"Вірогідний" – краще, ніж "єдиний". Але гірше, ніж чинний
П'ятниця, 7 травня 2004, 13:52
Відхід на заздалегідь підготовані позиції
6 травня прем'єр Янукович зробив усе необхідне, аби в разі раптової відставки виглядати як жертва власних зусиль "створити собі політичний імідж".
Не лише нова прес-секретар, але головно вислови з приводу необхідності свободи слова й решта майже опозиційної риторики, покликаної привернути на бік "єдиного кандидата від влади" симпатії прибічників демократії, дадуть йому в потрібний момент змогу послатися на незадоволення режиму цими висловами.
На жаль, іншої мотивації, ніж пересторога відставки, для такого перевороту в іміджотворчості прем'єра віднайти важко.
Адже щойно він у тому самому інтерв'ю "Свободі", що привело до нього нового прес-секретаря, твердо підтримував модель поведінки, запропоновану йому Кучмою: менше слів – більше справ.
Але за кілька днів його наміри ніби докорінно змінилися. Аж так, що якби повірити в його прагнення відкритості, то можна почати очікувати від нього критики хіба що не самого Кучми. А вже оцінки подій у Мукачевому – обов'язково.
Щоправда, там же в Житомирі, де Янукович "перехопив в опозиції" разом з екс-шефом київської редакції "Свободи" ще й схильність до свободи ЗМІ, про Мукачеве він знову промовчав. Можливо, наразі покладається на генпрокурора Васильєва...
Але натомість він зробив дещо інше: натякнув Кучмі, що в разі небезпеки для свого статусу "єдиного кандидата" може вдатися до підтримки опозиційної нині ідеї відкликання з Іраку українського контингенту.
Адже в парламенті для позитивного голосування з цього приводу не вистачило зовсім небагато голосів, тож голоси "Регіонів" тут стануть у пригоді...
До речі, голова парламентського комітету з нацбезпеки та оборони Крючков стверджує, що рішення ВР із цього приводу, якщо буде ухвалене – не залишиться просто політичною заявою, а матиме прямі юридичні настанови для президента. Бо так був схвалений і закон про спрямування контингенту до Іраку...
Для годиться Янукович немов би поставив "ультиматум" ООН – аби швидше взяло в руки ситуацію в Іраку. І навіть – знов-таки для годиться – хоробро "натиснув" на США: мовляв, домовлялися про контракти на відбудову – то й давайте.
Але оскільки не так давно сам Кучма кілька разів підкреслив, що з Іраку ми не "тікатимемо" за жодних обставин – то й ультиматуми Януковича, спрямовані до ООН і США, виглядають дивно.
Міжнародна політика – це не його прерогатива, відтак – "підставляти" Кучму він міг наважитися виключно через крайні для себе особисто політичні обставини.
А які ж вони можуть бути, окрім загрози відставки разом з усіма похідними наслідками - втратою прем'єрського рейтингу та статусу "єдиного кандидата від влади"...
Маніпуляція маніпуляторами
Між іншим, про рейтинги. Жвава й на диво серйозна дискусія щодо рейтингів кандидатів одразу в другому турі, але розгорнута за два місяці до початку офіційної виборчої кампанії – це, схоже, проблема не соціологів.
Це проблема політикуму, який намагається випередити події, що насправді від нього не залежать.
Так от, у цьому контексті "винахід" соціологів – питати в громадян, хто переможе на виборах або хто є найвірогіднішим майбутнім президентом, а потім на відповідних результатах будувати прогнози впливу на свідомість аполітичного електорату – виглядає непоганим способом маніпулювання.
Але не так самим електоратом, що за півроку ще сто разів забуде про ці дослідження, як безпосередньо політичними колами. Що саме вирішують, кому від них іти на вибори й хто може забезпечити наступність влади.
Очевидно ж, що опитування, які називають Януковича "найвірогіднішим" майбутнім президентом, причому за рахунок адмінресурсу, але в жодному разі – не чесних прозорих виборів (бо наразі голосувати громадяни збираються здебільшого саме за Ющенка), – це маніпуляція, зокрема, "проурядовою коаліцією" на користь Януковича.
Мовляв, "найвірогідніший" – це краще за "єдиного від влади", бо за першим стоїть хоч і дуже натягнута, але позиція виборців. Тоді як за другим визначенням – лише інтрига. Тому "єдиний" має базуватися на "найвірогіднішому", а не залежати від настроїв еліти...
Але в цій загалом цікавій вигадці є кілька неприємних для Януковича моментів.
По-перше, в такий спосіб побіжно доводиться якщо не пряма причетність його до мукачівських подій, то зацікавленість у них. Адже, власне, вони й справили на електорат таке враження про можливі результати виборів, що Янукович опинився у "вірогідних".
По-друге, що продовжує перше, – відбувається надто зухвала демонстрація приналежності адмінресурсу не Кучмі, а саме Януковичу. І якщо з тимчасовим рейтингом прем'єра Кучма міг би змиритися, то з претензіями на керування адмінресурсом – жодним чином.
Чи не через ці ревнощі Кучми до Януковича з'явився днями указ про соціальні заходи для української бідноти? Усе, що перелічено в указі, прем'єр і сам збирався зробити задля своєї популярності, і навіть формально указ тут - абсолютно зайвий.
Але Кучма не забув "перехопити ініціативу" на цей раз в "єдиного" й "найвірогіднішого" – аби народ не переплутав, звідки падає на нього манна небесна.
Нарешті, обнадійливі для Януковича рейтинги, які ще й стимулювали на його користь більшовиків, з'явилися ще до того, як прем'єр почав активно формувати свій "політичний імідж".
Але якщо рейтинг зростав, коли прем'єр мовчав, то чи не стане він падати, коли Янукович, у відповідності до нової концепції своєї виборчої кампанії, заговорить?
Взяти для прикладу хоч би Литвина, та й Тігіпка з Кінахом: які вже гарні слова вони іноді не виголошують – а де їхні рейтинги?
Інша річ, коли Янукович опиниться як не в опозиції, то принаймні й не на посаді. Тоді можна і поговорити, і навіть на деяке збереження рейтингу сподіватися – хоча, звісно, за винятком того, що дається адмінресурсом.
Мукачеве та Ірак
Одне слово, у Януковича є всі підстави сподіватися на краще, але готуватися до гіршого. Саме тому він, схоже, і заговорив про Ірак зовсім в іншій тональності, ніж це дозволено в умовах залежності Кучми від США.
Можливо, розраховуючи, що коли Кучма не злякається його шантажу (досить болючого, але не надто тонкого), то й своє згадування про Ірак можна буде поставити в перелік пояснення причин відставки.
А питання про Ірак таки перетворилося дійсно на болюче для Кучми. Причому виключно – через... Мукачеве. До Мукачевого він сам міг шантажувати США своєю подальшою підтримкою чи непідтримкою коаліції.
В цей час Вашингтон, примовляючи традиційні заклики до чесних виборів, мав можливість терпіти все, що коїлось в Україні із ЗМІ, включно із "Свободою" та іншими проявами такої ж традиційної української сваволі.
Але після Мукачевого це лицемірство стало надто вразливим навіть для адміністрації Буша. І лише Ірак ще тримає її у контакті з Кучмою. Тому жодних подальших маніпуляцій питанням про Ірак тут терпіти вже не зможуть. Хоч би й хотіли – про що натякнув Пайфер, малюючи різницю в ставленні до України між адміністрацією та Сенатом.
Відтак, Кучма мав припинити ігри та ледь не поклястися в тому, що контингент в Іраку залишиться недоторканим.
Одночасно він опинився в цьому питанні залежним від своєї колишньої більшості в парламенті. "Підірвати" ситуацію, до речі, може не лише фракція "Регіонів", а й будь-хто з більшовиків. У кожного з них можуть знайтися власні причини.
Зайве нагадувати, що в таке становище поставив Кучму Медведчук. Не зайве запитати: як збирається виходити з нього Кучма, аби повернути собі можливість і далі гратися з Вашингтоном в іракські ігри?
Здавалося б, відповідь – на поверхні: слід знайти винних у мукачівських подіях, і, як вимагають всі без винятку спостерігачі, покарати їх, довівши, що на президентських виборах аналогічного шахрайства з результатами виборів не відбудеться.
Але слідство, як свідчить Генпрокуратура, просувається дуже повільно. Так повільно, що ані повного звіту самому Кучмі до 1 травня зробити не вдалося, ані, схоже, до 12 травня для парламенту його не буде.
Якщо вірити інформації Генпрокуратури – слідство провадить експертизи з важко здобутими протоколами, встановлюючи їхню можливу підробку. В той же час карні справи відкриті зовсім з інших питань: щодо хуліганства та щодо зникнення виборчої документації. До відповіді на питання – хто винен – дуже й дуже далеко...
Може, це Кучма ще не визначився, кого саме "призначити" винним? В той час як американець Пайфер чітко заявив, що звинувачення "обох сторін" ("хуліганів" із "Нашої України" та СДПУ(о) США не приймуть.
А може, це ГПУ тягне час, підставляючи гаранта?
Адже якщо на першому ж засіданні ВР 11 травня не буде про що результативно звітувати силовикам з приводу Мукачевого – набагато більше шансів отримати негативний для Кучми результат по Іраку...
Особливо на тлі жахливих вибухів у Запоріжжі.
Чого не вистачало для повноти картини
Експерти вже не приховують, що ці вибухи могли бути навіть диверсією. Від себе цинічно додамо – такий собі "салют" на честь не річниці Перемоги, а інавгурації Путіна...
Про можливий теракт досі ніхто не згадує, але якщо диверсія, то чому б не теракт? Прокуратура попереджала, але тепер їй доведеться також розслідувати, разом із СБУ та іншими... Може, знайдуться й терористи...
Тож до питання про Ірак ця катастрофа може мати те відношення, що Міноборони, не маючи чи то ресурсів, чи то часу на забезпечення безпеки безпосередньо в своєму господарстві в Україні, має час і натхнення, а також гроші – на операцію в Іраку.
В той час як Марчук можливі "акти помсти" за участь українців в Іраку називав "неприємностями".
То хіба це не привід для парламенту остаточно вирішити всі питання? Включно із стосунками Кучми і США – після чого він залишиться наодинці з Путіним?
І з можливістю покласти з'ясування проблеми виборів у Мукачевому до тієї ж довгої шухляди, де досі знаходяться справи про вбивства журналістів тощо...
Адже напередодні очікуваного, але політично неможливого звіту силовиків у Верховній Раді явно не вистачало чогось, що б відвернуло увагу. Хтось сподівався, що "вуличну кризу" принесе Першотравень. Не сталося. На сутички ідеологічних противників 9 травня, схоже, навіть не розраховують. Хоча...
В усякому разі, драма поблизу Мелітополя перекриває все...
Утім, Кучма й сам, випередивши Януковича, може дати команду кому треба – голосувати за відкликання контингенту з Іраку, а потім ще трохи "поколиватися", чи виконувати це рішення.
Якщо вже він допустив Мукачеве – то стосунки із США для нього, очевидно, майже не мають значення. Як і з Європою – попри всі євромедитації. Вони лише заважають іти на третій термін за схемою, яка вже фактично вирішена: силовим шляхом.
Зайві ілюзії
І, до речі, конституційна реформа, яку збираються реанімувати через два непроголосованих досі проекти – тут не зарадить.
Причому не лише тому, що напередодні виборів не назбирається 300 голосів. Насправді, попри всі юридичні суперечки Кучми й Литвина та "відступ" останнього – все через ту ж статтю 158 Конституції, на відповідність якій Конституційний суд знову перевірятиме згадані проекти.
А якщо вони надійдуть до КС в тому ж вигляді, в якому існують нині, то може з'ясуватися, що текст у них абсолютно тотожній проваленому проектові №4105.
І якщо КС не піде на чергову дурість і оцінюватиме поняття "законопроект" не лише за номером реєстрації у секретаріаті Верховної Ради, а, як і годиться, за змістом, – то визнає набір головних статей такими, що вже розглядалися у ВР і не були схвалені.
А відтак – не можуть вноситися на розгляд раніше, ніж 8 квітня 2005 року...
Якщо ж хтось захоче переписувати ці статті проектів докорінно, то до КС доведеться звертатися ще до попереднього їхнього схвалення 226-ма голосами. І в цьому разі можна таки не встигнути провести всю повну процедуру реформи навіть до 6 сесії, себто – до виборів.
Можна, як і соцопитування, вважати вищезазначене спробою маніпуляції політиками, але видається, що Янукович уже насправді не має навіть нещодавнього "надзавдання" від Кучми провести конституційну реформу.
Відтак, за комплексом обставин – він залишається зайвим. І як "єдиний", і як "найвірогідніший".
Адже статус чинного президента в теперішніх українських умовах у будь-якому разі сильніший і за "єдиного", і за "вірогідного", – але лише кандидата від влади.
Читайте також:
КЕРІВНИК РАДІО "СВОБОДА" СТАЛА ПРЕС-СЕКРЕТАРЕМ ЯНУКОВИЧА
Янукович готовий зносити критику заради свободи слова
Янукович за виведення миротворців, якщо Україну не допустять до "розподілу Іраку"
Кучма перед виборами зобов'язав Януковича віддати всі борги
США не потрібна "відмазка", що в Мукачевому були винні обидві сили
Катастрофа у Запорізькій області: 5 осіб загинуло, 5 000 евакуйовано. Поруч з місцем вибухів – Запорізька АЕС
ЛИТВИН УЖЕ НЕ ВИКЛЮЧАЄ, ЩО ПАРЛАМЕНТ ПОВЕРНЕТЬСЯ ДО РОЗГЛЯДУ ПОЛІТРЕФОРМИ
Васильєв доповів Кучмі, що генпрокуратура допитала 600 чоловік по мукачівських подіях
Читайте також хроніку політичного протистояння у матеріалах Ірини Погорєлової в "Українській правді":
Реформа "коаліції"
Ексцес виконавців
На кожного "мудреця" вистачить реформ
Фальсифікат
Легалізація, або ж відмивання
Внутрішня справа
Там, де два українці – там три... джентльмени
"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи
Всю владу – конституційному суду?!
Пригоди пропорційки
Кучма зарано ховає КДБ
Остання фаза реформи. Самознищення
"Конституційна угода" – 2
Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"
6 травня прем'єр Янукович зробив усе необхідне, аби в разі раптової відставки виглядати як жертва власних зусиль "створити собі політичний імідж".
Не лише нова прес-секретар, але головно вислови з приводу необхідності свободи слова й решта майже опозиційної риторики, покликаної привернути на бік "єдиного кандидата від влади" симпатії прибічників демократії, дадуть йому в потрібний момент змогу послатися на незадоволення режиму цими висловами.
На жаль, іншої мотивації, ніж пересторога відставки, для такого перевороту в іміджотворчості прем'єра віднайти важко.
Адже щойно він у тому самому інтерв'ю "Свободі", що привело до нього нового прес-секретаря, твердо підтримував модель поведінки, запропоновану йому Кучмою: менше слів – більше справ.
Але за кілька днів його наміри ніби докорінно змінилися. Аж так, що якби повірити в його прагнення відкритості, то можна почати очікувати від нього критики хіба що не самого Кучми. А вже оцінки подій у Мукачевому – обов'язково.
Щоправда, там же в Житомирі, де Янукович "перехопив в опозиції" разом з екс-шефом київської редакції "Свободи" ще й схильність до свободи ЗМІ, про Мукачеве він знову промовчав. Можливо, наразі покладається на генпрокурора Васильєва...
Але натомість він зробив дещо інше: натякнув Кучмі, що в разі небезпеки для свого статусу "єдиного кандидата" може вдатися до підтримки опозиційної нині ідеї відкликання з Іраку українського контингенту.
Адже в парламенті для позитивного голосування з цього приводу не вистачило зовсім небагато голосів, тож голоси "Регіонів" тут стануть у пригоді...
До речі, голова парламентського комітету з нацбезпеки та оборони Крючков стверджує, що рішення ВР із цього приводу, якщо буде ухвалене – не залишиться просто політичною заявою, а матиме прямі юридичні настанови для президента. Бо так був схвалений і закон про спрямування контингенту до Іраку...
Для годиться Янукович немов би поставив "ультиматум" ООН – аби швидше взяло в руки ситуацію в Іраку. І навіть – знов-таки для годиться – хоробро "натиснув" на США: мовляв, домовлялися про контракти на відбудову – то й давайте.
Але оскільки не так давно сам Кучма кілька разів підкреслив, що з Іраку ми не "тікатимемо" за жодних обставин – то й ультиматуми Януковича, спрямовані до ООН і США, виглядають дивно.
Міжнародна політика – це не його прерогатива, відтак – "підставляти" Кучму він міг наважитися виключно через крайні для себе особисто політичні обставини.
А які ж вони можуть бути, окрім загрози відставки разом з усіма похідними наслідками - втратою прем'єрського рейтингу та статусу "єдиного кандидата від влади"...
Маніпуляція маніпуляторами
Між іншим, про рейтинги. Жвава й на диво серйозна дискусія щодо рейтингів кандидатів одразу в другому турі, але розгорнута за два місяці до початку офіційної виборчої кампанії – це, схоже, проблема не соціологів.
Це проблема політикуму, який намагається випередити події, що насправді від нього не залежать.
Так от, у цьому контексті "винахід" соціологів – питати в громадян, хто переможе на виборах або хто є найвірогіднішим майбутнім президентом, а потім на відповідних результатах будувати прогнози впливу на свідомість аполітичного електорату – виглядає непоганим способом маніпулювання.
Але не так самим електоратом, що за півроку ще сто разів забуде про ці дослідження, як безпосередньо політичними колами. Що саме вирішують, кому від них іти на вибори й хто може забезпечити наступність влади.
Очевидно ж, що опитування, які називають Януковича "найвірогіднішим" майбутнім президентом, причому за рахунок адмінресурсу, але в жодному разі – не чесних прозорих виборів (бо наразі голосувати громадяни збираються здебільшого саме за Ющенка), – це маніпуляція, зокрема, "проурядовою коаліцією" на користь Януковича.
Мовляв, "найвірогідніший" – це краще за "єдиного від влади", бо за першим стоїть хоч і дуже натягнута, але позиція виборців. Тоді як за другим визначенням – лише інтрига. Тому "єдиний" має базуватися на "найвірогіднішому", а не залежати від настроїв еліти...
Але в цій загалом цікавій вигадці є кілька неприємних для Януковича моментів.
По-перше, в такий спосіб побіжно доводиться якщо не пряма причетність його до мукачівських подій, то зацікавленість у них. Адже, власне, вони й справили на електорат таке враження про можливі результати виборів, що Янукович опинився у "вірогідних".
По-друге, що продовжує перше, – відбувається надто зухвала демонстрація приналежності адмінресурсу не Кучмі, а саме Януковичу. І якщо з тимчасовим рейтингом прем'єра Кучма міг би змиритися, то з претензіями на керування адмінресурсом – жодним чином.
Чи не через ці ревнощі Кучми до Януковича з'явився днями указ про соціальні заходи для української бідноти? Усе, що перелічено в указі, прем'єр і сам збирався зробити задля своєї популярності, і навіть формально указ тут - абсолютно зайвий.
Але Кучма не забув "перехопити ініціативу" на цей раз в "єдиного" й "найвірогіднішого" – аби народ не переплутав, звідки падає на нього манна небесна.
Нарешті, обнадійливі для Януковича рейтинги, які ще й стимулювали на його користь більшовиків, з'явилися ще до того, як прем'єр почав активно формувати свій "політичний імідж".
Але якщо рейтинг зростав, коли прем'єр мовчав, то чи не стане він падати, коли Янукович, у відповідності до нової концепції своєї виборчої кампанії, заговорить?
Взяти для прикладу хоч би Литвина, та й Тігіпка з Кінахом: які вже гарні слова вони іноді не виголошують – а де їхні рейтинги?
Інша річ, коли Янукович опиниться як не в опозиції, то принаймні й не на посаді. Тоді можна і поговорити, і навіть на деяке збереження рейтингу сподіватися – хоча, звісно, за винятком того, що дається адмінресурсом.
Мукачеве та Ірак
Одне слово, у Януковича є всі підстави сподіватися на краще, але готуватися до гіршого. Саме тому він, схоже, і заговорив про Ірак зовсім в іншій тональності, ніж це дозволено в умовах залежності Кучми від США.
Можливо, розраховуючи, що коли Кучма не злякається його шантажу (досить болючого, але не надто тонкого), то й своє згадування про Ірак можна буде поставити в перелік пояснення причин відставки.
А питання про Ірак таки перетворилося дійсно на болюче для Кучми. Причому виключно – через... Мукачеве. До Мукачевого він сам міг шантажувати США своєю подальшою підтримкою чи непідтримкою коаліції.
В цей час Вашингтон, примовляючи традиційні заклики до чесних виборів, мав можливість терпіти все, що коїлось в Україні із ЗМІ, включно із "Свободою" та іншими проявами такої ж традиційної української сваволі.
Але після Мукачевого це лицемірство стало надто вразливим навіть для адміністрації Буша. І лише Ірак ще тримає її у контакті з Кучмою. Тому жодних подальших маніпуляцій питанням про Ірак тут терпіти вже не зможуть. Хоч би й хотіли – про що натякнув Пайфер, малюючи різницю в ставленні до України між адміністрацією та Сенатом.
Відтак, Кучма мав припинити ігри та ледь не поклястися в тому, що контингент в Іраку залишиться недоторканим.
Одночасно він опинився в цьому питанні залежним від своєї колишньої більшості в парламенті. "Підірвати" ситуацію, до речі, може не лише фракція "Регіонів", а й будь-хто з більшовиків. У кожного з них можуть знайтися власні причини.
Зайве нагадувати, що в таке становище поставив Кучму Медведчук. Не зайве запитати: як збирається виходити з нього Кучма, аби повернути собі можливість і далі гратися з Вашингтоном в іракські ігри?
Здавалося б, відповідь – на поверхні: слід знайти винних у мукачівських подіях, і, як вимагають всі без винятку спостерігачі, покарати їх, довівши, що на президентських виборах аналогічного шахрайства з результатами виборів не відбудеться.
Але слідство, як свідчить Генпрокуратура, просувається дуже повільно. Так повільно, що ані повного звіту самому Кучмі до 1 травня зробити не вдалося, ані, схоже, до 12 травня для парламенту його не буде.
Якщо вірити інформації Генпрокуратури – слідство провадить експертизи з важко здобутими протоколами, встановлюючи їхню можливу підробку. В той же час карні справи відкриті зовсім з інших питань: щодо хуліганства та щодо зникнення виборчої документації. До відповіді на питання – хто винен – дуже й дуже далеко...
Може, це Кучма ще не визначився, кого саме "призначити" винним? В той час як американець Пайфер чітко заявив, що звинувачення "обох сторін" ("хуліганів" із "Нашої України" та СДПУ(о) США не приймуть.
А може, це ГПУ тягне час, підставляючи гаранта?
Адже якщо на першому ж засіданні ВР 11 травня не буде про що результативно звітувати силовикам з приводу Мукачевого – набагато більше шансів отримати негативний для Кучми результат по Іраку...
Особливо на тлі жахливих вибухів у Запоріжжі.
Чого не вистачало для повноти картини
Експерти вже не приховують, що ці вибухи могли бути навіть диверсією. Від себе цинічно додамо – такий собі "салют" на честь не річниці Перемоги, а інавгурації Путіна...
Про можливий теракт досі ніхто не згадує, але якщо диверсія, то чому б не теракт? Прокуратура попереджала, але тепер їй доведеться також розслідувати, разом із СБУ та іншими... Може, знайдуться й терористи...
Тож до питання про Ірак ця катастрофа може мати те відношення, що Міноборони, не маючи чи то ресурсів, чи то часу на забезпечення безпеки безпосередньо в своєму господарстві в Україні, має час і натхнення, а також гроші – на операцію в Іраку.
В той час як Марчук можливі "акти помсти" за участь українців в Іраку називав "неприємностями".
То хіба це не привід для парламенту остаточно вирішити всі питання? Включно із стосунками Кучми і США – після чого він залишиться наодинці з Путіним?
І з можливістю покласти з'ясування проблеми виборів у Мукачевому до тієї ж довгої шухляди, де досі знаходяться справи про вбивства журналістів тощо...
Адже напередодні очікуваного, але політично неможливого звіту силовиків у Верховній Раді явно не вистачало чогось, що б відвернуло увагу. Хтось сподівався, що "вуличну кризу" принесе Першотравень. Не сталося. На сутички ідеологічних противників 9 травня, схоже, навіть не розраховують. Хоча...
В усякому разі, драма поблизу Мелітополя перекриває все...
Утім, Кучма й сам, випередивши Януковича, може дати команду кому треба – голосувати за відкликання контингенту з Іраку, а потім ще трохи "поколиватися", чи виконувати це рішення.
Якщо вже він допустив Мукачеве – то стосунки із США для нього, очевидно, майже не мають значення. Як і з Європою – попри всі євромедитації. Вони лише заважають іти на третій термін за схемою, яка вже фактично вирішена: силовим шляхом.
Зайві ілюзії
І, до речі, конституційна реформа, яку збираються реанімувати через два непроголосованих досі проекти – тут не зарадить.
Причому не лише тому, що напередодні виборів не назбирається 300 голосів. Насправді, попри всі юридичні суперечки Кучми й Литвина та "відступ" останнього – все через ту ж статтю 158 Конституції, на відповідність якій Конституційний суд знову перевірятиме згадані проекти.
А якщо вони надійдуть до КС в тому ж вигляді, в якому існують нині, то може з'ясуватися, що текст у них абсолютно тотожній проваленому проектові №4105.
І якщо КС не піде на чергову дурість і оцінюватиме поняття "законопроект" не лише за номером реєстрації у секретаріаті Верховної Ради, а, як і годиться, за змістом, – то визнає набір головних статей такими, що вже розглядалися у ВР і не були схвалені.
А відтак – не можуть вноситися на розгляд раніше, ніж 8 квітня 2005 року...
Якщо ж хтось захоче переписувати ці статті проектів докорінно, то до КС доведеться звертатися ще до попереднього їхнього схвалення 226-ма голосами. І в цьому разі можна таки не встигнути провести всю повну процедуру реформи навіть до 6 сесії, себто – до виборів.
Можна, як і соцопитування, вважати вищезазначене спробою маніпуляції політиками, але видається, що Янукович уже насправді не має навіть нещодавнього "надзавдання" від Кучми провести конституційну реформу.
Відтак, за комплексом обставин – він залишається зайвим. І як "єдиний", і як "найвірогідніший".
Адже статус чинного президента в теперішніх українських умовах у будь-якому разі сильніший і за "єдиного", і за "вірогідного", – але лише кандидата від влади.
Читайте також:
КЕРІВНИК РАДІО "СВОБОДА" СТАЛА ПРЕС-СЕКРЕТАРЕМ ЯНУКОВИЧА
Янукович готовий зносити критику заради свободи слова
Янукович за виведення миротворців, якщо Україну не допустять до "розподілу Іраку"
Кучма перед виборами зобов'язав Януковича віддати всі борги
США не потрібна "відмазка", що в Мукачевому були винні обидві сили
Катастрофа у Запорізькій області: 5 осіб загинуло, 5 000 евакуйовано. Поруч з місцем вибухів – Запорізька АЕС
ЛИТВИН УЖЕ НЕ ВИКЛЮЧАЄ, ЩО ПАРЛАМЕНТ ПОВЕРНЕТЬСЯ ДО РОЗГЛЯДУ ПОЛІТРЕФОРМИ
Васильєв доповів Кучмі, що генпрокуратура допитала 600 чоловік по мукачівських подіях
Читайте також хроніку політичного протистояння у матеріалах Ірини Погорєлової в "Українській правді":
Реформа "коаліції"
Ексцес виконавців
На кожного "мудреця" вистачить реформ
Фальсифікат
Легалізація, або ж відмивання
Внутрішня справа
Там, де два українці – там три... джентльмени
"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи
Всю владу – конституційному суду?!
Пригоди пропорційки
Кучма зарано ховає КДБ
Остання фаза реформи. Самознищення
"Конституційна угода" – 2
Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"
