Посол США Джон Гербст: В Узбекистані я спонукав уряд зареєструвати опозиційну партію. В Україні опозиція потужна

П'ятниця, 4 червня 2004, 08:00
У вівторок дві години свого часу, після закінчення робочого дня посол США Джон Гербст провів у офісі "Української правди". Нам доводилося багато чути про його дистильовано-дипломатичний стиль викладати думки. І хоча передчуття підтвердилися, в деяких моментах мовчання Гербста було красномовніше за гучні слова.

Гербст справляє враження незворушного посла, який зважує кожне слово. Інколи було дуже помітно, що він навмисно зупиняє свою відповідь на останній фразі – хоча секунду тому збирався продовжувати.

Гербст говорить і розуміє російською, вивчає українську, але інтерв'ю дає тільки англійською. Щоб, напевно, не помилитися і не сказати зайве.

Щоб урізноманітнити інтерв'ю, ми запропонували читачам "Української правди" надіслати свої питання до посла США. Протягом півдня, які минули від анонсування зустрічі з Гербстом і до його візиту, ми отримала ледь не півсотню запитань. Звичайно, просто фізично ми не встигли їх усі поставити, але спробували згрупувати і переформулювати їх так, щоб усі найбільш гострі теми пролунали у розмові. І, схоже, нам це вдалося.

– Ситуація зі свободою слова перед виборами в Україні погіршується, водночас США запросили Кучму на самміт НАТО. Багато в Україні сприйняли це запрошення як певну індульгенцію?

- Я думаю, що США достатньо чітко окреслили свою стурбованість проблемами із дотриманням демократичних принципів в Україні, прав людини і свободи преси. Наприклад, згадаймо хоча б заяви, які пролунали в Держдепартаменті у Вашингтоні щодо припинення трансляції радіо "Свобода" або, скажімо, "вкрадених" виборів в Мукачевому.

Щодо підтримки американською стороною запрошення президента Кучми на самміт НАТО в Стамбулі, ми розглядаємо це як серйозну можливість обговорити відносини між Україною і НАТО, які ми вважаємо дуже важливим питанням.

Тут є кілька аспектів: є план дій Україна–НАТО, який ставить перед владою України низку завдань у галузі військової реформи, економічної реформи, але і політичної реформи. І в цьому плані у нас будуть можливості висловити президенту Кучмі наші питання щодо розвитку подій в кожній з цих сфер.

- У вас вийшла дуже дипломатична відповідь...

- Я і є дипломат.

- На минулому самміті НАТО в Празі Кучмі був влаштований холодний прийом. Лідерів держав розсадили за столом відповідно до назв країн у французькій мові – щоб Кучма не сидів поруч із Бушем і Блером. Чи слід очікувати у Стамбулі на більш компліментарні розмови?

- Мені здається, що Ніцше колись сказав, що в журналістики пам'ять як у мухи. Тобто вона фіксує події, тільки які є в моментальній історії. Якщо ви хочете справді зрозуміти, що насправді відбувалося в Празі на самміті НАТО і щодо участі там представників України, то треба подивитись на загальні обставини, які супроводжували ці події.

Тоді було одне важливе питання, яке дуже впливало на аспект участі України у самміті НАТО. Це питання "Кольчуги". Тепер це питання не є на першому плані у відносинах Україна–НАТО. Я б сказав, що це є першорядною причиною в тому, що атмосфера зустрічей на цих двох саммітах буде різною.

Але повертаючись до вашого першого питання: ми дуже чітко висловили занепокоєння з приводу порушення демократичних принципів за останні кілька місяців. І це знов наголошувалось під час візиту до Києва першого заступника державного секретаря США Ричарда Армітаджа. Я хочу знов підкреслити, що в Стамбулі у нас буде можливість знову наголосити на тих питаннях, які ми маємо.

- Пане посол, той факт що комісія "Україна–НАТО" засідатиме на найвищому рівні – чи значить це, що в Стамбулі відбудеться така довгоочікувана зустріч Кучми із Бушем?

- Я думаю, що ми можемо вести мову про офіційну зустріч групи Україна–НАТО. Це зафіксовано у графіку.

- І саме там буде президент Буш?

- Він планує відвідати Стамбул для цих зустрічей.

- Нещодавно США зробило досить жорстку заяву в зв'язку із виборами у Мукачевому. І от минулої п’ятниці Нусер подав у відставку – чи зняло це питання, які ви мали щодо цих виборів?

- Вибори в Мукачевому були змаганням не лише двох кандидатів–особистостей, але змаганням двох політичних сил. На даний момент ми маємо заяву про відставку Нусера. І ми вважаємо, що незважаючи на те, що цей кандидат хоч і був проголошений переможцем тих виборів, він власне тих виборів не виграв.

Я думаю, що треба якимсь чесним прийнятним способом прийти до певної згоди по цьому факту.

- Тобто відставка Нусера знімає питання Мукачевого з порядку денного?

- Як я вже сказав, вибори це не змагання тільки кандидатів, це змагання партій.

- Якщо повернутися до проблем свободи слова: нещодавно в Києві перебував Джордж Сорос, який сказав, що в Америці почав спостерігати явище, щось подібне до темників, які готуються Республіканською партією.

- Дуже добре, що в Сполучених Штатах люди мають можливість говорити про все відкрито. І пан Сорос, який близький до лівих кіл політичного спектру США, може вільно висловлювати припущення, що праві використовують щось на зразок темників. Але абсолютна більшість серйозних політичних спостерігачів погоджуються на тому, що основна серйозна преса в США не слухається інструкцій від котроїсь з політичних партій.


ЯК ЧАСТО Я ЗУСТРІЧАЮСЯ З ПІНЧУКОМ? Я БАЧУСЬ З БАГАТЬМА ЛЮДЬМИ...

- Наступне питання ми сформулювали з кількох листів наших читачів – вони хотіли б у вас з'ясувати ставлення до доповіді про неурядові організації, яка була представлена два тижні тому в парламенті. Ідеться про звіт голови тимчасової комісії з цих питань Валерія Мішури, документ містить обвинувачення щодо впливу США на внутрішні справи України, на формування ідеології України...

- Радянський союз був одним з найпримітивніших і найбільш перекручених експериментів останнього століття. Люди, які починали політичну діяльність в комуністичний період, вони всмоктали дуже багато з цих політичних прийомів. І, отже, не дивно, що люди, які виховувалися в цій системі, можуть висловлюватись саме таким примітивним чином.

Діяльність неурядових організацій в Україні – це важливий компонент побудови вільного суспільства. І ці організації намагаються допомогти звичайним українцям здійснювати такі права, як вибір лідерів своєї країни, та розвивати в країні такі свободи, які мають належати кожному – свобода слова, свобода преси, свобода віросповідань.

Я можу зрозуміти, чому люди, які виросли в умовах диктатури, можуть вважати, що подібна діяльність є чимось шкідливим.

- Один з читачів, який надіслав вам запитання, хоче знати, які заходи США можуть вжити для захисту повноцінної діяльності таких неурядових організацій?

- Звичайно, ми висловлюємося на користь діяльності неурядових організацій, ми робимо ці заяви і публічно, і в приватних бесідах. І, взагалі, США можуть організовувати тісні стосунки тільки з тими країнами, які дотримуються прав своїх громадян у їх політичній діяльності, включно із створенням та діяльністю неурядових організацій.

- Є ще одно запитання на близьку, але конкретну тему, надіслану читачем. Він каже, що США зменшили на половину допомогу Україні, до 70 мільйонів доларів. І цікавиться, чи буде знижена цього року підтримка програми Muskie FSA?

- США вважають свої відносини з Україною дуже важливими. Тому за останні 10 років ми надали Україні чималу допомогу. Але правдою є і те, що за останні два–три роки в міжнародному масштабі для США виникли проблеми. І ми мусили перенаправити деякі ресурси для того, щоб розбиратися з цими проблемами.

Це стосується і тих ресурсів, які використовувалися на обмінні програми, такі як програма Маскі. У нас зберігатиметься досить амбітна програма Маскі, але я не впевнений, що ми зможемо зберігати такий рівень фінансування, як і в минулому.

- Читач на ім'я Максим питає у вас: що найбільше заважає розвиватися демократії України: режим, ментальність, або зовнішній вплив?

- Я не думаю, що можна якийсь окремий факт виділити як єдиний найважливіший. Радянський Союз був диктаторською державою, і люди, яким належала влада, звикли керувати диктаторськими адміністративними методами. Це звичка, якої важко позбутись. Це важливий фактор.

Також важливим фактором є те, що люди самі звикли до того, що ними керують за допомогою адміністративного ресурсу. В той же час Україна змогла вже розвинути досить живе громадянське суспільство.

Що означає, що тут є громадяни, є структури, в першу чергу неурядові організації, які взяли до серця і керуються принципами громадянського демократичного суспільства. Це як раз і є причиною, чому дуже важливо, щоб подібні організації могли далі розвиватися і працювати.

- У нас також є читачі, які хочуть почути відповідь на питання, яке можливо, уже звучало раніше. Ми знаємо, що США можуть відмовитись визнати результати виборів президента, як це було зроблено, наприклад, в Білорусі. Якщо вибори в Україні не будуть демократичними, чи можливе повторення ситуації?

- Я думаю, що є небезпека у намаганнях відповісти на гіпотетичні питання. Але не підлягає жодному сумніву, що якщо вибори не будуть чесними і вільними, якщо переможець буде визначений такими методами, які не можна буде охарактеризувати як чесні і вільні, то в двосторонніх відносинах наших країн будуть серйозні проблеми.

- Є низка цікавих питань від читача з Вашингтону. Перше: як часто ви зустрічаєтесь з Віктором Пінчуком? Чи не вважаєте ви, що в майбутньому дії Пінчука–Медведчука по відношенню до деяких державних службовців США будуть розцінюватись як корупційні?

- Я зустрічаюсь досить часто з багатьма людьми. Я не думаю, що є сенс публічно коментувати якісь політичні союзи між людьми, з якими я зустрічаюсь, або обговорювати проблеми корупції, прив’язуючи це до конкретних імен.

- У другому питанні читач уточнює, що він має на увазі. Чи відомі вам лобістські структури Пінчука–Медведчука у США і їх роль в ухваленні службовцями в США державних рішень?

- Я думаю, що по всьому політичному спектру в Україні є політичні діячі, які хотіли б мати найкращі відносини з Вашингтоном. І які використовують друзів чи бізнес–партнерів, щоб досягти цієї мети.

Я думаю, що українсько–американські стосунки базуються перш за все на інтересах народів, які задіяні в цих процесах. І я можу вас запевнити що наша політика щодо України ґрунтується на нашому національному інтересі. А не на якихось індивідуальних намаганнях людей просунути свої інтереси у Вашингтоні.

- Третє питання: чи маєте ви інформацію, кого спецслужби США розшукують і за які злочини. Як ви реагуєте на зв'язок керівництва України з кримінальним світом?

- США, наприклад, хотіли б отримати в розпорядження своїх правоохоронних органів американця українського походження пана Гозмана, якого обвинувачують у США у здійсненні вбивства. Але наші запити не призвели до результату.

- Генпрокурор України пов'язав це з екстрадицією до України Павла Лазаренка.

- Це правда, він про це попросив. Але треба пам’ятати, що ми в подібній ситуації видали Україні українського громадянина, який втік тому, що був обвинувачений в Україні у здійсненні вбивства. І в цих випадках ми бачимо деякий зв’язок.


РОБИТИ РЕВЕРС ОДЕСА–БРОДИ НЕМАЄ СЕНСУ

- У статті колишнього держсекретаря США Мадлен Олбрайт в газеті "The New York Times стоїть погроза арешту рахунків та невидачі віз державним діячам України у випадку нечесних виборів. Чи це є романтизмом колишнього секретаря, чи існують реальні механізми втілити цю загрозу в життя?

- Олбрайт в даному випадку висловлювала свою власну думку, а не думку Держдепартаменту США. Але в США існують закони, кому ми повинні видавати візи, а кому ні.

- Ви знаєте, нещодавно було повідомлення, що Григорію Суркісу було відмовлено у в'їзній візі до США. Ви можете це підтвердити або спростувати?

- Я не коментую індивідуальні справи з видачею віз.

- Є питання від читача щодо ситуації на ринку пального. З чим ви пов'язуєте подорожчання палива на українських АЗС? З монопольним становищем російських компаній на українському ринку, шантажем уряду росіянами щодо реверсу "Одеса – Броди" чи іншими причинами?

- Слід пам’ятати, що в останні місяці ціна нафти йшла в гору в цілому світі. Крім цього фактору я не знаю, що ще може спричинити зростання цін в Україні.

Але що я міг би сказати, це те, що використання нафтопроводу Одеса–Броди для поставки каспійської нафти в Європу відповідає національним інтересам України. І навіть у короткій перспективі немає причин, які б робили потрібним реверс.

Дехто наводить аргумент, що Україна заробить гроші принаймні в короткій перспективі від російських нафтових компаній. Але цей аргумент, який не відповідає дійсності. Тому що будь–яка нафта, яка б була прокачана від Бродів до Одеси, далі має пройти через чорноморські протоки. А ці протоки на даний момент вже заповнені до максимуму своєї пропускної спроможності.

І через Україну навіть якщо Одеса–Броди буде реверсовано, не пройде більше російської нафти. Просто та нафта, яку планують залити в Одеса–Броди у випадку його реверсування, зараз проходить через Україну іншими шляхами, тобто в інших трубопроводах, або залізничним транспортом.

Тобто гроші, які будуть проплачено за перекачку нафти по Одеса–Броди в зворотньому напрямку, це ті самі гроші, які не будуть тоді отримані за перевезення залізничним транспортом або помпування іншими трубопроводами.

– В продовження економічної теми питання від читача про приватизацію "Криворіжсталі". Про намір брати участь у купівлі комбінату заявили дві американські компанії, зокрема, US Steel і Severstal North America (колишній Rouge Industries, яку придбали росіяни). Але умови тендеру не дозволяють нікому, окрім українських компаній, які належать холдингу Віктора Пінчука і Рината Ахметова, купити комбінат (оскільки претендент обов'язково має виробляти кокс в Україні). US Steel, LNM Group, Arcelor – світові лідери сталеварної промисловості – уже заявили про те, що умови конкурсу дискримінаційні. Чи буде посольство США якось відстоювати позиції американських компаній в цьому тендері?

- Україна за останні кілька років мала чудові показники по "Криворіжсталі". Але ви прекрасно знаєте, що Україна за економічними показниками, за рівнем добробуту далека від країни, яка мала подібні до України умови – від Польщі. Ми знаємо, що багато українців перебувають на заробітках у Польщі. На душу населення в Польщі нараховується в багато разів більше прямих іноземних інвестицій.

Якби Україна створила привабливіші умови для залучення іноземних інвестицій, то країна була б значно багатша. Ті умови проведення конкурсу на приватизацію сталеварної промисловості, які принаймні відомі громадськості, не виглядають дружніми і привабливими для іноземних інвестицій.

І такі умови визначає також і те, що український уряд в даному випадку втратить значні потенційні надходження. Тому що якщо через умови конкурсу конкурентів буде лише, наприклад, двоє – то в підсумку це дасть набагато менші пропозиції щодо ціни, ніж якщо цих конкурентів було б багато.

Тому ми б хотіли сподіватися, що люди, від яких залежить проведення цього конкурсу, будуть діяти в інтересах своєї країни, в інтересах народу своєї країни, а не в інтересах окремих багатих особистостей.

- Ви говорите такі слова попри часті зустрічі з паном Пінчуком?

- Якби я зустрічався тільки з тими людьми, з якими я весь час в усьому погоджуюсь, мені б довелося скоротити кількість цих зустрічей до абсолютного мінімуму.


ПОСОЛЬСТВО В УКРАЇНІ – ОДНЕ ІЗ НАЙВАЖЛИВІШИХ ДЛЯ США

 
Буш-старший і Гербст у Києві
 
- До вас також є багато питань від читачів щодо Іраку. Кілька разів в Верховній Раді голосували питання про виведення військ з Іраку. Чи зменшиться підтримка США прагнень України до інтеграції в ЄС, якщо будуть виведені війська з Іраку?

- Я думаю, що це небезпечно – відповідати на питання про гіпотетичні ситуації. Коли ми говоримо про ситуацію навколо Іраку, то ми повинні віддати належне мужності влади України і президента Кучми, і ми хотіли б, щоб і всі політичні партії проявляли б таку саму мудрість.

– Читач з Запоріжжя на ім'я Ростислав питає, як США реагують на фактичну "хвилю" відмови від перебування військ в Іраку з боку союзників?

- Ми вважаємо, що в усієї міжнародної спільноти є глибока зацікавленість у стабільному Іраку, в якому дотримуються основних свобод громадян, який би також не сприяв тероризму та був би зацікавлений у стабільності в регіоні Перської затоки.

Ми гадаємо, що ті країни, які зробили свій внесок в цю коаліцію, визнавали важливість цих фактів. Я вважаю навіть, що ті країни, які на початку виступали проти втручання в Іраку, в цілому все–таки підтримують ці принципи.

- Ростислав продовжує і питає, як Білий дім прореагує, якщо після президентських виборів буде ухвалено рішення про виведення українських військ із Іраку?

- Повторюю, що завдання для міжнародної спільноти, частиною якої є Україна, полягає в тому, щоб Ірак став вільним. І ми сподіваємось – можливо, навіть більше ніж сподіваємось – що це тут розуміють основні політичні партії.

- Але коли були закриті слухання у Верховній Раді щодо цієї теми, секретар Ради нацбезпеки Радченко і заступник голови СБУ Землянський заявили про загрози терактів в Україні через присутність українського контингенту в Іраку. Чи може, наприклад Україна розраховувати на допомогу США в цьому питанні?

- Я думаю, що США продемонстрували свою готовність допомогти будь–кому, кому треба допомога від терористів.

- Чи зараз така допомога надається?

- Ми не завжди обговорюємо наші дипломатичні зусилля у відкритій пресі. Але ми віримо у співробітництво з Україною у справі боротьби з тероризмом.

– Є питання від читача "УП" такого змісту: чому американська армія в Іраку використовує бомби та снаряди з обідненим ураном – щоб знищити генофонд іракського народу? Хто фінансує війну проти Іраку? Така тональність пояснюється прізвищем цієї людини, яке вказує на його мусульманське коріння.

- По–перше ми не використовуємо жодного з видів зброї, які мають на меті підірвати здоров'я будь–якого народу. А той вид зброї, який згадує автор, не має таких наслідків, про які він пише.

Що стосується фінансування, то за свої військові операції США сплачують свої кошти. Але США не ведуть війну проти жодної мусульманської країни лише через те, що вона є мусульманською.

США захищали мусульман в Боснії та в Косово. Власне кажучи, в цих випадках ми вдалися до військових дій проти немусульманського уряду, щоб захистити мусульман.

Так, є фанатики, які намагаються подати американську політику антиісламською. Але тричі за останні 15 років американці помирали, щоб захистити мусульман – крім Косово і Боснії також є приклад Кувейту.

- Читачка на ім'я Валентина питає: чи війна в Іраку - це друга війна у В’єтнамі?

– Війна в Іраку – це війна в Іраку. Тут є свої власні обставини, нелегкі обставини.

- Ще один читач поєдную питання подій в Іраку із майбутніми виборами президента в Україні: наскільки відповідає правді те, що США можуть закрити очі на 3–ій термін Кучми в обмін на підтримку Україною дій США в Іраку?

- Ми неодноразово і приватно і публічно заявляли, що вітаємо рішення президента Кучми не намагатися обиратися втретє. Ця наша позиція не змінилася.

- Є ще таке питання до вас: якої пан Гербст політичної орієнтації? Ліберал чи консерватор?

- Я думаю, що ваші читачі відрізняються високим інтелектуальним рівнем і вони зможуть зробити цей висновок самі. (Сміється зі своєї дипломатичної відповіді.)

- Яке найбільш неприємне питання вам поставили протягом вашого перебування в Україні у якості дипломата?

- Я не знаю, чи це буде достатньо дипломатично відповісти на це запитання...

Україна – це дуже цікаве місце. І я вже раніше казав, що, мабуть, у Америки є буквально ще одне–два посольства, які настільки важливі для американських інтересів зараз, як посольство в Україні.

І це значною мірою через те незвичайне переплетіння позитивних і не дуже позитивних факторів, які мають місце в Україні. Україна – це держава, яка саме зараз визначається з тим, яким буде її майбутнє. Вона зараз приймає дуже фундаментальні рішення щодо того, чи буде вона насправді демократичною країною. Чи вона орієнтуватиметься на Захід, чи вона орієнтуватиметься на Євразію.

Ця обставина робить роботу тут не тільки важливою, але водночас цікавою. Такою, що потенційно несе в собі небезпеку розчарування.

Ми говорили з вами про проблеми з демократією в Україні. І ці проблеми серйозні. Вони викликають занепокоєння. Але в той же час в Україні існує потужна опозиція. І сам цей факт, можливо, є найважливішою ознакою того, що в країні має місце демократичний політичний процес.

І в цьому аспекті Україна знаходиться попереду практично всіх колишніх радянських країн–нових незалежних держав. Але дуже важливо , щоб через сім місяців ми не опинились в ситуації коли, адмінресурс вкраде результати виборів.

- Але все–таки, яке найбільш неприємне було питання до вас?

- Я б сказав, що це було питання, яке було пов’язано з цими обставинами.


У МЕНЕ НЕ ВИСТАЧИТЬ ГРОШЕЙ НА 32 855 ВІДЕОКАМЕР

- Чи плануєте ви бути як спостерігач 31 жовтня на одній із дільниць?

- Я думаю, що буде тут чимало спостерігачів, включно із американцями, але я не думаю, що саме американському послу в Україні слід виконувати цю функцію. Я, безумовно, буду дуже уважно стежити за виборами. І я дуже сподіваюся, що зможу щиро привітати переможця виборів, хто б це не був, із перемогою у вільних і чесних виборах.

- Коли в Україні очікували на ваш приїзд рік тому, в істеблішменті були побоювання, що ви приїхали з Узбекистану, де США фактично підтримали авторитарну владу в обмін на участь у кампанії в Афганістані?

- Я думаю, що це було викривлене сприйняття нашої політики в Узбекистані і моєї ролі. Так, звичайно, через 4 або 5 місяців після того, як сталися терористичні напади на США 11 вересня, найважливіше питання, над яким я працював, були питання, пов’язані із війною проти тероризму.

Перед цим і після того найважливішим питанням було питання реформ – політичних і економічних. 17 останніх місяців моєї роботи в Узбекистані я витрачав 85% свого часу на зусилля, щоб переконати владу Узбекистану запроваджувати політичні і економічні реформи.

Деяких наших зусиль в цьому напрямку ми досягли, деяких ні – але все, що я казав урядовцям там, я кажу урядовцям також і тут: "США можуть бути справжніми друзями лише з тими країнами, які поділяють не лише наші інтереси, а й наші цінності".

А отже, хоча ми дуже вдячні Україні за ті дії, які були здійсненні у відношенні іракського питання, ми не можемо бути близькими друзями і союзниками з Україною, якщо Україна не буде демократичною з демократичним суспільством.

Але ми так розуміємо, що вільна і демократична Україна – це саме те, чого прагне український народ. І український народ хоче, щоб він сам обирав наступного президента, і щоб це не був вибір тільки купки багатих і впливових людей.

- Які ви можете назвати відмінності між Україною і Узбекистаном?

– У запровадженні реформ Україна знаходиться в авангарді всіх пострадянських країн. Наприклад протягом кількох останніх місяців мого перебування в Узбекистані однією зі справ, над якою ми працювали з узбецьким урядом – було спонукати їх до того, щоб розпочати процес реєстрації реальної опозиційної партії. В той час, як тут найбільш організовані і потужні партії – це як раз опозиційні партії.

- Запитання щодо справи Гонгадзе. Майже чотири роки тому його було вбито, але справу досі не розслідувано. Чи не здається вам, що якби США внесли це питання до вимог, які необхідно виконати Україні для досягнення економічних цілей, то результат пошуку убивць був би інакшим? Наприклад, справа Гонгадзе як критерій для участі в СОТ чи отриманні статусу країни з ринковою економікою?

- Я думаю, що в міжнародній політиці люди вибирають певні методи, щоб досягти своїх цілей. Тому ті, для кого справа Гонгадзе та її розслідування є найважливішим питанням, будуть намагатися використовувати інші питання для того, щоб розв’язати це.

Ми вважаємо, що питання справи Гонгадзе є дуже важливим. Ми також вважаємо, що просування економічної реформи також дуже важливе. І якщо Україна готова запроваджувати економічну реформу, то ми повинні заохочувати і підтримувати це.

Отже, якщо Україна готова вживати тих економічних кроків, які потрібні для приєднання до СОТ, то ми повинні її підтримувати. Це саме стосується і надання статусу країни з ринковою економікою. І саме ґрунтуючись на такому підході ми, наприклад, підтримували викреслення України з чорного списку ФАТФ, тому що Україна справді здійснила позитивні кроки.

У справі Гонгадзе ми намагаємось спонукати українську владу справді розкрити всю правду. І справа Гонгадзе має вплив на двосторонні відносини. Але чи потрібно інші питання, які є важливими для України, робити заручниками цього питання?

Насамкінець питання від одного із читачів. Олександр з міста Луцьк цікавиться: вас не дивує той факт, що в самому серці України – місті Києві – частіше можна почути російську мову, ніж українську?

- Я думаю, що українській владі слід віддати належне, як вона підходить до мовних питань. З одного боку українська мова – це мова уряду України. З іншого боку, в Україні є чимало людей, які хочуть продовжувати розмовляти російською. Є також інші національні меншини, які хочуть також розмовляти російською.

І влада, ми так розуміємо, заохочує використання української мови як інструмент розбудови держави, розбудови суспільства. Але в той же час намагається толерантно ставитися до інших мов, включно з російською. І як американець я можу вас запевнити, що нам подобається толерантність.

- Останнє питання від читача: чи можете ви надати допомогу Україні, виділивши у тимчасове користування на президентські вибори у жовтні 2004 року відеокамери на кожну виборчу дільницю – їх є близько 32 855. Це забезпечило б максимальну прозорість та чесність при підрахунку голосів?

- Це цікава думка. (Гербст сміється.) Я тільки задаюся питанням, чи автор питання не є виробником відеокамер?

- Ні, він соціолог із Києва.

- Ну, може, він консультує виробників... (знову сміється).

Одне є абсолютно зрозумілим. Зрозуміло, що на виборчих дільницях по всій Україні мають бути спостерігачі. Дуже важливо, щоб підтасувати результати голосування було дуже важко. Отже, якби у мене були гроші для того, щоб закупити відеокамери, я б із задоволенням їх надав. Але, на жаль, я не впевнений, що в мене знайдеться необхідна сума.

- І останнє запитання – від "Української правди": ви знаєте, як в США реєструються інтернет–видання?

- Дуже легко. Просто технічно треба організувати веб–сайт. Це все, що потрібно. Наскільки я розумію, вам теж немає потреби бути зареєстрованим як ЗМІ.

У США люди просто організовують веб–сайт і розпочинають свою справу, свій бізнес. Я би навіть сказав, що історія того, що можна назвати політичним інтернетом, є дуже цікавою. Деякі люди вважають, що інтернет домігся майже настільки ж впливового становища, як і основні ЗМІ.

Ми маємо приклади важливих репортажів, новин, які спочатку з'являлися в інтернеті, інтернет–виданнях, і лише пізніше потрапляли на шпальти основних газет чи в програми.

Я думаю, що цей феномен, який дуже чітко простежується в США, має місце також і в інших країнах. Хоча, можливо, в не на стільки яскраво вираженій формі. Як мені здається, що щодо ситуації в Україні – це також правда.

Ось чому в Україні ті, хто не зацікавлені у розвитку вільної преси, хотіли б закрити, наприклад, ваше видання. Це справді ганебно, якщо хтось хотів би щось подібне вчинити.




powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!