союзу собі на користь.

Ми хочемо, щоб така політика була; тут мої колеги говорять, що виборці будуть голосувати за їхні партії, я переконаний, що за "Нашу Україну". Ми будемо проводити саму таку політику, ми хочемо соціальних стандартів таких, як у Європі. От за прикладом не треба ходити до Франції, Німеччини...

Олександр Лащенко: Пане Іване, це стосується українських робітників, заробітчан, які працюють в Європі? Як зараз, захищають їхні права там?

Іван Заєць:
Ніхто їх не захищає, це люди, які працюють на чужій економіці, вони беззахисні люди. Я хочу, щоб у нас робочі місця були в Україні. І знову ж таки, ви подивіться, що робиться в нашій економіці: замість того, щоб розвивати високоінтелектуальні, високотехнологічні виробництва – в нас вони згортаються. Де сьогодні український комбайн, сівалка, сільськогосподарське машинобудування – його немає, бо ми братніми вузами будемо Єнісей сюди штовхати...

Олександр Лащенко: Це ви маєте на увазі єдиний економічний простір?

Іван Заєць:
Де наш автобус? Замість того, щоб львівського автобуса довести до пуття, ми будемо брати його в Білорусії...Де наш паровоз?! До якого можна було б узяти мотори у Харкові, то ні, Кирпа буде закупляти його в Ярославлі, чи, невідомо в яких, інших місцях...

Олександр Лащенко: Панове, ви – представники різних політичних сил, скажіть, чи варто говорити про захист прав українських заробітчан, є привід для цього?

Юрій Луценко:
Безумовно, це – колосальна проблема, бо мільйони наших співвітчизників сьогодні працюють там. Вони працюють не тільки на чужу економіку, але й на українську: вся ця стабільна гривня, якою так гордився наш Нацбанк і за Ющенка, і за Тигибка насправді завдячує їхній праці, стабільним надходженням валюти, заробленої там. Це є найбільшим фактором стабільності в Україні, але це є і найбільшою ганьбою для України, бо мільйони найбільш талановитих, роботящих, енергійних, динамічних людей, які не бояться шукати роботу поза місцем, де проживають...

Іван Заєць: Ви так говорите, наче я їх туди виштовхував.

Юрій Луценко: Ні-ні, Боже збав, щоб я кого-небудь звинувачував, але вони поїхали туди.

Олександр Лащенко: Що можна зробити, щоб захистити їхні права, це можливо?

Іван Заєць:
Створити робочі місця в Україні.

Юрій Луценко: Найперше, я думаю, треба створювати можливість їхнього повернення сюди, аби вони тут заробляли не менше, але, принаймні, їх не грабували так, як це роблять на заробітчанах в Києві, тих, хто кладе знамениту плитку "Від Омельченка", грабують, аж гай шумить і, я не знаю, як вони ще витримують це знущання. З іншого боку треба проводити угоди, між країнами, де працюють наші "арбайтери", з тим, щоб їх там захищали, і з Італією, Іспанією, Португалією, Грецією, багато країн, ви знаєте не гірше за мене.

Ключове питання, як на мене, полягає в тому, що Польща, яка на той час ще не була членом Європейського Союзу, має в 5 разів більший бюджет, ніж Україна, при всьому тому, що Польша ні по розміру населення, ні по розміру економіки, не може настільки переважати Україну. Питання: де цей бюджет?

Іван Заєць: В тіні.

Юрій Луценко: Це означає, що всі гроші, які збираються, йдуть не в державну кишеню, яка називається бюджетом, а в приватні кишені. І тут, Іване Олександровичу, питання і до тих, хто був Прем’єр-міністром, і до тих, хто сьогодні особливо є ним. Бо насправді, 1 травня і всі ці наші вимоги про мінімальну зарплату зводяться до одного: в державній кишені порожньо. І всі, хто був при владі до цього моменту, її не наповнили.

Іван Заєць: Я був міністром при уряді Вікторв Ющенка, і ми за один рік витягнули з кишені мафіозі більше десяти мільярдів гривень. Коли ми різко обмежили бартер, взаємозаліки...

Юрій Луценко: І включили станок грошей на 30 %...

Іван Заєць: Нічого подібного, ми подолали тоді, по суті, бартер і взаємозаліки.

Юрій Луценко: Грошова маса зросла тоді у країні на 30 %...

Іван Заєць:Якщо ви ведете зі мною політичну боротьбу, то робіть це, будь ласка, на фактах, а не на просто "одна баба сказала". Я вам реально говорю, ми тоді влили у сільське господарство 2,7 мрд гривень. А ви, разом із соціал-демократами відправили цей уряд у відставку і перешкодили здійснити справжні соціальні програми...

Петро Цибенко: Шановні колеги, чи треба захищати людей, які працюють в країнах Західної Європи чи розкидані по всьому світу?Безумовно треба. Основний спосіб – створення робочих місць і більш привабливих умов тут, аніж там.


Олександр Лащенко:Це програма "Тема дня" Громадського Радіо, ми вже торкалися, так чи інакше, політичних тем і наприкінці зробимо докладніше на цьому акцент. Отже, хотілося б почути політичний прогноз: чи буде Верховна Рада, після свят Першого, Дев’ятого травня, продовжувати спроби внести зміни до Конституції, це можливо?

Юрій Луценко:
Думаю, що так, Верховна Рада повернеться до цього питання, бо Мукачеве показало наочно: до влади іде кримінал, в Ющенка не гарантована перемога. Тому "Нашій Україні" слід долучитися до спільної роботи, аби наступним президентом не став Кучма, навіть, якщо його прізвище буде іншим, аби вберегти країну від кримінального "бєспрєдєлу".

Олександр Лащенко:Член фракції "Наша Україна" Іван Заєць, ви погоджуєтеся з таким закликом?

Іван Заєць:
Безумовно, буде парламентська більшість і адміністрація президента при підтримці лівих ініціювати знову голосування за конституційні зміни, бо провал цієї реформи – це не провал власне реформи, це провал тих домовленостей, між собою: адміністрація президента, парламентська більшість і ліві, яким чином закріпити сьогодні олігархів при владі на віки вічні. Якщо ми говоримо про політичну реформу, то треба говорити про національні інтереси, а не про інтереси клану й пошуку місця для Леоніда Даниловича.

Олександр Лащенко: Тобто, спроба буде. Ваша думка, Петро Цибенко...

Іван Заєць:
...але це буде незаконна, антиконституціана спроба.

Петро Цибенко: Ви знаєте, не залежно від моєї думки, думки мого колеги або мого опонента, ми приречені повернутись до цього питання. Я дивлюсь на ці зміни до Конституції, як на можливість, може востаннє спробувати зробити владу України більш відповідальною, більш прозорою перед власним народом, не перед Європою, не перед Бушем, не перед, скажімо, представником США в посольстві, бо він, до речі, був помічений, коли голосувалось питання про внесення змін до Конституції, на балконі Верховної Ради...

Олександр Лащенко: Тобто, ви приєднуєтеся до того заклику, який робив Юрій Луценко?

Петро Цибенко:
Так.

Олександр Лащенко:А ви, пане Іване, і блок "Наша Україна" не підете на це? Не буде приєднання?

Іван Заєць:
Ми за політичну реформу, але не в варіанті адміністрації Президента. Комуністи саме в такому варіанті, бо вони хочуть зберегти цей режим. Ми ж ініціювали в 2002 році, але, як ви собі уявляєте, обирається президент народом, але не має навіть представників на районному чи обласному рівні...

Петро Цибенко: То ж ви хочете зберегти, бо не хочете вносити зміни...

Юрій Луценко: Іване Олександровичу, почитайте за що ми голосували, Конституція мала вступити в дію після виборів президента...

Олександр Лащенко:Панове, час нашої розмови майже вичерпався, останні запитання. Кожна з ваших політичних сил: комуністи, соціалісти, блок "Наша Україна" декларують, принаймні, себе, як представники опозиції, вже давно лунають різні заяви про висунення єдиного кандидата на президентських виборах. Про це можливо говорити зараз, чи такі наміри вже у минулому?

Петро Цибенко:
Я хотів би, щоб представники лівої опозиції, принаймні, висунули спільного кандидата. Що стосується представників так званої опозиції, або правої опозиції, я не бачу реальної можливості, щодо висунення спільного кандидата.

Юрій Луценко: Я думаю, що висунення спільного кандидата було б найкращою відповіддю підготовці Кучми-3, який наразі планується попри те, що Янукович, нібито оголошений кандидатом від влади, я думаю, він тимчасовий виконуючий обов’язки єдиного кандидата від влади. Але, враховуючи позицію "Нашої України" та "БЮТу", які категорично відкидають ключову вимогу Соцпартії, і це наша головна обіцянка перед виборцями – змінити систему влади. Боюсь, що на цьому етапі, ми не можемо говорити про єдиного кандидата, адже Ющенко не хоче говорити про єдину програму та команду дій. Очевидно, доведеться висувати окремого кандидата від Соцпартії – Олександра Мороза, який буде достойною альтернативою іншим. Але при цьому я наполягав би на підписанні угоди про ненапад між усіма опозиційними фракціями і про автоматичну підтримку будь-кого з них, хто потрапить в друге коло.

Олександр Лащенко: Пане Юрію, коротко ще уточнення, Олександр Мороз справді збирається йти на вибори?

Юрій Луценко:
Це буде вирішувати партія, але партія має справді свою достойну альтернативу.

Олександр Лащенко: Пане Іване, можливий єдиний кандидат на президентських виборах від опозиції?

Іван Заєць:
Я вам відверто скажу, що якби був єдиний кандидат від БЮТ, "Наша Україна" і соціалістів, це була б повна перемога демократичних сил. Якщо буде висунуто Мороза, то це послабить кандидата "Нашої України", та це не вплине на хід виборів. Однак розтрощить повністю Соціалістичну партію Олександра Мороза, тут немає жодних сумнівів.

Олександр Лащенко: Це була програма "Тема дня" Громадського Радіо і сьогодні у нас в гостях були народні депутати України Іван Заєць, Юрій Луценко та Петро Цибенко.



Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування